Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 27 : До гори.

    З ранку Лілі розбудила Віктора. Він прийняв душ і з її допомогою переодягнувся і спустився до низу.

    В їдальні він побачив Гільду їй було вже явно краще ніж у вчора. Близнюки також більш менш повернулись до звичайного стану. Він пройшов і сів за стіл.

    — Доброго ранку, юний пане.

    Синхронно коли він сів сказала Гільда з близнюками. Він уважно дивився на неї й не помітивши нічого дивного вирішив уточнити. Поки Лілі самостійно доглядала за ним.

    — Як ти себе почуваєш?

    — Завдяки пігулці, від юного пана, вже набагато краще.

    Злегка вклонившись Гільда перевела погляд на близнюків. Вони прийняли якусь команду і ступили вклонившись йому.

    — Ми хотіли подякувати, пану за вашу щедрість, допомогу і наш порятунок. Вчора ми були занадто зайняті доглядом за тіткою Гільдою, що забули подякувати пану.

    — А як ви збираєтесь мені віддячити?

    Віктор посміхнувся й обперши лікті на стіл біля тарілки склав руки й поклав на них підборіддя. Близнюки розгублено дивились на них, очевидно не знаючи, що їм потрібно зробити. Та їм на допомогу вирішила прийти Гільда.

    — Як дівчата можуть віддячити юному пану?

    — Все просто. Сьогодні в поїздці ви будете служити мені, перед своїми друзями.

    Коли вони дивились на нього благальними очима він ще більше посміхнувся. І коли вони збирались втратити надію, в цій тиші він продовжив.

    — Ви можете сказати їм, що програли парі, і тепер на один день мої слуги.

    Вони подивились одна на одну і кивнули. Це була розумна причина, а вони зрештою його слуги. Тож вони підкорилися і збирались відійти.

    — Чудово, а тепер сідайте і приєднуйтесь до мого сніданку. Мені не подобається їсти на самоті.

    За кілька хвилин трапези Міна подивилась на Віктора, який, щось писав у телефоні.

    — Можна запитати?

    — Питай.

    Сказав Віктор відклавши телефон і уважно дивлячись на Міну яка тільки но побачила Гільду яка всім виглядом показувала, щоб вона цього не робила. Та цікавість взяла гору.

    — Вчора, Нік використав дивний перстень, щоб завдати болю Гільді, але здається на нас це не спрацювало. Чи має це якесь відношення до тату?

    Гільда подивилась на стелю, вона точно вчора казала дівчатам, щоб вони не питали про подібне. Та вони схоже дуже хотіли знати. Він кивнув головою

    — Про це. Здебільшого це таємниця. Але я можу вам дещо сказати. Тату роблять за допомогою артефакту. Думайте, про це як про чарівний пристрій.

    Зазвичай вони б не повірили, і порахували дурістю, якби не вчорашній день, але вони досі сумнівались,

    — Якщо ви не вірите перевірте свої тату, вони ж змінили форму.

    Близнюки підірвались з місця і почали перевіряти тату одна в одної, Гільда було хотіла зірватись з місця, щоб покарати їх, але Віктор зупинив її жестом.

    — Це тату дозволяє контролювати слуг їх життя та смерть. Гільда - слуга мого батька, він контролює її тату. А перстень це засіб для делегування влади над слугами.

    Коли шоковані близнюки дивились на нього. Він підняв руку, щоб вони не перервали його наступні слова.

    — Я позначив вас. Ви це повинні були зрозуміти, саме тому влада мого батька на вас не діє. Тільки я можу тебе карати.

    Сказав він з посмішкою, а вони перелякано дивились на нього.

    — Не турбуйтесь ви так. Поки ви не зробите, чогось що завдасть мені болю, або зрадите мене, я не вдамся до таких підлих методів покарання. В мене є набагато кращі, для виховання неслухняних дівчат. Правда Лілі?

    Лілі кивнула, в неї вже лише від однієї згадки засвербіла попка, від чого вона почала ялозити по стільцю. Близнюки не розуміючи подивились на Лілі, а потім одне на одного. Хоча вони не розуміли, про що він каже, вважали, що їм дуже пощастило.

    — Ах, пане, а чого ви не позначили тітку Гільду? Вона змогла б зупинити його, якби ви це зробили.

    — Це не через, те що я цього не хотів. Як я казав раніше вона слуга мого батька, і я не можу її забрати без його згоди. І щоб запобігти дурним питанням ви були простими сімейними слугами, а оскільки мій батько старійшина він також міг карати й вас.

    Близнюки кивнули головою. і збирались поставити ще кілька питань.

    — Я знаю, що вам хочеться дізнатись більше, але це все, що я можу сказати вам на цей час. А тепер йдіть і готуйтесь. Ми пройдемо крізь ліс, тож вдягніться відповідно, а також в моїй кімнаті візьміть два рожеві ранці.

    Коли близнюки пішли обговорюючи те, що вони зараз дізнались. Гільда уважно подивилась на нього.

    — Чи було потрібно це розкривати, юний пане?

    — Вони все одно рано чи пізно про це дізнаються.

    — Зрозуміла, юний пане. А що робити з вашими трофеями?

    — Залиш, а коли хтось прийде його забрати нехай беруть. Ти дзвонила моєму батькові?

    — Так, ще вчора в вечорі. Він просив передати, що сам розбереться з паном Ніком.

    Відповіла вона з посмішкою, яку розділяли й Віктор з Лілі, але з зовсім інших причин. Вони вийшли з їдальні залишивши Гільду на самоті.

    — Принеси з моєї кімнати два чорних рані. Візьми собі більший, а я менший.

    За кілька хвилин Віктор сидів на дивані п'ючи чай уникаючи питань розгублених близнюків, що перевірили свої ранці, але він тактично уникав питань.

    "Хіба ми не збираємось туди всього на кілька годин?"

    Та незабаром вони почули машини, що під'їжджають до маєтку, а за кілька хвилин до кімнати увійшла Гільда з Арією.

    — Доброго ранку, юний пане.

    — Добрий ранок. Ти маєш чудовий вигляд Хоча це цікавий вибір.

    Віктор розглядав незадоволену Арію в камуфляжному мисливському костюмі.

    — Що в мене не має іншого одягу для такої подорожі. А цей я носила коли батько брав мене з собою на полювання.

    — Он як. Не має значення. Все готово?

    — Так, є два фургони, і ми всі готові їхати.

    — Ти сідала?

    — Так дорогою сюди.

    — Чудово, а тепер за мною.

    Сказав він вставши зі свого місця. Виходячи з будинку Віктор кинув Арії невеликий рюкзак і наказав нести, і хоча вона скаржачись у своєму серці все ж несла його.

    Фургони були невеликими, але могли вмістити 10 осіб завдяки вдалому розташуванню сидінь. Віктор сказавши Арії де підібрати їх друзів потяг Лілі на задній ряд де поклав голову їй на коліна, а близнюки сіли поруч.

    "Вона вже впала."

    Подумала Арія коли сіла біля водія й побачила як Лілі задоволено гралась з волоссям Віктора.

    Роздратована Арія дала знак рушати водієві, який з усіх сил намагався не дивитись назад. Відчуваючи невдоволений погляд з заду і з боку.

    Деякий час фургон провів у тиші, але в певний момент Віктор відкрив очі й уважно подивився на близнюків.

    — Я не мав нагоди вас розпитати вчора. Тож кого він обрав?

    Близнюки розгубились від раптового запитання, але трохи повагавшись вони подивились одна на одну і Міна заговорила.

    — Він обрав обох.

    — Ви впевнені, що він мав саме це на увазі?

    — Не зовсім, він, здавалось, вагався.

    — Отже, що ви вирішили? Ви впевнені, що не хочете обоє залишитись зі мною?

    Близнюки опустили голову. Для Віктора, це була проста перевірка ґрунту. Він відчував, що ідея звільнити хоч когось зі служіння занадто приваблива для них досі. Тож він видихнув.

    — Гаразд, я тонко розпитаю Тома пізніше. Так ми отримаємо відповідь. І вам більше не доведеться соромитись.

    Дівчата схвально кивнули й раділи. Але Арія, що вже деякий час слухає їх, відчула, що щось не так і прислухавшись змогла дещо зрозуміти.

    " Він плете інтриги як старий лис. Я помилялась, мені потрібно бути обережнішою в майбутньому."

    Вона продовжувала слухати далі, аж раптом у Віктора задзвонив телефон. Це була Маргарет.

    — Привіт де ти? Зрозумів, скоро будемо. Бувай.

    Віктор, що досі лежав в Лілі на стегнах розвернув голову й крикнув Арії.

    — Вони вже на нас чекають, поспішайте.

    Арія кивнула головою й зосередила свою увагу доволі швидко вона помітила шістьох підлітків на зупинці.

    — Це вони?

    — Так пані Арія. Це наші друзі.

    Міна підтвердила й підійшла до дверей, де її зупинила Арія і відправила назад. Вона не хотіла витрачати час на привітання.

    — Вітаю. Я Арія секретар пана Віктора. Чому б вам не сісти в задній фургон? І ми швидко поїдемо.

    Том подивився на неї й вистрілив чарівною посмішкою.

    — Привіт міс Арія. Мене звати Том.

    А потім подивився на Лілі з близнюками, що здавалось сиділи самі.

    " Я хочу біля неї сісти."

    Він подивився на Арію і яскраво посміхаючись заговорив.

    — Міс Арія, чого ми не можемо поїхати всі разом в передньому фургоні?

    — Було б трохи тісно.

    — Тісно? Хіба позаду не достатньо місця?

    — Вона не порожня. Там дрімає пан Віктор.

    Злегка червоніючи відповіла вона і трохи відступила, щоб вони також краще побачили. Віктор обійняв ноги Лілі, поки вона розчісувала пальцями його волосся.

    "Агх, до біса цього хлопця. Я точно не можу залишити його на одинці з ними не після того, що сталось вчора!"

    Роздратований Том вирішив за будь-яку ціну сісти у цей фургон.

    — Нічого страшного, ми зможемо втиснутись.

    Арія була розгублена і не знала, що робити, як раптом Джордж підняв руку.

    — Так?

    — Я з Сарою можу сісти в іншу машину.

    Арія швидко зрозуміла наміри хлопця й очима почала шукати серед дівчат Сару. Невдовзі почервоніла дівчина підійняла руку.

    — Добре, сідайте.

    Сказала вона з широкою посмішкою, після чого сіла назад на своє місце. Маргарет не граючи часу схопила Анну і сіла перед близнюками. Залишивши хлопцям місця одразу за водієм.

    Поки машини поїхали у гору Маргарет розвернулась до лежачого Віктора

    — Ти просив, щоб ми одягли туристичний одяг. Я дуже здивувалась, коли ти надіслав мені це уточнення.

    — Хм. Так. Я не казав про це раніше. Але гора є особливим місцем з деякими чарівними секретами, тож я вирішив, що просте відвідування знімального майданчика буде великою тратою. Чого б нам не дослідити цю гору і за одно дізнатись більше один про одного.

    Дівчата були захоплені вирватись з міста і піти у пригоду, хоча б на кілька годин після зустрічі з зірками. Це доволі цікаво, але він на цьому не зупинився.

    — Бачите вся гора належить моїй сім'ї. Батько купив її через чутки, але два місяці безцільних пошуків і він залишив її просто так.

    Маргарет стиснула кулачки, вона точно не прогадала. Коли вирішила поставити на Віктора. А близнюки кивнули зрозумівши нащо він зібрав їм такі ранці.

    "Це був його план з самого початку"

    Том блиснув на Віктора. він підозрював раніше, але зараз точно певен.

    "Він хоче скористатись дівчатами у горах. Я повинен їх захистити! Вони тільки мої."

    Та їх розмову перервала Арія

    — Гора небезпечна. Раджу не роботи таких дурних речей. Багато туристів і шукачів скарбів зникають на ній кожного року. І батько вже казав, що там нічого немає.

    — Я знаю. І тому йти зі мною не обов'язково. Але не для тебе старша сестра. Ти, я і вони обов'язково підете зі мною.

    Сказав Віктор вказавши на Лілі з близнюками. Вона хотіла посперечатись, але стиснула кулак і закрила рота.

    — Чого вони повинні йти з тобою? Вони вільні робити свій вибір!

    Роздратовано заговорив Том не помітивши, як в близнюки здригнулись. Віктор посміхнувся.

    — Я вчора побився з ними об заклад і виграв. Тому сьогодні вони мої слуги.

    Сказав Віктор продовжуючи лежати в Лілі на колінах, яку взагалі не турбувало все, що відбувається навколо.

    — Ставка? Яка ставка?

    Том запитав близнюків, які лише кивнули.

    — Це наша таємниця. А тепер якщо ти боїшся, так і скажи. Я раніше сказав, що ти можеш залишитись.

    — Хто сказав, що мені страшно. Я прийду. я не дозволю, дівчатам, залишитись на одинці з тобою.

    Том кивнув сам до себе.

    " А про парі, я запитаю у них пізніше. Вони ніколи нічого від мене не приховували."

    Арія подивилась на Тома і схвально кивнула.

    "Таким і повинен бути юнак, а не таким як мій брат!"

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.