Юний пан в тіні/ The Young Master in the Shadows

Іріс прокинулась в теплих обіймах.Спочатку вона розгублено дивилась у порожнечу, але швидко зібралась з думками й обережно подивилась на хлопця поруч.

"Це Віктор? Що він тут робить?"

Вона обережно себе обстежила та з полегшенням видихнула коли зрозуміла, що з нею все гаразд. 

"Зі мною все гаразд, але, що тут в біса відбувається?"

Іріс спробувала встати, але роззирнувшись розгубилась, ще більше.

"Це не моя кімната. Він мене переніс до себе і нічого не зробив. Що в біса сталось вчора?"

Та поки вона задумливо зупинилась, Віктор, який прокинувся від її рухів потягнувся і помітивши її вдав, що страшенно перелякався і злетів з ліжка. 

— Що в біса ти тут робиш?! Що ти зі мною робила?! 

Дівчина завмерла на місці й не знала, що сказати.

— Ми з тобою брат і сестра як тобі не соромно. Збоченка. 

Іріс лише блимала очима з відкритим ротом, але швидко зібралась з думками. Коли вона уважно подивилась на Віктора, що самовдоволено посміхався. Хоча в неї з'явилось бажання вдарити його, вона видихнула і спокійно заговорила.

— Годі. Я зрозуміла. Це я сюди прийшла? Не ти мене приніс? 

— Ти що не пам'ятаєш?

— Ти про що? І давай без жартів, інакше я скажу Те. Батьку. 

Він посміхнувся поки вона кидала на нього загрозливий погляд.

— Гаразд. Гаразд, вчора ти сама сюди прийшла і я не зміг відмовити такій красуні як ти. І я б не посмів зробити крок під пильним поглядом Зої та Сокола. 

— Що? Я сама сюди прийшла?

— Так. Твої сліди там на вікні. 

Дівчина нахмурилась та підійшла до вікна. І на її великий подив помітила неакуратні сліди босих ніг на білому підвіконні та кілька зламаних гілок на сусідньому дереву, що поєднувало її та його кімнату. 

"Я справді сама прийшла? Але я не пам'ятаю? Це сновидство? Але ж я вчора спала разом з Зої. Краще її розпитаю."

Поки вона думала Віктор почав розминатись, його тіло зовсім затекло. 

— Нікому ні слова, зрозумів?

Він просто кивнув головою, а дівчина вийшла так само як і прийшла через вікно. 

— Грації як в кішки, але все одно важко порівняти з Лілі.

Віктор знову закрив вікно і вихопив у коридорі служницю, щоб вона провела його до ванни. Він швидко привів себе до ладу, після чого позалипав деякий час в телефоні. поки його не сповістили, що сніданок готовий.За столом вже сиділи Іріс і Зоя, яка її розпитувала. 

— Ти куди вночі ходила? І де ти спала?

— Ти помітила як я пішла? Я думала ти спиш.

— Так, коли я прокинулась ти встала з ліжка і наче зомбі кудись пішла. Я особливо не дивилась, але потім ти не повернулась. Щось сталось?

— Ах, так, так. Пригадую, в мене живіт заболів і я пішла в туалет, а потім заснула в одній з порожніх кімнат, вибач. 

Дівчина вибачливо посміхнулась поки Зоя хмурилась. Вона відчувала, що це не все.

— Це нормально, з рештою ти вчора дуже нервувала. 

Та від ще більшої кількості питань, Іріс урятував Теодор який закінчив читати ранкові звіти. Віктор, що спостерігав з боку злегка розсміявся, за що й отримав погрозливий погляд від дівчини. Він звісно одразу попросив вибачення, дещо нервуючи під її загрозливим поглядом. 

— Вікторе в тебе добре вдається знаходить у потрібному місці в потрібний час. Як раз прийшли твоя з Зоєю перепустка до сімейної скарбниці. 

— І коли ми їдемо? 

— За дві години. Я візьму Іріс з собою, щоб показати архіпелаг та більше розповісти про сім'ю. А тобі з Зої доведеться піти самим. 

Віктор кивнув та посміхнувся Зої яка зарум'яніла та дещо відвернулась. 

— Віктор. Зоя. Коли ви прийдете до сховища, то обирайте мудро іншого шансу може і не бути.

— А чому?

— У сховищі знаходиться багато різноманітних артефактів, зброї та книг навичок і зазвичай туди просто так нікого не пускають.  Це велика колекція яку важко обійти навіть за тиждень і з того часу, як я там був, мабуть, значно розширилась. Але вам відкрито доступ лише на перший рівень, а часу всього пів години, якщо нічого не змінилось.

— Нічого не змінилось, хіба, що старійшина вході значно постарів.

Сокіл криво посміхнувся на зауваження Теодора, та подивився прямо в очі дівчини яка уважно його слухала. 

— Обирай не просто мудро, а також йди за покликом серця. 

— Йти за покликом серця.

Дівчина пробурмотіла останні слова і задумалась. Віктор міг одразу сказати, що дівчина почала розуміти якесь одкровення, але в неї було не так багато часу сніданок завершився і Теодор разом з Іріс пішли на екскурсію, тоді як решта розійшлись по будинку. В кімнаті він дістав кільце, яке отримав від демона та уважніше його роздивився. 

"Якщо я розберусь як ця штучка працює, то зможу облегшити свій рейд на сховище."

Поки він тренувався з кільцем, то зрозумів, що може рухатись десь на п'ять метрів скрізь всі матеріальні та не матеріальні об'єкти, але лише між тінями. Звичайно він спробував здолати більшу відстань, але це було настільки важко і виснажливо, що було повністю неефективно. Також як виявилось він не може ввійти в тіні та вийти з них, коли власне немає тіні. Хоча він збирався після трохи розслабитись на його жаль часу залишилось не так багато. Доволі скоро йому довелось разом з Зої збиратись до сховища. Сокіл сказав дівчині кілька напутніх стріл, а Віктору просто показав нову стрілу яку він зробив сьогодні ввечері, а після пішов кудись разом з Джорджем.  

Сховище куди вони приїхали зі сторони могло здаватись доволі простою будівлею, що була видовбана прямо в скелі. На поверхні було близько п'яти рівнів, що здебільшого використовувались як жилі приміщення для численної охорони, старійшин-хранителів та їх слуг, а ось саме сховище знаходилось під землею, і кожен рівень вгризався все глибше в землю. 

— За мною. Якщо спробуєте, щось вивернути, то постраждаєте. 

Сказав старий, що прийшов їх забрати. І він зовсім не погрожував,  а просто констатував факт. Сім'я дуже цінувала своє і сховище і як кожен справжній дракон встановила навколо кілька сотень пасток, кілька десятків бар'єрів, формацій, а також кілька сотень охоронців. 

"Хоча це все, усе одно його не зупинило."

Він згадав як вперше сюди прийшов краху сім'ї на руїнах лежали десятки тіл, а на землі залишались сліди розбитих формацій. Той хлопець і його поплічники розграбували сховище і знищили все, що можна було знищити, але це і стало ключем який був так потрібен йому, щоб відкрити таємні сховища попередніх патріархів сім'ї та що головне місце спочинку його предка. 

Віктор подивився на будівлю, що разюче контрастувала з його пам'яттю і викликала в нього захоплення. Зоя ж ставала все більш нервовою з кожним кроком і постійно роззиралась, вона здається відчувала очі прихованих охоронців.

— Все добре, заспокойся.

Він обережно схопив дівчину за руку й обережно погладив. Старець лише косо на них подивився, але нічого не сказав. Доволі скоро вони підійшли до будівлі де на вході стояв, ще один старець та доволі нервова Рита.

— Віддай кільце зберігання. 

Віктор клацнув язиком на його вимогу, але мовчки віддав кільце. Старійшина єхидно посміхнувся задоволений його обличчям і почав повну перевірку він переконався. що інших артефактів у них немає і відкрив двері. Він навіть не підозрював, що хлопець перед ним проніс кілька інших артефактів, що допоможуть йому пограбувати сховище. 

— Чудово. За мною.

В середині на них чекали ще одні двері, та кілька охоронців, що провели їх коридором, до великих дерев'яних дверей, що були посилені магією і були вже на рівні непоганого артефакту. Там на них очікував дещо дивакуватий старійшина, що підмітав підлогу..

"Тільки такий як він міг здогадатись використати чарівний посох як віник."

Віктор вклонився старцю, а за ним і Зоя. Він звузив свої очі, щоб уважніше їх роздивитись, але з легким смішком відвернувся, щоб подивитись на того, хто їх привів. Хлопець не упустив можливості та швидко оцінив його. 

[Ім'я Тревіс фон Вайзе

Повноваження 12

Рівень 119

Клас Великий Чарівник

Сила 259

Розум 291

Спритність 278

Удача 42

Краса 49

Ордер 45

Навички

Магічне Мистецтво S

Мистецтво Чарівного Посоха S

Куля Полум'я A

Телекінез A

Всеосяжне бачення A

Приховування Дихання A

Виготовлення Снарядів B

Виживання B

Швидкі Кроки C

Прибирання C

Вдавання Мертвого C

Підглядання C

Висліджування D

Оцінка Місцевості D

Плавання F

Пляжний Волейбол F

[Доля B-

Напрямок долі Нейтральний

Дизайн долі відсутній

Загальний статус долі B-]]

[Обладнання

Чарівний посох A

Кільце Зберігання c]

— Старійшина. Це діти яким було дано дозвіл відвідати перший рівень сховища.

— У вас пів години, можете блукати на першому рівні та обрати лише одну річ.

Він монотонно проговорив перш ніж кілька разів вдарити по дверях. Двері почали повільно відкриватись одночасно з цим загорялись лампи над рядами різноманітних полиць на які недбало було нагромаджено різноманітні артефакти, книги навичок та зброю. \

— Чого ви застигли, ваш час вже почався.

Віктор і дівчата повільно зайшли в середину і коли двері почали за ними зачинятись він нахилився до вушка Рити та прошепотів 

— Зустрінемось в найтемнішому кутку. 

Він потис дупцю дівчини, що не втекло від пильного зору старійшини, що злегка облизався.

"Як я і думав, він може бачити, що відбувається у сховищі. Діяти на пряму не вийде потрібно буде відвернути його увагу."

Він вдав, що оглядає речі, але для нього більшість артефактів просто сміття яке нічого не важить, 

"А хтось за цю цяцьку був ладен убити."

Віктор похитав головою після того, як оцінив, ще один артефакт С рангу, та подивився як справи у дівчат. Зоя блукала між полицями зі зброєю пробуючи то один, то інший меч. А Рита наче знайшла те, що шукала і тримала в руках дивний камінь.

— Камінь ян. Це не та річ яку повинна шукати така красуня. Це твій дід чи батька сказав його взяти?

— Так. 

— А хто. Ні, я не хочу знати, хто саме має проблеми в ліжку. 

Дівчина спочатку не зрозуміла, але швидко почервоніла і відвернулась. Вона не хотіла вірити, що її дід просив цей камінь саме з цією метою. Його це не турбувало він обережно поклав камінь в її руках на полицю та різким рухом притис до стіни. Рита не встигла навіть пискнути як він поцілував її в вуста. Поцілунок тривав кілька секунд, чи навіть хвилин, дівчина не відчувала часу і просто розтанула в задоволенні. За деякий час Віктор відійшов від неї та клацнув кілька разів перед її обличчям, щоб вивести з трансу. 

— Знаєш, я багато думав про тебе вчора в ночі. Ти справді дуже гарна, тобі непотрібно цього більше ховати. 

Він поцілував її в друге, а вона зовсім не пручалась.

"Це ж був мій перший поцілунок, але це не так вже й погано."

Хоча Рита хотіла насолодитись ще трохи та знову загубитись у цих відчуттях її погляд мимоволі впав на камінь, який стояв на полиці. 

"Що я тут роблю? Все ж давно вже було вирішено за мене."

Вона не особливо намагалась, але зрештою він відступив залишаючи її на самоті.

— Ми не можемо. Ні, я не можу в мене вже є наречений. 

— Справді? А чого ж ти вирішила стати моєю служницею? Чи у твого нареченого доволі специфічні смаки? Я не хочу грати у вашу збочену гру. 

— Ні. Ні все не так. Я. Я. Справді в тебе закохалась і мені тепер вже плювати на нього, але...

— Жодних "але". З того моменту як ти погодилась стати служницею, ти стала моєю і я просто так тебе нікому не віддам. 

Він притяг її для ще одного поцілунку найбільш пристрасного ніж кілька секунд тому. В цей раз він спокійно заліз їй під сукню і простимулював її. Коли дівчина почала задихатись і була дещо розпатлана він відступив явно задоволений результатом. 

— Якого... 

— Гей. Ходімо в нас залишилось не так багато часу. І незабудь про камінь для діда. 

Замість того, щоб пояснити, що тільки що сталось Віктор посміхаючись залишив розгублену дівчину на самоті. Вона подивилась на невеличкий годинник на зап'ястку і з жахом виявила, що справді залишилось кілька хвилин. Продовжуючи проклинати його вона схопила камінь та також пішла до входу. Де на них вже чекала почервоніла Зоя, поруч з нею стояв старець з мітлою та витирав серветкою носа одночасно схвально киваючи хлопцю.

— Кхм. Покажіть, що ви обрали, щоб я прибрав ці речі з реєстру.

Червона дівчина, поклала на стіл старий де-не-де поламаний меч, який здавалось відживав своє, але щось в його дизайні здавалось Віктору підозріло знайомим і він вирішив його швидко оцінити. 

[Меч Асфал F+(S++)

Зброя, що росте разом з володарем

Збільшує силу на 10%]

В нього відвисла щелепа і він одразу проковтнув свою слину похитавши головою.

"Він чекав на неї."

Старець тим часом з підозрою подивився на дівчину. 

— Ти справді впевнена, що хочеш забрати саме це? В тебе не буде можливості змінити свій вибір коли ти вийдеш. 

— Так, я впевнена. Серце підказує. що це найкращий вибір.

— Ну раз так, то цей меч тепер твій. наступний.

Старець з ледь помітним полегшенням видихнув та написав у старій книзі назву артефакту, та її ім'я. Промінь світла вистрілив в артефакт і ледь помітні ланцюги, що його обкатували зникли.

— О. Камінь Ян. Береш для хлопця? Що твої апетити виросли не по роках? Вся в Е. Неважливо.

Старий подивився на Віктора з деяким співчуттям

— Це для діда. Він мене просив..

— А ну плювати. Це все одно не моя справа.

Рита яка хотіла тільки порадувати діда, була готова заплакати й про себе почала проклинати діда. Забираючи камінь з якого зникли ланцюги. Віктор не став очікувати та поклав на стіл простий пергамент

— З поміж усього, що там було ти обрав це? Ти точно певний як вона? Чи просто жартуєш?

Старий вказав на Зою, яка з цікавістю дивилась, що саме він обрав. 

— Так. Я певен на всі сто...

Віктор збирався красномовно описати свої відчуття, але старий просто всунув йому в руки сувій з якого дивилась чарівна жінка з захопливою посмішкою.

— Можете йти.

Старий дивився їм у спини і йому хотілось плакати, ні він вже плакав. 

"Що з ними не так? З поміж усього, вони обрали меч який поклали туди, лише, щоб не викинути. А сувій помістили лише заради жарту. Чи буде все гаразд з нашою сім'єю?"

На виході Рита зітхнула та подивилась на Віктора.

— Це, можливо наша остання зустріч. Мені доведеться вийти за між і це не можна скасовувати. будь ласка, забудь про мене. Бережи себе. 

— Хах, чого ти постійно хочеш кудись утекти.

Він наздогнав її та схопив за руку, щоб затягнути у свої обійми та всунути, щось їй у руку.

— Скільки разів мені тобі казати, що я не дам тобі так просто від мене утекти. 

— Що це?

Під широко розкритими очима Зої яка прикрила рота руками та в захваті дивилась на цю виставу, Рита відкрила руку і дістала звідти кільце. 

"Це зізнання?! Як у книгах?"

Дівчата, захоплено та шоковано подивились на нього, який зовсім не збентежився і посміхнувшись заговорив.

— Не зрозумій мене неправильно, це просто подарунок. Щось типу обіцянки, що ми зустрінемось знову. 

І лише губами він додав "служниця", від чого Рита криво посміхнулась. Віктор намагаючись поводитись спокійно схопив Зою, що почала йому досаджати питанням і пішов геть 

"І що це було?"

Вона подивилась на кільце, але в ньому нічого особливого не було. дівчина вирішила просто вдягти кільце і подивитись як це буде. 

[Система знайшла новий артефакт, дотримуйтесь вказівок, щоб його помітити.]

Рита розгублено кивнула та виконала інструкції системи. І вже наступної миті вона відчула, що це не просте кільце і в ньому, щось є. 

"Чого. Це кільце врази більше ніж у мого діда! нащо він дав його мені? Чи може бути..."

Вона не наважилась продовжити цю думку та закусила губу її почуття були в хаосі воєдино сплітались радість, смуток і жаль. 

[Заспокойся і подивись, що усередині.]

Холодні та спокійні слова, що з'явились перед її очима, заспокоїли її та привели до тями. Вона заглянула у середину де помітила стопку бережно змотаних талісманів. 

"Якісь талісмани, але що вони роблять? Я ніколи їх раніше не бачила."

[Це талісман підміни, гадаю ти розумієш, що це означає]

"Невже він хоче, щоб я змусила іншу дівчину спати з..."

Вона замовчала, сама думка про це викликала в неї мурашки по тілу та відразу. Але в той самий момент це був вихід, який вона ніколи й уявити не могла.В той самий час Віктор з Зоєю під руку їхали не до особняка на острові, а на вертолітний майданчик, де вони зустрілись з іншими та полетіли назад на острів.

Теодор і Іріс здається змогли знайти спільну мову і почали поводитись більш природно, а вона вже не вагалась називати його батьком. Вони швидко повернулись і Віктор поспішив, отримати Лілі назад, але як виявилось, його дівчинка вже пішла додому розповівши багато його маленьких таємниць в усіх подробицях Олені, це він чудово побачив у її погляді.Він не наважився тут залишатись і хоча Ларі було дещо сумно він знайшов якесь виправдання, щоб втекти. Звичайно, щоб підтримувати свій образ він приплів до нього дівчат, за що отримав ще один не менш суровий погляд від матері, а його батько лише розсміявся, та крикнув йому у слід, що вони завтра летять назад до міста. Лише Зої дивилась на нього по іншому, вже деякий час, вона відчувала, що ця його поведінка лише прикриття. 

Віктор спішив до свого дому і він спокійно зміг пройти дорогою. Цього разу він не насолоджувався видами, а нісся з усіх сил, що скоротило його подорож майже разів у десять. Біля його особняка на нього вже очікувала Лілі. Вона кинулась на нього та обійнявши за шию поцілувала 

— Я теж радий тебе, бачити ходімо в середину. 

Арія з дівчатами сиділи у залі та дивились телевізор. зараз коли вони відмились змінили одяг і розслабились він зміг підмітити їх красу і хоча вони не дотягувались до рівня Лілі він не був особливо вибагливий. 

— Га це ви. Ну як пройшла твоя поїздка? Знайшов нових дівчат?

— Я радий, що ти маєш про мене таке гарне враження, але так я знайшов одну. Її трохи важко з'їсти, але при правильному приготуванні буде просто цукерка. 

Дівчата-вбивці, що вишукувались привітатись, не могли без захоплення дивитись на дівчину на дивані, яка клацнула язиком. Лілі тим часом принюхалась до нього і відчула новий незнайомий запах. 

"І справді ось новий запах. Як тобі не соромно? Поганий Віктор."

Він намагався не звертати уваги на дівчину поруч з собою.

— Ви вже поїли?

— Ще ні ми чекали на тебе 

— Тоді, дівчатка приготуйте, щось нам поїсти. 

Коли дівчата кивнули він роззирнувся по кімнаті. 

— А де Кай?

— Я тут пане. 

— О ти ще живий. Це просто чудово. Мені потрібно, щоб ти отримав для дівчат нові документи. Завтра я повертаюсь назад до міста і думаю забрати їх з собою. 

— Зроблю все в найкращому вигляді. 

Кай, що кілька митей був прямо перед ним зник не гірше навчених вбивць так само як і з'явився. 

— Він вивчив нову навичку? Ну, це немає значення дівчатка займайтесь, а нам з Лілі потрібно багато чого обговорити. 

Кабінет тут був порожнім, та обставлений лише необхідним мінімумом меблів. Віктор сів у шкіряне крісло за простий дерев'яний стіл з мореного дуба.

— Ти змогла зробити, те що я просив?

— Так. Я перевірила кімнату твоєї мами й там було кілька жучків. Я їх не чіпала, але розповіла їй про них. У кімнаті Лари нічого подібного не було

— Це добре. А що стосовно Джона і Люка?

— Я не змогла зайти до їх кімнат, бо Адель завжди стежила за мною. 

— Хм. Батько вирішив переконатись, що гонитва буде чесною? Ну це нічого страшного. 

— Але мені вдалось зробити дещо інше. 

— О і що це?

Він зацікавлено подивився на неї, яка гордо вип'яла груди та задерла носа. 

— Цей ідіот Рекс приніс їм нові тренувальні мечі й мені вдалось змастити їх ручки. Але чи не буде це небезпечно, нас можуть викрити.

— О, так ти спершу робиш потім думаєш? Це не можливо, я дав тобі змінену формулу, її важко виявити та діє вона поступово. Це навіть допоможе пробудити їм свій родовід. 

— Га? Я думала ти хочеш їм нашкодити.

— О Лілі ти поки не знаєш, але пробудження родоводу ефективніше ніж тисячі афродизіаків, це також одна з причин чого в чоловіків тут так багато жінок. Хоча в оригіналі, той який я тобі дав перевершує навіть це.

Дівчина з острахом подивилась на напівпорожній флакон який дістав Віктор і швидко видихнула.

 — А що ми будемо робити, якщо вони витримають? 

— Це було б неприємно, але невже ти справді так у них віриш? Протриматись цілий рік для них буде тим ще випробуванням. Вони як мінімум не зможуть нормально тренуватись, що точно збавить їх темп і стосовно церемонії в мене з'явилось кілька нових ідей. 

— Справді?

Він лише криво посміхнувся недовірливій дівчині. 

— Справді, справді, а тепер до цікавіших речей. Лілі ми тепер багаті. 

— Ем, але ж ти й так був доволі багатий. 

— Гей. Це навіть порівнювати не можна. Тепер я просто божевільно багатий. 

Віктор дістав зі свого кільця кілька артефактів, кілька злитків необробленої руди та кілька книг навичок.

— Ти що пограбував сховище?

— Так саме так.

Лілі нічого не сказала, вона лише похитнулась і впала назад, звісно він спробував її підхопити, але в нього це  вийшло не так добре, як він розраховував і вони разом впали на підлогу. 

— Не переживай, це не те про, що ти думаєш. Там було кілька місць, про які ніхто не знає. Ось саме їх я й обніс. Все буде добре.

— Справді?

— Справді.

Сьогодні коли Віктор поцілував Риту, він за допомогою навички маскування створив ілюзію доволі пристрасної дії для старого, а потім вимкнувши дівчину, активував кільце та пройшов крізь тіні. Його ціллю було найглибше та найбезпечніше сховище сім'ї доступ до якого мали лише нинішній патріарх та старий на вході. Йому довелось витратити купу талісманів, щоб зробити безпечні скрізь бар'єри та формації. 

Коли він зайшов у сховище, то забрав по женці кожного матеріалу, що він бачив. Деякі з них були йому необхідні для майбутніх ритуалів, а інші можуть зацікавити деяких дівчат. На полицю з навичками та артефактами він не звертав жодної уваги, хоча він міг без проблем забрати ці речі та вирвати їх з книги реєстру за допомогою його повноважень, але подальше використання було великою проблемою, якщо він не хотів стати сімейним ворогом номер один. 

Коли він закінчив обчищати це сховище наступною його ціллю стало місце останнього спочинку його предка. За товстою стіною захищеною спеціальним ритуалом крові на нефритовій плиті сидів скелет, що тримав закриту книгу. Віктор віддав пошану своєму предку перед тим як швидко зібрати все, що могло становити в кімнаті хоч якусь цінність.

Кістки дракона, точно змусили сумніватись в байці яку розповідали в його сім'ї, бо вони мали хоча і не значні, але вагомі відмінності від скелета цього світу, але замість того, щоб досліджувати це, тоді він використав кістки для приготування зілля, що відновило йому частину довголіття. Книгою, що тримав його предок, була навичкою тренування тіла яка повинна була передаватись з покоління в покоління у його сім'ї, але була загублена в історії. Кільце також там були різноманітні талісмани книги навичок та зброя різних рангів здебільшого від B до S.Він також сфотографував формації, що знаходились у кімнаті. 

Коли час майже добіг  свого кінця Віктор повернувся назад, щоб розбудити Риту та повернутись назад, а сувій, що лежав на одній з полиць мав непросту таємницю, він навіть і не очікував знайти його в сховищі. 

— Десь так це і було. І я маю дещо для тебе.

Він вихопив прикрашений перстень з білого золота та вставши на одне коліно він вдяг його на палець зачарованій почервонілій дівчині. 

[Кільце захисту крові S

Енергетичний щит]

— Це для твого захисту, якщо він буде в тебе я почуватимусь спокійніше. І ми обов'язково купимо тобі кільце яке ти забажаєш. 

Він прошепотів їй на вухо та поцілував дівчину. 

— А тепер переберімо це все. 

Вони разом почали перебирати артефакти й вже за кілька годин всі артефакти книги навичок були розсортовані по категоріях та рідкості. А кілька книг навичок, що він отримав були доволі корисні.

— Що ж обери кілька. 

— Нам же потрібно буде, розчистити підземелля, щоб активувати їх, то чого спішити?

— Сім'я отримала доступ до підземелля і в нас скоро буде шанс. 

Лілі кивнула, та почала перевіряти книжки, що лежали на столі. 

— Я хочу "Детекція брехні F"

— Добре. 

Віктор лише посміхнувся, він знав, для чого їй вона, але не скаже, що на нього це не працює. 

— І "Зміна Голосу B". Думаю, це буде корисно. 

— Тоді я візьму "Ейдетичну пам'ять"

Він взяв навичку яку вивчив також і в минулому житті. Вони разом перебрали навички, що залишились і розсортували їх обираючи найбільш відповідний іншим дівчатам, всім окрім Альфи, вона вже мала їх і так забагато. Раптом у двері роздався швидкий стук і він за допомогою свого нового кільця в раз прибрав кімнату залишаючи лише меблі. 

— Заходь...

— Пане! Ви маєте це побачити!

— Що сталось?

— Вам краще подивитись самому, зараз іде прямий ефір!

Віктор нахмурився від слів Кая та подивився на Лілі. У нього було погане передчуття.