Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 28 : Посеред Лісу

    Машини їхали просікою яку залишив Теодор коли в минулому досліджував гору. Та в певний момент атмосфера повністю змінилась наче вони потрапили в інший світ. Особливо це було видно якщо придивитись до рослин, вони були вищі й міцніші за минулі, а де інде можна було помітити незвичні для цього регіону.

    Невдовзі вони приїхали, до великої галявини, де схоже в минулому був табір дослідників. Атмосфера чарівного лісу змінилась атмосферою шуму й гаму,

    тепер тут снували десятки людей які перевіряли обладнання та виконували різні завдання. Прислухаючись до середовища навіть крізь шум двигуна Віктор міг розпізнати, що фільмування досі не почалось.

    Наступної миті машини зупинились біля решти вантажівок і генераторів. Арія вийшла першою, а слідом за ними й усі інші. Останніми вийшли Віктор, який розминався після короткого сну і Лілі яка була зайнята приведенням його вигляду в більш пристойний.

    "А ось і вони. Це чудово, не доведеться їх шукати."

    Віктор непомітно посміхнувся, коли побачив наближення двох чоловіків. Один з них був худорлявий чоловік з сивим волоссям, а інший підкачаний красень з героїчною поставою.

    — Міс Арія. Вітаю, Я Марк Зільберберг, режисер цього фільму, а це Джон Сігма.

    Чоловік завершив не маючи наміру представляти решту присутніх, і посміхався Арії. Вона трохи насупилась, але одягла ділову посмішку.

    — Вітаю, містере Зільберберг і містер Сігма. Я приїхала сюди з новим генеральним директором нашої компанії Віктором Білим, а також його друзями.

    — Ах, містер Білий, ми дуже раді з вами познайомитись.

    Сказав він дивлячись на Віктора, а Джон просто кивнув. Хоча Арія збиралась нахмуритись Віктор ступив у перед і простяг Марку руку, яку він з подивом потис.

    — Я теж дуже радий з вами познайомитись. Чого б вам не провести невелику екскурсію? Моїм друзям схоже дуже цікаво.

    Він зазвичай він би відмовився, але до фільмування ще залишився час і йому було нічим зайнятись.

    "І можливо я зможу його зацікавити моїм сценарієм?"

    І вигляд цих юнаків і дівчат, що ледь не з роззявленим ротом дивились на все навколо був доволі знайомим для нього.

    Екскурсія була відкриттям нових сторін для кожного. Особливо всі були здивовані пізнаннями Віктора, що вів з режисером таку бесіду, що навіть Арія зі своїм досвідом не могла в неї втрутитись. Вони всі були захоплені ним як раптом перед лісом обійшовши весь майданчик, він не зупинився і не подивився на Марка.

    — Містер Зільберберг, а де Міра? Я хотів побути з нею на одинці.

    Марк розгублено подивився на нього. Міра висхідна зірка, яка лише минулого року почала зніматись, але фільми з її участю, мали головокрутний успіх. Але Віктора це не цікавило, в минулому він знав її набагато краще.

    " Я не можу допустити, щоб все повторилось. Я не можу її знову втратити."

    Раніше він забув про неї, оскільки були більш нагальні проблеми, але зараз, коли він знову поринув у цю атмосферу. В його розумі спливло минуле, яке він волів би не згадувати.

    — Ах, міс Міра вже давно поїхала. Її сцени були зняті одні з перших.

    — Хм. Шкода. Арія, організуй мою з нею зустріч.

    Марк дивлячись як Віктор втратив інтерес почав втрачати надію. Тоді як Арія відкрила записник, щоб не забути.

    " Брате, чого ти не можеш бути задоволеним тим, що маєш?!"

    Вона безцільно скаржилась у серці, хоча розуміла найкраще, що це сімейна риса.

    — Містер Білий я хотів би поговорити про мою нову ідею ....

    Марк заговорив не знаючи на що сподіваючись. Арія схоже знала і вже закотила очі, вона чула це не один раз. Але Віктор захопився і подивився на нього не даючи продовжити.

    — А давайте я повністю її профінансую і видаватиму цю вашу ідею. Але я хочу мати можливість обрати когось з акторів на роль, а так це буде цілковито ваш проєкт.

    Віктор поклав йому та Джону руку на плече і відвів трохи далі від інших. Розмовляючи про їх нову ідею. Вони у минулому провокували провали, але на подив всіх кожного разу били рекорди, а тепер він буде сидіти на цій золотій жилі.

    — Це буде ідеально.

    — Чудово, тоді ми зустрінемось пізніше, щоб утрясти усі формальності. Арія організуєш мені зустріч з містером Зільбербергом. А я вас покину, скоро повинні початись знімання, вірно?

    Марк подивився на годинник і кивнув.

    — Он як. Ну тоді я вас залишу. А мої друзі, схоже хотіли б озирнутись навколо і познайомитись з деякими акторами. Ну тут я вас залишу.

    Поки група розійшлась Віктор почав бродити навколо у лісі згадуючи у якому напрямку йому потрібно йти. За кілька хвилин він дещо помітив і посміхнуся. Після чого повернувся до місця, зустрічі, де один за одним збирались учасники. Коли всі зібрались, він став перед ними.

    — Я збираюсь піти у подорож і спробувати трохи дослідити цю гору. Як я вже казав вам, ви можете залишитись тут, якщо хочете.

    — Я залишусь тут з Сарою.

    Сказав Джордж тримаючи за руку Сару. Всі інші відчували рожеву атмосферу навколо них.

    — Гаразд, ще хтось?

    — Я можу тут залишитись?

    — Ні, ти точно йдеш зі мною обов'язково.

    Арія намагалась відмовитись від подорожі, але Віктор посміхнувся обійшов і поклав руки їй на плечі й вивів у перед. Слідом пішли Лілі й близнюки, а за ними Том з Петром. Маргарет подивилась на них.

    " Це мій шанс зблизитись, або з Віктором, або з Томом."

    Дівчина не відкидала варіантів до останнього і подивилась на Анну, вона явно не хотіла бути на одинці з цією парою закоханих. Тож коли Маргарет пішла вона пішла за нею.

    Дивлячись як близнюки йшли за Віктором, і їх поведінку в вчора, у неї виникала підозра.

    " Вони такі природні. Яка це в них ставка? Чи була ставка взагалі? "

    Поки Анна думала. Хлопці намагались представити себе джентльменами й підійшли до близнюків.

    — Міна, Мана дозвольте нам понести. Вони, мабуть, важкі.

    Але їх зустріли холодні погляди. Близнюки знали, що ці речі їм довірив Віктор. І дозволяти нести їх іншим було б зневагою до нього. Або так їх навчила Гільда. Том похитав головою і помітив Лілі яка несла значно більший ранець з кайлом. І підійшов до неї в надії зблизитись.

    — Міс, я можу вам допомогти перенести цю сумку?

    — Ні.

    Вона навіть не кинула погляд на Тома, що дарував їй одну зі своїх найкращих посмішок.

    Віктор пішов, а слідом за ним і всі інші. Том як і личить нащадку не втрачав надії дізнатись про Лілі більше і крутився навколо намагаючись так чи інакше дізнатись її ім'я. А підійти до близнюків і на очах у всіх розпитати про неї він не наважувався.

    Маргарет задоволено спостерігала за невдачами Тома. Життя потріпало її знатно, через, що вона бачила його наскрізь.

    " Том, що не звик, коли тобі відмовляють?"

    Вона знала який він насправді, ні які всі вони. І уважно подивилась на Віктора. В ньому вона відчувала, щось дивне і зараз вона це помітила краще.

    "Він грає, але не як Том."

    Вона знала Тома з дитинства і коли він кардинально змінився за одну ніч, а також розбагатів, він став для неї чудовою мішенню для її планів. Так і було до вчора, коли вона зустріла Віктора.

    " Він загадка, і це дивне відчуття з вчора. Якщо я піду за ним."

    Вона дивилась на Віктора, що якраз повернув голову і подивився на неї з посмішкою.

    "Я не зможу втекти."

    Вона відвела погляд одразу після нього наче боялась. Маргарет подивилась на близнюків, що природно йшли за ним. Наче так і повинно бути.

    " Вони якісь надто слухняні."

    Вона знала близнюків занадто довго, щоб повірити. У їх гру і словам Віктора про парі. Та її чарувала їх зміна. Вона подивилась на Лілі, що слідувала за ним І відчула, щось схожість.

    " Вона відчуває те саме, що шукаю я безмежну довіру."

    Маргарет знову подивилась на Віктора. І промайнула в голові думка.

    " Якщо я можу отримати те саме, то готова прийняти усі вимоги, що він мені поставить. Бути однією з багатьох? Так! Віддати свою душу? Так! Бо навіть це не зможе зрівнятись з тим, що я пережила."

    При спогадах про минуле Маргарет похитала головою.

    " А ще він страшенно багатий. В рази багатший за Тома."

    Вона ніяково посміхнулась дивлячись на себе. І не помітила як відстала.

    — Про що думаєш?

    Запитав Петро який підійшов до неї й вирвав з думок. Вона кинула на нього погляд.

    " Уж точно не про тебе."

    Петро який був єдиним з їх компанії, що мав відносно багату сім'ю. Його батько був довіреним помічником губернатора. Але вона відчувала, що він міряє, те що не повинен і лізе туди куди йому краще не треба було. І через це втратить колись усе.

    — Ні про що.

    Сказала вона і з усіх сил рушила слідом за рештою вона не хотіла залишатись з ним на одинці.

    Десь за пів години Віктор вивів їх на дивну галявину наповнену квітами й кількома великими валунами. Хоча все було як і до цього вони відчували, що щось змінилось, але не могли цього пояснити.

    — Ми зупинимось тут.

    Вони розійшлись по галявині, щоб відпочити. Але Віктор почав блукати щось шукаючи.

    " Як там було? Він прийшов сюди, а потім помітив."

    Віктор вимальовував кола одне за одним блукаючи галявиною.

    — Що ви робите, пан... Вікторе?

    Запитала Міна, якій вже трохи відпочила і якій набридло споглядати за ним.

    — Не звертайте уваги. Я впевнений, що зможу відкрити таємницю гори саме тут. Той вуличний оракул, точно розкрив мені таємні знання...

    Віктор почав заливати всіх від чого їм хотілось вдарити себе по лобі. Від того, що вони рушили за ним. Але оглядаючи галявину вони не могли не зловити себе на думці, що воно було того варте. Безліч квітів, що наче були висаджені дбайливим садівником, і стіна лісу, що оточувала цей ніким не доторканний простір.

    За кілька хвилин коли дівчата зробили достатньо фото на пам'ять. Том наблизився до Лілі, що милувалась чи то квітами, чи то Віктором, що продовжував кружляти й щось розглядати, або раз за разом штрикати валуни довгою палицею, яку він схопив десь у лісі.

    — Чи можу я дізнатись як вас звати, міс?

    — Лілі.

    Лілі підсвідомо відповіла навіть не дивлячись на нього, що його зовсім не розгубило.

    "Я дізнався її ім'я. Так, чудово це саме те, що я люблю. Тепер обережно рухаємось далі."

    Том насолоджувався відчуттям завойовування такої холодної дівчини. І відчуття після того, як він змушує її змінитись через нього і коли він фарбує їх у свій колір. Отримавши частинку задоволення пройшовши крізь перший бар'єр він підійшов на крок ближче і з посмішкою запитав.

    — Ах. Лілі, яке гарне ім'я. Чи можу я дізнатись про ваші стосунки з Віктором? Ви, здається дуже близькі.

    — Я його особиста покоївка.

    Відповіла Лілі м'яко і з посмішкою. Не через комплімент він їй був байдужим, а через те, що хтось знову помітив їх близькість.

    — Он воно як. Стоп, що?

    Том зробив крок назад і уважно подивився на неї.

    "Не дивно, що вона дозволила йому спати в неї на колінах. Він до неї точно приставав! Стоп, а в чому різниця між простою покоївкою й особистою. Може в цьому?Ні! Ні, не може бути. Він точно змушує її це зробити. Це Віктор використовує якісь злі методи, щоб утримувати її поруч!"

    Том поринув у думки й подивився на Лілі. Він не хотів допускати навіть малої думки про те, що вона рада служити Віктору. Щось в середині нього наче кричало про те, що він повинен бути обережним з ним, бо той хлопець становить серйозну небезпеку. Але як і кожен герой він просто не може залишити дівчину у біді.

    — Не турбуйтесь міс Лілі. Я вас обов'язково ...

    Та не встиг він договорити як роздався сміх Віктора.

    — Я знайшов! Беріть усе, що принесли та йдіть сюди.

    Всі підійшли ближче, щоб роздивитись, про що казав він.

    — Дивіться хіба це не схоже на чарівні символи?

    На білому камені куди вказував Віктор, було видно якісь дивні символи, які решта не розуміла. Але не Том він помітив незначну зміну, в них, але вирішив, що це йому здалось.

    — Хіба це не просто каракулі? Якісь діти могли зробити це як розіграш.

    У звичайній ситуації, це могло б бути так, але решта дивились на нього як на ідіота. Посеред лісу на галявині вибито кілька символів, в них пішло багато часу, щоб дістатись сюди, а що казати про дітей?

    Та раптом Том, що мав більший досвід побачив, що символи які раніше рухались та змінювались ледь помітно як хмари на небі. Почали пришвидшуватись, з кожним рухом палиці Віктора. З кожним новим рухом якийсь символ загорявся, а швидкість зростала. Він з жахом подивився на нього коли зрозумів, що це може бути й з усіх сил крикнув.

    — Ні. Стоп! Всі! Відійдіть!

    Та символи закружляли й білий камінь тріснув випустивши хвилю сліпучого світла, яка поглинула всіх. Залишаючи замість каменю синій енергетичний вихор у який всіх і втягнуло. Віктор посміхався і дивився на екран системи, що з'явився перед ним коли його тягнуло в середину.

    "Підземелля було відкрито"

    "Вітаємо ви той, хто його відкрив. "

    Нагорода:

    1. Ви отримаєте доступ до карти підземелля.

    2. Десять пунктів статистики.

    3. Книга навичок" Мистецтво списа ранг E"

    "Решта нагород після очищення підземелля"

    "Удачі"

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.