Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 34 : Лікування?

    Коли Лілі помітила Віктора вона кинулась на нього і міцно обійняла вдихала його запах і голодним вовком дивилась на всіх інших. Він лише криво посміхнувся і почав гладити її по спині, щоб заспокоїти.

    " Схоже це спрацювала занадто добре."

    Поки Лілі уважно оглядала його, до них підійшли Петер і Арія. Він зухвало і хвацько привітався. Тоді як вона була рада його бачити, і можна було помітити, що вона почала дихати вільніше.

    "Схоже вона дуже переживала за мене"

    Тим часом дівчата звалились під стіну відпочити, ця сира і холодна стіна здавалась їм найм'якшою подушкою у світі. Том повільно підійшов до них, щоб привітатись при цьому він дивився будь-куди, лише б не на них.

    " Ах, чого їх одяг такий пошкоджений?! Ха, клята отрута!"

    Том скривився і відійшов, щоб стати по осторонь і дивитись на браму. За нею був замкнений генерал гоблінів. Він не міг вільно керувати своїми підлеглими, бо правила світу не дозволяли йому вийти, а їм увійти у цю зону. Він розумів, що його група не готова до бою з босом і їм потрібно відпочити.

    Та поки він формував плани у своїй голові Маргарет яка трохи відпочила помітила.

    " Він втратив пильність."

    Тож вона встала і тихо підкралась, щоб обійняти його зі спини, як робила це багато разів до цього. Спочатку все було як раніше він ніяково посміхнувся і подивився на неї, але потім коли він уважно роздивився її тіло крізь порваний одяг його обличчя скривилось, а сам він впав на землю тримаючись за горіхи.

    — Що сталось?! Я ж нічого такого не зробила, вірно?

    Поки Маргарет нахилилась до нього, а близнюки з Анною зіскочили зі свого місця і підійшли ближче, щоб допомогти. Арія лише розпачливо насупилась, та похитала головою. Петр подивився на це байдужим та зневажливим поглядом.

    — Не переживай. Він просто був отруєний гобліном.

    Дівчата шоковано подивились на нього.

    "Як він може говорити так, недбало?!"

    Петер розгублено подивився на них.

    — Чого ви на мене так дивитесь? Це не смертельно. Йому просто нестерпно боляче коли він збуджується.

    Петер з ледь помітним смішком сказав це, докладаючи великих зусиль, щоб не відкрито засміятись. Дівчата шоковано подивились на Тома і трохи відступили. Хоча вони не все розуміли думки були більше менш схожі.

    " Хто міг вигадати таку підступну отруту?"

    Маргарет з деяким жалем подивилась на Тома, що страждав на підлозі, а оглянулась. Раптом їй в очі потрапив Віктор, він підходив обіймаючи Лілі та з посмішкою на обличчі дивився на нього.

    " Його погляд, він якийсь дивний. Чи міг він його отруїти? Ні, це ж неможливо, вірно?"

    Віктор втішався своєю витівкою, та ось він помітив дивний погляд Маргарет, яка доволі швидко відвела його.

    "Вона справді цікава."

    Маргарет подивилась на Анну, що сиділа поруч.

    — Анна, ти ж можеш йому допомогти? Ти ж цілитель.

    — Ц-цілитель?

    Том трохи підвівся і подивився на неї блиснувши своєю чарівною посмішкою. На що вона лише ніяково посміхнулась і кивнула головою. А хлопці широко посміхались, це не було так чарівно як він думав, а зовсім навпаки.

    — Анно, ти ж допоможеш мені?

    — Так, звичайно. Де болить?

    — Мене вдарили у стегно, але біль там, унизу.

    Почервоніла Анна кивнула і поклала руки спочатку туди де помітила слід від рани. Вона активувала свою майстерність, а Том відчуваючи її дотик і з усіх сил тримався читаючи одна за одною мантри та дивися у стелю, але за кілька секунд вона припинила і похитала головою.

    — Зі стегном все гаразд, а проти отрути це не працює. Я спробую зцілити тебе там.

    Анна поклала руки на його гріхи зверху, але Том замість полегшення відчув ще одну хвилю болю, вона з усіх сил, червоніючи як помідор, намагалась його зцілити. Та вже за кілька секунд він відкинув її руки й почав кататись по землі тримаючись за свої горіхи. Анна розпачливо подивилась на нього.

    — Схоже це не працює.

    Поки Том крутився у решти з'являлись посмішки на обличчях, хоча їм було дуже шкода, все ж це було доволі комічно.Раптом Віктор витираючи вдавані сльози від сміху вийшов у перед і привертаючи увагу заговорив.

    — Дякую за шоу, Томе. І за це я хочу запропонувати угоду. Як торговець продам тобі якусь протиотруту всього, за сто тисяч.

    Арія видихнула та похитала головою коли підходила до нього.

    — Магазин тут не працює, я вже намагалась.

    — Справді? А як я тоді купив зараз цю пігулку?

    Під загальним поглядом він дістав з повітря невелику пігулку. Арія розгублено подивилась на нього, а потім відкрила свій магазин.

    "Що? Це працює? Але чому тоді не працювало?"

    Біль Тома спав достатньо, щоб він міг зупинитись і дивлячись у стелю тихо і твердо заговорити.

    — Міс Арія. Не могли б ви продати мені цю протиотруту? Або ти хочеш задерти ціни як він?

    Зараз як того і хотів Віктор його враження про неї, змінилось на протилежне. Арія була розгублена і похитала головою.

    — Ні. Ціна та сама.

    — Чудово. Я заплачу, і краще тобі не брехати мені знову.

    Дівчата дещо насупились, поки Том сплюнув поруч з нею. Вона насупилась, але похитавши головою провела транзакцію. Пігулка з'явилась у її руці так само як у Віктора. Том схопив її та проковтнув, хвиля приємного холоду розтеклась по його тілу. Незабаром його шкіра почала сочитись якоюсь рідиною.

    "Отрута вийшла!"

    Поки Том почав сміятись від захвату, Віктор лише похитав головою.

    " Схоже він у перше приймає цю пігулку. Це всього-на-всього незначні отрути автомобільний дим і важкі метали. Ну радій потім буде боляче."

    Віктор дивився на нього і думав, чи не потрібно його заспокоїти. Поки інші відчували полегшення і були розгублені. Раптом Том згадав, що він не сам.

    "Тепер я можу вдосталь подивитись!"

    І піднявся на ноги, щоб уважніше роздивитись дівчат, в їх пошарпаному одязі.

    — Вибачте, що налякав вас, тепер я в поряд...

    Том закричав і схопився за промежину. Віктор вже не приховував свого задоволення, і сміявся у голос, трохи віддихався він подивився на решту.

    — Схоже і це не спрацювало, тож залишмо його, щоб не завдавати більше болю, бідному Тому.

    Він взяв контроль на себе і відвів їх на інший край.

    — Це безпечна зона, сюди гобліни не можуть зайти, тож ми тут відпочинемо підживимось і підемо на боса.

    Всі кивнули та почали обмінюватись історіями, відчуваючи велике полегшення, якщо не рахувати Тома. Він спостерігав з далини кривлячи своє обличчя. Невдовзі Арія підійшла, до Віктора.

    — Я хочу дещо запитати.

    Віктор не відповів і лише схопив її за руку кинувши ледь помітний погляд на Тома, що стежив за ними наче яструб.

    "Ця, стерва у змові з ним! Вони зараз, мабуть, знущаються з мене! Я вам обов'язково помщусь!"

    Поки Том стискав кулаки люті, Віктор відвів Арію у відносно затишний куточок. Арія перевірила оточення і заговорила.

    — Ти вже був гравцем? Чи означає це, що на церемонії пробуджують гравців?

    Арія не мала родоводу, тому коли їй дали вибір вона відмовилась, коли почула, що смертність близько половини з усіх. Але вона іноді шкодувала, і тепер трохи більше.

    — Так і так. Тобі це більше не потрібно, ти вже гравець. Просто тримай це у секреті.

    — А чого гинуть люди на церемонії?

    — Сім'я використовує артефакт, який має шанс не пробудити гравців, а вбити їх. Підземелля пробуджують усіх, але з них ще потрібно вибратись. Я поясню тобі все пізніше.

    Віктор вже розвернувся, як Арія тихо заговорила.

    — Чи вижила б я?

    Він зупинився і мовчки похитав головою. Вона лише кивнула, пішла до інших. Віктор сів на свій стілець і подивився на браму, Лілі яка знайшла, що поїсти стала позаду нього і прошепотіла на вухо.

    — Це ти зробив?

    — Так.

    Хоча Лілі насупилась, вона знала одне

    "Щоб не робив Віктор це має сенс і це було правильно."

    Вона більше не ставила питань і стояла позаду нього роблячи легкий масаж.

    Том міг лише знайти затишне місце, щоб дивитись у стелю, або підлогу, або у стіну. Близнюки хотіли йому допомогти, але все про що він міг попросити їх зробити це триматись від нього поділі. І слухати як Петер вихваляється своєю хоробрістю, перед дівчатами. Та раптом він почув як кристали розсипались, а хлопець замовк. В розгубленості він обережно подивився, щоб помітити повні кристалів сумки дівчат.

    "Скільки вони вбили?"

    Це було загальне питання у всієї групи Тома, окрім Лілі, для якої ніщо не мало значення окрім Віктора. Арія шоковано дивилась на них, а потім запропонувала свої послуги. Дівчата були розгублені, тож подивились за порадою. на Віктора, який лише махнув рукою, щоб вони самі розбирались.

    "Це чудова можливість підвищити рівень її навичок."

    Невдовзі кристали зникли один за одним, а дівчата отримували свої перші монети, тоді як Арія заробляла на різниці. Так минуло кілька годин поки Том не підвівся і намагаючись не звертати уваги на дівчат пішов до брами. Йому остогидло тут сидіти.

    — Вб'ємо боса.

    Він зібрав свої речі й сумку з кристалами він продав їх через Арію, бо більше не довіряв їй. Решта подивились на нього, потім один на одного і почали збиратись за ним слідом. Віктор притис Лілі до себе і поки ніхто не побачив прошепотів їй на вуху.

    — Захищай себе і дівчат. Ігноруй те, що бачиш. Навіть якщо мене б'ють.

    Вона шоковано подивилась на нього, але лише кивнула головою

    — Ах, і ще дещо переконайся, що саме Том зайде першим у скарбницю.

    На останок сказав він йдучи за іншими. Лілі в розгубленості кивнула головою і поспішила за ним.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.