Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 31 : Маргарет

    Поки Віктор слідуючи карті наближався до близнюків. Їх група прокидалась від сну. Минулий день безперечно був новим досвідом для дівчат. Маргарет яка стала чимось на рахунок лідера сиділа перед єдиним входом у їх печеру і згадувала вчорашній день.

    "Я навіть не повірила, що це все справжнє."

    Вона як і інші спочатку думала, що це розіграш, дуже дорогий розіграш, якісь екрани перед очима і дуже страшні й реалістичні тварі. Та вже наступної миті коли гоблін ударив її в руку і з рани потекла червона кров всі зрозуміли, що це реальність. Маргарет подивилась на свою руку де залишився слабка червона лінія і перевела погляд на Анну.

    "Добре, що вона з нами"

    Після їх першої битви близнюки дістали аптечку і хотіли перев'язати її рану як їх того вчили, та Анна несміливо викликалась, щось перевірити. Вона підійшла і поклала свої руки на рану і сталося диво поріз почав загоюватись з видимою швидкістю. Вона посміхнулась і похитала головою, та її погляд зачепився за одне слово на екрані.

    "Чарівниця. Чого я мала отримати саме цей клас? Невже навіть ця клята система визнала, що я нінащо інше не гідна? Окрім як втішати самовдоволене его цих клятих чоловіків?!"

    Маргарет тихо похитала головою, вона не хотіла цього. Це все її проклятий дядько, він який прихистив її після смерті батьків і обіцяв захистити. Він на наступний же день продав її тіло іншому чоловіку за гроші вона не могла утекти, до одного щасливого моменту.

    " Так, цей щасливий момент, я досі пам'ятаю його шоковане обличчя."

    Так їй дуже пощастило і вона змогла вирватись з цього пекла, та кошмари досі переслідували її. Але вона більше не у їх владі, і вона здобуде своє щастя, навіть якщо їй доведеться використати чого її навчили ті виродки.

    Вже через кілька секунд, вона почула шурхотіння й обернулась, дівчата вилазили зі спальних мішків. Міна підійшла до неї, поки її сестра складала речі.

    — Щось сталось поки ми спали?

    — Ні. Ти ж пам'ятаєш ми прибрали усіх, хто вештався поруч перед тим як лягти спати. А нові очевидно не з'явились, тому проблем не було.

    Маргарет встала і розім'яла плечі та повернула кинджал Мані.

    — Поїжмо, перед тим як йти.

    Міна кивнула й дістала зі свого ранця кілька енергетичних батончиків і пляшок з водою. Всі вони були дуже раді, що Віктор зібрав для них ці ранці. Але кожна радість тут була придушена жорстокою реальністю.

    "Якщо ми не виберемось за кілька днів, то доведеться їсти ті дивні гриби, що жували гобліни."

    Маргарет похитала головою і подивилась на інших.

    — Я вже давно хотіла дещо запитати.

    — М?

    — Всі наші класи мають якесь відношення до нашого життєвого досвіду. Анна з дитинства турбувалась про інших і їй подобалось допомагати пораненим тваринам, тому вона отримала Цілитель. А я зі зрозумілих причин Чарівниця. А ви двоє, Служниці Меча. Що ви такого зробили, щоб отримати такий клас?

    Близнюки здригнулись і похили голови, вони зараз дуже шкодували, що назвали їм свої класи, але в той час вони не могли мудрувати через емоції.

    — Може це просто збіг обставин?

    Міна нервово відповіла намагаючись зіскочити з запитання. Та Маргарет уважно подивилась на них і посміхнулась після чого встала

    — Невже ти думаєш, що я не помітила? Ще позавчора коли я вперше побачила вас з Віктором в мене склалось дивне враження, а вчора це тільки підтвердилось. Те як ви ходите, те як ви звертаєтесь до нього перед тим як виправитись. Це було настільки природно, що аж дивно. Ви ж його служниці?

    Близнюки опустили голови й не знали, що сказати. Вони дивились у кам'яну підлогу. Маргарет підійшла до них і присіла.

    — Не турбуйтесь, я збережу вашу таємницю, і Анна зробить те саме.

    Маргарет поклала руку на свої груди, а іншою вказала на здивовану Анну, що стояла трохи осторонь, але вона рішуче кивнула.

    — Розкажіть усе.

    Мана дивилась на свою сестру, яка зараз не могла знайти слів, щоб усе пояснити й щось вирішивши кивнула.

    — Так ми служниці пана Віктора. І живемо ми не з тіткою, ми були служницями маєтку, до його приїзду.

    Тихо заговорила вона, і поки Маргарет просто кивнула, Анна була розгублена, такого вона не очікувала.

    — Це правда? Але навіщо? Якщо вам потрібні були гроші, могли б підійти до мене, я б допомогла вам знати підробіток, навіщо для цього ставати покоївками?

    На слова Анни Маргарет лише кивнула.

    "Тут є щось більше."

    Вона взяла їх за руки та заговорила.

    — Ви можете сказати чому ви це зробили?

    Мана злегка штурхнула сестру і поглядом запитала. Міна легко кивнула і заговорила.

    — Я розкажу, але ви повинні поклястись, що ніхто про це не дізнається.

    Маргарет з Анною подивились одна на одну і рішуче кивнули.

    — Ми обіцяємо.

    Близнюки почали розповідати свою історію, про маєток, про Гільду і те як вони стали слугами в обмін на своє життя.

    — Це Гільда навчила нас поводитись зі зброєю. Сказала, що всі слуги повинні знати як битись, тоді я не розуміла навіщо, та тепер все стає на свої місця. Це все, що я можу вам розповісти.

    — Це божевілля! Цього я точно не очікувала! Чого ви не викликали поліцію? Вони ж погрожують вам і змушують бути служницями!

    Маргарет не встигла нічого сказати як Міна посміхнулась.

    — Ти думаєш ми не намагались? Але це точно не спрацює. Ми одного разу втекли й пішли у поліцію, але вони нас і повернули до маєтку. Після чого нас покарали.

    Близнюки здригнулись від однієї згадки проте, що на них очкувало. Маргарет поринула у свої думки, тоді як Анна підійшла й обійняла їх.

    — Вам стільки довелось пережити. Чи можу я якось вам допомогти?

    Вони розгубились, але розуміли, що Анна завжди така.

    — Ні, не треба, наш пан добре до нас ставиться.

    Міна тихо сказала з легкою посмішкою.

    — Чи не можете ви його покинути зараз, після того, як стали гравцями?

    На питання Маргарет Мана заговорила.

    — Я гадаю, що ні. Міс Лілі й наш пан вже були гравцями, задовго до того як приїхали сюди.

    На цей раз, шок з'явився на обличчях обох.

    — Це правда? З чого ти так вирішила?

    Міна завагалась, але заговорила і розповіла, що сталось після вечірки, оминаючи певні моменти.

    — Хм. Ви кажете, що він повинен бути гравцем, щоб мати подібні сили. Це може бити правдою враховуючи, що саме він нас привів сюди.

    Маргарет кивнула, поки Анна дивилась на них з відкритим ротом.

    — Я не можу в це повірити.

    Через деякий час Маргарет піднялась з місця і хлопнула у долоні.

    — Чудово ми з цим розібрались, а тепер насущні справи, якщо ми не хочемо їсти ті гриби, нам потрібно швидко знайти вихід.

    Дівчата кивнули й зібрали свої речі й обережно вийшли зі своєї схованки. Маргарет дала вказівки позначати тунелі й малювати карту. І була розгублена які дивились на неї вдячними очима.

    "Якби мене тут не було, вони точно втрапили у халепу"

    Через деякий час вони зустріли групу з трьох гоблінів. Міна і Мана були на фронті поки Маргарет захищала Анну. І хоча битва пройшла відносно легко і лише Міна отримала удар у ногу. Галас який підняли гобліни привернув увагу в рази більшої групи. Вісім гоблінів вийшли на них коли вони відпочивали.

    — Мана, хапай свою сестру разом з Анною і йдіть вперед, я приверну їх увагу за допомогою свого уміння.

    Сказала Маргарет, вона розуміла, що сили були нерівні, і цей загін в рази небезпечніший ніж ті, що вони зустрічали до цього.

    — Але ж. Але ж ти.

    — Не турбуйся про мене, ви у двох не зможете з ними зараз битись. Ви далеко не в найкращій формі, а Анна не може нормально битись. Це наш єдиний вихід.

    Гобліни повільно підходили виставивши у перед свої списи. Вони уважно розглядали їх групу.

    — Ні, ми не покинемо тебе!

    Маргарет закрила очі, а потім видихнула і подивилась на Міну.

    — Моє уміння мене збереже і я в рази швидший за них ти ж знаєш.

    Хоча вона посміхалась, вона відчувала, що її кінець може бути гіршим за смерть. Вона добре прочитала опис своєї навички.

    — Ти впевнена?

    — Так я просто відведу їх якомога далі, а потім знайду вас.

    Хоча близнюки й Анна їй не вірили, її погляд казав їм перестати сперечатись і йти вони могли лише мовчки кивнути головою. Мана з Анною допомогли Міні й почали відступати.

    Маргарет встала перед загоном і активувала свою навичку. Хоча спочатку гобліни були розгублені, та вже за кілька секунд все почало змінюватись. І їх погляди мінялись з підозрілих на захоплені, а потім на фанатично захоплені. Вони почали повільно до неї наближатись.

    Маргарет помітивши, що ефект працює побігла з усіх сил в іншому напрямку від того куди пішли дівчата. Віктор, що наближався до них помітив цю зміну поведінки дівчат і що одна з них заманює гоблінів. Він швидко перевірив маршрут і переконавшись, що дівчата відступають у безпечне місце побіг до тієї що заманює гоблінів.

    "Що у твоїй голові в біса твориться?!"

    Маргарет бігла з усіх сил і поступово збільшувала відстань від надмірно збуджених гоблінів, що не могли бігти на повній швидкості. Перед нею з'явилась розвилка.

    "Той широкий він точно повинен мати ще кілька поворотів і я зможу втекти!"

    Але вже за кілька хвилин вона зрозуміла, що зробила велику помилку. Це був глухий кут. Вона підійшла до стіни й наче в надії шукала хоч якийсь важіль чи щось подібне, але це був лише глухий кут.

    "Я не такого хотіла!, Невже саме так все і повинно закінчитись?! Ні! Я не здамся."

    Вона витерла сльози та схопила ніж в неї на поясі й рішуче розвернулась, щоб побачити трупи гоблінів і юнака з фіолетовим волоссям.

    — Вибач. Я, мабуть, перервав твої розваги. Але ти доволі цікава, тобі потрібен сутенер?

    Сказав він їй з нахабною посмішкою витираючи свій кинджал. Вона лише криво посміхнулась.

    "Це не те, що ти повинен був сказати!"

    Маргарет підбігла до нього в обійми й заплакала. В його обіймах вона знайшла те, що давно шукала, відчуття цілковитої безпеки.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.