Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 32 : Угода

    Віктор ніжно обіймав дівчину і гладив її по спині. І згадував зачарованих гоблінів яких зустрів на шляху сюди, все що йому потрібно було зробити це лише встромити кинджал їм у горло. Поки вони продовжували йти вперед за нею.

    "Як же тобі вдалось їх довести до такого стану?"

    Він активував свою навичку і подивися на неї.

    [Ім'я Маргарет Дзвоник

    Рівень 0

    Клас Чарівниця

    Повноваження 2

    Сила 22

    Розум 25

    Спритність 22

    Удача 12

    Краса 35

    Ордер 10

    Навички

    Чарівний дотик A

    Чарівні очі A

    Танець приманки D

    Статус долі E (Зростає)]

    Віктор подумки присвиснув.

    "Так вона чарівниця, воно і не дивно, що вони були у такому стані. А їй цей клас пасує."

    Він роздивлявся її руде кучеряве волосся і грався з ним. Та за кілька хвилин коли вона відносно заспокоїлась він заговорив

    — Ти закінчила свій шлюбний ритуал? Моя сорочка промокла від твоїх сліз.

    — Ти знаєш, що якби тут була будь-яка нормальна дівчина, тобі було б непереливки.

    Вона розвернулась достатньо, щоб бачити його обличчя, але не покинула його обіймів.

    — Ти не думаєш, що нам варто знайти решту?

    — Ах, точно.

    Хоча Маргарет вийшла з його обіймів, вона схопила його за руку і тримала її між своїх грудей.. Віктор розгублено на неї подивився.

    — Що ти робиш?

    — Я вже все вирішила. А тепер ходімо.

    Вона з веселою посмішкою потягла його за собою. Він лише похитав головою. і поплив за її течією. Нехай вона здавалась хороброю, він розумів, що відбувається у середині неї.

    — Що ти маєш на увазі?

    — Я буду твоєю дівчиною.

    Відповіла вона на його запитання, не наважуючись дивитись назад. схоже, що незважаючи нінащо. В неї не була настільки товста шкіра, щоб вимовляти подібне без сорому. Але Віктор ззаду чудово бачив її почервонілі вуха

    — Це ти вирішуєш?

    — Так. І ти був би великим ідіотом якби відмовився від такої красуні як я.

    Поки він посміхався, вона розвернулась і гордо вказала на себе.

    — Це правда. Але тобі треба дещо знати. В мене вже є наречена, крім того, навколо мене вже кружляє багато гарненьких дівчат. Не розраховуй на те, що будеш особливою.

    Він зупинився і серйозно подивився на неї.

    — Також тобі краще зрозуміти, я належу до сили повноту якої, тобі буде важко зрозуміти. Але ти повинна розуміти, що якщо ти приєднаєшся до мене шляху назад не буде.

    Маргарет могла лише легко кивнути й продовжити йти у перед тягнучи його за собою. Нащо він лише видихнув.

    — Я все розумію. Я дам тобі час на роздуми. Все одно коли ми виберемось з підземелля я буду зайнятий кілька днів. Після я наберу тобі запитаю.

    — Гаразд.

    Вона розслабилась і кивнула. Невдовзі вони дійшли до розвилки де вона відділилась від групи.

    — Тут я розлучилась з іншими. Я не знаю куди йти далі.

    Стоячи посеред зали вона дивилась в коридори такі різні, але такі однакові. Віктор лише посміхнувся.

    — А тепер іди за мною.

    Маргарет дивилась на нього тепер коли він тягнув її за собою, в неї був час все як найкраще обдумати.

    "Він про це не сказав, але швидше за все мені нічого не світить. Я не отримаю любові. Я не годжусь на інше, а я вже розмріялась. Треба бути реалісткою Маргарет. Ми з різних світів."

    Віктор оглянувся на неї, яка дивилась у землю і починала тихо плакати, нащо він видихнув і заговорив.

    — Ми ще побачимось не турбуйся. Тепер коли ти стала гравцем, для тебе відкрилось багато дверей. І одні з них це елітна школа і спеціальний клас, де буду вчитись і я.

    Маргарет відкрила рота і шоковано подивилась на нього, зовсім забуваючи про свої думки.

    — Справді?! Це той який Том планував відвідати?

    — Так, так. Цей клас призначений для гравців. Хоча це відносно дорого.

    — Якщо це так, чи не означає це, що Том також гравець? А що тоді означає бути гравцем і що це за система.

    — Так. Він був гравцем, ще до того як ми прийшли сюди. Про інше я розповім коли ми зустрінемось з рештою.

    Маргарет не могла приховати свого задоволення. Раніше вона навіть мріяти не могла про це, Тепер у неї буде шанс.

    — Ти щаслива, що досі можеш бути з Томом?

    — Невже ревнуєш? А як щодо того, щоб ви спонсорували мене? А я тобі все компенсую.

    Маргарет пригнула на нього і злегка відкрила свій костюм показуючи, що під ним. Віктор похитав головою і подивився на стелю.

    "Я не можу не зараз. Після пробудження точно покажу їй хто тут встановлює правила."

    Він видихнув й подивився їй в очі.

    — Я тобі не потрібен. Ви збирали кристали?

    — Ці червоні? А вони цінні?

    — Зазвичай їх оцінюють у монету. Це волюта гравців, а одну монету можна легко обміняти на грам золота. Але краще пам'ятай монети легко продати за гроші, але важко купити.

    Маргарет покрутила камінець який їй дав Віктор.

    "Вони не такі цінні, але якщо це чиясь робота, можна не слабо так розбагатіти."

    Вона подивилась на нього.

    — Том саме так розбагатів?

    — Мабуть, але підземелля це велика рідкість і вони можуть бути в рази небезпечніші. Це найпростіші кристали з простих монстрів, якби тобі в руки потрапив би рідкісний кристал з небезпечніших монстрів, або артефакт, то була б інша справа.

    Раптом Маргарет застигла на місці і щось пошукала у своєму одязі. Вона дістала нефритовий кулон і показала його Віктору

    — Щось подібне?

    Віктор кивнув головою.

    "Хоча те, що він розпатякав є офіційною причиною, те що сховалось у тінях, це безперечно ця штука."

    Він уважно подивився на неї й тихо та повільно промовив.

    — Ця річ, може стати причиною твоєї смерті.

    [Підвіска зброї (S)

    Дає додаткове (1) повноваження

    Повноваження 1 > n повноважень > 5]

    Хоча це, на перший погляд, майже немає значення і є лише аксесуаром для новачка. Віктор знав кілька цікавих речей.

    "З його допомогою можна перетворити напівгравця у повноцінного. Якби це знали сім'ї він би став неоціненний."

    Маргарет була шокована і дивилась на кулон не розуміючи, що в ньому може бути особливого.

    — А що він робить?

    — Підвищує повноваження. Я розповім пізніше, багато хто за цей кулон готовий був би вбити своїх близьких. Якби тут був хтось інший ти б більше не побачила сонця.

    Вона здригнулась і ледь не випустила кулон з рук.

    — Запам'ятай одне з правил підземель ніколи просто так не розкривай свою здобич. Навіть якщо ти дуже комусь довіряєш. Багато хто загинув через це.

    Маргарет кивнула.

    — Ти не можеш його зберігати для тебе це смертельно небезпечно. Я пропоную тобі два варіанти. Перший вистав його на аукціон, але без захисту ти станеш мішенню. Другий ти продаси його мені.

    Кілька секунд вона подивилась на кулон зважуючи всі за та проти, а потім подивилась на нього.

    — Скільки ти даси за нього?

    — Ну дивись. Системний магазин запропонує тобі лише 50 тисяч. Однак, якщо ти продаси його на аукціоні через те, що він дуже рідкий і має S ранг то це буде 100 тисяч. Але чи можеш ти зберегти ці гроші? Що стосується мене, то я дам тобі 90 тисяч.

    — Ти ж збираєшся його комусь впарити., вірно? За скільки?

    — Бабусі й не за гроші, а за послугу. Їй ця точно потрібна штука потрібна.

    Поки Віктор посміхався і потирав свої руки. Маргарет подивилась на кулон, потім на нього і кинула його в нього.

    — Розумний вибір. Як ти хочеш, щоб я тобі заплатив монети чи гроші?

    Сказав він завертаючи спійманий кулон у тканину і кладучи у мішечок.

    — В тебе зараз є стільки грошей?

    З посмішкою вона подивилась на нього.

    — Добре, але пам'ятай їх легко втратити й важко здобути. Зазвичай угоди між гравцями використовують змішання грошей і монет. Оскільки я скористався тобою, я дам тобі ще мільйон доларів коли ми вийдемо. А школа обійдеться тобі у 100 монет, вони не приймають гроші за спеціальний курс.

    Маргарет широко посміхалась коли дивилась на свій рахунок і новенькі 90 тисяч на ньому.

    "Я тепер багата. Але треба буде перевірити його слова, якщо він мене надув. Але як би це все зберегти. Я це детально обдумаю пізніше."

    Кивнувши сама до себе, вона, знову схопила його за руку і вони продовжили шлях.

    — Як довго ти будеш тримати мене за руку?

    — Скільки захочу.

    — Здається я повинен почати стягувати з тебе плату.

    — Я знаю як заплатити тобі.

    Сказала вона з посмішкою на, що Віктор почав дивитись у стелю і читати мантри. І коли вони підходили, до одного повороту він подивився на неї.

    — Якщо ти не хочеш, щоб твої друзі побачили тебе такою. Тобі краще відпустити вони за рогом.

    Вона на секунду завагалась, чим скористався Віктор і втік. Маргарет подивилась йому у слід і невдоволено вдарила ногою, після чого пішла за ним слідом, щось говорячи собі під ніс.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.