Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 24 : День народження

    "Летючий дракон" був вишуканим рестораном середнього класу. На вході стояв портьє який був зачарований дівчатами, і коли його запитали про вечірку Тома.Він з радістю погодився їх провести.

    Вечірка відбувалась в найкращій залі ресторану на 4 поверсі. В ліфті дівчата почали нервувати й кидали погляди на Віктора під заздрісним поглядом портьє.

    — Не хвилюйтесь, я буду добре поводитись. Як і минулої ночі.

    Прошепотів Віктор їм на вуха від чого вони уважно подивились на нього. На що він лише похитав головою.

    Пролунав сигнал і він притяг Лілі до себе, після чого хвацько вийшов з ліфта. даючи знак дівчатам й портьє йти вперед, на що вони тільки похитали головами.

    — Знайди слушний час, щоб твоя вуаль впала перед Томом. Найкращий момент коли він розмовлятиме з близнюками.

    Лілі лише кивнула.

    "Ти дуже хитрий пане."

    Лілі чудово усвідомлювала силу своєї краси. Коли хтось, неважливо чоловік чи жінка помічали її без вуалі, вона одразу могла відмітити кілька можливостей завдати їм смертельного удару. А це був лише їх одноліток, який на нього це зробить вплив вона не знає.

    Портьє провів їх до зали, після чого відкрив прикрашені двері відкриваючи невелику залу в якій всю святкову атмосферу створювали веселі розмови, м'яке і ніжне світло й кілька кульок під стелею.

    Раптом помітивши відкриття дверей один з присутніх хлопців встав і підійшов до них.

    — Міна, Мана. радий вас бачити. Ми чекали на вас.

    Юнак з чорним як смола волоссям і, на перший погляд, звичайним обличчям мав навколо себе незвичну атмосферу, яка змушувала людей хотіти слідувати за ним. А розкішний костюм підкреслював це.

    — Привіт, Томе.

    Близнюки промовили з такою ніжністю, що змушуючи Віктора виявити невдоволення, але він швидко відігнав думки й заспокоївся. На його щастя цю неприємну для нього рожеву атмосферу розбили кроки інших гостей.

    — Ах. Привіт, всі вибачте за запізнення.

    — Не турбуйтесь. Ми тільки почали.

    Сказав Том з ніжною посмішкою змушуючи декого замовчати. Раптом один з хлопців помітив наближення Віктора й Лілі.

    — Хто ви? Це закрита вечірка.

    Помітивши як Віктор став біля близнюків, Том розгубився. він відчував, що щось не так.

    — Петре, не треба бути таким грубим. Ви не представите нас?

    Він уважно подивився на Міну та Ману. Том не любив коли біля його дівчат є якісь не знайомі хлопці й хотів отримати пояснення.

    — А. Це...

    — Я Віктор Білий, а це моя помічниця. Вибачте за вторгнення на вашу, скромну вечірку. Коли я вчора почув як Міна розмовляє телефоном, я не міг стримати своєї цікавості, я завжди хотів побачити як святкують прості люди. Тож напросився піти з нею. Вас же це не турбує?

    З посмішкою запитав Віктор простягаючи Тому руку. Він як і решта присутніх були розгублені.

    — Ні, що ви. Я Том Вотсон. Прошу будьте моїми гостями.

    Група підійшла до великого столу і почала сідати. Віктор недбало сів, а Лілі збиралась сісти йому на коліна, але доволі швидко сіла поруч з ним. Близнюки сіли поруч з дівчатами ближче до Тома.

    Коли всі розсілись Мана штурхнула сестру і ніби про щось згадавши вони підійшли до Тома.

    — Ах. Ось Томе, з днем народження.

    Близнюки з посмішками простягнули йому червоний пакунок. І почервоніли коли він доторкнувся приймаючи пакунок. Який збирався відкласти, щоб не бентежити близнюків.

    — Томе, подивімось, що в середині.

    До них підійшла дівчина з рудим кучерявим волоссям яка точно знала собі ціну, а також знала як ефективно використовувати своє тіло. Що чудово підкреслювалось її одягом чорна сукня з чорними панчохами й високі підбори.

    " Дивно, я її десь бачив?"

    Коли вона підійшла до близнюків Віктор відчув, щось дивне, але швидко відігнав це відчуття і сумки. На цей момент він має інші цілі. Том також не дуже в ній був зацікавлений, тож відповів доволі холодно.

    — Маргарито. Я відкрию його пізніше.

    Поки дівчина гадала, де вона могла помилитись. Міна швидко підхопила розмову. Хоча їм з сестрою безумовно було дуже приємно і вони цінували його увагу, але не зараз.

    — Все добре. Не турбуйся. Це тобі повинно сподобатись.

    Том кивнув і поставив пакунок на стіл, де знайшов новенький телефон. Який змусив і Маргарет, і Петра, що підбіг подивитись ахнути. Цей телефон був непростим. В них він асоціювався лише з одним словом дорогий, дуже дорогий, просто так отримати його було майже не можливо, тільки не давно стартували його продажі.

    — Це оригінал?

    — Так.

    Гордо відповіла розгубленій Маргарет Міна.

    — Де ви його взяли! Ви його вкрали!

    — Ні ми...

    Близнюки були розгублені її словесною атакою і поглядами оточення. Тому потроху відступали, аж раптом було чутно як хтось підійшов до них закривши відступ.

    — Це не крадене. Дівчата зібрали свої гроші й хотіли щось подарувати Тому. Але в них не вистачало, тож я вирішив їм допомогти. Звичайно не просто так, це була моя компенсація за їх послугу і вони погодились.

    Міна і Мана були раді почути його голос й схиливши голови не помітили його враз обличчя. Його погляд сковзнув по їх тілах, а на губах була дивна посмішка.

    — Послуга?

    Нечутно для всіх прошепотів Том, холодно дивлячись на дівчат. Він чітко помітив його вираз обличчя. Його уява малювала дуже неприємні картини. Йому надзвичайно сильно потрібно знати, що це за послуга. Але він не хотів прямо питати, тож вирішив піти обхідним шляхом.

    — А які в вас стосунки?

    Від його голосу Міна і Мана здригнулись й шоковано підняли голову і подивились на нього у відповідь, гадаючи

    "Що сталось? Чого він такий? Він зазвичай інший."

    Віктор же напроти посміхнувся, йому це і було потрібно. І він збирався це посилити.

    — Ах, Бачиш зараз ми живемо під одним дахом. Їх тітка доглядачка мого маєтку. Який мені нещодавно подарував батько. Коли відправив вчитись у це місто.

    Том був розгублений і йому це не подобалось, але зробити він нічого не міг. І як і решта хлопців розгублено подивився на нього. Раптом пролунав голос здивованої Маргарет.

    — Ти, володієш тим маєтком?!

    Хлопці здивовано подивились на неї, тоді як решта дівчат підтримували її здивування. Вони були у близнюків в гостях і бачили маєток на власні очі.

    — А хто твій батько?

    Запитала вона після того, як Віктор схвально кивнув на її минуле питання.

    — Мій батько є власником медіагіганта. І нещодавно на додаток до маєтку подарував місцеву компанію, щоб спробувати сили. Ах як її? Точно, "Медіа Горизонти" я новий генеральний директор.

    Ця заява змусила Тома уважніше придивитись до Віктора він точно не є простим. Решта ж тихо заздрила.

    — Це ж вони знімають "Дракон Герой 3" На хмарній горі за містом?

    Віктору дуже сподобалась ця дівчина вона несвідомо вела розмову в потрібному йому напрямку.

    "Я повинен її нагородити."

    Якби він міг він би її на місці розцілував, але зібрався, й з посмішкою почав.

    — Так. І оскільки я сьогодні без подарунка, як щодо цього ви всі завтра разом зі мною відвідаєте знімальний майданчик?

    — Ми б дуже хотіли, але...

    — Близнюки запропонували допомагати мені весь день. Тож я думав, що їх друзі теж з задоволенням будуть присутні.

    Том подивився на Віктора, що перебив його, але швидко подивився на близнюків, що дивились в підлогу. Вони дуже хотіли провести з ним більше часу.

    — Добре, я буду. Де і коли ми зустрінемось?

    — На автобусній зупинці біля хмарної гори, біля восьмої. Ми підберемо вас. І візьміть з собою туристичне спорядження. Там не проста місцевість.

    — Чудово, а тепер продовжмо вечірку. Торт майже тут.

    Том зі смиренням прийняв його повідомлення. Він програв цю битву і добре це розумів.

    Коли Віктор сідав на своє місце, він задоволено дивився. Ще один етап завершено в його плані. Коли офіціанти заносили торт і почали розливати напої він прийняв бокал і подивився на Тома й активував оцінку.

    "А тепер ти розкриєш мені свої секрети."

    Ім'я Томас Вотсон

    Рівень 11

    Клас Берсерк

    Повноваження 6

    Сила 45

    Розум 30

    Спритність 35

    Удача 30

    Краса 30

    Ордер 22

    Навички.

    Лють Берсерка S (Збільшує силу на 100% спритність на 50% знижує розум на 50%)

    Мистецтво володіння мечем A

    Чарівна посмішка A

    Покращення слуху A

    Покращення зору A

    Лідерство (Пасивне) S

    Провокація A

    Доля S+ Героїчна (Нащадок)

    "Ходячий танк, а ще й такий статус"

    Якби Том був частиною його сім'ї, то зважаючи на таку статистку на 11 рівні йому без роздумів дали б елітний статус. Він точно був генієм, але геніїв багато проблема в тому, що не всі живуть довго. І тут Тома вирізняє доля.

    "Він клятий нащадок. Як і той хлопець."

    Нащадки це особливі люди, обрані світом і долею. Вони зазвичай отримують все, що хочуть і можуть бути ким завгодно. Від героїв до найлютіших демонів. І зазвичай єдиний спосіб їх позбутись нацькувати їх один на одного. Але навіть так не факт, що ви його позбудетесь. Може з'явитись третій і примирити інших двох і повести проти вас.

    " Якби я його образив, в минулому мене б довелось тікати, і ховатись як найглибше сподіваючись, що він про мене забуде."

    Віктор посміхнувся.

    " Але не зараз, завдяки моєму класу. Я ваш головний ворог."

    Він подивився на Тома і не міг не пригадати минуле. Він зустрів його в елітній школі й тоді його оточували безліч дівчат і з кожним роком їх ставало все більше. Він навіть чув, що одна вчителька навіть покинула престижну роботу, щоб бути в нього покоївкою.

    А після школи він нічого про нього не чув. Доки на старості років не побачив його все ж такого молодого. Він збирався одружитись принцесі з королівської сім'ї. Але минуле в минулому.

    Загалом Віктор був задоволений і через кілька хвилин після того, як принесли торт Він дізнався імена всіх присутніх. Окрім Маргарет було ще кілька дівчат Анна і Сара, а ще одним хлопцем окрім Петра був Джордж. Всі вони були єдиними друзями Тома і лише Петр мав відносно багату сім'ю

    Багато хто намагався опосередковано розпитати Лілі. Але Віктор не дав цього зробити залишаючи навколо неї таємничу атмосферу.

    Через деякий час Том підвівся і пішов до ванної кімнати. Віктор уважно подивився йому у слід й дав сигнал близнюкам і трохи почекавши дав сигнал Лілі. А сам пішов до Маргарет, яка не зводила очей з Тома, й дуже занервувала, коли три дівчини пішли слідом.

    — Дозволь тебе запитати в яку школу ти підеш?

    Запитав він у неї зі своєю найкращою посмішкою. Вона була дещо не вдоволено, але коли зрозуміла, що він набагато більша риба. Тож посміхнулась йому.

    — Я вступила до старшої школи в 5 окрузі.

    — Ах шкода, ми не будемо в одній школі. Я вступив до елітної.

    Сказав Віктор з деяким смутком у голосі. Споглядаючи за нею яка крутила своє кучеряве волосся підійшов Петр, який не хотів втрачати і Маргарет через цього хлопця.

    — Нашої школи тільки Том і близнюки потрапили в елітну школу. Я можу зрозуміти дівчат, вони буквально ідеальні. А ось Том це інший випадок в нього навіть оцінки гірші ніж в мене.

    — Так, мені це теж цікаво. Чи маєш ти якісь уявлення про це, Вікторе? Я спробував подати туди документи, але мені відмовили.

    — Тоді слухайте уважно, щоб туди поступити є три варіанти.

    Почувши це всі у кімнаті замовкли. І всі вони підійшли до нього, бо багато з них хотів туди поступити.

    — Перший, це дуже розумні такі як Міна і Мана. Другий, це дуже багаті, такі як я. Вас можуть прийняти, якщо ви подарували школі суму з шістьма нулями.

    Сказав він гордо змусивши інших пригнічено видихнути.

    — А третій?

    — Тут я теж не знаю все, але здається вони приймають студентів з видатними фізичними якостями. Мабуть, якась державна програма, але я чув чутки...

    — Я теж їх чув. Що в них є учні з надздібностями, наче я в це повірю.

    — Але в цьому може бути частка правди. Том дуже спортивний в цьому він найкращій у нашій школі. Хоча він почав займатись спортом лише минулого року.

    — А звідки родом Том, чим заробляють на життя його батьки? Чи може він це собі дозволити?

    — Його батьки мають продуктовий магазин неподалік від залізничного вокзалу. Але останнім часом він має багато грошей, кажуть, що він виграв їх у лотерею.

    — Он як. Ну давайте змінено тему. Дозвольте мені розповісти мені вам божевільну історію, яка зі мною сталась.

    В той самий час. Том вийшов з туалету і побачив на близнюків, що чекали на нього.

    — Томе нам потрібно поговорити.

    Сказала Міна злегка вагаючись, але з небаченою раніше рішучістю.

    — Авжеж

    Він погодився пройти за ними до певного місця.

    — Я впевнений, що це дуже раптово, але ми повинні запитати в тебе. З ким би ти хотів бути? Хто тобі більше подобається Мана чи я?

    Рішуче промовила Міна дивлячись у підлогу.

    "Я хотів би мати обох"

    Але він розумів, що не може так відповісти. І почав обдумувати вихід. Щоб бути в плюсі. Як раптом помітив Лілі, що йшла за спинами близнюків до вбиральні.

    "Вона та дівчина яка допомагає тому хлопцю, так?"

    Раптом її вуаль впала на землю, тож вона нахилилась і вдягла її назад.

    "Як може дівчина бути такою красивою? Вона мені подобається, Я хочу, щоб вона була моєю і зігріла мені ліжко!"

    Захоплений бажанням Том не слідкував за словами.

    — Обидві. Мені подобаєтесь. Дорогоцінні. Хочу. Ліжко.

    З перервами промовив він слідкуючи за Лілі, що йде до вбиральні. Міна і Мана не відчули наближення Лілі, через її техніку і те, що вони дивились у землю. Збентежені близнюки відчували себе щасливими, що вони йому подобаються. Але в дечому вони були доволі конфліктними.

    " Ліжко?! Чи може це бути?!"

    Не витримавши й хвилини близнюки розвернулись і швидко втекли. Том навіть не встиг їм нічого пояснити, і був вимушений повертатись самостійно. У залі його друзі вже оточили Віктора і слухали його розповідь. А близнюки були поруч з ним і в нього не було жодного шансу навіть тут прояснити ситуацію. Тож не маючи іншого варіанту він сів осторонь і слухав розповідь його розповідь гортаючи стрічку новин.

    Невдовзі до кімнати увійшла Лілі й сіла поруч з Віктором. Том же час від часу дивився на неї. Згадуючи те, що він побачив.

    "Я повинен мати її при собі. Треба знайти шанс. Вона наче його помічниця. Треба буде розпитати близнюків."

    Він перевів погляд на них і помітив їх уважні погляди й подарував найкращу свою посмішку.

    " Я повинен пояснити їм ситуацію свого часу."

    Але це була його найбільша помилка. Вони вже давно помітили як він спостерігає за Лілі.

    "Це правда? Том такий?"

    Невдовзі вечірка закінчилась і Віктор прощався з усіма. І здавалось вони їм захоплювались. Навіть Петр, що був доволі агресивним на початку.

    Том підійшов до близнюків він хотів побути з ними на одинці, щоб пояснити ситуацію.

    — Хочеш я проведу вас до дому?

    — Ні. Не треба пан, ой Віктор забере нас, ми ж живемо в одному домі.

    — А...

    Том забув дуже важливу інформацію через усі потрясіння. І тепер її згадав. Віктор підійшов до нього і потис руку.

    — Я чув, що ти також підеш до елітної школи. Тож ми повинні дружити. І ви також не забудьте, про зустріч завтра, я дав свій номер Маргарет. Тому не соромтесь мені дзвонити.

    Сказав він притягнувши до себе Лілі й вийшовши з зали, а слідом за ним трохи відстаючи пішли близнюки.

    В Тома було неабияке відчуття, що Віктор негідник і йому потрібно дати по пиці. А для цього ще буде шанс. Завтра він все пояснить і розпитає близнюків про ту гарненьку дівчину.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.