Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 46 : Дівчата

    Віктор з посмішкою колупався у сумках, які принесли дівчата, гроші, зброя та деякі приємні дрібниці.

    "Як чудово. О, вони захопили кулемети, а це що гранати? Як я їх обожнюю. Щоб мене біси побрали, це що ракетниця? Як чудово, мені не потрібно буде мудрувати перед сім'єю, щоб отримати дозволи."

    Він деякий час кружляв по кімнаті підбираючи ту чи іншу річ, поки не розклав все і не повернувся, щоб подивитись на останні кілька сумок.

    "А тепер десерт."

    Він обережно підійшов та відкрив сумки, щоб побачити кілька дбайливо загорнутих артефактів та цінних матеріалів.

    " Дивовижно, а я вже збирався думати як її отримати. Приємний сюрприз."

    Він обережно відклав срібну траву у сторонку, це був важливий інгредієнт рецепта для пробудження. В наступну мить він недбало дістав і поклав перед собою кілька перснів, намист та мантію і швиденько їх оцінив."

    "Три кільця збільшення атрибутів, два намиста левітації та мантія для чарівника. Сміття. Я покладав занадто великі сподівання на товари такого маленького аукціону."

    Він розвернувся до останньої групи артефактів мечі, кинджали, арбалет молот та спис.

    "Сміття, ой, а це чогось варте і це, все ж воно було того варте."

    Він покрутив у руках кинджал та спис, єдині артефакти рангу A. Кинджал завдяки своїм ефектам одразу припав йому до душі, на відміну від списа з яким він зробив кілька пробних ударів.

    "Я вже маю метання кинджала, мені поки вистачить, а ось зі списом треба подумати, я можу використати нагороду лише один раз."

    Віктор кивнув сам до себе і подивився на час і з деяким жахом відкрив рота.

    — Я провів тут три години?! Так, дівчата на мене вже, мабуть, зачекались.

    Він встав і схопив кілька речей та по черзі підкинув їх у повітря, де вони розчинились у світлі та вистрілили до персня, що з'явився на його пальці з під маскування.

    "Я знав, що вона буде у пригоді."

    Він з посмішкою піднявся на гору де на нього вже очікувала Гільда.

    — Юний пане, дівчата миті та приведені до ладу, і очікують на зустріч з тобою.

    Вона відмітила його дивний погляд і де відвела власний у гору. Віктор помітив її дії та широко посміхнувся. Він збирався вдавати свиню, щоб зловити тигра, і чим більше людей на це втрапить, тим краще.

    "Але я не хочу, щоб про мене так думали мої люди. Сподіваюсь, з часом вона зрозуміє."

    Раптом він вдарив кулаком у по долоні та подивився на Гільду.

    — Я нещодавно розмовляв з батьком, і тепер ти моя.

    Він зробив крок у перед і поклав жетон їй на шию легенький струм пробіг її тілом і сімейний герб засвітився і невдовзі зник. Вона трохи відступила і схилила голову.

    — Гільда побачила свого пана.

    Віктор помітив слабку посмішку на її обличчі, і схвально кивнув головою. Вона давно очікувала своє долі, і цей варіант був найкращим для неї, бо вона зможе бути поруч з близнюками.

    — Непотрібно зайвих формальностей. Можеш звати мене як звикла.

    — Зрозуміла, юний пане.

    Вони посміхнулись один одному. Він пішов попереду, а вона на крок позаду, за кілька хвилин вони дійшли до їдальні, де широко розкрив двері. Дівчата, що ще кілька секунд тому стояли та невимушено говорили збились до купи й тремтіли закриваючи голови руками.

    "Я міг на це очікувати. Вони через багато пройшли."

    Віктор не розсердився, а лише засмучено похитав головою. Лілі, та близнюки не знали, що робити та в розгубленості переводили погляд з нього на них.

    "Ах, я забула їм сказати..."

    Доволі швидко до Лілі дійшло, чого вони такі й винувато схилила голову. Вона не могла навіть подумати, що Тітус вже став для дівчат нічним кошмаром. Вони з жахом очікували своєї долі та гадали чи не варто їм все ж було спробувати втекти.

    — Заспокойтесь. Нехай я і належу до тієї самої родини, що і цей пес, але я не схожий на нього і його методи мені не до вподоби. А тепер дай мені добре вас роздивитись.

    Він ніжно заговорив сідаючи як можна далі від них в межах кімнати. Вони продовжували тремтіти, а сльози раз у раз текли по обличчях. Але вони не наважились ослухатись його наказу і встали як їх навчили. Дівчата були надзвичайно гарні як і близнюки, але меркли на фоні Лілі.

    "Хм, їх карали та навчали, але далеко не зайшли. Вони досі незаймані. Тітус, здається, боявся пошкодити товар, що могло зменшити їх вартість."

    Віктор кивнув сам до себе уважно роздивляючись їх тіла відмічаючи кілька шрамів і синців, що було добре видно крізь легенькі білі сукні. Не залишаючи не оглянутим жодного місця, на їх тілах від дещо мокрого волосся до ніжок в білих сандалях. На що Лілі яка стала біля нього обережно почала пощипувати його, під дещо заздрісним поглядом близнюків, які стали біля Гільди.

    — Лілі вже сказала мені, що вона вам пообіцяла. Це не проблема, я хотів запропонувати, вам щось подібне. Все буде добре, заспокойтесь, а тепер по черзі, назвіть свої імена та вік.

    Його посмішка та ніжний голос дещо полонила дівчат і вони трохи заспокоїлись, але страх був занадто сильний, тремтячи вони почали говорити. А він їх оцінював.

    [Ім'я Бета

    Сила 9

    Розум 19

    Удача 8

    Краса 19

    Статус долі D+ (Зростає)

    Родовід (невідомо)]

    [Ім'я Гамма

    Сила 8

    Розум 18

    Удача 7

    Краса 18

    Статус долі C (Зростає)

    Родовід (невідомо)]

    [Ім'я Дельта

    Сила 11

    Розум 17

    Удача 10

    Краса 19

    Статус долі D (Зростає)

    Родовід (невідомо)]

    [Ім'я Іпсилон

    Сила 8

    Розум 16

    Удача 9

    Краса 21

    Статус долі D (Зростає)

    Родовід (невідомо)]

    [Ім'я Зета

    Сила 7

    Розум 18

    Удача 9

    Краса 17

    Статус долі D (Зростає)

    Родовід (невідомо)]

    [Ім'я Іта

    Сила 7

    Розум 23

    Удача 10

    Краса 20

    Статус долі С (Зростає)

    Родовід (невідомо)]

    [Ім'я Тета

    Сила 7

    Розум 18

    Удача 61

    Краса 20

    Статус долі D+ (Зростає)

    Родовід (невідомо)]

    Бета була найстаршою з дівчат та старшою за Віктора на 1 рік, а Тета наймолодшою і молодшою за нього на 2 роки. Вони мали один з численних родоводів, що було рідкістю, за межами сімей, вони були варті того, щоб бути товаром Преміумкласу.

    "Загалом непогано, особливо для дівчат, що тримали під замком деякий час, але цей статус розуму, аномалія. Хоча це непогано, і дуже корисно."

    Він повільно підвівся та підійшов до дівчат і зупинився перед Тетою. Він присів і подивився їй в очі з дивною цікавістю та гладив ніжно погладив по волоссю. Дівчина спочатку здригнулась і сильно тремтіла, а потім наче кішка почала ніжитись.

    "Вона цікава, підняти удачу вище 50 надзвичайно важко, навіть у Тома удача лише 30. Вона повинна мати особливий родовід. Шкода в мене немає приладу, щоб його визначити."

    В магазині подібні речі не продавались, і зустрічались дуже рідко на великих аукціонах виключно за монети. В магазині зазвичай, розхідники для підземель в необмеженій кількості та обмежена кількість особливих товарів, що змінювались кожну добу.

    — Не бійтесь, я просто хотів запитати ваші справжні імена.

    Віктор піднявся і хотів відвести руку як Тета тихо її схопила, щоб він продовжив. Він посміхнувся і продовжив її гладити, та подивився на Бету, що стояла на іншому кінці.

    — Ем, пане. Батьки покинули нас, продали цьому, пану. Тому ми відкинули наші старі імена та обрали собі нові.

    Бета рішуче сказала і решта дівчат схвально кивнула, а Віктор лише ніжно посміхнувся та похитав головою.

    — Скажи мені, Бета. Ти пам'ятаєш як їх звати? А як вони виглядають? Або де ти жила до полону?

    — Звичайно, я. Я. Я не пам'ятаю. Але чого? Я ж повинна була пам'ятати, як я могла забути?

    Бета розгублено подивилась на нього, а в наступну мить її вона схопилась за голову і присіла.

    — Чого я не пам'ятаю?! Їх звати, їх звати. Я не пам'ятаю, я не пам'ятаю.

    Віктор ніжно посміхнувся та обережно підійшов до неї та поклав руки на плечі дивлячись в очі. Решта дівчат блідли та спостерігали зі сторони, Гільда близнюки та Лілі дивились на них з жалем та співчуттям, але нічого не сказали.

    — Тихше заспокойся, думай повільно. Що ти пам'ятаєш?

    — Пан Тітус та пан Барон.

    Вже наступної миті вона отримала по лобі та дещо ображено подивилась на Віктора, що широко посміхався.

    — Смердючий пес та свиня. Я тепер твій єдиний пан

    Щось в середині неї клацнуло і вона широко посміхнулась кивнувши головою як і решта дівчат. Він задоволено встав та допоміг їй підвестись і відійшов.

    — Тітус, стер ваші спогади. Я гадаю, що ви чудово пам'ятаєте як вперше його побачили та його слова.

    Вони обережно подивились одна на одну та кивнули головою, вони не один раз обговорювали це між собою, і відчували, що його слова можуть бути правдою.

    — Що ж не хвилюйтесь, хоча я не знаю, чи зможете ви відновити свої старі спогади. Я сподіваюсь, що зможу допомогти вам створити нові радісні спогади.

    Вони рішуче кивнули головою, та широко посміхнулись. Близнюки, подивились на спину Віктора та кивнули один одному головою. Їм справді пощастило втрапити до рук Гільди та цього пана. Лілі рішуче кивала головою і дивилась у його спину.

    Дівчатам був потрібен час, щоб прийти до тями та заспокоїтись. Тітус змусив їх думати, що вони були продані чи покинуті, щоб вони наче самостійно відкинули старі спогади. Тим часом Віктор, що вже деякий час сидів за столом та грав в телефон поки Лілі розминала його плечі подивився на них.

    — Ви закінчили?

    — Так пане.

    — Це добре, але мене вже деякий час мучить цікавість.

    Він встав та підійшов до Бети й подивився їй в очі.

    — Що сталось з Альфою?

    — Альфа. Альфа була нашою старшою сестрою, але її вже немає.

    Її погляд розфокусувався і зник десь далеко, поки він дещо розгублено дивився на неї, та решту дівчат. Їх очі наповнював смуток, а дехто починав плакати.

    — Саме Альфа дала нам ці імена, пане.

    — Що з нею сталось?

    Похмуро запитав Віктор дивлячись на неї. Бета не знала чи варто говорити, і дивилась на інших вона прийняла рішення.

    — Десь пів року тому, ми намагались втекти. Альфа вела нас, але дуже скоро нас зустрів Пес. Вона намагалась його вбити. Вона навіть поранила його, і можливо навіть змогла б убити, але. Але ця клята Свиня!

    Бета дещо сумно заговорила, а потім на здивування Віктора піднесено заговорила, та це тривало не довго наступної миті смуток наповнив її голос, а з очей з'явились сльози.

    — Він напав на неї ззаду. Вони зв'язали її та мучили кілька днів, цей клятий Пес. Він особисто ґвалтував її та різав обличчя! А потім дав розважитись своїм людям. Вони зробили це прямо на наших очах! Вони змусили нас дивитись!

    Наступної миті вона закрила обличчя і заплакала, як і решта вони згадали, те що сталось і чудово це пам'ятали.

    — А потім він вбив її. Він просто взяв і байдуже перерізав їй горло. Відкинувши її наче зламану іграшку. Вона більше не товар, це все що він сказав на останок!

    — Тихше, заспокойся, все буде добре, це вже позаду. Чуєш мене не плач, щоб вона сказала тобі якби побачила зараз?

    — Вона. Вона б сказала, що все буде добре. І поки ми є в один одного ми не повинні боятись і йти в перед.

    Бета тихо заговорила та подивилась на нього, і хоча сльози продовжували текти, вона була більш спокійна. І Віктор їй схвально кивнув відійшовши на своє місце, щоб знову дати їм трохи часу.

    "Цього можна було очікувати. Барон дуже сильний в них не було навіть шансу. Попри все він дуже сильна свиня, хоча зараз він нерівня Джорджу колись вони стояли на одному рівні."

    Віктор знав багато таємниць і секретів, але якби сильно він не хотів в нього немає шансів перемогти Барона. Поки що. невдовзі він помітив, що дівчата більш менш заспокоїлись.

    — А тепер, я кажу вам свою пропозицію. Ви будете служити мені, станете моєю сім'єю і я буду за вас боротись. Або ви можете піти й мені доведеться вжити заходів, щоб ти не зміг розповісти про мене тим хто насправді стояв за Тітусом.

    Він блефував насправді він був не проти їх захистити навіть якщо вони підуть. Але йому доведеться відправити їх в особливе місце дуже далеко. Бета подивилась на нього і наступної миті встала перед ним на коліна.

    — Я буду служити пану.

    Дівчата наслідували її приклад та встали на коліна перед ним схиливши голови. Вони знали, що їх доля буде не варта заздрості, якщо вони підуть і так в них буде шанс залишитись разом.

    — Добре, тепер не чиніть опору цьому відчуттю.

    Він дістав перстень, і по черзі підніс до їх шиї, тавруючи їх як рабів, чого не зробив Тітус, бо збирався їх продати.

    "Сподіваюсь, інші раби, це гарненькі дівчата, а не здоровенні бугаї."

    Він знав характер Ніка і сподівався, що той настільки збочений як він і думав. Від чого на його обличчі з'явилась посмішка, яка змусила дівчат здригнутись, а Лілі насупитись.

    — З цим ми розібрались, тепер ти можеш розповісти мені які в тебе навички?

    — Пес, навчив нас як догоджати чоловікам.

    Бета тихо заговорила і відвела погляд дещо червоніючи, їх змушували читати різноманітну літературу, та практикуватись на іграшках.

    — Я про це знаю, і перевірю потім. Але я питаю, що ти можеш робити окрім цього? Танці, спів, або бойові мистецтва, він же повинен був вас цьому навчати?

    — Юний пане, Вони знають лише як догоджати чоловікам. Але вони можуть читати, писати та мають деякі знання в математиці, але рівень невідповідний їх віку.

    Гільда помітила розгубленість дівчат і заговорила за них, вона провела детальну оцінку одразу після того, як Лілі їх привела. Хоча вона тоді не розуміла, що з ними не так, зараз все стало на свої місця. І хоча раніше, вона б обов'язково доповіла Теодору, зараз Віктор її пан і вона служить у його інтересах.

    — Справді?

    — Так, Альфа навчала нас таємно.

    Віктор дещо розгублено кліпнув очима на Бету, а потім і подивився в гору закривши обличчя рукою.

    "Цей ідіот! Вона або була гравцем, або мала особливий родовід. Він загубив такий талант!"

    Він повільно видихнув та подивився на дівчат.

    — Я дам вам рік. Ви повинні освоїти базовий матеріал для дівчат вашого віку. Наступного року ви вже повинні піти до школи.

    Вони розгублено подивились на нього і вже збирались йому подякувати, але він підняв руку.

    — Рано, окрім цього. Гільда почне навчати вас, як битись, як поводитись зі зброєю, та як збирати інформацію.

    Гільда посміхнулась, та як хижак на свою здобич подивилась на нічого не тямущих дівчат, що посміхались і раділи. Змушуючи близнюків тремтіти в стороні, вони добре знали цей погляд, і вже почали співчувати дівчатам.

    — І ще дещо. Гільдо, навчи їх сімейного протоколу, та розкрий справжнє становище світу. Вони повинні добре розуміти куди втрапили, бо тепер частина моєї родини.

    Вона здивувалась, але швидко кивнула, бо чудово зрозуміла його слова і мету. Дівчата стануть його агентами.

    — Де вони зараз живуть? Я чув, що ти розмістила їх в тому будинку.

    Віктор їй широко посміхнувся, а Гільда почервоніла, вона думала, що Лілі купила дівчаток, для його розваги. Тому поселила, їх там, де немає бути сторонніх очей і випадкових свідків. Він помітив її обличчя і ще засміявся змушуючи її червоніти та відводячи погляд. Дівчата не розуміли причину його сміху і її розгубленості.

    — В основному дівчата живуть по двоє. Окрім Тети, в неї окрема кімната, я подумала, що так буде краще, зрештою там багато порожніх кімнат.

    Заговорила Гільда трохи зібравшись, вона почала потрохи виправляти думки про нього. Віктор подивився на Тету, що ніяково опустила голову.

    "Я точно повинен відвести її в казино, може вдасться зірвати куш кілька разів."

    Він кивнув головою до свого невеликого плану та знову подивився на Гільду.

    — Посели їх в будинку для слуг, я не хочу, щоб тобі щось заважало їх навчати.

    — Зрозуміла, пане.

    — Чудово. А тепер до актуального, де в біса Алекс?

    — Я змусила його подивитись за каструлею на кухні. Вечеря повинна бути скоро готова.

    Віктор кивнув та подивився на дівчат.

    — Сьогодні ми будемо їсти усі разом. Це ж можливо?

    — Все чого забажає юний пан, але доведеться трохи зачекати.

    — Це не проблема.

    Він кивнув і невдовзі близнюки з Гільдою та Алексом почали сервірувати стіл, дівчата їм хотіли допомогти, але Гільда їх зупинила зсилаючись на те, що вони недостатньо навчені.

    — Алексе, як дворецький без наказу пану ти не можеш сісти. Ти повинен обслуговувати Віктора та стояти за його спиною.

    Віктор нічого не сказав і відвернувся від благальних очей Алекса. І їй нічого не залишалось, окрім як стати за його спиною і дивитись за тим як усі їдять. Це також був метод утримувати баланс, щоб вона його не спалила.

    — Міна Мана. Що ви вирішили?

    Посеред трапези раптом запитав Віктор відкладаючи виделку та ніж. Страви були якісь прісні, хоча він не сумнівався у майстерності Гільди, вона програвала Луні.

    "Можливо мені варто запитати в неї про цей секрет, наступного разу коли я прийду туди знову."

    Поки він був дещо поглинений своїми думками, Міна яка збиралась відповісти відчула руку Мани й розгублено подивилась на неї, а потім на Лілі, що сиділа поруч з Віктором і ніжно дивилась на нього з боку.

    — Нам потрібен ще один день, пане.

    — Гаразд. Але чим більше секретів ви дізнаєтесь, тим небезпечніша ваша ситуація коли хтось піде. Пам'ятайте про це.

    Він продовжив їсти, поки його думки були в безладі.

    "Я недооцінив його вплив. Але вони скоро повинні стати моїми. на моє щастя я дістав їх до того як вони стали на його бік сильніше. Вкрасти щось з тарілки нащадка невелика проблема, а намагатись, щось вирвати з його рота це чисте самогубство."

    Віктор через нещодавні події, був трохи розфокусований і не помітив, що дівчата вже зробили свій вибір. Мана просто хотіла, щоб Лілі отримала свій час, бо вона справді щиро любить і переживає за нього.

    Та перш ніж дівчата встигли обмінятись поглядами, щоб подякувати одна одній Віктор схопився з місця.

    — Що він в біса робить? Так, тепер чудово.

    Він сів та закрив очі, щоб в наступну мить відкрити їх.

    — Чого ще варто було очікувати?

    Дівчата розгублено на нього дивились, а він встав з-за столу.

    — Алекс, нам потрібно йти. В нас з'явились невідкладні справи.

    Він підійшов до Лілі, що також збиралась встати, і зупинив її після чого нахилився до її вуха.

    — Мені потрібно йти, я зникну на кілька днів, бережи себе та дівчат.

    Він відійшов і пішов до дверей, де роззирнувся та подивився на Гільду.

    — Я знайшов чудове місце, для пірнання і піду туди з Алексом на кілька днів. Доглянь за дівчатами та маєтком поки мене не буде.

    Вона кивнула головою, і встала з-за столу, щоб почати роздавати інструкції. Лілі та близнюки могли лише дивитись у спину Віктора за яким пішов Алекс з тривогою та переживанням поки вони не зникли, за дверима. Дівчата своєю чергою розгублено дивились одна на одну і гадали, що саме тільки, що сталось.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.