Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 33 : Прискорений курс

    Дівчата були у печері й намагались не дивитись одна на одну. Міна дивилась на стелю, поки її рану лікувала Анна, а Мана тримала речі та раз у раз кидала тужливий погляд на вхід сподіваючись, що вона з'явиться з хвилини на хвилину.

    Аж раптом в середину зухвало зайшов Віктор, змушуючи дівчат схопитись з місця і вихопити кинджали, а потім з деякою радістю їх сховати, щоб подивитись на Маргарет яка зайшла слідом, щось бурмочучи собі під ніс.

    "Погано дуже погано. Вони надто необережні, навіть вартового не поставили. А тепер подивимось на них."

    Він активував свою навичку.

    Ім'я Міна/Мана

    Рівень 0

    Клас Служниця меча

    Повноваження 3

    Сила 36

    Розум 20

    Спритність 26

    Удача 11

    Краса 21

    Ордер 10

    Навички

    Мистецтво меча Інь/Ян S+

    Бездоганне прибирання B

    Мистецтво кинджала C

    Кулінарія F

    Статус Долі A

    Віктор задоволено кивнув

    "Вони навіть тут схожі. А ще ці навички, вони точно заслуговують того, щоб бути моїми служницями."

    Він посміхнувся і подивився на Анну.

    Ім'я Анна Браун

    Рівень 0

    Клас Цілитель

    Повноваження 2

    Сила 20

    Розум 25

    Спритність 22

    Удача 12

    Краса 35

    Ордер 10

    Навички

    Цілющий дотик A

    Виготовлення Ліків C

    Слабка Оцінка Ліків E

    Швидке навчання S

    Статус Долі C

    Віктор був здивований, а на його обличчі з'явилась посмішка.

    "Вона цілитель. Це дуже рідкий клас. Треба відвести її до Тома, щоб він втратив всяку надію."

    Поки Віктор кивав сам до себе Мана викрикнула привертаючи увагу Міни та Анни. Остання ж не гаючи часу підійшла та обійняла Маргарет, близнюки спочатку підійшли до нього і вклонились, і отримавши його дозвіл пішли до інших.

    — Маргарет, це ти. Це справді ти.

    — Так це я.

    Маргарет відповіла плачущій Анні відповідаючи на її обійми. Близнюки спочатку стояли з боку, але потім піддались загальній атмосфері та також обійняли Маргарет та Анну. Віктор спостерігав за ними з боку поки не знайшов відносно рівну місцину. Маргарет вивільнилась з обіймів і почала розповідати історію про те наскільки небезпечною була її ситуація. Дівчата були захоплені його героїчною фігурою і розвернулись, щоб подякувати у їх головах з'явилось лише одне питання.

    "Він весь час носив його з собою?"

    Віктор який сидів на похідному кріслі й пив воду під поглядами розгублених дівчат

    — На що ви дивитесь? Зі мною щось не так? Щось з моїм волоссям чи обличчям?

    Дівчата продовжували дивитись на нього в розгубленості.

    — Кхм. Підійдіть і сядьте навколо мене. Я мушу сказати вам дещо важливе.

    Вони подивились одна на одного, а потім сіли біля нього напівколом

    — Все по черзі. Ви розповіли його один одному чи не так? Розкажіть і мені.

    Дівчата подивились одна на одну, а потім розповіли йому поки він посміхався. Та під кінець він скрутив невідомо звідки взяту газету і вдарив по їх головах.

    — Дурні! Ніколи не відкривайте свій клас так недбало! Це наразить вас на серйозну небезпеку! Якщо ж вам доведеться це зробити тримайте кілька своїх навичок у таємниці! Невже діти в наш час такі не освічені?

    Поки Віктор дивився у стелю, поки засоромлені та ображені дівчата терли свої голови дивлячись у підлогу.

    "За що?! Ти ж сам просив назвати!"

    Віктор похитав головою і подивився уважно на них.

    — А тепер слухайте уважно.

    Віктор провів свою лекцію і хоча вона в цілому була схожа на розповідь Тома, деякі моменти відрізнялись вказуючи на більш розвинене розуміння системи. Дивлячись на задумливих дівчат він посміхнувся.

    — У вас є питання?

    — Ах. Так, пане. Чи впливає наш життєвий досвід на клас та навички?

    Віктор нахилив голову дещо здивований тим як Міна його назвала і подивився на інших дівчат. Вони не показали жодної реакції.

    "Хохо. Цікаво, схоже вони їм все розповіли. Добре, дуже добре."

    Він широко посміхнувся і подивися на них.

    — Це гарне питання. А відповідь буде. Так, це дійсно так, але є ще кілька додаткових пунктів, родовід та потенціал. Але в підземеллі для вас буде обраний найбільш відповідний клас та навички, автоматично.

    Дівчата кивнули, та ось Анна, уважно подивилась на нього і тихо запитала.

    — А чи можемо ми використовувати наші навички за межами підземелля?

    — Так ви можете, але потрібно дотримуватись деяких правил.

    Відповів їй Віктор дивлячись у її блискучі очі.

    — Анна, тобі потрібно буде стати лікарем чи медсестрою. Тоді ти зможеш використовувати свої навички, щоб таємно допомагати людям.

    Вона кивнула, й усім іншим не потрібно було її підтвердження, щоб зрозуміти, вона вже визначилась.

    — А що на рахунок мене і близнюків?

    Перед тим як відповісти на питання Маргарет він відкинувся і подивився на Ману і Міну склавши руки перед собою і широко посміхнувшись.

    — Вони мої служниці. А їх класи дуже цінні для мене, як і вони, що будуть служити мені.

    Близнюки схили голови, щоб ніхто не побачив їх почервонілі обличчя. Після чого він подивився на неї.

    — А що до тебе. Це буде залежати від того на кого ти працюєш.

    Маргарет побачила його посмішку й акцент на словах, що стиснула кулак дуже шкодуючи, що тоді таки не вдарила його. Поки інші були дещо розгублені, Віктор відкашлявся і продовжив.

    — Після того, як ми повернемось. До вас обов'язково прийдуть люди, щоб завербувати. Ти з Анною в праві вирішувати куди вам йти. Але я дам кілька порад.

    Він подивився на Анну.

    — Ти не повинна розкривати свій клас до того як приєднаєшся до Зали Медицини. Вони нейтрали, що непов'язані з іншими силами. З їх допомогою та знаннями я впевнений, що на тебе очікуватиме велике майбутнє. Коли ми виберемось я допоможу тобі зв'язатись з ними. Хоча їх випробування дещо клопітне, для тебе це не буде проблемою. І ще дещо, на відміну від інших сил в тебе там буде більше свободи, бо цілителі є цінним ресурсом.

    Анна кивнула, а він знову подивився на Маргарет.

    — Ти. Ти можеш приєднатись до будь-якої сили, або залишитись вільним гравцем. Ваш клас не потребує нічого особливого, і є дуже корисним, якщо ти навчишся вміло ним користуватись.

    — Чи є якісь переваги у сил? Здається краще залишитись просто вільним гравцем.

    — На перший погляд, так. Вільний гравець вільний від багатьох правил, що є всередині сімей та сект. Але він також і не захищений ними. Його можна легко вбити без наслідків. І йому доведеться боротись за ресурси для підвищення рівня. Хоча здається нещодавно з'явилась гільдія вільних гравців. Але я не знаю її особливостей.

    Віктор знав набагато краще ніж інші про гільдію, це вже повноцінна сила завдяки усім тим нащадкам, що приєднались до неї. Але боротьба там набагато інтенсивніша ніж в інших.

    — Але якщо ти станеш частиною сили, в обмін на деяку свободу ти отримаєш ресурси та інформацію. А якщо ти ще й талановита, це лише питання часу коли ти займеш відповідне тобі положення.

    Поки вона думала він перевів погляд на всіх і заговорив.

    — Сили це доволі абстрактний термін за ним ховається безліч організацій деякі маленькі, деякі більші, але головними безперечно є п'ять сімей і три секти.

    Маргарет подивилась на нього.

    — А до кого належиш ти та Том?

    — Хм, якщо я не помиляюсь він просто вільний гравець, я не досліджував його. А я Віктор фон Вайзе з сім'ї фон Вайзе.

    Віктор широко посміхнувся гордо промовляючи.

    — А наскільки твоя сім'я потужна?

    — Якщо я не помиляюсь серед п'яти сімей моя посідає друге місце, контролює цілу країну, а половина Марнославного міста під прямою юрисдикцією

    Дівчата повідкривали роти від здивування. Але його посмішка змінилась на серйозний погляд.

    — Але як твій друг. Я тобі не раджу хоч колись приєднуватись до сім'ї. Це найгірше в них багато древніх правил і забобонів, внутрішня боротьба і дуже важко сторонньому просунутись вгору не маючи родоводу.

    Дівчата кивнули й поринули у думки.

    — А чи можна покинути сім'ю?

    Мана була стурбована.

    " Чи зможе одна з нас піти як він і обіцяв, чи не скористаються цим інші маніпулюючи правилами?"

    Вона з сестрою дивились на нього очікуючи на відповідь.

    — Чесно скажу, це не легко. Але вам дуже пощастило оскільки ви мої служниці. І я вам дам достатньо свободи. Хоча я хотів би, щоб ви обидві залишились, але якщо буде потрібно я дозволю вам піти. Та мені доведеться заплатити певну ціну.

    Поки близнюки видихали з полегшенням під поглядом розгубленої Анни, та дивним поглядом Маргарет, яка похитала головою, та подивилась на Віктора.

    — А чи можу я працювати на тебе, не стаючи частиною сім'ї?

    — Так. Але ми поговоримо про це пізніше, коли ти приймеш рішення.

    Всі інші звернули на неї погляди, не розуміючи, що він мав на увазі.

    — Я знаю, де знаходяться інші. Але на потрібно відпочити та підготуватись, бо дорога буде важкою.

    Віктор подивився на близнюків, та потім похитав головою.

    "Їм потрібно відпочити, це буде виснажлива дорога, а також інтенсивний та прискорений курс підкорення підземелля."

    Дівчата дістали їжу і почали її розділяти, нормуючи на більшу кількість людей.

    — Це не потрібно. Поїжте добре, бо вже завтра ми покинемо підземелля.

    Дівчата, хотіли дізнатись як він може бути таки впевненим, але лише похитали головою. Добре поївши вони знайшли відповідне місце склали туди всі мішки й прилягли відпочити, вони всі були дуже втомлені.

    За кілька годин вини здорові та повні сил вийшли з печери. Віктор розставив їх у бойовий стрій і почав їх навчати ефективно воювати, поки він діяв в авангарді.Вони навіть і не підозрювали, що він взяв їх на повну зачистку карти. І вони обов'язково зустрінуться з усіма групами гоблінів, які залишились цілі.

    "Не можна допустити, щоб цей досвід і камінці пропали даремно."

    Невдовзі після кількох великих груп, що Віктор люб'язно подрібнив для них вони дізнались як використовувати свої класи в бою. Перше з чим гобліни зустрічались бойовий стиль близнюків, що синхронно били з різних сторін не даючи ворогу й шансу, Маргарет зачаровувала ворогів змушуючи їх втрачати пильність, а іноді й підпускала ближче, щоб вбити одним рішучим ударом. Анна стояла в ар'єргарді та підходила лише, щоб когось вилікувати, або щоб убити гобліна під керівництвом Віктора. Хоча вона не хотіла, але він її переконав.

    Невдовзі перед ще одним поворотом дівчата з недовірою дивились на нього.

    "Чи справді він знає де вони? Чи він навмисно веде нас крізь армію гоблінів?"

    Такі думки крутились у їх головах. І їх можна зрозуміти, бо вони безперервно б'ються вже кілька годин, а Віктор наспівуючи веде їх на зустріч з більшими групами. Як результат вони можуть вбити гобліна так само легко як випити води, а ранці раніше повні їжі тепер були забиті червоними кристалами. Хоча особливих змін дівчата не відчули через особливість підземель коли весь досвід та нагороди ділиться залежно від вкладу в зачищення.

    Але було дещо, що викликало у дівчат заздрість. Через постійні бої їх одяг став лахміттям, а тіла вкрились шрамами. На відміну від Віктора, що бився у рази більше за них разом взятих.

    "Як він це зробив! Невже це різниця між новачком і професіоналом?"

    Раптом Віктор зупинився і подивися на них дівчата інстинктивно зайняли позиції та приготувались до бою, на що він лише розсміявся.

    — Подивіться туди.

    Це зауваження змісило їх вирватись з марева і побачити як з інших дверей виходять, Том та інші. І коли він дивився на них в подертому і розірваному одязі, здається відчував дуже сильний біль.

    Вони всі зібрались в одному місці вперше з того моменту як потрапили у підземелля тут перед Босом.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.