Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 19 : Кліше

    Лея не довго розмовляла телефоном, після чого замовкла.. Й твердими важкими кроками наче виміщаючи на землю свій гнів підійшла до нього.

    — Ви вільні. Можете йти, але знай я буду стежити за тобою. " Твої зв'язки допомогли тобі сьогодні, але чи врятують вони тебе коли я зловлю тебе на гарячому?"

    Хоча Віктор не чув її думок, він міг зрозуміти їх по її виразу, й подарував їй широку посмішку, коли виходив з машини. На що вона роздратовано крикнула на напарника, щоб швидко сідав, Гучно вдарила дверима, і з димком стартувала з місця сподіваючись, що Віктора покриє пилом з ніг до голови.

    — До біса тебе! " Рано чи пізно я повинен подбати про це пташеня"

    Віктор копнув землю ногою, розвернувшись почав намацувати кишені. Щось шукаючи під поглядом близнюків.

    — Де ж він?

    — Пане якщо ви шукаєте телефон, то його забрав офіцер.

    Віктор подивився на Міну після чого подивився у слід машині. Й наче запитуючи підтвердження. На що вона з сестрою кивнули.

    — Ааа, чорт би її побрав! Дай свій.

    — В машині.

    Віктор перевів погляд на Ману, яка також похитала головою й вказала на згорілу машину. Він схопився за голову після чого повільно видихнув.

    " Так, з моїм телефоном вона нічого не зробить. Сімейні телефони не те з чим може щось зробити новачок"

    Так оглянувши близнюків й подивившись на себе він знову видихнув.

    " В нас ні грошей, ні телефонів. Треба було попросити її нас підвезти."

    Віктор знову видихнув й почав оглядати місцевість, за кілька секунд він помітив трохи в далині дорожній знак. Підійшовши до нього він зрозумів, що до компанії ближче ніж до будинку.

    — Ходімо. Треба буде пройтись кілька хвилин.

    Десь за пів години під пекучим сонцем вони підійшли до компанії. Хоча з Віктором все було гаразд, дівчата були дуже втомлені й ледь не валились з ніг.

    Та коли вони збирались зайти їх зупинили охоронці, що стояли перед входом.

    — Допускаються лише співробітники, чи люди які мають справи в середині.

    Сказав охоронець зневажливим поглядом дивлячись на вдягнутого в пошарпаний одяг й вкритого пилом Віктора.

    — І зараз ми не приймаємо моделей. Прослуховування закінчилось вчора.

    Сказав інший роздивляючись уважно близнюків.

    — Мене звуть Віктор Білий і в мене призначена зустріч з пані Карлою Райс. І якщо, що то я виглядаю так через те, що втрапив у аварію дорогою сюди.

    Спокійно проговорив Віктор стоячи прямо перед охоронцем й спостерігаючи за його реакцією і поведінкою, та він залишився стояти на місці й зневажливо подивився на нього.

    — В тебе призначено зустріч з віцепрезиденткою? Ти, мабуть, ідіот. Як така поважна людина може зустрічатись з таким жебраком як ти. А тепер вали.

    — Перевір це. В тебе це не повинно зайняти багато часу.

    Сказав Віктор втрачаючи залишки терпіння, й стаючи ще більш роздратованим. Він не хотів створювати проблеми на вході у власну компанію, одразу як прибув. Та охоронець не зробив жодного кроку і розім'яв кулаки.

    — Я сказав. Вали. Чи хочеш, щоб я тобі допоміг?

    "Це йому, хтось дав такі накази? Він в біса занадто нерозумний."

    Віктор видихнув трошки відійшовши, й викликаючи задоволену посмішку в охорони. Після чого розвернувся і з усієї сили вдарив кулаком прямо в неї, як у в мішень. Від цього удару охоронець влетів у скляні двері розбиваючи їх на тисячі фрагментів. Другий охоронець не встиг нічого зробити як прилетів другий удар ногою і він також залетів слідом за першим.

    Близнюки здивовано і з деяким острахом подивились на нього. З вестибюля роздався крик й було чутно як дівчина почала викликати охорону. Віктор не звернув на це жодної уваги й увійшов всередину, після чого розвернувся і покликав їх за собою.

    В середині на них чекала шокована дівчина за стійкою.

    — С-стійте, або я викличу поліцію! Ви знаєте, що вам буде за те, що ви створюєте проблеми компанії?!

    Віктор не гаяв часу і дуже швидко підійшов до неї й схопив її за руку і не давши їй подзвонити.

    — Слухай сюди уважно, бо я двічі цього не скажу. Дзвони Карлі, своїй віцепрезидентці. Й скажи, що приїхав Віктор Білий. В мене з нею зустріч і серйозна розмова. Дуже серйозна розмова.

    Дівчина з острахом кивнула. На що він посміхнувся і відпустив її руку. Вона бачила, що сталось з охоронцями й тепер коли він стояв перед нею боялась його не послухатись. Вона набрала секретаря спостерігаючи як до зали один за одним входили охоронці оточуючи його.

    Під холодним поглядом Віктора, вона провела швидку розмову з секретаркою й прикрила рота рукою по-новому дивлячись на нього. Дивлячись на охоронців, що очікували на її слова готуючи свої кийки.

    — Міс Сьюзен, підтвердила, що в віцепрезидентки заплановано зустріч з Віктором Білим. Однак вона дуже зайнята і просила, щоб він її почекав у вестибюлі.

    Охоронці відступили, та залишались пильними. Явно очікуючи наказів. Тим часом Віктор вихопив з рук дівчини телефон.

    — Тоді я зроблю кілька дзвінків.

    Віктор набрав особняк і повідомив Гільду, щоб вона відправила Лілі з його документами та картками до компанії. також повідомив про аварію та завірив, що з ним та близнюками все гаразд.

    Наступний дзвінок був до шефа поліції та батька Леї. Його номер Віктор запам'ятав завдяки ейдетичній пам'яті, яку він розвив в минулому житті, а розмова складалась лише з кількох слів.

    — Вітаю, дядьку Гарольд. Це знову я Віктор. Ігноруйте всі дзвінки й повідомлення відносно "Медіа Горизонтів". Лише сьогодні. Дякую.

    Віктор розвернувся й подивився на людей, що стояли в вестибюлі.

    " Карла, Карла, ти хотіла мені показати хто тут насправді керує?"

    Віктор уважно оглянув кожного охоронця, в нього не залишилось жодного бажання грати в ці ігри.

    "Ах, а обличчя та всі знайомі. хлопці давно не бачились. Ну все, почнімо"

    Віктор прикинув швидкий план дій. Й кинув швидкий погляд на близнюків і посміхнувся. Й нехай вони не так добре його знали, але швидко зрозуміли й відійшли до стіни. На що він схвально кивнув.

    — Я дав цій суці достатньо часу. Якого біса вона досі не спустилась! А ще й ви, мене бісите кляті покидьки.

    Віктор не дав їм достатньо часу оговтатись як схопив телефон й кинув його в обличчя найближчого охоронця. Решта була захоплена зненацька й втратили ініціативу. Й почалась битва, хоча ні, скоріше почалося побиття, маючи за плечима свій багаторічний досвід й переважаючи силу.

    За кілька хвилин в залі лежали десять м'ясних мішків у формі охоронців. Близнюки та всі присутні люди побіліли, та тремтіли від страху, вони вже давно зрозуміли, що ніхто не приїде. Вже кілька хвилин всі дзвінки до поліції відхилялись.

    Віктор покликав близнюків, та пішов по сходах в гору.

    " Якщо, ця сука не спускається. то підіймусь я."

    Портьє зі страхом дивилась йому в слід й хотіла повідомити віцепрезидентку й керівника охорони, та з жахом помітила, що її стіл був розтрощений Віктором.

    Йдучи коридорами компанії Віктор привертав багато уваги. А кожен зустрінутий їм охоронець неодмінно відправлявся до царства снів.

    "Це має відношення до нового фільму?"

    Багато хто загадувався над питанням, та якщо уважно придивитись, до непритомних охоронців, ці дурні думки одразу відмітались. А руки точно лізли в кишеню до телефону в марних сподіваннях викликати поліцію.

    Близнюки були вкрай збентежені ситуації, дехто з тих кого вони бачили були відомими зірками, та в такій ситуації в них не було достатньо товстої шкіри, щоб попросити автограф. Але було дещо їм досі не зрозуміле, від чого вони витали у думках.

    " Ми бачили його тіло і він не виглядав особливо сильним. Тоді як він це робить? Чи всі ці охоронці просто для фарсу?"

    Перед кабінетом віцепрезидентки сиділа красива дівчина. А на її бейджі було написано її ім'я. Віктор зупинився й насупився наче вступив у лайно, а вона подивилась на нього крізь свої модні окуляри. Й вказавши пальцем почала говорити різні нісенітниці.

    — Ким ти себе вважаєш?! Як ти смієш приходити до офісу віцепрезидентки. Особливо в такому вигляді! Я подзвоню твоєму керівникові й накажу негайно звільнити!

    Віктор збирався пройти повз, не звертаючи на неї уваги. Та коли він проходив повз. Його кроки зупинились і він уважно подивився на неї.

    " Сьюзен. Хоча можливо це несправедливо, до тебе зараз. Та я не можу досі пробачити тобі, те що ти зробила. Колись ти дарувала мені надію, а потім жорстоко зруйнувала її. Тож прийми це. "

    Він більше не секунди не сумнівався й подарував їй від душі ляпас за минуле життя. Від цього удару вона впала на землю без тями, а її окуляри розбились. Тепер коли вона мовчала він трохи придався в сентиментальності.

    Колись вона клялась йому у коханні, а насправді жадали лише грошей його сім'ї, тож коли його вигнали, вона не роздумуючи ні секунди покинула його відлітаючи, до хлопця якого тримала як запасний аеродром. Й хоч би це, вона почала над ним знущатись й принижувала, що разу коли бачила. І цей ляпас якраз те, що в минулому він боявся їй завдати.

    Віктор посміхнувся і рішуче пішов до дверей офісу. Близнюки дещо шоковані

    подивились одна на одну і кивну з одною думкою.

    " Ми не повинні його гнівити. Він занадто владний"

    Офіс був великою кімнатою з панорамними вікнами й великим столом, за яким сиділи менеджери на чолі з красивою блондинкою десь за тридцять.

    Віктор зайшов у середину і подивився на жінку, яка була явно розгублена і шокована його приходом.

    "Карла. Ти просто ще одне грошолюбне стерво, що оточують мого батька."

    Карла була однією з наложниць Теодора. Але в неї було дещо, що дало їй можливість зайняти таку високу посаду. Це був її розум і краса. І завдяки своїм талантам вивела компанію з кризи й була також гарною акторкою.

    " Та все це ширма. Я знаю, хто ти насправді."

    Він не звернув уваги на менеджерів, що дивились на нього й почали кричати. Коли він підійшов схопив її й почав бити по обличчю. Декілька менеджерів намагались його схопити й зупинити, але були відкинуті. А шоковані близнюки стояли й дивились.

    Після першого удару, що вивів її з шоку вона почала кричати.

    — Як ти смієш!....

    Після другого

    — Що ти робиш!...

    Після ще кількох ударів

    — Ти не можеш!...

    Та ще після кількох ударів Віктор почув кілька слів від чого посміхнувся.

    — Будь ласка, не в обличчя.

    Він зупинився й подивився на неї. Обличчя було червоне і почало трохи припухати. Звичайно на відміну від охоронців яких Віктор не жалкував, з нею він тримав сили під контролем. Інакше їй довелось би збирати зуби по підлозі.

    "Ех. Шкода я не можу зробити більше ніж це. Інакше це перестане бути покаранням і батько розсердиться"

    Він відпустив її й сів на її місце, після чого поклав ноги на стіл. Менеджери продовжували дивитись на двері сподіваючись, що допомога увійде з хвилини на хвилину.

    — Дозвольте мені представитись, я Віктор Білий. Син Теодора Білого. І на сьогодні, я ваш новий генеральний директор.

    Зневажливо промовив Віктор дивлячись на них. Вони покачали головою, але вирішили в дечому переконатись і подивились на Карлу, що потроху вставала. А коли його погляд також впав на неї, вона здригнулась й не наважувалась створити більше проблем, тож схилила голову й тихо заговорила.

    — Так. Я хотіла провести цю зустріч, щоб привітати нового генерального директора.

    Вона доволі швидко виплюнула виправдання й з певним страхом подивилась на нього.

    " Він не такий. Як його описував Теодор. Він занадто владний, треба змінити плани."

    Всі перезирнулися, потім один за одним почали вставати й шанобливо вітати його. А ті, хто втратив зуби коли намагались його зупинити, шкодували, що втратили їх дарма. За кілька секунд один з них хотів дещо вияснити тож боязко підняв руку і звернувся до нього.

    — Пане, чи можу я запитати?

    — Давай.

    — Чого ви увійшли й почали просто так бити віцепрезидентку?

    — Хм. Це питання не до мене, а до тебе. Відповідай.

    Віктор подивився на Карлу й скомандував їй.

    — Я винна в тому, що не повідомила працівникам про тебе. Через, що вони нешанобливо поводились відносно тебе, та не переживай їх буде покарано.

    — Хаха. З цим я розібрався сам. Та я карав тебе, не за це. Я карав тебе, за те, що ти кляте стерво не приїхала мене зустріти, коли я прибув вчора. Через, що змусила мене втратити обличчя перед моєю помічницею.

    Єхидно посміхаючись сказав Віктор змушуючи її та інших ахнути.

    "Невже він настільки не розсудливий чи просто владний ідіот?! Можливо мені нічого не потрібно було робити. Він сам все зіпсує."

    Поки Карла гадала він розвернувся до менеджерів.

    — А тепер про той фарс на вході. Це ваше нове завдання. Я хочу знати, хто і з якою метою це організував, а потім їх покарали зробити це ви повинні, до того як я піду з компанії. А тепер... Геть!

    Дехто з них явно розраховував отримати шанс, Підлизатись, до нього, та втратили цю можливість, тож подивились на Карлу звинувачувальними очима.

    " Це твоя вина!"

    Єдина думка, що поєднувала всіх присутніх окрім близнюків і Карли, що раз на раз кидали погляд на нього, що сидів і дивився у вікно. Явно не маючи наміру спостерігати за відходом менеджерів.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.