Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 20 : Арія

    Двері відчинились і до офісу увійшла, жінка з яскраво-фіолетовим волоссям одягнута в офісний костюм, а за нею з десяток охоронців, що тримали пістолети й навелись на Віктора.

    Менеджери не задоволено подивились на охорону, Так, очікувана ними підмога прибула, але занадто пізно й була цілковито не потрібна.

    Віктор розвернувся, щоб подивитись на жінку яка ввійшла й ніжно посміхнувся. А коли вона побачила його розкрила очі, але швидко зібралась. І почала уважно вдивлятись у нього. Один з менеджерів заговорив, щоб не було створено ще більше проблем.

    — Міс Арія, ви вчасно. Це Віктор Білий новий генеральний директор.

    Арія припинила на нього дивитись й пригадавши, те що знала підняла руку, щоб охорона прибрала зброю, та вони не відреагували жодним чином. Й продовжили тримати зброю.

    — Прибрати зброю!

    Але охорона не зробила, ні руху продовжуючи тримати Віктора на прицілі, й прислухались до кроків з коридору. До кімнати зайшов кремезний чоловік й підбіг до Карли. Потім ненависно подивився на нього.

    — Приберіть...

    — Стій!

    Прокричала вона хапаючи за руку чоловіка. Після чого уважно подивилась на Віктора який безтурботно посміхався. Але що шокувало її більше, так це його очі. Карла повільно підвелась і подивилась на чоловіка.

    — Його не можна чіпати. Я тобі потім все поясню, а тепер допоможи мені.

    Він глянув на Віктора, й дав знак охороні, щоб та прибрала зброю й відступила. Після чого він допоміг Карлі підвестись й вийти. Арія підійшла ближче до них, щоб також допомогти, та її відкинули.

    Віктор уважно придивився до чоловіка й посміхнувся на ще один його швидкий погляд назад.

    " Ах, Джейкобе, я одразу впізнав твій почерк. Ти не міняєшся."

    Джейкоб був братом Карли й керівником охорони компанії. В минулому Віктор одного разу допомагав йому замести сліди коли потрібно було прибрати лідера компанії конкурента. Й впізнав його почерк, у сьогоднішній аварії.

    " Ти, мабуть, гадав, що я дізнаюсь про те, скільки грошей ти з сестрою вкрав? Але проблема в тому, що я вже знаю."

    Джейкоб не зупиниться ні перед чим, щоб захистити себе і сестру, а також втілити свої бажання. Він боявся. що Віктор, який прибув керувати компанією помітить, що вони привласнили багато грошей. Тому вирішив його прибрати, але хоч би як він наступив на хвіст сплячого тигра.

    " Цей дурень точно нічого не розуміє про сім'ю. Якщо про цей інцидент стане відомо, твоя голова покотиться першою. Але не переживай, я маю на тебе свої плани."

    Спостерігаючи як кімнату один за одним залишають керівники. Близнюки обговорювали нещодавні події й мабуть, кардинально міняли образ, що склався у них в голові. А Арія мовчки дивилась на нього. Коли остання людина вийшла, вона зачинила двері й розвернулась до Віктора й вклонилась.

    — Арія Біла. Вітає юного пана!

    — Ти не будеш звати мене братом?

    — Не жартуйте, юний пане. Я знаю своє місце.

    Холодно відповіла вона на його теплі слова. Вона була його зведеною, сестрою, яка попри колір волосся не мала сімейного родоводу, і була не більше ніж дочкою поза сім'єю, що робило її положення лише злегка кращим за слуг. Він уважно подивився на неї й продовжував тепло посміхатись.

    " Арія, шкода я не можу, багато чого тобі сказати."

    Він дивився на неї й пригадував минуле, хоча справи йшли непогано, коли все ставало гірше, вона була однією з тих небагатьох хто йому допомагав. Насправді було багато чого окрім цього, що змусило його захоплюватись і поважати її. Але, що він знав напевно.

    " Я можу їй довіряти."

    Арія хмуро дивилась на Віктора й тихо заговорила не підозрюючи про його думки.

    — Юний пане, тобі не здається, що ти занадто жорстокий з моєю матір'ю?

    — Не грай зі мною в ігри. Якби я реально хотів її покарати за неповагу. Вона втратила б як мінімум руку. І ти це добре знаєш.

    Близнюки шоковано прикривали рота, коли подивились на нього, а Арія скривилась і опустила голову. Вона розуміє, що це правда, Та все ж є дуже прив'язаною, до своєї матері і їй було дуже шкода. Тож вона сердито подивилась на нього.

    Віктор був здивований її поведінкою. та не відступив. Стоячи перед нею він ще краще бачив якою красунею вона була, й мимо волі почав оглядати її всю. Від чого Арія шоковано відступила, наче побачила привида й скривила обличчя.й руками злегка прикрила тіло.

    " А я не вірила в ті чутки про нього."

    Хоча це була не шаноблива думка, вона нічого не могла з собою зробити.

    — Юний пане, чи не дозволите провести вас, до вашого кабінету?

    Віктор кивнув і дав сигнал близнюкам слідувати за ними. Арія провила їх на верхній поверх до просторого кабінету. Через панорамне вікно було видно місто. Він пройшов до вікна і провів рукою по чорному різьбленому столу, й кинув погляд на чорне шкіряне крісло, а так і не сів, близнюки стали біля стін на яких висіли витвори мистецтв, хоча дуже хотіли сісти на диван.

    — Юний пане, це кабінет вашого шанованого батька, оскільки ви тепер генеральний директор, тепер це ваше. Вчора його ретельно прибрали.

    — Чудово я не хочу, знаходити чи бачити сліди батькових, захоплень.

    Апатично сказав Віктор оглядаючи кімнату. на що Арія кивнула з червоним обличчям. Вона чудово розуміла. про що він говорив. В той час коли близнюки схили голови в розгубленості.

    — Не хвилюйтесь, тут все нове. Старі речі спали... Позбулись юний пане. А тепер прошу мене вибачити, мені треба йти.

    — Стій. Ти працюєш другим секретарем Карли, вірно? Тепер ти будеш моїм.

    — Ні. Юний пане, я не можу. Ні це неможливо.Якщо, ви змусите мене, я краще звільнюсь.

    Вона рішуче і з деяким запалом відмовилась, чим шокувала Віктора, що сів у крісло склав руки. Він уважно простежив за її поглядом і помітив близнюків.

    "Мабуть, лише їхня присутність не змусила її одразу втекти, я повинен буду їх похвалити."

    Арія робила ледь помітні кроки, ще більше віддаляючись від нього. Вона чула занадто багато чуток. А після їх нещодавньої дуелі поглядів, вірила в них, ще більше.

    — Не думай, що я не знаю, про що ти думаєш. Та я розкрию тобі кілька карт. Якщо ти не прийдеш до мене, я все розповім батькові. Про те, що за падінням компанії стояла Карла. І про те, що всі нові ідеї які вона видає за свої насправді твої. І що саме ти стоїш за відродженням компанії.

    Арія шоковано й уважно подивилась на нього. Вона на кілька секунд забула як дихати.

    "Він же тільки приїхав! Як він може знати, щось подібне?!"

    Після такої безглуздої думки, вона зробила кілька кроків до нього і тремтячим голосом заговорила.

    — Юний пане, це дурість. І дуже поганий жарт.

    — Можливо, але ти завагалась, а мені треба лише сказати про це батькові. Й провести розслідування. І коли правда спливе. Я впевнений, що батько звільнить твою матір і можливо покарає її, за те, що вона його обдурила. А ти знаєш як він ненавидить коли йому брешуть, як і я. Це в нас сімейне.

    Віктор посміхнувся впевнено дивлячись на неї, через, що вона схилила голову. Та не могла більше нічого сказати, розслідування, точно розкриє правду. І вони про це знають. Але було дещо про що знав тільки Віктор.

    "Батько вже має кілька власних здогадок і просто підігрував їй"

    Карла жадала грошей і її дії ледь не привели компанію до банкрутства. І Арія студентка бізнес-школи запропонувала свою допомогу, яку її мати з відчаю прийняла. І компанія схожа на старого птаха, що готувався до смерті виявилась феніксом.

    Карла вже допустилась кількох помилило раніше, і розкривати таку вона точно не збиралась, боячись, що її дочка може розкрити правду, вона почала тримати її близько до себе. А Арія яка тужила, за любов'ю ніжилась і тішилась, тими краплинами, які на неї пролились.

    — А тепер слухай уважно. Я не буду в компанії більшу частину часу. Це не в моїх цілях. І розбиратись у справах компанії я маю мінімальне бажання. А оскільки, ти будеш моїм секретарем, більшу частину роботи, я залишу тобі. Час від часу будеш радитись зі мною, стосовно курсу компанії.

    Арія завагалась і вона почала зважувати всі за та проти. Хоча вона боялась Віктора, вона розуміла, що якщо його слова правда. То проблем й надалі не буде. І вона зможе якщо, що допомогти матері. Піднявши голову й уважно подивившись на його посмішку вона кивнула.

    — Гаразд, але я маю дві умови. Перша ти залишиш мою маму у спокої. Друга ти ніколи не покладеш на мене руки.

    — Чудово. На першу, я згоден, але скажи їй, щоб вона не переходила мою межу. Стосовно другої... Я цього не зроблю, поки ти цього не забажаєш. Клянусь, своєю честю.

    Сказав він з такою посмішкою, що в Арії й близнюків пробігли мурашки по хребтах.

    " Наче я колись цього захочу."

    З деякою огидою подумала скрививши обличчя Арія.

    — Юний пан зараз чогось потребує?

    — Кілька речей. Моя помічниця скоро буде, повідомте, про це рецепцію і коли вона прибуде проведіть її сюди. Також нехай хтось підготує для мене і покоївок холодні напої. Сонце, сьогодні жарке, ми довго гуляли.

    — Ще щось?

    — Ти може, ще не знаєш, але я втрапив у аварію. І в мене є підстави вважати, що хтось попрацював над машиною. Подробиці можеш дізнатись в водія він одужує в якійсь лікарні. Ой відправ йому квіти й фрукти, на моє ім'я звичайно, А тепер знайди мені винного.

    Арія здригнулась, сподіваючись, що це не той про кого вона подумала, та побачила Віктора, що кивнув головою. З деяким жахом, вона розвернулась і підійшла до дверей, коли пролунав його голос.

    — Ах, зовсім з голови вилетіло. Принеси мені список тих охоронців, що тебе не послухались, а після чого звільни їх. І мені плювати, хто за ними стоїть. Це наказ, що не підлягає обговоренню.

    "Хлопці, я ж казав, що ви за це заплатите?"

    Коли Віктор кивав головою сам до себе, Арія тихо відповіла.

    — Зрозуміла. Я негайно подбаю про це.

    Після чого вилетіла з кабінету, наче тікала.

    " Треба влаштувати, так щоб дядько, покинув країну, як можна швидче!"

    Віктор лише хитав головою, на її очевидні думки.

    " Він цього не зробить. Ти не зможеш його захистити він занадто дурний."

    Він очікуватиме, того моменту як Джейкоб втрапить у його руки й зверне йому шию.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.