Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 67 : Переговори
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею

    Дивлячись на цю гірську дорогу Віктор згадував приголомшливу істину яку він дізнався після довгих блукань по розвалинах сім'ї й тих жахливих вчинків, що він вчинив з могилами своїх предків, щоб отримати шанс прожити хоч трохи довше.

    Та в голос нікому він цього не скаже, не зараз так точно. Дивлячись на дорогу він згадував свої слова і не міг не посміхнутись.

    "Він боїться своєї дружини. Хаха, та він не більше ніж ширма з другорядної гілки, для бабусі, яка насправді має владу і вплив. А діти навіть не від нього."

    Бабуся Віктора мала вплив, владу й розум, щоб тримати в руках з десяток чоловіків для своєї розваги й Маркус там був далеко не на першому місці. Хоча зараз вона слабшає і помирає, а сім'ю з кожним днем розривають інтриги й шпигуни, якби не пряме знищення, то вона могла повністю змінити назву.

    " Щоб отримати підтримку бабусі мені доведеться розкрити кілька секретів, але воно того варте. Той павук вже почав плести павутину коли наказав мені йти в Марнославне місто, й без підтримки бабусі мені буде доволі важко мати з ним справу."

    І зараз його шанс отримати підтримку бабусі за мінімальну кількість секретів. І це безперечно найкраща можливість повернути у гру доволі серйозну фігуру.

    З посмішкою він йшов з Лілі, ще деякий час поки в його очах не з'явився грандіозний особняк оточений химерно обробленим і безумовно дорогим парканом. Ворота стерегли декілька чистокровних жінок з особистої гвардії його бабусі, одна з них помітивши наближення пари зробила крок у перед з рукою на зброї.

    — Зупиніться там де стоїте і ні кроку ближче. Назвіть свою особу та причину вашого візиту. Тим паче о цій годині.

    — Я спадкоємець Віктор фон Вайзе, а це моя слуга. Я хочу зустрітись з шанованою бабусею з дуже делікатної причини. Подробиці тут, і я волів би, щоб вона прочитала це самостійно.

    Охоронець. підняв брову, але прийняв записку і рушив до особняка, щоб повідомити про незваних гостей і їх прохання. Доволі швидко вона повернулась у супроводі жінки покоївки вигляд якої наче говорив, що вона не приймає відмов.

    — Йди за мною... будь ласка.

    — Зачекай на ...

    — Моя пані, попросила вас обох

    Сказала жінка розвернулась і доволі швидким кроком пішла в середину.

    Аж тут його увага впала на охорону, що стояла біля особняка.

    "Дурень, як я міг про це забути! Все не настільки втрачено, що б Маркус відкрито збирав таланти, він досі грає роль маріонетки в руках бабусі й для неї хотів Лілі. І я зараз прийшов в лігво дракона зі скарбом, щоб просити його в мене не забирати. Сподіваюсь. вона дасть мені шанс."

    Слідуючи за жінкою вони прийшли, до розкішної кімнати, де Віктор швидко впав в одне з крісел думаючи про наступний крок. А біля нього трохи по заду стала Лілі. Вони досі носили той одяг який вдягли з ранку в крові й бруді. Вони були схожі не на спадкоємця і слугу, що пройшли церемонію, а на тих хто пройшов бій між життям і смертю. Слуги, що відповідають за прибирання точно отримають головний біль. =

    За кілька хвилин вони почули кроки й стали готуючись віддати сімейне привітання. Двері відкрились і до кімнати в супроводі кількох слуг зайшла вона ефектна жінка в чорній сукні й кучерявим фіолетовим волоссям якій здавалось всього близько 30 років, коли в реальності вона була старим монстром.

    Віктор активував свою навичку оцінки, але через різницю в рівні його голову та очі наповнив біль. Він не наважився ризикувати втратою очей, щоб подивитись далі.

    Ім'я Енн фон Вайзе

    Рівень 15 з 99 і зменшується

    Статус Отруєна (середній ступінь, отрута S+)

    ???????

    ???????

    ???????

    ???????

    ???????

    ???????

    Сівши в крісло вона відмахнулась від привітань. І кинула короткий погляд на Віктора й почала відкрито розглядати Лілі, кілька хвилин, після чого дістала складений папірець й кинувши його звернулась до Віктора.

    — Що ти хотів цим сказати?

    Папір ліг доволі зручно, щоб можна було прочитати кілька слів.

    "Я можу отримати пігулку білого лотоса"

    — Вельми шанована бабуся, як вам вже повинен був повідомити дідусь, я пробудив, вищий клас торговця. І маю доступ до незвичних товарів, що кожен місяць замінюються на інші. І перевіряючи його після церемонії я побачив цю пігулку в продажі, і вирішив поцікавитись чи не зацікавить вона мою бабусю.

    — А з чого ти вирішив, що вона може мене зацікавити?

    — Вона на відміну від інших товарів, набагато дорожча. І одного разу я побачив, що серед бабусиних подарунків багато ліків, що мають ефект детоксикації як і ця пігулка.

    — І з якого часу ти почав розбиратись в ліках?

    " Ааа, чорт забирай, досить вже."

    — Під час покарання, мені в руки потрапила цікава книга, де розповідалось про властивості різних рослин.

    — Он як, ну добре. Ціна? — Бабуся зовсім не повірила йому, але допит можна провести іншим разом.

    — 3 мільйони монет. На додаток, до вашої обіцянки не завдавати мені болю будь-яким чином. поки я не втручаюсь у ваші справи.

    — Ой, але я вже хочу цю дівчину. — Від цих слів Лілі здригнулась, але продовжила стояти біля свого майстра.

    — Але мені було б дуже боляче. Я знаю, що бабуся намагається створити для сім'ї нових воїнів користуючись родоводом. Вірно? Але вона для цього не потрібна, оскільки я маю намір взяти її за дружину, щоб її діти були частиною сім'ї.

    Віктор розкрив кілька секретів, які знав І зробив неочікувану заяву яка повинна врятувати Лілі від рук його бабусі.

    — Але наскільки я знаю, в тебе вже є наречена. Звичайно вона не може заборонити тобі мати ще кількох, але їй це точно не сподобається..

    — Вона вже доросла і їй треба засвоїти, що не все буде йти за її волею. І з нею я розберусь самостійно.

    "Так, я подбаю, про цю "наречену". Це стерво отримає те, що заслужила"

    — Он як, чудово. Згода.

    Та перед тим як Енн встигла продовжити Віктор з посмішкою дістав контракт, створений його навичкою. І поклав на стіл перед нею. Золотий папір мав ретельно прописані деталі угоди між ними. І був надзвичайно важливим, бо той хто його порушить зіткнеться з серйозними наслідками.

    Звичайно вона знала, що це таке і була приємно здивована, оскільки Віктор здавався їй слабким дурнем, але сьогодні їй, мабуть, варто переглянути свою оцінку.

    "Хохо. ти мене здивував. Мабуть, з тебе таки, щось і вийде. Будемо вважати це інвестицією"

    Вона посміхнулась схвально кивнула головою. Але після цього вказала пальцем на контракт.

    — Добре, але додай пункт, що ціна яку ти називаєш відповідає ціні в магазині.

    Посмішка Віктора суттєво поменшала. і той зітхнув наче не мав вибору.

    — Добре. Це 2 мільйони.

    " Хох, так ти намагався, мене обдурити."

    Енн посміхнулась ще ширше та сварити вона його не збиралась оскільки, їй справді почав подобатись Віктор, щось в ньому було.

    Перечитавши змінений контракт, вона дістала тонку голку і проткнула свій палець після притиснула його до золотого паперу на столі. Коли контракт було укладено, він розсипався світлом і влився в Енн та Віктора.

    В наступний момент вона закрила очі й переказала через систему йому 2 мільйони монет. Не змушуючи бабусю очікувати він провів транзакцію з системним магазином і використав особливість своєї навички скоротивши ціну до мільйона.

    " Так тепер я багатий"

    Мільйон монет в середньому його сім'я заробляє за рік і тепер ця сума цілковито в його руках, Ця можливість дуже корисна, але шкода, що працює вона лише на один товар раз в кілька днів. Все через його низький рівень й величезну суму угоди.

    Коли він дістав пігулку Енн нетерпляче схопила її й промовивши кілька слів.

    — Я не буду проводжати тебе, Приходь в гості ще, коли матимеш час. І будь обережний зі своєю нареченою.

    Помахом руки наказали провести Віктора й Лілі дуже швидко з особняка. Від чого той вилетів за ворота і впав, дівчина допомогла йому встати й відносно привести себе до ладу..

    — Чудово, а тепер додому! — Він розвернувся до охорони. — Чи можу я попросити знайти для нас машину?

    Охорона швидко організувала машину, пояснивши куди їхати жінці-водійці й сівши у машину на заднє сидіння Віктор побачив розгублений і задумливий профіль Лілі. В її голові було багато думок, але основна була чи не сниться їй це все. Та з роздумів її вибила його голова, яку він поклав їй на стегна.

    Дивлячись на його спляче обличчя вона сама того не розуміючи посміхалась. і навіть якщо її погляд тікав до вікна де можна було побачити вечірні пейзажі острова, її рука продовжувала розчісувати його м'яке фіолетове волосся.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.