Юний пан в тіні/ The Young Master in the Shadows

Коли Арія зникла за дверима Віктор відкинувся на крісло й розслабився. Він кинув погляд на близнюків, що з останніх сил стояли й боязко дивились на нього.

— Розслабтесь й відпочиньте. І... Вибачте, що я вас так сильно вразив, я мав це зробити. Щоб ці дурні не зробили нічого схожого на інцидент з машиною.

Ніжно заговорив Віктор до близнюків, які кивнули й акуратно присіли на диван, але їх доволі швидко зморила ніжність дивану вони відкинулись розслабившись. Зануривши кімнату в таку тишу, що було чутно як вони дихають.

За кілька хвилин Мана, набралась сміливості й прямо подивилась на Віктора. Та несміливо запитала?

— Пане, чому ви вважаєте, що хтось втрутився у машину?

— Хм. Ви, мабуть, не знаєте, але така машина має стільки систем безпеки, що якщо в неї на повній швидкості вріжеться вантажівка. Ви виживете, а машина навіть не загориться. А ще був момент з дверима, які наче заклинило. Хоча машина відносно не постраждала.

— Чого тоді не сказати про це поліції?

— Подібні справи краще вирішувати самому. Ну так ми робимо в сім'ї й вам краще це запам'ятати.

Дівчата ахнули, але швидко кивнули. Хоча гадали, яка це сім'я і який вплив вони мають. Та за кілька хвилин вже Міна, підняла голову й несміливо запитала.

— Пане, наш одяг був зіпсований, чи можемо ми повернутись, щоб переодягтись перед днем народження?

— Ах, точно день народження, Я про нього ледь не забув.

Віктор похитав головою, після чого подивився на близнюків і посміхнувся.

— Не хвилюйтесь. Коли прийде Лілі ми підемо за покупками. Ви ж хотіли щось подарувати своєму другу? Я куплю все, що захочете. А заодно отримаємо і нові телефони,

Дівчата були здивовані, але швидко почали щось між собою обговорювати. Вони були раді отримати можливість купити кілька нових речей, особливо останні кілька років. А Віктор посміхався дивлячись на них.

" Я багато чого віддав, щоб зберегти їх посмішки. І їх біля себе."

Раптом наче, помітивши одну деталь про яку вони зовсім забули. Вони щось почали обговорювати, а потім Міна подивилась на нього й зібравшись з духом заговорила.

— Пане, в мене ще одне прохання.

— І що це?

Уважно спостерігаючи за дівчатами з незмінною ніжною посмішкою на обличчі. Він вже мав кілька думок, але хотів отримати підтвердження.

— На вечірці сьогодні ввечері. Чи можемо ми приховати той факт, що ми ваші слуги?

— Отже, вам соромно бути моїми покоївками?

Віктор вдавано насупився, і подивився на них, а посмішка зникла з обличчя. Дівчата без зайвих думок вклинились.

— Ми не сміємо, пане, для нас щастя й радість бути вашими покоївками.

Коли вони синхронно відповіли Віктор знову посміхнувся.

" Я повинен віддати належне Гільді. Вона справді майстер своєї справи."

Він кивнув сам до себе після чого подивився на них.

— Просто ми ніколи їм не говорили, про наше минуле. І сказали, що живемо з тіткою, яка є доглядачкою маєтку. Ми не хочемо, щоб вони думали, що ми брехуни.

— Он як. Відповідай чесно. Ви закохались? В того, як його, а точно Тома?

Віктор декілька хвилин подивися на нервових й почервонілих близнюків, які були шоковані його прямотою і подумки скаржились.

" Ви не можете ставити подібне питання дівчатам так прямо!"

Віктор посміхнувся заговорив уважно на них дивлячись.

— Я зрозумів. Хм, Гільда повинна була сказати вам, що ви не можете цього зробити. Але я дозволю і нічого їй не скажу. Але з однією умовою від мене може піти тільки одна.

Дівчата були шоковані й підняли голову. Такого вони точно не очікували. Гаразд, крик чи навіть побиття, але не шансу. Вони вже готувались до життя як слуги, але тепер хтось один може отримати можливість жити нормальним життям.

Але про що вони не підозрювали, так це про план Віктора, який почався з цих слів.

" Я сплутаю їх сильнішу долю бути разом з долею Тома."

Після чого заговорив явно маючи товсту шкіру.

— Я не можу віддати вас покидьку, який любить гратись з двома близнюками одночасно. Чи ви любите подібне?

— Ні!

Вони категорично відмовлялись й хитали головами. Їх виховали в традиційному будинку, і хоча дещо, змінилось і вони можуть спокійно думати про кохання до одного і того ж чоловіка, але дивитись як він грає з двома одночасно це не прийнятно. Але за подібними, думками, вони не помітили, що вже у руках подібного хлопця.

— Чудово, а тепер вирішимо, хто піде, а хто залишиться?

Вони подивились одна на одну й синхронно заговорили.

— Я залишусь, а сестра піде.

Вони були розгублені, і дивились одна на одну з вдячністю, і провиною. Цього й очікував Віктор.Він знав, що їх зв'язок дуже міцний. І вони готові пожертвувати собою заради інших. В минулому, вони щось подібне і зробили.

— Схоже для вас це важкий вибір. Тоді зробімо так, ви ввечері його запитаєте і дозволите йому обрати.

Віктор поводився так наче він справді був готовий це допустити, На що вони схвально кивнули. Це був оптимальний варіант.

Поки Віктор будував наступні плани й дивився на місто. У двері легко постукали.

— Заходьте.

На його дозвіл зайшов співробітник з напоями й кілька кремезних чоловіків з купою паперів. Які вони поставили на його стіл під схвальний погляд Арії.

" Ти хочеш бути генеральним директором? Виконуй свою роботу."

Він подивився розгублено на паперові вежі, на своєму столі, а потім кинув погляд на неї.

— Що це? Хіба ми не домовлялись, що я відповідатиму лише за плани й стратегії?

— Це? Це лише поточні плани та проєкти компанії.

З посмішкою промовила вона збираючись піти слідом за іншими.

— Затримайся на хвилинку.

— Якісь вказівки?

Вона встала все, ще тримаючи посмішку на обличчі. Й дивлячись на Віктора, що пив свій лимонад.

— Чи є якісь проєкти на хмарній горі?

— Так пане. Там проводяться знімання для нашого нового фільму вони почались тиждень тому і будуть тривати, ще два тижні. Ви зацікавились її легендами?

Хмарна гора є туристичною пам'яткою цього міста. І є багато легенд, стосовно того, що вона має велику таємницю. Та після багатьох років досліджень ніхто нічого не знайшов.

Віктор вже знав про фільм, але його це не цікавило, він пам'ятав про один випадок, який стався через тиждень після його приїзду.

— Чудово, Я поїду оглянути знімальний майданчик. Ви хочете поїхати зі мною? Я гадаю, що Джон Сігма там головна зірка, і ви зможете його побачити.

Вони несамовито закивали головою, хто б відмовився від шансу зустрітись зі своїм кумиром.

— Чудово, Арія підготуй машину, ні фургон краще, я не хочу, щоб мені було тісно. Також повідом майданчик, що я приїду.

— А що з документами?

Арія була роздратована, що він поводився зовсім не так, як вона очікувала. Жодного роздратування чи розгублення. Наче вона побила повітря.

— Відправ до маєтку, я їх там перегляну у вільний час. Ти знайшла, щось про аварію?

— Поки нічого, Лео, досі під ліками, тому доведеться почекати до завтра. Але ми отримали записи з камери. Чесно кажучи, я спочатку думала, що це була незначна проблема. Але я помилилась, Там також чудово видно як ви рятуєте близнюків. Ніколи не думала, що сімейне мистецтво, може зробити когось настільки сильним, шкода, я не маю, таланту і не можу його практикувати.

Арія хитала головою переводячи погляд з Віктора на близнюків і знову на нього, щоб пошукати м'язи під його сорочкою.

" Хоча він і збочений, але не погана людина."

Її погляд на нього злегка змінився, після того, як вона побачила кадри аварії.

— Я просто успадкував гарні гени.

З посмішкою проговорив Віктор. І перш ніж вона встигла, йому сказати, хоч слово, пролунав ще один стук у двері. Й увійшла Лілі, яка несла сумку з новим костюмом для нього. Та варто було їй побачити його стан вона кинула сумку в розгублену Арію почала оглядати його тіло.

— Пане з вами все добре? Тобі десь боляче?

Стурбовано питала Лілі, та він поклав руку їй на голову і почав гладити її волосся.

— Ти краще за інших повинна знати, що мене не так просто побити. Та ми поговоримо про це пізніше. А тепер, Аріє, дай сумку мені треба переодягнутись.

— Добре. Позаду є роздягальна та окрема ванна кімнати он за тими дверима.

— Чудово. Лілі ти йдеш за мною.

Арія була розгублена, але швидко похитала головою, коли побачила, як Лілі природно слідує за ним.

" Він такий самий як і батько!"

Близнюки гадали, чи зробить він щось з Лілі, чи ні. Вони не могли з нею достатньо поспілкуватись, на одинці.

" Може сьогодні буде можливість з нею поговорити"

Та думки кожного перервав Віктор, що крикнув з-за дверей.

— Аріє, проведи дівчат. Вони, здається хотіли взяти автографи.

Вона кивнула і попросила їх слідувати за нею.

Лілі очікувала, коли ж вона зможе допомогти йому одягнутись, та він нахилився до неї й почав шепотіти.

— Тут є кілька людей, що не мають гарних очей. В мене є їх файли. В наступні кілька днів вбий Джейкоба, а решту покаліч.

Арія тим часом почала розпитувати близнюків.

— Де ви його зустріли?

— Ми його слуги з маєтку.

— Ой. Зрозуміло.

Близнюки були в захваті, коли побачили й змогли поспілкуватись зі стількома знаменитостями. А ті були дуже ввічливі з ними, коли Арія представила їх як подруг нового генерального директора.

Приблизно через годину коли вони повернулись до офісу. Віктор повернувся до свого колишнього вигляду. Він стояв в білому костюмі, й змусив Арію ахнути. Вона ніколи його раніше не бачила, а в першу зустріч він мав замурзаний вигляд, що зовсім її не вражав.

— Ти закохуєшся в мене?

— Так.

Вона видала свої істинні думки, але доволі швидко гнівно подивилась на нього.

— Хто в біса любить такого самозакоханого пана.

А потім поспіхом втекла, щоб не сказати більше нічого зайвого. Віктор посміхнувся й подивившись на дівчат.

— Ходімо за покупками.

Віктор не брав машину, а вирішив пройти пішки, оскільки торговий район знаходиться доволі близько. Шлях займав всього кілька хвилин і він ним насолоджувався, як і отримував певне задоволення від заздрісних поглядів йдучи в оточенні трьох прекрасних дівчат.

Доволі швидко вони прийшли до багатого магазини мобільних пристроїв. Перевіривши вивіску він відмітив особливий символ, що підтверджував цей магазин як власність його сім'ї. Без сумнівів він зайшов у середину.

В магазині було багато телефонів, але точно не для всіх. Кожен телефон і аксесуари до них мали у своїй ціні в середньому близько трьох нулів. І вигляд в них був доволі помпезний, позолота корпусів, чи діамантові чохли.

Лілі стояла біля Віктора, не звертаючи увагу на телефони. І хоча близнюки не були фанатами такого роду речей, їх погляд все ж бігав по вітринах.

Віктор поглядом шукав консультанта, але вона вже була зайнята іншим хлопцем в чорному костюмі. Він хотів купити телефон для своєї подруги, але вона досі не могла визначитись з кольором, до деякого роздратування консультанта, яка професійно вела справи й тримала приємну посмішку.

Віктор не хотів створювати проблем, але стояв у режимі пасивної агресії, розглядаючи доступні на вітрині моделі, гадаючи які було б непогано купити для близнюків.

Хлопець явно хотів привести вибір дівчини до дешевої моделі. І в розпачі роззирнувся як раптом побачив трьох дівчат. В його голові почали пробігати кілька думок, а погляд пробігав по їх тілах.

"Які гарненькі близнюки. І та в вуалі також дуже гарна."

Він хотів побачити, що знаходиться за вуаллю Лілі, і покинувши свою приголомшену дівчину. Яка йому вже точно не здавалась такою красивою, тож він пішов представитись.

— Привіт красуні. Мене звуть Ллойд Томсон я старший менеджер у "Зелених Технологіях". І якщо ви хочете, тут щось, я можу для вас це купити. Я маю шестизначну зар...

Жалібний крик оголосив магазин. Під розгубленими поглядами Ллойд стояв на колінах тримаючись за промежину і кричав, очевидно він був доволі ніжним і голосив дивлячись на Віктора вбивчими очима.

— Ти! Ти за це заплатиш!

Йому було на це плювати, бо ніхто не міг торкатись його дівчат окрім самого Віктора. А дівчина Ллойда кричала і вказувала на нього обіймаючи свого хлопця.

Коли консультант хотіла викликати охорону і поліцію Віктор дістав сімейний жетон. Вона придивилась й швидко вклонилась і звернулась до охорони.

— Стоп. Подивіться.

— Ми бачили юного пана.

Сказали охоронці, коли підійшли до Віктора і вклонились під загальними розгубленими поглядами.

— Візьміть сміття, викиньте їх і внесіть до чорного списку.

Сказав він і показував на Ллойда і його дівчину. Охоронці схили голову й схопили їх і вийшли з чорного ходу. В магазині запанувала тиша Віктор подивися на консультанта.

— Знайди нам окрему кімнату і поклич менеджера.

Вона кивнула і жестом попросила його піти за нею нагору у розкішну залу очкування. Після чого пішла, щоб повідомити менеджера. Після чого знову повернулась і повідомила, що менеджер затримується й принесла чаю.

Віктор сидів й пив чай з дівчатами які були здивовані й розважені жорстокими його діями відносно самовпевненого хлопця.

"Він доволі ревнивий і власницький."

Загалом думали дівчата, а в близнюків. було ще кілька слів.

" Але він готовий когось з нас відпустити"

Маючи подібні думки вони впевнювались у важкості його рішення й важливості того питання, що вони повинні поставити Тому.

— Тобі сподобався якийсь із телефонів унизу?

Вони подивились одна на одну і трохи повагались.

— Пане, не те щоб вони нам не подобались. Але ми не хочемо чогось такого кричущого.

— Зрозуміло, а як щодо тебе, Лілі? Тобі потрібен телефон, щоб я міг з тобою легко зв'язатись і ти без проблем могла доповідати моїй матері.

Сказав він з посмішкою почервонілій Лілі, яка була вражена його увагою і відчула як її попка засвербіла згадуючи ранковий урок.

" Мені не потрібен телефон, якщо я буду з ним поруч, але він мені потрібен, щоб я могла негайно кинутись йому на допомогу."

Зваживши за і проти, вона подивилась на нього й подивилась на нього.

— Я вважаю, що пан повинен придбати сімейний кастомний телефон VX для кожного.

Віктор кивнув. він мав подібний в минулому. Цей телефон випереджає по технологіях на десятиліття ніж публічні флагмани. Лілі побачила занепокоєння і розгублення близнюків, вона з посмішкою заговорила.

— Не хвилюйтесь. Це особливий телефон, і він набагато кращий за все, що ви могли купити.

Вона, мабуть, мала про них гарне враження.про них. Тож їм стало ще більш цікаво дізнатись більше про неї. Вона не здавалась їм поганою людиною.

За кілька хвилин роздався тихий стук і у кімнату увійшов чоловік середніх років в сірому костюмі з полисілою головою.

— Ласкова просимо, юний пане. Що може зробити для тебе цей слуга?

— Мені потрібен новий телефон MX. Оскільки минулий забрала поліція, заблокуйте його та перенесіть дані й мій захищений номер. Також мені потрібно кілька телефонів VX два рожевих і один фіолетовий для дівчат.

Він попри те, що здавалось не турбувався про подібне помітив до якого кольору вони тягнулись і якого кольору були їх минулі телефони.

— Юний пане, мені знадобиться перевірити ваш жетон, щоб отримати MX.

MX був телефоном з особливими функціями лише частина яких була в більш послабленій версії VX, Але доступні вони були лише певним рангам.

Віктор кинув фіолетовий нефрит змусивши менеджера в паніці невдоволено подивитись на нього. Але коли він уважно подивився на жетон, він наче отримав гарячу картоплю.

" До біса, вона не сказала, що він еліта! Я б раніше прийшов, ні я б точно прилетів до нього!"

Підтвердивши він швидко повернув жетон після підтвердження автентичності й номера який йому знадобиться для перенесення захищеної лінії.

— Вибачте. за турботи, я скоро повернусь.

Коли чоловік швидко і шанобливо вийшов, щоб швидко підготувати все необхідне. Водночас Лілі подивилась на Віктора розгубленим поглядом.

— Пане звідки ви знаєте Що мені подобається фіолетовий колір?

Лілі уважно дивилась і намагалась пригадати чи були випадки коли вона могла йому про це повідомити.

" Ні, я ніколи не носила й не мала інших речей цього кольору."

Вона розгублено продовжувала на нього дивитись нахиляючи свою гарненьку голову.

Віктор був приголомшений вона справді нічого, що могло на це вказати не мала, тож йому залишилось видати лише одну відповідь.

— Я помітив, що ти любиш гратись з моїм волоссям коли я спав. Тому вирішив, що саме це твій улюблений колір.

Самовдоволено сказав Віктор погладжуючи своє волосся змусивши Лілі й близнюків розкрити рота.

" Невже з кожною годиною. він стає все більш безсоромним?"

І хоча він вихвалявся він мав інші думки.

" Я сказав це на автоматі, бо вона має відношення до нього. І схоже я втрапив у точку. Це, мабуть, їх сімейне"

Згадуючи того хлопця можна було лише хитати головою він мав багато особливостей. Але його любов до фіолетового виділялась як найкраще через його одяг.

Відкинувши ностальгію Віктор допив чай, а менеджер тим часом приніс телефони які Віктор роздав дівчатам.

Віктор провів дівчат до торгового центру. І мав намір купити багато одягу, але була одна проблема він хотів нав'язатись до них в роздягальню. Що вони зараз просто ні як не могли допустити й прийняти. В певний момент Лілі не витримала і заговорила ніжним голосом, що не приймав відмов.

— Пане. Чому б тобі не дозволити мені з близнюками самостійно купити одяг? Ми не можемо стояти на місці, бо ввечері на нас очікує вечірка. Ви можете почекати на нас у кафе біля якого ми проходили.

Віктор, застиг на місці й кивнув головою, а вона взяла його картку і схопила дівчат під руки йдучи геть залишаючи його на самоті.

"Це мило. Бачити як вона ревнує. А тепер серйозно, добре, що вона забрала їх. Їм треба трохи зблизитись.І деякі речі краще робити на самоті."

Віктор розвернувся і почав блукати, шукаючи певний магазин. І невдовзі помітив антикварний магазин з безліччю старовинних і витончених скарбів, на вітрині. Він посміхнувся і пішов у середину.

" А ось і він. Це перший крок."

В крамниці він почав переглядати товари, поки не побачив чудово прикрашену старовинну бронзову чашу. Не гаючи часу він купив її й закинув надбавку, щоб її доставили до його дому. Він не хотів, щоб близнюки побачили її раніше.

Віктор блукав магазинами й замовив ще кілька комплектів туристичного спорядження й різні гаджети.

" Тепер головна частина"

Віктор пішов до магазину травника, що стояла осторонь решти магазинів.

— Чим я можу вам допомогти?

Віктор кинув на нього погляд і активував оцінку.

Ім'я Альберт Нейл

Рівень 34

Клас Алхімік

Повноваження 5

Сила 25

Розум 50

Спритність 30

Удача 20

Краса 5

Ордер 17

Навички

Виготовлення Ліків B

Базове мистецтво меча F

Середня оцінка рослин B

Оцінка ліків A

Не був не простий магазин рослин. Він спеціалізувався на рослинах з підземель і змінених зон на додаток до звичайних рослин і простих ліків.

Віктор посміхнувся і протягнув старому аркуш.

— Мені потрібні ці ліки.

— Хм. Вони призначені для полегшення пологів у жінок і можуть спричинити викидень, якщо дати їх передчасно. Ви впевнені, що це правильні ліки? А пелюстки чорної троянди не для простих людей.

Говорив старий нахмуривши брови розглядаючи Віктора, який губами промовив "Гравець", на що старий кивнув і почав збирати матеріали.

Прості ліки на гравців погано діють, тому потрібні особливі каталізатори. Такі як пелюстки чорної троянди, щоб посилити їх дію. Та для простих людей ці ж матеріали були б небезпечними для простих людей. Тому Віктор і уточнив для кого потрібні ліки.

— Ти вмієш їх заварювати? Дайте хворій випити лише одну чашку.

— Скільки?

— Три тисячі за пелюстки та двісті за інше.

Він заплатив монетами й забрав пакет з рук паперовий пакет з травами. Тепер йому треба знайти кур'єра, щоб той доставив це до його дому. Він не збирається ходити цілий день з пакетом, це буде погано для його образу.

В той самий час Лілі провела дівчат крізь безліч магазинів. І брала все, що ті захотіли. Через що вони були дуже збентежені

— Міс Лілі, невже ми можемо купити все це за гроші пана?

— Не переживайте він не розориться, навіть якщо ми купимо кілька разів весь цей торговий центр. І вважайте, це компенсацією хіба він не спав з вами минулої ночі.

Сказала з посмішкою Лілі почервонілим близнюкам, що почали оглядатись по сторонах. Гадаючи чи почув хтось її задаючись питанням наскільки багатий їх пан.

— Він з нами нічого не зробив. Він тільки обіймав нас.

Злегка надувшись сказала Міна дивлячись на Лілі.

"Вона схожа на нього в цьому плані"

Схоже щось в ній пробуджується, чи вона вчиться у Віктора.

— Я не можу всього пояснити, але вам не потрібно хвилюватись. Поки що.

Сказала Лілі після того, як зітхнула з полегшенням. І заспокоюючи дівчат які дуже нервували через цю тему. Але врешті решт змусивши їх знову почервоніти.

Далі Лілі продовжила закупівлю разом з ними. В неї не було ні багажу, ні зайвого одягу. Тож треба купити предмети першої потреби, а також додатковий одяг до спідньої білизни й нічних сорочок. А купувати їх разом з Віктором було занадто соромно на цей час.

Наступним вони купили подарунок Тому, що на диво зайняло дуже мало часу.

— А тепер нам потрібний номер в готелі, щоб ми могли прийняти ванну, переодягнутися і зробити зачіску. Ми не можемо виглядати так на вечірці твого друга.

Сказала, вона близнюкам які схвально кивнули головами. Хоча вони поки ще не помітили, вони почали відкриватись Лілі, наче старшій сестрі.

Вони знайшли невеликий готель, де зняли кімнату, й близнюки швидко прийняли ванну. І виходячи побачили Лілі яка приміряла різний одяг і головне на ній не було вуалі.

Близнюки були досить схвильовані, вона виглядала так красиво, що затьмарювала зірок яких вони бачили зблизька в компанії. Бачачи їх такими ошелешеними Лілі розсміялась і поманила їх, щоб допомогти вдягти новий одяг.

— Міс Лілі, а які в вас стосунки з паном? Ви здаєтесь доволі близькими.

— Я його перша покоївка, але не думаю, що ми настільки близькі. Я його побачила лише кілька днів тому.

Близнюки були дуже здивовані й збентежені.

— Але ж ти так просто допоміг йому переодягнутись, і навіть не збентежилась!

— А хіба ви не допомогли йому одягнутись зранку? Не турбуйся про такі речі. Він дуже добрий і турбується про своїх. Коли він мене в перше зустрів він виступив проти старших.

Близнюки наступили на міну і кілька хвилин вислухували історію, закоханої в принца дівчини, та в кінці вони звернули особливу увагу на її останні слова.

— Він урятував моє життя і виконав моє бажання. То ж я вирішила, що він єдиний кому я буду служити.

Дівчата заціпеніли й задумались.

" А чи не треба і нам так поступити? Він врятував і наше життя."

Лілі закінчила збирати необхідні речі й вийшла з номера, а близнюки поспішили за нею. І наздогнали її коли вона домовлялась з адміністратором, щоб їх речі доставили до маєтку,

Під вечір Лілі одягнена в синю сукню з вуаллю і близнюки в червоних. Зробивши зачіску прийшли до Віктора. Він проковтнув слину й уважно оглянув їх.

— Ви маєте прекрасний вигляд.

Сказав він схвильованим і задоволеним близнюкам. Після чого підійшов до Лілі яка схилила голову від сорому, що змусила його чекати доволі довго

— А ти й так найкрасивіша з усіх, тож не ревнуй.

Що змусило її ще більше опустити голову, з почервонілими вухами під легкі смішки близнюків. Після він обійняв її за талію і притяг до себе, і давши знак рукою почав вести дівчат на вечірку.