Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 21 : Тільки одна.

    Коли Арія зникла за дверима Віктор відкинувся на крісло й розслабився. Він кинув погляд на близнюків, що з останніх сил стояли й боязко дивились на нього.

    — Розслабтесь й відпочиньте. І... Вибачте, що я вас так сильно вразив, я мав це зробити. Щоб ці дурні не зробили нічого схожого на інцидент з машиною.

    Ніжно заговорив Віктор до близнюків, які кивнули й акуратно присіли на диван, але їх доволі швидко зморила ніжність дивану вони відкинулись розслабившись. Зануривши кімнату в таку тишу, що було чутно як вони дихають.

    За кілька хвилин Мана, набралась сміливості й прямо подивилась на Віктора. Та несміливо запитала?

    — Пане, чому ви вважаєте, що хтось втрутився у машину?

    — Хм. Ви, мабуть, не знаєте, але така машина має стільки систем безпеки, що якщо в неї на повній швидкості вріжеться вантажівка. Ви виживете, а машина навіть не загориться. А ще був момент з дверима, які наче заклинило. Хоча машина відносно не постраждала.

    — Чого тоді не сказати про це поліції?

    — Подібні справи краще вирішувати самому. Ну так ми робимо в сім'ї й вам краще це запам'ятати.

    Дівчата ахнули, але швидко кивнули. Хоча гадали, яка це сім'я і який вплив вони мають. Та за кілька хвилин вже Міна, підняла голову й несміливо запитала.

    — Пане, наш одяг був зіпсований, чи можемо ми повернутись, щоб переодягтись перед днем народження?

    — Ах, точно день народження, Я про нього ледь не забув.

    Віктор похитав головою, після чого подивився на близнюків і посміхнувся.

    — Не хвилюйтесь. Коли прийде Лілі ми підемо за покупками. Ви ж хотіли щось подарувати своєму другу? Я куплю все, що захочете. А заодно отримаємо і нові телефони,

    Дівчата були здивовані, але швидко почали щось між собою обговорювати. Вони були раді отримати можливість купити кілька нових речей, особливо останні кілька років. А Віктор посміхався дивлячись на них.

    " Я багато чого віддав, щоб зберегти їх посмішки. І їх біля себе."

    Раптом наче, помітивши одну деталь про яку вони зовсім забули. Вони щось почали обговорювати, а потім Міна подивилась на нього й зібравшись з духом заговорила.

    — Пане, в мене ще одне прохання.

    — І що це?

    Уважно спостерігаючи за дівчатами з незмінною ніжною посмішкою на обличчі. Він вже мав кілька думок, але хотів отримати підтвердження.

    — На вечірці сьогодні ввечері. Чи можемо ми приховати той факт, що ми ваші слуги?

    — Отже, вам соромно бути моїми покоївками?

    Віктор вдавано насупився, і подивився на них, а посмішка зникла з обличчя. Дівчата без зайвих думок вклинились.

    — Ми не сміємо, пане, для нас щастя й радість бути вашими покоївками.

    Коли вони синхронно відповіли Віктор знову посміхнувся.

    " Я повинен віддати належне Гільді. Вона справді майстер своєї справи."

    Він кивнув сам до себе після чого подивився на них.

    — Просто ми ніколи їм не говорили, про наше минуле. І сказали, що живемо з тіткою, яка є доглядачкою маєтку. Ми не хочемо, щоб вони думали, що ми брехуни.

    — Он як. Відповідай чесно. Ви закохались? В того, як його, а точно Тома?

    Віктор декілька хвилин подивися на нервових й почервонілих близнюків, які були шоковані його прямотою і подумки скаржились.

    " Ви не можете ставити подібне питання дівчатам так прямо!"

    Віктор посміхнувся заговорив уважно на них дивлячись.

    — Я зрозумів. Хм, Гільда повинна була сказати вам, що ви не можете цього зробити. Але я дозволю і нічого їй не скажу. Але з однією умовою від мене може піти тільки одна.

    Дівчата були шоковані й підняли голову. Такого вони точно не очікували. Гаразд, крик чи навіть побиття, але не шансу. Вони вже готувались до життя як слуги, але тепер хтось один може отримати можливість жити нормальним життям.

    Але про що вони не підозрювали, так це про план Віктора, який почався з цих слів.

    " Я сплутаю їх сильнішу долю бути разом з долею Тома."

    Після чого заговорив явно маючи товсту шкіру.

    — Я не можу віддати вас покидьку, який любить гратись з двома близнюками одночасно. Чи ви любите подібне?

    — Ні!

    Вони категорично відмовлялись й хитали головами. Їх виховали в традиційному будинку, і хоча дещо, змінилось і вони можуть спокійно думати про кохання до одного і того ж чоловіка, але дивитись як він грає з двома одночасно це не прийнятно. Але за подібними, думками, вони не помітили, що вже у руках подібного хлопця.

    — Чудово, а тепер вирішимо, хто піде, а хто залишиться?

    Вони подивились одна на одну й синхронно заговорили.

    — Я залишусь, а сестра піде.

    Вони були розгублені, і дивились одна на одну з вдячністю, і провиною. Цього й очікував Віктор.Він знав, що їх зв'язок дуже міцний. І вони готові пожертвувати собою заради інших. В минулому, вони щось подібне і зробили.

    — Схоже для вас це важкий вибір. Тоді зробімо так, ви ввечері його запитаєте і дозволите йому обрати.

    Віктор поводився так наче він справді був готовий це допустити, На що вони схвально кивнули. Це був оптимальний варіант.

    Поки Віктор будував наступні плани й дивився на місто. У двері легко постукали.

    — Заходьте.

    На його дозвіл зайшов співробітник з напоями й кілька кремезних чоловіків з купою паперів. Які вони поставили на його стіл під схвальний погляд Арії.

    " Ти хочеш бути генеральним директором? Виконуй свою роботу."

    Він подивився розгублено на паперові вежі, на своєму столі, а потім кинув погляд на неї.

    — Що це? Хіба ми не домовлялись, що я відповідатиму лише за плани й стратегії?

    — Це? Це лише поточні плани та проєкти компанії.

    З посмішкою промовила вона збираючись піти слідом за іншими.

    — Затримайся на хвилинку.

    — Якісь вказівки?

    Вона встала все, ще тримаючи посмішку на обличчі. Й дивлячись на Віктора, що пив свій лимонад.

    — Чи є якісь проєкти на хмарній горі?

    — Так пане. Там проводяться знімання для нашого нового фільму вони почались тиждень тому і будуть тривати, ще два тижні. Ви зацікавились її легендами?

    Хмарна гора є туристичною пам'яткою цього міста. І є багато легенд, стосовно того, що вона має велику таємницю. Та після багатьох років досліджень ніхто нічого не знайшов.

    Віктор вже знав про фільм, але його це не цікавило, він пам'ятав про один випадок, який стався через тиждень після його приїзду.

    — Чудово, Я поїду оглянути знімальний майданчик. Ви хочете поїхати зі мною? Я гадаю, що Джон Сігма там головна зірка, і ви зможете його побачити.

    Вони несамовито закивали головою, хто б відмовився від шансу зустрітись зі своїм кумиром.

    — Чудово, Арія підготуй машину, ні фургон краще, я не хочу, щоб мені було тісно. Також повідом майданчик, що я приїду.

    — А що з документами?

    Арія була роздратована, що він поводився зовсім не так, як вона очікувала. Жодного роздратування чи розгублення. Наче вона побила повітря.

    — Відправ до маєтку, я їх там перегляну у вільний час. Ти знайшла, щось про аварію?

    — Поки нічого, Лео, досі під ліками, тому доведеться почекати до завтра. Але ми отримали записи з камери. Чесно кажучи, я спочатку думала, що це була незначна проблема. Але я помилилась, Там також чудово видно як ви рятуєте близнюків. Ніколи не думала, що сімейне мистецтво, може зробити когось настільки сильним, шкода, я не маю, таланту і не можу його практикувати.

    Арія хитала головою переводячи погляд з Віктора на близнюків і знову на нього, щоб пошукати м'язи під його сорочкою.

    " Хоча він і збочений, але не погана людина."

    Її погляд на нього злегка змінився, після того, як вона побачила кадри аварії.

    — Я просто успадкував гарні гени.

    З посмішкою проговорив Віктор. І перш ніж вона встигла, йому сказати, хоч слово, пролунав ще один стук у двері. Й увійшла Лілі, яка несла сумку з новим костюмом для нього. Та варто було їй побачити його стан вона кинула сумку в розгублену Арію почала оглядати його тіло.

    — Пане з вами все добре? Тобі десь боляче?

    Стурбовано питала Лілі, та він поклав руку їй на голову і почав гладити її волосся.

    — Ти краще за інших повинна знати, що мене не так просто побити. Та ми поговоримо про це пізніше. А тепер, Аріє, дай сумку мені треба переодягнутись.

    — Добре. Позаду є роздягальна та окрема ванна кімнати он за тими дверима.

    — Чудово. Лілі ти йдеш за мною.

    Арія була розгублена, але швидко похитала головою, коли побачила, як Лілі природно слідує за ним.

    " Він такий самий як і батько!"

    Близнюки гадали, чи зробить він щось з Лілі, чи ні. Вони не могли з нею достатньо поспілкуватись, на одинці.

    " Може сьогодні буде можливість з нею поговорити"

    Та думки кожного перервав Віктор, що крикнув з-за дверей.

    — Аріє, проведи дівчат. Вони, здається хотіли взяти автографи.

    Вона кивнула і попросила їх слідувати за нею.

    Лілі очікувала, коли ж вона зможе допомогти йому одягнутись, та він нахилився до неї й почав шепотіти.

    — Тут є кілька людей, що не мають гарних очей. В мене є їх файли. В наступні кілька днів вбий Джейкоба, а решту покаліч.

    Арія тим часом почала розпитувати близнюків.

    — Де ви його зустріли?

    — Ми його слуги з маєтку.

    — Ой. Зрозуміло.

    Близнюки були в захваті, коли побачили й змогли поспілкуватись зі стількома знаменитостями. А ті були дуже ввічливі з ними, коли Арія представила їх як подруг нового генерального директора.

    Приблизно через годину коли вони повернулись до офісу. Віктор повернувся до свого колишнього вигляду. Він стояв в білому костюмі, й змусив Арію ахнути. Вона ніколи його раніше не бачила, а в першу зустріч він мав замурзаний вигляд, що зовсім її не вражав.

    — Ти закохуєшся в мене?

    — Так.

    Вона видала свої істинні думки, але доволі швидко гнівно подивилась на нього.

    — Хто в біса любить такого самозакоханого пана.

    А потім поспіхом втекла, щоб не сказати більше нічого зайвого. Віктор посміхнувся й подивившись на дівчат.

    — Ходімо за покупками.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.