Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 29 : Підземелля

    Віктор відкрив очі у вогкій сірій скальній печері освітленій слабким зеленим світлом, від рослин схожих на водорості, що проростали з тріщин у скелях. Звичайне дике підземелля.

    "Підземелля Генерала Гобліна Ранг F"

    "Вбити Генерала Гоблінів"

    Для зачистки цього підземелля достатньо вбити лише генерала решту знищать правила.

    " Я вперше відвідую підземелля до розплати."

    Раніше досліджуючи він також перевіряв безліч документів стосовно підземель, і дізнався кілька цікавих фактів. У наш світ проникає безліч фрагментів інших світів, зазвичай вони просто зливаються з ним. Але що світ робить, якщо такий фрагмент небезпечний? Він його також приймає, але ізолює спеціальним бар'єром.

    "Спочатку бар'єр непроникний, але з часом в ньому з'являється дірка."

    Він посміхнувся згадуючи синій вихор, що формувався на місці каменю. Це знак того, що підземелля відкрите і потребує зачистки. Якщо про нього не турбуватись відбудеться прорив. І загроза, що була у середині вирветься на свободу.

    Він пройшов трохи далі й знайшов незвичні рослини.

    "Підземелля це благословення і прокляття."

    В підземеллях небезпечні монстри, а також рідкісні для цього світу трави й метали. І щоб заволодіти ними приховані сили вели війну. Але одного разу коли вони тратили величезні сили на підземелля S класу, бо клас підземелля невідомий і в цей час зрозуміти, що воно дуже небезпечне коли експедиції одна за одною зникають у його нетрях і воно досі не зачищене. І тоді була угода, що дозволяє всім конкурувати за скарби підземелля.

    Укладена угода була вигідна, щоб стягти у підземелля більше гарматного м'яса, і не ризикувати власними силами. Бо після зачищення підземелля туди приходив той, хто міг дозволити собі за неї боротись і перемогти.

    Прості люди до розплати потрапити у підземелля не можуть. Бо увійти в них можуть лише повноцінні гравці. А що може статись коли підземелля відкривається там де присутні прості люди.

    " Ті, що потрапляють у підземелля під час пробудження стають повноцінними гравцями. Пробудженні підземеллям."

    Якби Віктору не пощастило і він не прибув до своєї церемонії йому довелось би користуватися таким методом. Це був найпростіший і відносно найбезпечніший спосіб пробудження. І за нього також вели боротьбу.

    " Та якщо не зачистити підземелля з нього просто так не вийдеш."

    Тож відправити екскурсію до ледь відкритого підземелля без супроводу не рекомендується.

    "Зараз підземелля рідкість одне на місяць вже велика удача."

    В майбутньому підземелля з'являтимуться як гриби після дощу, а розроблений метод прогнозування був скоріше мистецтвом, а ніж повноцінною наукою.

    Він перервав свої роздуми й розробив кілька кроків уперед, щось шукаючи. Віктор знав, що це за підземелля. Його одного разу відкрив турист, а після знайшла знімальна група. Сімейна група зачистки доволі швидко прийшла й урятувала туриста.

    " Добре, що я тоді його детально розпитав. Але шкода, що він був таким дурнем."

    Пробуджені підземеллям завдяки певній угоді мають право вирішувати свою долю, і ніхто не може їх змусити. Турист відмовився від пропозиції Віктора приєднатись до сім'ї й за місяць розпатякав все журналісту.

    " Гравці, не люблять коли їх існування розкривають публіці."

    Туриста прибрали, а статтю стерли з усіх джерел. Це також був результат угоди.

    " Так не час для спогадів. Зараз треба перевірити карту."

    Віктор звернув увагу на карту підземелля яку він отримав. Там блукало десять синіх точок, це ті хто увійшов у підземелля і безліч червоних, це ті вороги.

    " Добре вони всі тут, всі десять. Стоп, десять? Я, Лілі, Міна, Мана, Арія, Маргарет, Анна, Том і той хлопець. Це дев'ять, хто десятий?"

    Віктор насупився й уважно роздивився карту, Сині цятки сформували дві групи по чотири. І є кілька відокремлених.

    " Вони всі тримаються разом, тож незваний гість може бути тим хто діє самостійно, але якщо це якась дівчина я не можу її кинути в біді. Все одно ми рухаємось на зустріч."

    Віктор скоригував маршрут і активувавши навичку пішов у певному напрямку. Доволі швидко він помітив тінь чоловіка в темному одязі.

    " Я його не знаю."

    Віктор активував свою навичку.

    Ім'я Олаф

    Рівень 31

    Статус Раб (слабкий)

    Клас Шпигун

    Повноваження 4

    Сила 33

    Розум 32

    Спритність 50

    Удача 13

    Краса 8

    Ордер 11

    Навички

    Плащ Тіней A

    Критичний удар кинджалом B

    Відстеження слідів E

    Приховування F

    Віктор присвиснув.

    "Якби не карта, я б його взагалі не помітив.Та хто його послав? Хоча, чи має це значення?"

    Віктор прихований власною навичкою підійшов до нього. Чоловік шукав на землі сліди, і прислухався до оточення. Як раптом його інстинкти забили на сполох. Та вже наступної миті його голову відділили від тіла.

    — Я ненавиджу коли за мною слідкують. А тепер покажи мені чий ти, і що ти маєш з собою.

    Він знайшов тату сім'ї два кинджали на щиті з мордою лева.

    "Він не батьківській, це добре. Та це тату. Це точно вони. Ті хто підіслав Ніка, вони досліджували, що сталось і збирали компромат. Він не міг непомітно прийти за нами. В нього повинен бути напарник за підземеллям."

    Віктор ретельно обшукав, тіло чоловіка, що вже поглиналось підземеллям і знайшов просунутий записувальний пристрій.

    " Ця модель, я нічого з нею не зможу зробити. Добре, що ми в підземеллі. Та ці кадри більше ніхто не побачить."

    Віктор з усіх сил стис кулак ламаючи пристрій на безліч фрагментів, особливо турбуючись, щоб знищити всі фрагменти пов'язані з пам'яттю. Подивившись на одяг, що лежить на підлозі він завдав кілька ударів зображуючи сліди боротьби.

    Покинувши те, що залишилось від шпигуна він поплентав до трьох червоних точок у просторій залі. Це були вони гобліни одні з найслабших монстрів, зелена шкіра потворні обличчя, великі гачкуваті носи й червоні очі. Вони носили імпровізовані обладунки з дерева та шкіри, двоє з них мали кам'яні ножі, а останній примітивний лук і такі самі стріли.

    Віктор мав багато справ з ними у минулому і знав їх поведінку краще ніж хтось інший. Він кинув ніж в того, що з луком і коли решта гоблінів запанікувала, схопив з землі камінь і кинув у другого. Останній помітивши, що ворог досі не показав себе і здолав вже двох його напарників кинувся навтьоки.

    Та Віктор вже очікував цього і кинувся слідом поваливши гобліна він змусив його втратити свідомість одним ударом. І дістав з пазухи кільце яке він забрав у Ніка.

    " Ніку дурний ти телепень. Це кільце можна використати не тільки на людях."

    Затаврувавши гобліна Віктор встав, і поглянув на карту шукаючи найближчу точку до скарбниці підземелля. Та коли він визначив її, то потяг руки до ранця. Лише зараз він помітив, що в нього його немає.

    "Так, стоп, а де він? До біса він досі у Лілі!"

    Тим часом Арія прокинулась на кам'яній підлозі. Піднявшись на руки вона обперлась на стіну й оглянула кімнату.

    "У що в біса мене втяг мі брат! Де ми? Це якась печера?"

    Посеред коридору стояли Том і Лілі він намагався закрити їй прохід в той час, як вона наче шукала варіант, щоб прорватись..

    — Міс Лілі, я не очікував, що ви також гравець. Але як я уже безліч разів казав. Я не можу дозволити вам просто взяти й кинутись на пошуки того хлопця. Якщо ви дійсно хочете його врятувати, нам потрібно очистити підземелля. Саме тому треба розпочинати пошуки кімнати боса. Розумієте?

    Лілі нічого не відповіла і продовжувала шукати лазівку у його захисті. І схоже він це розумів.

    Якщо він достатньо розумний, то намагався б зробити те саме. Тому, ми обов'язково зустрінемось з ним по дорозі, вам не треба ходити на осліп. Це дурість і дуже небезпечно.

    Лілі подивилась на нього роздратовано видихнула. Вона хотіла б відмовити, але його аргументи достатньо вагомі.

    — І ще я повинен запитати в вас про це. Ви або Віктор належите до однієї з сил ради Спостерігачів?

    Вона не відповіла, але Том сприйняв це як так.

    "Який ще молодий майстер може мати гравця за покоївку, він, мабуть, один з них. І швидче за все він також гравець."

    Том видихнув. І уважно подивився на Лілі.

    — Тоді скажи мені дещо, ти маєш відношення до фон Астром?

    Лілі, ледь не встала у стійку відчуваючи його погляд, який здається ніс те саме відчуття, що вона несла до Гая. Тому вирішила піти на компроміс.

    — Ні ми не маємо до них жодного відношення, наскільки мені відомо. Більше я не скажу без дозволу мого пана.

    Лілі відступила і почала оглядати рюкзак, який їй залишив Віктор. Том спостерігав за оточенням. Арія видихнула з полегшенням. Як раптом поруч роздався кашель Петра.

    — Де ми? І що це в біса було?

    Петр оглянувся навколо себе.

    — А де решта? Ми в пали у якусь печеру?

    Дивлячись на розгублену Арію і Петра, Том посміхнувся і заговорив.

    — Не треба панікувати, ми в середині підземелля, як в іграх, а тепер подивіться на те, що ви досі намагаєтесь ігнорувати.

    Арія насупилась, але помітила, те, що її мозок ігнорував.

    "Що це?"

    Синя вуаль з'явилась перед її очима.

    "Попередження, ви потрапили в підземелля."

    Ініціалізація процедури пробудження підземелля."

    "Аналіз даних завершено"

    "Ласкаво просимо, гравець"

    "Ваші атрибути автоматично присвоєні системою."

    Ім'я Арія Біла

    Рівень 0

    Клас Торговець

    Повноваження 2

    Сила 15

    Розум 23

    Спритність 13

    Удача 14

    Краса 30

    Ордер 10

    Навички

    Доступ до системного магазину (0 Рівень)

    Доступ до ринку Гравців (0 Рівень)

    Базовий щит E

    Поки Арія шоковано роздивлялась вікно. Петр поруч закричав.

    — Що це в біса таке!

    — Це реально? Що це означає?

    Вони обидва не вірили своїм очам і розгублено дивились на Тома і Лілі. Він на відміну від Теодора був менш вигадливий оратор, тому зробив лише коротку викладку.

    — Дивіться на це як на гру. вбиваючи монстрів і виконуючи завдання ви збільшуєте свій рівень. Ви також маєте особливі здібності, це навички. Ви можете розглянути статусний екран там є достатньо підказок.

    Арія закрила очі й вбирала кожне слово і зіставляла його з тим, що вже знала.

    "Підземелля? Гравці? Пробудження? Зачекай пробудження? Хіба не це слово сім'я використовує коли говорять про церемонію? Мій брат точно повинен знати більше. Але це доволі дивно. Це не здається науковим, як воно може існувати?"

    Вона розглядала своє вікно й перевіряла кожен параметр. На відміну від неї Петр радів як дитина. Він навіть ущипнув себе, щоб перевірити.

    — Це боляче. Хаха, це насправді! Я як супергерой, тепер точно повинен сподобатись багатьом дівчатам!

    Арія і Лілі закотили очі й відвернулись від нього. А Том проігнорував його.

    — Я гравець з минулої зими. І міс Лілі, також була гравцем до підземелля.

    Арія кивнула, вона чула їх розмову трохи раніше. А Петер роззявив рота і подивився на Лілі. Та вона нічого не сказала, і лише подивилась у темноту коридору в надії побачити когось. Том роздратовано хитав головою

    "Вона не відмовилась від ідеї його знайти. Хоч би він помер тут."

    Він відкашлявся і привернув увагу Арії та Петра.

    — Тепер про нашу ситуацію. Ми в підземеллі., і на наше щастя це підземелля низького рангу. Тож якщо ми докладемо певних зусиль, то зможемо його зачистити самостійно і вийти на свободу. Я сам уже був у двох рейдах.

    Поки Том підіймав до гори носа, Петр розгубився, про щось згадавши.

    — А чого ніхто про це не говорить? Хіба гравці не повинні бути дуже відомими?

    — Це складна тема. Але якщо коротко, то є рада Спостерігачів. Вона складається з п'яти сімей, трьох сект і організації. Вони контролюють всю інформацію відносно гравців і системи. І я мушу попередити ніхто не повинен про це дізнатись. Люди й за менше гинули.

    Він сплюнув на землю й уважно подивився на Петра, Арію та Лілі.

    — Тепер назвіть мені свої класи й повноваження.

    — Я лучник. маю два очки повноваження. Це добре?

    — Так, бойовий клас це завжди добре. Ми знайдемо тобі лук і стріли. А два очки повноваження коли прокидаються це норма. А ви міс Арія?

    — Я ...

    Та перш ніж Вона встигла сказати Лілі її перервала.

    — Не кажіть йому. Гравець не повинен розкривати свою статистику і клас без вагомої причини, а ваші навички це секретна зброя.

    Том невдоволено подивився на неї.

    " Вона розумніша, ніж я думав."

    Але Том виставив свою найкращу посмішку і лагідно заговорив до Арії.

    — Не зрозумійте мене не правильно. Просто нас мало, і я хочу зрозуміти яку роль я можу довірити тобі у битві. Наш єдиний вихід звідси це перемогти Генерала Гоблінів.

    Арія була дуже розгублена. І переводила погляд, з Тома на Лілі й навпаки. Але все ж вирішила йому довіритись.

    — Я торговець.

    — От і добре, хоча в боротьбі ви нам особливо допомогти не зможете. Ви зможете отримати для нас ліки.

    Якби тут був Віктор він би цього й очікував, люди слабкої долі, завжди будуть підкорятись нащадкам і відповідати на їх питання. Тепер коли залишилась Лілі, Том який знайшов надійний спосіб як з нею розмовляти, на його думку. Серйозно заговорив.

    — Міс Лілі. Мені дуже потрібно знати ваш клас, щоб включити його у розрахунки для мого плану. Це дуже важлива частина успіху.

    Том дуже сильно хотів знати про неї більше.

    " Хто вона і які в неї сили? До якої з сил ради вона належить?"Ні! Це не важливо я обов'язково отримаю її!."

    Він схвально сам до себе закивав, через що трохи насупився від її голосу.

    — Я скажу. та спершу. Ти назви мені свій.

    Том ледь не вдавився, але швидко зорієнтувався.

    — Я? Я воїн.

    — Ах, он як. Ну тоді. я теж воїн, але кинджалу.

    Сказала Лілі дістаючи чорний кинджал вони обидва розуміли, що не розкрили один одному свої справжні класи. Й вияснять це у битвах.

    — Ну так, що куди ми підемо?

    Петр дивився на тунелі, що оточували їх з усіх сторін.

    — Нікуди. ми спочатку повинні перевірити те, що маємо. Невідомо коли ми зможемо отримати щось інше. Чи є у вас щось корисне?

    Петер похитав головою він прийшов на легкій, на відміну від Арії та Лілі, що несли ранці. Том подивився на Арію і запитав її ніжним голосом. Він зрозумів, що з неї отримає точно отримає відповідь.

    — А ти?

    Арія хотіла відповісти, але не знала, що в ній. Тож швидко оглянула.

    — Їжа, вода, аптечка та спальний мішок.

    Не дивно було б взяти такі речі у похід, тож він подивився на Лілі.

    — А в вас міс Лілі?

    — Те саме, що і в неї.

    — Чому ж тоді в тебе є кайло?

    — Не твоє діло.

    Холодно відповіла Лілі на питання Петра.

    — Чи міг Віктор знати про підземелля?

    Раптом в нікуди запитала Арія. Том уважно глянув на неї.

    — Це неможливо. Підземелля не знайдеш до того як воно відкриється. Схоже він дійсно чув якісь чутки про гору. І хотів спробувати щастя.

    Хоча Том так говорив він відчув, що є щось дивне.

    " Ні, не може бути, йому просто пощастило. Так."

    Він намагався себе заспокоїти.

    — Але навіщо тоді йому кайло?

    — В підземеллі це марно. Він, мабуть, хотів, щось розкопати. Можна?

    Лілі завагалась, але їй також було цікаво і вона все ж дозволила Тому його взяти. Він ударив кілька разів по стінах і спершу все було нормально, як раптом з'явився ледь видимий золотий бар'єр.

    — Всі стіни захищено правилами, тож поки ви не зачистите підземелля ви не зможете викопати більше.

    Том віддав кайло Лілі й спеціально доторкнувся до її руки. Вона у відповідь кинула на нього вбивчий погляд і демонстративно витерла її хусткою.

    " Не турбуйся я підкорю тебе."

    Тож том не заперечував і продовжував посміхатись, він не знав, що дівчина вже була підкорена Віктором в момент їх першої зустрічі.

    — Трохи відповівши, ми підемо шукати кімнату боса. Вона повинна бути за селищем гоблінів Тож ми підемо їх слідами.

    Дивлячись у темряву підземелля він гадав, яку отримає нагороду за нього.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.