Зміст
  • Розділ 01 : Повернення
  • Розділ 02 : Сніданок
  • Розділ 03 : Подорож
  • Розділ 04 : Дівчина
  • Розділ 05 : Розмова
  • Розділ 06 : Церемонія
  • Розділ 07 : Результати
  • Розділ 08 : Оцінювання
  • Розділ 09 : Розмова з бабусею
  • Розділ 10 : Невиправдана нагорода
  • Розділ 11 : Подорож до міста.
  • Розділ 12 : Прибуття.
  • Розділ 13 : Маєток і його мешканці
  • Розділ 14 : Близнюки
  • Розділ 15 : Ткач Долі.
  • Розділ 16 : Ранкова рутина
  • Розділ 17 : Розмова в машині
  • Розділ 18 : Проблема
  • Розділ 19 : Кліше
  • Розділ 20 : Арія
  • Розділ 21 : Тільки одна.
  • Розділ 22 : Фіолетовий
  • Розділ 23 : Закупи
  • Розділ 24 : День народження
  • Розділ 25 : Біда
  • Розділ 26 : Нічні справи
  • Розділ 27 : До гори.
  • Розділ 28 : Посеред Лісу
  • Розділ 29 : Підземелля
  • Розділ 30 : Зла отрута для чоловіків
  • Розділ 31 : Маргарет
  • Розділ 32 : Угода
  • Розділ 33 : Прискорений курс
  • Розділ 34 : Лікування?
  • Розділ 35 : Бос
  • Розділ 36 : Результати
  • Розділ 37 : Арешт
  • Розділ 38 : Барон
  • Розділ 39 : Дільниця
  • Розділ 40 : Алекс
  • Розділ 41 : Стіл перевернули
  • Розділ 42 : Велике пограбування
  • Розділ 43 : Накази Бабусі абсолютні
  • Розділ 44 : Лігво Коханців
  • Розділ 45 : Велика гра
  • Розділ 46 : Дівчата
  • Розділ 47 : Пірнання
  • Розділ 48 : Дівчина в Підземелля Павуків.
  • Розділ 49 : Душевна розмова
  • Розділ 50 : Напад
  • Розділ 51 : Доля
  • Розділ 52 : Ще Один
  • Розділ 53 : Віві
  • Розділ 54 : Чорна вдова
  • Розділ 55 : Вечеря в дома
  • Розділ 56 : Думки під покровом ночі
  • Розділ 57 : Хлопець
  • Розділ 58 : Відголоски минулого
  • Розділ 59 : Зустріч в Автосалоні
  • Розділ 60 : Сестра
  • Розділ 61 : Те, що сталось після
  • Розділ 62 : Вечірка
  • Розділ 63 : Міра
  • Розділ 64 : Пізня вечеря
  • Розділ 65 : На острів
  • Розділ 66 : Зоя
  • Розділ 01 : Повернення

    Охоронці голосно кричали й намагалися прорубати двері своїми сокирами. Та все це марно, ці двері створені, щоб не допустити нікого з зовні, або не дати вирватись, тому що в середині.

    Тут у таємній кімнаті королівської бібліотеки, він збирався провести заборонений ритуал. Це його остання надія.

    Даних замало й певності, що це спрацює не було. Та іншого виходу він не бачив, його життя добігало кінця. А тепер він точно певен, що не доживе до світанку.

    В старих руках було недостатньо сил й тремтячи він активував чорну книгу краплиною власної крові його видіння застилає світло. Хтось відкрив двері...

    ******************************************************************************************************************

    Головний біль змусив його прокинутися.

    — Де я?

    Його погляд пробіг по кімнаті, він лежить на великому ліжку, посеред просторої кімнати, а майстерно оздоблена стеля і стіни, щось пробудили у пам'яті.

    Це вдалося. Величезна авантюра яку він провернув. Він повернувся на 200 років у ті дні коли був молодий.

    Це його стара кімната. В маєтку його батька, одного зі старійшин сім'ї фон Вайзе. А він один із численних спадкоємців цієї сім'ї Віктор фон Вайзе.

    Його дитинство не було щасливим, попри те, що він один з законних спадкоємців його тіло слабше, а невдачі при спробах опонувати таємним мистецтвом його сім'ї, обов'язковим для кожного, знизило його статус порівняно з іншими.

    Він ледве пройшов церемонію повноліття. Через що йому призначили другорядну роль у сім'ї, на якій завдяки впливу його батька зміг насолоджуватись життям кілька років.

    Та ніщо не може бути вічним, вороги створили пастку і йому довелося порушити сімейне правило заради друга, та Правила в такій сім'ї порушувати без наслідків не можна. Його вигнали, наступні 20 років він провів блукаючи світом без підтримки на самоті.

    Та прийшла ніч Розплати, або так її називали, момент коли світ змінився назавжди. Змінилася і його доля, він пробудив свій родовід, і знав, що тепер буде робити.

    Він повернувся додому, до своєї сім'ї, окрилений новими силами, щоб взяти те, що повинно було належати йому. Але його зустріли руїни, вся сім'я була знищена одним із героїв. Всі кого він знав, всі хто був йому дорогий були мертві. Та помста не була можливим варіантом, різниця між ними була надто великою.

    Залишивши надію, він знову блукав світом, поки не зустрів її, ту з ким зміг розділити біль і завести сім'ю й знову назвати якесь місце домом. Та його щастя не тривало вічно, той хто знищив його сім'ю, прийшов за ним.

    Герой дізнався секрет сім'ї Віктора, правду про їх безсмертний родовід, і тепер жадав цього для себе, на жаль він вже вбив всіх носіїв, або він так думав. Правда про те, що Віктор, останній з фон Вайзе живий потрапила до нього.

    Віктора з сім'єю захопили, дружина була не потрібна, її вбили й викинули, а з нього і дітей витягли весь родовід без залишків й покинули помирати.

    Та доля нещадна і завдяки щасливому випадку Віктор вижив, сильно поранений і з цілковитим розумінням згасання тих крихт безсмертя, що залишились. Він повернувся туди звідки колись пішов в надії знайти відповіді на питання.

    Там він розкрив багато таємниць і зміг продовжити своє життя на кілька десятиліть. Та відновити його родовід не вдалося, знання його сім'ї були мізерними, вони тільки починали розуміти цінність роду перед тим як їх знищили.

    Наступне десятиліття він провів у дослідженнях і вивченні, а потім, за чистим збігом обставин, почув про чорну книгу, вона могла повертати розум людей у минуле. Неймовірний артефакт, і неймовірна вартість користування. Та він цілковито марний, бо міг повернути людей у часі всього на 1 секунду.

    Для інших він міг слугувати лише предметом колекції та дослідження. До того ж екстравагантний. Але не для Віктора, за роки досліджень і подорожей він бачив, подібний артефакт і дізнався маленьку хитрість. Тепер це його остання надія.

    Він влаштувався до Королівської бібліотеки, де знаходилась книга, й довгі роки вірою і правдою служив королівській сім'ї, щоб наблизитись до книги й дослідити її, та активувати.

    Величезна кількість спогадів закінчила повертатись, і тепер він міг ясно мислити. Він поститься, він візьме те, що в нього забрали, і ніщо та ніхто не зможе захистити його кривдників навіть сам світ.

    Віктор розмірковував: він мав встановити порядок у своїй сім’ї та підготувати свої карти для Розплати. Ніколи не було пізно готуватись, а знамення Розплати вже були видно по всьому світу, помічені лише тими, хто мав добрі очі та вуха.

    Нинішні правила світу, ще не були закріплені, а світ був схожий на наївну дитину, через що багато людей отримали свої можливості, і тепер він стане одним з них. В ніч Розплати, світ переступить межу дозрівання і встановить правила.

    Він пошукав під подушкою свій телефон, з золотою задньою панеллю він з ностальгією провів по екрану, це подарунок матері на закінчення середньої школи.

    Перевіривши час і день він зрозумів, ще ранок, і день посеред його літніх канікул, після яких він повинен піти до старшої школи, але це не головне, що дійсно важливо саме сьогодні його церемонія повноліття.

    Всі чистокровні члени сім'ї жили під опікою батьків до досягнення повноліття. Де їх змусять вивчити сімейні правила, літературу та бойові мистецтва.

    Після церемонії їм нададуть ресурси залежно від результатів, та призначать завдання які вони виконуватимуть у зовнішньому світі.

    На своє щастя він повернувся саме в цей день, запізнившись, хоча б на день і все могло стати більш неприємним.

    Схопившись з ліжка він вирішив перевірити своє тіло, хворобливий колір шкіри, гарне обличчя яке він успадкував від своєї матері, і контрастне з його тілом темно фіолетове волосся, що він успадкував від батька.

    Наперекір безлічі чуток чи гіпотез, саме проява родоводу є причиною такого особливого кольору волосся і він повинен розбудити його як можна раніше, можливо навіть під час церемонії.

    Відкривши штори Віктор поглядом обвів ліс й дахи маєтків інших членів сім'ї, що він бачив у далині, та прислухувався до хвиль. Все це було лише маленькою частиною бази його сім'ї.

    О шостій після легкого стуку до кімнати увійшла красива жінка. Її звали Олівія, однією з довірених служниць батька, і знаючи його, можливо, ще одна коханка.

    — Молодий пане, сір надіслав мене, розбудити тебе і розпорядився, щоб через пів години ви прибули до першої їдальні на сніданок.

    — Розумію, я буду вчасно. — сказав Віктор злегка кивнувши.

    Служниця, вклонилася й покинула кімнату. А Віктор швидко прийняв душ, та переодягнувся в костюм.

    Спогади про батька і мати промайнули у його голові. Він старійшина сім'ї, що має трьох дружин і безліч коханок, а вона друга дружина.

    Сімейні правила приписують, що тільки жінки які народять спадкоємців крові, можуть увійти у сім'ю як дружина.

    Віктор зі своїми братами й сестрами, мають родовід, тому були допущені на острів, а їх мати стала дружиною, а інші вважаються позашлюбними, й доля їх не легка, якщо вони не виділяються талантом, чи не можуть нічого запропонувати сім'ї їм нададуть освіту і трохи грошей, після чого відправлять у вільне плавання.

    Перевівши думки, його погляд звернувся до сонця.

    — Саме час.

    У двері легко постукала служниця перед тим як увійти.

    — Молодий пане, вам потрібна допомога? Моя пані, попросила провести вас до їдальні.

    — Ні, я вже готовий. Ходімо.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.