Христина

17.06.2019

Ти можеш бути зовсім звичайним,

Можеш бути ти неформалом,

Можеш плакати на прощання.

А можеш – й не ідеалом.

Маєш бути просто собою,

Автентичним, таким як є,

Нічого не дається без бою,

Все, що маєш – воно не твоє.

Все, що маєш це подарунок,

Бо Хтось дуже тебе полюбив

І тільки в любові рятунок,

Не марнуй її та не губи.

Справа зовсім не у призначенні,

Не в кар'єрі, не у прибутках,

Єдине, що має значення,

Це свята, безкорисна любов,

Не награна, не передбачена,

Хтось з любові на хрест пішов.

Вона не шукає власного,

Не бунтує, не тішиться злом,

Ти не можеш її привласнити,

Лиш від ділення множиться любов,

Все набуте дочасне і тлінне,

Плід же Духа справжня любов,

Щоб жити вона незамінна,

Хтось з любові на смерть пішов!!!

17-20.05.2018

Дзвони дзвонять церковні,

Всіх до храму скликають,

Гучно так і святково!...

До туземного раю.

Жаль, що мало хто чує,

Жаль, бо мало приходять,

До джерел життєдайних,

Зачерпнути ту воду...

Дзвони дзвонять і дзвонять,

Разом з тим передзвоном,

Лине мир благовонний....

Очі маєш – дивися,

Вуха маєш, то слухай,

Не змарнуй, не барися,

Не засмучуй ти Духа.

Щоб тобі не спізнити,

Як прийде Наречений,

Гіркі сльози не лити,

Але вже надаремно.

Б'ють у дзвони святково,

Кличуть? Йди не лінуйся,

До Господнього Дому...

Хай у серці озвуться,

Відголоском небесним,

Струменем благодаті,

Щоб для неба воскреснуть,

По земному розп'ятті.

Я маю тата десь далеко,

Туди летять хіба лелеки,

Туди літаю я у снах,

А біля мене тут нема.

Я так сумую за тобою,

Що іноді аж так до болю,

Мене в середині болить,

Так би побачив хоч на мить

Чим раз доросліший і так гадаю,

Чому про мене не згадаєш,

Роки ідуть тебе нема,

А в чому тут моя вина?

Чим завинив перед тобою,

Чи я, чи ми із братом двоє?

Чому ти тату нас покинув

І не приїдеш хоч на днину?

Кого спитати я не знаю

І знов без тебе засинаю,

Я із тобою лиш як сплю,

Та все одно тебе люблю!

1.04.2021 р. Б.

... Я знову впала...

... І валялася...

Все ж повторяла:

Я люблю!

І я любила, не цуралася,

Тобі ж завдаючи жалю.

Так ти любила,

Намагалася...

Мене не знаного тобі,

А з ближнього чом насміхалася,

Лишаючи його в журбі.

Чи ти не знаєш я в молодшому,

У бідному, у скривдженому Я.

Чому не просиш в нього прощення?

Тоді це справжнє каяття...

Лежала, думала: нещасна я,

Чому навколо стільки зла?

Надія все потроху гаснула,

В душі стелилася імла...

Вставай дитя Моє заблукане,

Заплакане і злякане ягня,

Не розбивай ти серце муками,

Ходи тебе чекаю Я,

Все розкажи – Я заспокою,

До серця міцно пригорну,

До кінця віку Я з тобою,

Весь біль на Себе заберу...

Неначе знову відродилася,

Неначе я то вже й не я,

Чому так довго я барилася,

Спрагла не йшла до Джерела?

Мій милий Господи!

Мій Відкупителю!

У моїй слабості Ти моя міць,

З Тобою в щасті вічно житиму!

Доки моя рука в Твоїй руці,

Доти не страшно йти й у темряві,

Долати безліч перешкод,

Пробач, Всевишній, мені приземленій,

Усю гріховність моїх пригод!

Коли на себе покладалася,

У гордості незряча десь брела,

Тебе любила й не цуралася?

В гріху валялася, а не жила.

Тобі сьогодні поклоняюся,

І славлю смерть Твою святу,

Тебе люблю і не цураюся,

З Тобою йду! До Тебе йду!

16.08..2012

Пробач мене Боже! Я грішниця Твоя,

Приходжу до Тебе й додолу вклонюсь,

Душа вся зболіла не знає спокою,

Я щиро, як вмію як можу, молюсь.

О, Боже мій милий будь милосердний

І згідно провин Ти мене не карай,

Не оправдається ні один смертний,

Якщо не Твоя на нас всіх благодать.

Пробачиш я вірю гріх мій смертельний,

Бо Ти є всесильний! Бо ти є любов!

Не подолають ворота пекельні,

Всіх тих хто у Тобі сенс віднайшов.

Дякую щиро за каяття сльози,

За ласку навернення слава Тобі,

Нехай зрозуміла все це не зразу

І довго тривожилась душа у журбі.

Загоїти хочу всі Твої рани,

Які до тепер ми гріхом ятримо

І з хором небесним співати: "Осанна!"

Бо ти є всесильний! Бо ти є любов!

7.03.2026 р. Б.

А Україна стоїть

Незламна нескорена,

А Україна воює,

На перекір логікам,

Бо вже за три дні була б переможена

Так говорили люди стривожені.

А Україна стоїть, вона і стоятиме,

Бо воїни волю із молоком матері,

Всмоктали, зросли. І силою Божою,

Ми точно дійдемо і переможемо.

А України стоїть,

Як й століття стояла,

Московська ж орда – била і подавляла,

Називали зневажливо нас малоросами.

Підперезані сіном з ногами босими,

Без культури, історії, без звичайних традицій,

Нас безбожно топтали,

Царьки і цариці.

Україна ж стоїть!

І буде стояти.

Нехай світ замальовує місце на мапі,

Ми були і є, і будем країною,

Великим народом із «солов’їною» .

Непереможним, незламним і гордим,

Бо волю свою окропили ми кров’ю.

І кров наша впаде на нащадків катів,

Ми ж будем стояти – рід козаків.

Бо віра скріпляє

Надія окрилює,

Любов лічить рани.

Господь ж нас помилує!

9,10. 03. 2022 р. Б.

Отче Небесний наш Тату

До Тебе складаєм долоні,

Хочемо в Тебе благати,

Для України доброї долі!

Просимо помилуй нас Боже,

Єдиний чоловіколюбний,

Якщо нам не допоможеш,

Марною боротьба наша буде.

Нехай не вмирають діти,

Нехай не страждають нужденні,

Зволь нас усіх захистити,

Голодним дай хліб щоденний!

З глибини сердець ми благаєм,

Господи помилуй нас грішних,

Стань на захисті нашого краю,

Боже наш, Батьку Всевишній!!!

Нездоланний народ, в кого Батько – Господь,

Хто надію на Бога складає,

Лише з Ним осягнемо плекану свободу

Бо без Сущого миру не має!!!

Обіцянки царів, то дзвінка марнота,

Що стає з часом прахом земним,

Лише той, хто обрав своїм Паном Христа,

Той повік царюватиме з Ним!

26.02.2023

Не бажай людині зла,

Не бажай поганого,

Не бажай, бо здійсниться воно,

Чого б для себе не хотів,

Не бажай того.

Коли всі прокльони в дійсність перетворяться,

Постраждаєш й ти і багато хто,

Злоба як лавина із гори покотиться,

І пошкодить всіх як стихійне зло.

Ти благословляй!

Побажай добра, побажай гараздів й процвітання

Ти благословляй будь сином Отця,

Нехай будуть щирими бажання.

Проклинаєш кривдника, а терпить земля

Й люди ті, що геть не завинили,

Навіть з болем в серці ти благословляй

І тоді назвешся сином миру.

Ти благословляй!

Це не завжди просто,

Думки геть лихі з пам’яті зітри,

Так, буває часом немилосердно гостро,

Тою ж ти монетою друже не плати.

Ти благословляй!

Й тебе благословить,

Той, Хто бачить все й неодмінно чує,

Суд над супротивником Отцеві залиши,

Захист і опіку ти в душі відчуєш,

Починай сьогодні бажати лиш добра,

Навіть тому, хто до глибин образив,

Всім бажай всіх благ і прийде пора,

Всі щедрі бажання Бог тобі покаже,

Що комусь бажаєш,

До тебе повертає,

Що ти засіваєш те й скоро пожнеш,

Нехай мир й добро щедро проростають,

А благословення – розіллється без меж!

26.02.2019

І вже розлука не болить,

Я стала "прісна" і байдужа,

Хіба вісні приснишся друже,

Та це лиш мить,

Колись бажана мить.

Все стало сіре і буденне,

Зникають фарби в півтонах,

А я й не знаю достеменно,

Що це було? Це мат чи шах,

Чи, то любов, чи жарти долі?

Вже не болить,

Та ще щемить,

Спогад не зникне вже ніколи,

А біль пройде — пере болить.

Все знову сіре, все байдуже,

Так ніби щастя, то лиш мить,

Хоча п'янке й бажане дуже,

Заради нього варто жить —

Любити, мріяти, плекати,

Леліяти любов не знану,

Щоб і не шкода помирати,

Пройшовши путь багатогранну.

Приснишся? Ще не раз приснишся

Чи подарунок, чи жарт долі?

Любов? Чи казка-небилиця?

Так й не дізнаюся ніколи...

15.02.2026

Серце розірвана рана,

Біль заміняє біль!

Діти стають ветерани.

Цвинтарі в тисячі миль.

Світ ділить лаври й медалі.

Хто скільки дав? Як поміг?

А що скажете, ситі, тій мамі,

Що з могилки обтрушує сніг?

Поливає слізьми чорнобривці,

І тужно глядить на портрет...

Ви толеруєте вбивцю

Закриваєте очі на все.

Ви шукаєте винних і факти,

Вірите швидко в відверту брехню.

Там де треба назвати терактом

Й терористами всеньку «русню»!

Скільки рік з крові вже є пролито?

Скільки крові іще потече?

Українців багато вбито...

Коли ж совість в грудя́х запече?

Коли скажете досить вже годі,

Так глумитись, стираючи пам’ять!

Чи то глузд відібрало в народів?

Чи то страх так панічний давить?

Лиш закони не людські – духовні,

Від віків, так як є, справедливі,

Хто глумиться з чужого горя,

Нехай не чекає на диво.

Світ продовжує жити в свавіллі,

Кат лютує і думає «цар» я,

Не покаране зло гірше цвілі,

Заражає і немає на нього управ’я.

Правда Є і вона переможе,

Тільки кожен відповість за своє.

Дай нам сили Всесильний Боже,

Перемоги –

Хай прославиться Царство Твоє!

Хай бунтують, воюють люди,

Хай не бачать в засліпленні істини!

Хай Твоє Слово з нами буде!

Й перемога над часами зловісними!

Не затягнуться швидко рани,

Гоїтимуться поколіннями,

Тільки Мир в Україні настане,

І світ таки осінить прозріннями.

Там де страх перед зброєю –

Пастка там,

А де віра живе – там надія.

Переможемо ми подолаємо,

Ненажерного кривавого змія.

Хай лютує зло і біситься,

Само себе знищить й зітліє.

Україна ще на весь світ засвітиться

Й погасити ніхто не зуміє!

🇺🇦🇺🇦🇺🇦

23.-24.02.2024

Залита кров’ю, встелена кістками,

Пронизана гірким плачем

Мами,

Що йде за сина домовиною...

Такою нині Україна є.

Нація стала постарілою

І без дитинства діти вже дорослими,

Весь світ навколо руками неумілими,

Все ближче підводить нас до розстрілу.

Так легко й просто в ситій теплій хаті

Сидіти й роздавати нам поради

Не відчуваючи в повітрі запах крові,

Здалека признаватися в любові.

Сироти дивляться на світ докірливо

Батьки «бездітні» топляться в печалі,

А хтось диктує банально й нерозбірливо,

Довгі промови глупі і невдалі.

В той час як вимирають цілі села,

Десь там «спасають» бідну екологію.

І егоїзм зростає наче скеля.

Десь радість награна,

А десь земля гудить від стогонів...

Новітня зброя шаленним темпом продукується,

Все більше стає темою маніпуляції,

Ніхто за межами до бою не готується,

Радше готові поховати цілу націю...

І тільки є одне забуте правило,

Усе навколо є взаємозв’язане,

Якщо ви бумеранг в один кінець направили,

Назад його чекайте ненав’язливо.

Що лише хочеш, щоб тобі чинили,

Чини те саме людям ти у відповідь.

У цих словах увесь закон і сила,

І повторяється тисячоліттями.

Та лише люди Слово Правди забувають,

Сучасні трендові слова вигадують,

Десь засівається нове зерно на крові

А ситі і багаті в теплій хаті відмирають.

Нам Україна з попелу відродиться,

І зарясніє волошками й житами

Від збайдужіння вмре кожен, хто з ним водиться!

Ми ж будем жити попри все! Бог з нами!

15/02/2025

Тільки любов будує довіру,

Тільки любов плекає надію.

Тільки в любові не має міри,

Вона не проходить, не гасне, не тліє.

Справжня любов!

Що лишається і після болю,

Після образи вона нікуди не йде.

Тільки любов спонукана актом волі –

Великий дарунок людині з небес.

Тільки любов топить лід,

Відроджує з попелу...

Неоціненний плід!

Без нарікань і докорів!

Якщо світ врятує щось,

То лише безумовна любов.

Тиха, покірна, чиста...

Звільнена від усіляких оков –

Тільки любов!

25/29.11.2017

Брудні гріхи мої,

Я миюсь - не змиваються

І тільки в Крові Твоїй я купаюся,

І тільки, коли їм Хліб Небесний,

Я вірю і надіюся - воскресну.

Брудні вчинки мої

І думки, і слова,

Тому терниною коронована

Твоя Голова.

Брудна я вся (я весь)

І лиш у Тобі очищаюся,

Як щиро навертаюся і каюся

І в мільйонний раз,

Ти мене приймаєш,

Ти Батько милосердний,

Бо невтомно все прощаєш,

В Тобі свята, без Тебе я ніхто,

В Тобі міцна, без Тебе слабну,

Нехай дорога до Тебе не проста,

Даєш Ти міць, здоров'я і наснагу,

Чиста у Тобі, у Тобі цілісна,

У Тобі цілий світ захований,

Живу у ньому я Твоєю милістю,

Тобою Всесвіт весь заснований.

Люблю Тебе Любове незбагненна,

Вірю Тобі, надіюся - тому живу,

Твоєю смертю страсною спасенна,

Я лиш з Тобою небо осягну.

Січень 2026

Після важкої холодної зими

Приходить весна

І на чорній землі трава проростає

І на голих деревах бруньки дозрівають,

Все живе і пульсує. І звороту нема.

Після довгих років безладу і жахіть,

Що розрухою й горем безжально лякає.

Що нема вже надії – дехто там гомонить –

Прирече́ний на пустку весь отой край.

Після довгих років нелюдських страждань,

Кров’ю споєна земля відживає.

Не назавжди зазнає той поневірянь,

Хто на Господа в смиренні своїм уповає.

Україна смиренна – скільки болю й брехні,

Терпеливо в Історії невтомно збирає.

Хтось сміється – загинете на війні,

Українці ж як Фенікс з попелу оживають.

Хай сміються й хоронять, ті що Бога не знають,

Українець віками просто так не вмирає,

В генетичному коді жага до життя –

Таємниця, яку світ подивляє.

Найлютішу зиму – весна перемагає,

Закономірність природи така,

Нехай ворог лютує, та хай пам’ятає –

Після посіву наступають жнива.

Ну а хто, що посіє – оте і пожне,

Закономірність природи ж одна є.

І хто сіє в сльозах, з радістю той збере.

У відновленім, втомленім краю.

І нехай на кістках.. , на сльозах вдів, матерів.

Та внуки й сини підростають.

Важка доля народу з давніх віків.

Україна – живе й не вмирає.

І не вмре, бо на силу Творця уповає.

Нехай «думають» плани і зброю кують

І у свою могутність вкладають.

Лише той переможе й на впаде в бою,

Хто Бога Отцем називає!

Як приборкує люту зиму,

Весна ніжна й тендітна. Й усе розквітає.

Так зламаються зуби тому,

Хто лютує, вбиває і нищить. А любові немає.

15.01.2021. р. Б.

Любов натягнута в серці струною,

До болю... Тобою...

Не зникла вона,

Тут час ні при чому,

Чия в тім вина?

Ехом на серці:

У чому? У чому? У чому?

Де твої сліди?

Де зваблива усмішка?

Якось приходив....

У сні – тишком-нишком...

Реальність жорстока,

З кожним днем спогади віддаляє

І шум твоїх кроків,

З пам’яті вперто стирає...

Та любов залишається

В серці

Струною,

Так вправно натягнута,

До болю, до зойку!

Тобою....

13.01.2019

Слова, слова, слова крилаті,

Злетіли з уст і полетіли,

Комусь так легко їх казати,

Комусь поранять душу й тіло.

Слова, слова, багатослів'я

Аж переповнений словами світ,

Хтось балакучий від безділля,

Торує хтось кар'єрний ріст.

Ораторством це називають,

Пишаються ще й інших вчать,

Слово за словом все злітає,

Вчинки прискіпливо мовчать...

Словом творив Господь вселену,

Слово сказав і Ним зробив,

Неварта тратить надаремно,

Мільйони та мільярди слів.

1* Бо Слово було на початку

І Слово в Бога й Слово - Бог,

У слові сила, в нім загадка,

У ньому велич перемог.

2* І Слово стало, навіть, тілом,

Між нами Було й в Ньому слава,

Ми розп'яли, Воно злетіло,

Вмерло, воскресло й з мертвих встало.

За кожне слово є відплата,

То ж хай прості будуть слова,

Бо всім нам треба помирати.

А не осудиться лиш "ні"

І не осудиться лиш "так"!

1* На початку було Слово, і Слово було в Бога і Слово було Бог. Єв. Ів.1:1

2* І Слово стало тілом і перебувало між нами, і ми побачили славу Його, - славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини. Єв.Ів.1:14

8.01.2019

Зимова Україна це краса,

Зимова Україна - казка,

Це радість у душі дитяча,

Зима немов красуня спляча!

Занурся в диво,

В морозні візерунки,

У вічне небо, у безкрає поле,

Що снігом дихає

Й шепоче: "воля"!

Зимові краєвиди - Господні подарунки.

Якщо така краса навколо,

Радує око, збагачує уяву,

То що ж тоді Творець готує тому,

Хто Його любить? - вже тепер цікаво.

Зимова Україна білосніжна,

Велична, горда і вродлива,

Холодна і водночас ніжна,

Зимова Україна - диво!!!

Христос народився!

Ви знаєте люди?

Зійшов Бог із неба,

Звершилося чудо,

Безмежний неумістимий,

Оплотився у тілі людини,

Володар всесвіту, Творитель всесилий,

З'явився в бідній дитині.

Христос народився!

І світ зворушився,

Він Своїм Єством,

До землі поклонився,

Природа уся стрепенулась,

Ангели із неба прибули

І бідний пастух, і цар, і бидлядко,

Всі разом вітали маленьке Дитятко.

Христос народився!

Господь наш і Бог,

Щоб влити в серця нам,

Добро і любов,

Щоб ми із всесвітом,

Із кожним творінням,

Всі звеселились й раділи спасінню.

Христос народився!

Щоб ми відродились,

Від грішних оков,

Щоб усі ми звільнились,

Щоб кожен із нас вічний мир віднайшов.

Христос народився!

Славімо Його!

26.12.2022-

2/6.01.2023

Де мав би народитися Христос? Мт. 2:4

У Вифлеємі?

У хліві на сіні?

Колись давно воно так й відбулось,

Де б мав Бог народитись нині?

В моєму серці?

Бог мав би воплотитися в людині,

У найтаємніших коморах серця,

Там де не прибрано, там де найбільший морок,

Чи там де образ Божий буденніст тою затерся?...

В думках, в яких давно вже безлад,

В стосунках заплутаних в клубок,

Там де неспокій, гул гармат,

Там де будинки знесла –

Людська ненависть, заздрість...

Де між людьми переворот.

Бог у хліві за містом народився,

Бо не було там місця між людьми,

Занадто зайняті – ніхто й не подивився,

Що час народжувати жінці – у час зими.

Звірі прийняли – люди відвернулись,

Перші відвідали «найнижчі» – пастухи,

Чужинці за звіздою йшли бо чули,

Що має народитись Цар Царів.

А ті до кого Він прийшов не мали часу,

Все заробіток, клопоти, закон,

Отак і воплотився без прикраси,

На сіні, в стайні між худобою Сам Бог!

Чи не сьогодні той самий сюжет?

Приготування, подарунки, шквал традицій....

А що святкуємо? Чиє Різдво? Й чи народився вже?

Здається без різниці....

Якщо сьогодні не народиться Христос,

В твоєму серці – не засвітить в тобі морок

То ти скажи мені: А що таке Різдво?

Для чого гамір цей, святковий сполох?

Той, Хто немає початку, ні кінця,

Той кому все сотворене підвладне,

В покорі воплотився як Дитя,

Так по-людськи прекрасне, а й безпорадне.

Зійшов на землю у покорі Бог,

Щоби людина в покорі прагнула до неба,

От що насправді є Різдво

Для всіх, для мене і для тебе!

28/12/2023 р. Б.

За Україну! За кожну родину!

За кожну людину! За кожну дитину!

Господи Боже помилуй!

За бідного, хворого!

За обездоленого!

За долю для всіх щасливу!

Господи Боже помилуй!

У році новому,

Дай кожному дому,

Відчути любові і миру!

Господи Боже помилуй!

Ми Твої діти усердно благаєм,

Зглянься Татусю

Над укр`аїнським краєм,

Збережи нам усім Батьківщину!

Господи Боже помилуй!

січень 2017

Сніг сипле і сипле - Різдво на порозі,

Погода казкова, дерева в морозі,

В душі радість дитяча

І в клопотах дні,

А серце гаряче,

Новорічні вогні

І ллється колядка,

Із кожної хатки,

Що Бог народився,

У стайні з бидлятком.

Надворі хурделиця,

А в серці любов,

Сніг ковдрою стелиться,

Бог з неба зійшов,

Надзвичайна краса милує нам око,

По сніговій стежці поскрипують кроки,

Все вбралось навколо в золоті оксамити,

Щоб радість звіщати, щоб Бога хвалити,

Бога всесильного - Бога дитятка,

Що хоче прийти до кожної хатки,

До серця самотнього принести любов,

Щоб кожен із нас той мир віднайшов,

Що лише із Богом в єднанні буває,

Що ангели з неба пастирям звіщають.

Нехай завірюха, мороз і негода,

Ісусик однаково до всіх нас приходить,

Відкрийте, відкрийте Йому двері серця,

Хай кожного болю Він в ньому торкнеться,

Він нас заспокоїть, Він нас зцілить,

У кого у грудях нестерпно щемить.

Сніг сипле і сипле, а в серці тепло,

Ісус ново роджений в нього прийшов,

Блаженне те серце де Бог оселився,

Радіймо гуртом всі! Христос народився!

29.12.2021 р. Б.

Не пробачаю тому, хто образив:

«Як ти посмів?»

«Як ти могла?»

Образа шириться немов зараза,

Вона направду є сестрою зла.

«Ніколи не пробачу ножа в спину,»

«Я підлість ні за що не пробачаю»...

І так з отрутою тою загину,

Бо я ж якісь там принципи плекаю.

Що всього на всього звуться гординя,

Моя персона є понад усе.

Бо вся краса або потворність в нашій середині.

Не зовнішність й не миленьке лице.

І ти не знаєш скільки ти образиш?

Й чи прощення тобі не є потрібне?

Висновки та ярлики чіпляй не зразу.

Щоб колись й ти не став подібним.

У прощенні наслідуй Бога,

Який за кожного без винятку помер,

Залиш людські недоліки й тривоги.

Кожна людина – Божий це шедевр.

Не всі в однакових умовах проживають

І щось не так – ти друже не суди,

Бо тільки найсильніші пробачають.

Й у виграші лишаються завжди.

23.12.09

Сніг затрушує поля,

Пухом вкрилася земля,

Сніжно-біле все навколо,

Але це ж не випадково:

Час різдвяний, новорічний,

І мороз тріщить незвично,

Розмальовує віконця,

Візерунками із сонця.

Хай у цей, у час різдвяний,

Вогник в серці полум'яний,

Запалає для любові,

Чи то в ділі, чи у слові,

Щоб були усі здорові,

Добрі, щирі у розмові,

Хай народжене Дитя,

Дасть наснаги для життя,

Хай усіх благословить

В цю святкову світлу мить!

Червень2025

Від теплих слів в душі тепліє,

Теплі слова як добриво для щастя,

Нехай навколо віє

Буревієм,

Нехай усе нікчемним здасться,

Теплі слова дають наснагу жити,

Зціляють рани, з’єднують серця,

Так можна будь-що пережити,

Від доброти приємного лиця,

Як промовляє ніби льє бальзам і миро,

Дарує спокій, мир, душевну теплоту

Дає надію і вселяє віру,

Розвіює тугу непросту.

Від теплих слів людина красивіє,

І молодіє втомлена душа,

Нехай і буревієм

Віє,

Слідів негоди в серці не лиша(є)

Бо тепле слово, добре слово є безцінне,

Його не зміряєш ніякими скарбами.

Людині в розпачі ну просто незамінне,

Як дотик лагідний люблячої мами.

Бо сила слова може погубити,

Може звільнити і життя подарувати.

Лиш обираю я, що з цим робити.

Словами нищити чи все ж таки зціляти?

25.12.18

Прийми Ісуса на Різдво,

Не подарунки, не вітання,

Прийми з небес Святу Любов,

Так ніби вперше і востаннє.

Нехай народиться в тобі,

У твоїм серці, в твоїм тілі,

Як нагороду в боротьбі,

Прийми по справжньому на ділі.

Тебе Господь так полюбив,

Що Сам прийшов зі Свого Царства,

Без почестей, без суєти,

Без гордості і марнославства.

Прийми Ісуса на Різдво,

Не погордуй Творцем і Богом,

*Бо все постало Його Словом

І не постало бо без Нього!!!

*Усе через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало. Ів.1:3

14.07.2014

Ось засвітилася зоря,

Родивсь Володар вівтаря,

Ісус Христос – наш Бог і Цар,

Лунає хор ангельський з хмар.

У Віфлеємі, в бідній стайні,

Світло для світу життєдайне

Спасіння наше і життя,

Ісус – наш шлях у майбуття.

Прийшов до бідних пастухів

І до вельмож, і до волхвів,

До всіх, хто вірує у Нього,

Бо Він одна для всіх дорога.

Марія, Мати Його й Діва,

Що не злякалась Вона дива,

Нам Бога в лоні привела,

Їй наш поклін і похвала.

І Йосиф Божий покровитель,

Волю Отця спішив сповнити,

Святому став опікуном,

І в серці спокій віднайшов.

Співаємо пісні хвалебні,

Бо нам відкрилось ціле небо,

Щоб дарувати мир й спасіння,

Людям добра й благовоління.

Нехай Дитя благословляє,

Тебе й мене і весь наш край,

Ісус Христос нам ся рождає!

Славім Його! Земля співає.

21.12.2021

Я люблю тих, хто любить Бога,

Вони такі веселі й запальні,

Їх не бентежать сумніви й тривоги,

Не ваблять марнославство і гульні.

Я люблю тих, хто любить правду,

Вони не зрадять, скажуть все як є,

Їх недолюблюють спрадавна,

Бо правда часом болю завдає.

Я люблю й тих, які й себе не люблять,

То діти зранені й понищені гріхом,

Вони себе все більше гублять

Й без примусу ідуть на дно.

Вони ж любові не хотять відчути,

Здається їм все підступ і обман,

Про Господа не хочуть й чути,

Вважаючи, що це лише дурман.

А Бог це Батько Милосердний,

Все чекає!

І безустанно заглядає за дитям,

Що десь по манівцях блукає

Й гайнує той великий дар –

Життя!!!

Я люблю, бо покликана (ий) любити,

Бо Бог це й Є Любов,

Бо ненависть, хіба пантрує вбити

Чи закувати в тисячі оков!

Любити означає бути вільним,

Любити рівносильне до цвісти,

Любов це дія надто сильна,

Це поведінка добрих і простих.

Вони не затівають суперечки,

А просто люблять – мова безсловесна,

Їхня любов тиха і доречна,

В них на душі панують весни.

Нема безпомилкової людини,

Щоб вміла бездоганно все робити,

Усіх залякують їхні провини,

Любов відчує ж тільки той,

Хто вмів любити!

21.12.2017

Бо ти як лід

Отак візьмеш у руку,

Він крижаний, холодний,

Аж пече,

Спочатку відчуваєш муку,

А з часом топиться й водою потече.

Не просто є тебе збагнути,

Чи так як кризі –

Трішечки тепла,

Й вона ладна водою обернутись.

А так здавалося кусочок скла.

То холодом війне то теплотою,

Відчуженням або прийняттям,

Не просто, ой не просто є з тобою.

З тобою так і я ніби не я.

А джерело воно завжди холодне,

Хоча тамує спрагу й жар,

І дивина не тільки у природі,

Бо людське серце мов втаємничений кристал.

Льодяне серце! Як його зігріти,

І розтопити кригу недовіри,

Так, щоб назавжди забуяло літо,

Так щоб у нього виростали крила?

Напевно як любов вміє терпіти,

Пройти крізь терни, крізь бур’ян по бездоріжжях

Лише тоді як вмієш ти любити,

Можна зібрати те урожайне збіжжя,

Що буде дарувати вам добробут,

Порозуміння, радість і тепло,

Тож не вагайся, неодмінно спробуй,

Багато може істинна любов!

25.05.-03.07/2017

Ісусе, Ти Бог,

Ти Чоловік, Ти Чудотворець,

Ти - Спаситель,

Ти - символ перемог,

Свята Твоя Обитель!

Ісусе, Ти Світло світу,

Ти - Сіль землі,

Ти Альфа та Омега,

З Тобою не змарніти.

Ісусе, Ти знаєш серце,

Навіть так, я його не знаю,

Ти відчував усе, що відчуваю,

Нема нічого, що сховалося б від Тебе,

Ти відчував усі мої потреби

І тільки гіркоти гріха не пережив,

Той самий шлях й для мене покажи.

Пробач мене за те, що не смиренна,

За те, що поринаю я в буденність,

Що в ній часом про Тебе забуваю...

Чому ж тоді я плачу і ридаю?..

Ісусе, Ти є Вседержитель,

Володар й Власник всіх планет,

Ти найдорожчий, Ти мій Відкупитель,

З Тобою повнота, без Тебе лазарет.

Ісусе, Ти моя любов,

Тобі завжди бажаю я служити,

Як добре, що мене Ти віднайшов,

Хоч 99 мусив залишити...

Я вже Твоя

І так нутро радіє

Чи сонце, чи зоря,

Без Тебе я не вмію -

Сміятись, сумувати,

Не вмію жити...

З Тобою свято,

Без Тебе пустота,

Тобі, лише Тобі служити,

Нехай це буде вся моя мета!

17.12.2020

Хто вкрав твою радість? Скажи!

Краще Бога прослав! Чого плачеш?

Не гадай і не ворожи...

Прослав Бога і чудо побачиш!!

Не сумуй, на життя не ропчи,

Світ навколишній є для тебе,

Серцем й духом у Нім (у Бозі) спочинь,

Для спокою, більш нічого не треба!

Віднайдеш в Бозі внутрішній мир

І те все, чого бракувало,

Все, що треба для цього? Повір!

В те, що Слово Людиною стало.

В те, що створений ти для щастя,

Для життя безкінечного в радості,

Той хто має, тому до дасться,

Хто не має – помре в безпорадності!

Що б не було навколо, радій!

Будь усім, крім гріха, задоволений,

Не сиди, склавши руки, а дій,

Рай Едемський тобі приготований!

Лише Бога Творця прослав

Та Ісуса – Божого Сина

З Святим Духом, що всесвіт зіткав,

А найбільший шедевр – це людина!!

17.12.17

За вікном неймовірна краса,

Дерева мов у казці

І небо мов у раї,

Хай радіє прекрасним

Спрагла душа

І Господа за все величає!

Все біле, холодне,

Кришталево зимове.

Незбагненна природа,

Примхлива і невипадкова.

Навколо неймовірна краса,

Мов різдвяна світлина вітальна,

Нехай хвалять Тебе небеса,

За Премудрість Твою нереальну!

О Боже, слава Тобі

І за дощ, і за сніг, і за сонце,

Ти з нічого усе сотворив,

Світ мов у вічність віконце!

Полюбити усе, що даєш,

Прославляти за все, що маєм,

Незбагненне творіння Твоє,

Скільки житиму –

Хай душа Тебе величає!!!

27-28/11/2023

Плакала дитина:

- « Мамо хочу їсти»!

Мама лиш дивилась – в даль...

Що отій дитині має відповісти

І з очей покапала печаль...

Проходили дні:

-« Мамо дайте їсти!»

Мати вже не плаче й погляд помутнів,

Бо уже лежить, вже й не в силах сісти,

Від безсилля повного не знаходить слів...

А й дитя не плаче з жалем поглядає

І чому не знає: хліб це тільки сон?

І померла матір навіть не жахає

Смерть і за дитиною чатує з-за вікон...

Ця страшна історія непоодинока,

Це сумна історія цілого народу,

В генетичній пам’яті схована глибоко.

Біль їдкого голоду, злісної незгоди...

У очах старенької, що у даль вдивляється.

Що хоче побачити, а може когось?

Біль дитячих літ сіллю виливається.

Як лише прожити все, їй тоді вдалось?

Скільки ж то захланності,

Скільки то ненависті,

Може бути в людях жорстоких і безбожних?

Захлинувшись завистю,

Ідеями обманними,

Так немилосердно, щоб знущатись з кожного?

Плачуть діти , плачуть – від війни рятуючись,

Бо є не покарані злочини забуті,

Слід давніх провин земля знову чує.

Знову хтось вирішує – бути чи не бути?

Україні бути – твердо це ми знаємо!

Хай навік пропаде ненависний кат!

Ми здолали голод і війну здолаємо.

Москаль лютий ворог, а не брат і сват...

Бо такого брата, що хліб забирає,

Що земленьку кров’ю безмірно напува,

В злобі і не розумі пекло подолає,

Щоб ніхто на світі більш не забував:

Немає на світі більше тої цінності:

Ніж Творцем дароване людськеє життя,

В расовій, культурній чи іншій відмінності,

Кожне заслуговує на гідне буття!

Боже дай нам сили, візьми нас в опіку

Від лютого ворога нас захорони!

10.07.2025

17.07. -04.08

Вони все думають:

Що? Кому? Хто винен?

Все ділять, розділяють і деруть.

В той самий час стирається людина,

З лиця землі.

Цілі народи у небуття ідуть?

Забуті істини, серця закриті.

Егоцентризм панує над розсудливість.

Усі закони так задумані й розмиті –

Всього лише людська премудрість,

Щоб обирати бідака і перехожого,

Щоб сироту загнати у тупик,

Нема ні натяку у них закону Божого –

Усе для того, щоб народ наш зник.

Ідуть у прірву, тягнуть всіх туди,

Сліпі проводирі сліпих,

Спраглі істини – джерельної води,

Повсюди чується смертельний хрип.

Ніхто ж не кається, людям все байдуже,

Молитву забувають й спілкування

І від безвиході впадають в крайнощі,

На завтра відкладають покаяння.

Завтра непевне є – сьогодні я живу

І лиш сьогодні можу я змінитись,

І житиму коли Ім’я Господнє призову,

І в вічності з Ним буду жити,

І не страшні мені події Всесвіту,

Хоч як би він смертельно не хворів,

Коли приклонлю я серце моє Христу,

Воскрес Ісус й мене звільнив.

Смерть переможена, з Богом нема страху,

Хай там які новини та інсайди,

Бог Є живий, я з Ним живу

Лише у Бозі мир і прощення я знайду.

25.10.2022 р. Б.

Прокинься Боже –

Ти напевно спиш?

Чи бачиш? Чуєш?

Змилуйся над нами!

У нашім горі одних нас не залиш!

Воюй за нас небесними військами.

Без Тебе, на жаль, можем воювати,

Без Тебе неможливо осягнути миру,

Навчились плавати, у космос залітати,

Лише не вміємо жити щасливо.

Немає щастя де Тебе нема,

Там лиш розруха, розбрат й полігони.

Там діти плачуть –

В розпалі війна,

Згорілу землю топчуть нелюдів загони.

Згадай нас Боже,

Що ми лише люди,

Порох – сьогодні є, а завтра вже й забутий...

Без Тебе ми не побудуєм мир.

Без Тебе завтра нас уже й не буде....

26.10.2020 р.Б.

Люди заради влади,

Міняють обличчя, міняють закони природи,

Заради влади,

Совість продали за безцінь

І нема на то розсуду, нема ради,

Якщо серцем панує бестія.

Якщо скарби цього світу затьмарюють розум,

І душу обплутують марні намагання

Чеснота відмерзає немов від морозу,

Внутрішній голос – безмовне стогнання.

Так ніби вічно збираються жити!

Світові марноти по смерті не діють,

Тільки діла будуть там говорити,

Гола душа від розпуки зітліє,

Від вічного тління ніщо не спасає,

Нема повороту після смерті назад,

Лише за життя шанс кожен ще має,

На розкаяння маємо кожен з нас час.

Заради влади земної...

Бідні, приземлені люди,

Заради дочасного хворіють бажанням нажитись,

І не хвилює їх, що далі буде,

Вони просто не вміють або забувають любити.

Печаль огортає і сум якщо бачиш цей хаос,

В ці моменти на вічність хай буде наш зір,

Бо нікому нема на то права,

Забрати істинний внутрішній мир.

Не людьми він дається і не просто його здобути,

Не за гроші, регалії, заслуги дається з небес,

Головне про Творця знати і не забути,

Він усіх відкупив і заради усіх воскрес!

23.10.2019

Скажи мені Боже коли я страждаю,

Скажи мені Боже, що я не одна,

Коли я так часто плачу й ридаю,

Коли в мене з собою запекла війна.

Скажи мені Боже я ніби не чую,

Між нами здається бетонна стіна,

Скажи так як зможу, скажи як відчую,

Скажи мені Боже, що я не одна.

Скажи мені Боже коли я далеко,

У щасті химерному хмільна без вина,

Згадай мені Боже, без Тебе не легко

Й якщо не повернуся буду одна!

Без Тебе не зможу ступити ні кроку,

Без тебе ні сенсу, ні щастя нема

Все швидко спливає, так йде рік за роком,

Скажи мені Боже, що я не одна!

3/8/10/2025

Ти прекрасний завжди,

Ти чарівний бо ти,

Серед міст й серед сіл,

Перше місце посів.

У серці моїм

Феєричний мій Львів.

Коли сонце пече

Чи вода по дахах все тече,

Ти чудовий завжди,

Ти чарівний бо ти,

Місто рідне для серця,

Творче, стильне, відверте.

В тобі таємниці століть,

У шпилях верховіть

І в підвалах, тунелях,

Долі, історії, перехрестя і паралелі.

Ти прекрасний у всьому,

Я у тобі є вдома.

Місто епох, історичних джерел,

Дух краси в тобі навічно завмер.

Ти прекрасний завжди –

Місто Львів – місто див.

18/10/2018

Залиш мене –

Я не твоя заслуга,

Не твоя біль,

Не твоя ціль,

Тобі ніхто я,

Навіть не подруга,

Твоє життя,

То не мій стиль.

Залиш мене,

Тут сонячно і літо,

Тут радість, мир, любов...

Нехай воно і спогадом сповито,

Нехай і сумом ниткою прошито,

Більш не приходь

Як раз уже пішов.

Залиш мене,

Бо я не твоя мрія,

Єдина і кохана – то не я,

На щастя я фальшивити не вмію,

Не прислухайся я пісня не твоя!

Іди собі...

Ну, що сказати – з Богом,

Шукай себе - мене ти не займай,

Не стій на марне під моїм порогом,

Мною не мар, не спи і не чекай.

Я вільна є,

Тобі не винна,

Ти ниткою прошите,

Лиш минуле,

А від минулого я таки вільна

Ще вчора плакала, сьогодні вже забула!

Залиш мене...

9/10/2018

І тільки осінь малює кольорами,

Червоні, жовті, золоті...

І тільки восени стежками,

Коврик багряний так грайливо шарудить.

Осінь найбільше нагадує про вічне,

Вона і тепла, і сувора, й мовчазна,

Вона така собі непересічна,

В ній трохи літа і зими,

Й весна.

І тільки осінь справді вередлива,

Зате чарівна, захопливо таємна,

Вона таки по справжньому вродлива

І може відповісти на взаємність,

Червона, жовта, зелена різнобарвна,

Уся палітра в неї у волоссі,

Вона й сучасна, і середньовічно давня,

Багатогранна, загадкова осінь...

Cristine@

25/26.09.2018

Курличуть птахи перелітні,

Напевно, що плачуть за літом?!

І знов покидати,

І знов відлітати,

Не знать чи вернуться,

До рідної хати?!

А далі дорога,

У серці тривога,

Бо те в переді не знане нічого...

Не плачте птахи перелітні,

Не сумуйте за пройденим літом,

Що було минуло і вже не вернути,

Живіть тим, що є,

Бо не знаєм, що буде.

Летіть, бо так треба,

Злітайте до неба,

Злітайте, звивайтесь

Та все ж повертайтесь,

Летіть і не плачте, на вік не прощайтесь!

25.09.2022 р. Б.

Я не сумую за тобою,

Коли є близько,

Коли в будь-який час можу зустрітись

Під стиль твоїх архітектур моє намисто,

Можу гуляти твоїми стежками

І просто говорити...

Але коли далеко – це вже туга,

Лиш спогади про тебе гріють.

У снах все майорить та злітна смуга,

Яка наближує довгоочікувану подію:

Зустріч!

Ти часто плачеш, і буває – набридає,

Коли по вулицях течуть твої ридання.

Та хто з тобою є, той добре знає:

Ти не нудний, багатий

На відвідини і сподівання.

І завжди в тобі є щось нове,

І щось незнане, і до болю раритетне.

Моя любове – мій рідний Львове,

У тебе зовнішність таки портретна.

Тебе, здається, неможливо не любити,

Не вийде і тебе забути,

Бо ти, напевно, вмієш ворожити?

До тебе хочеться вернутися і просто бути...

Про тебе складені пісні й поеми,

І намальований, написаний ти вже не раз.

Ти є не просто місто – ти богема,

Хоча плаксивий, та радий гостям увесь час.

Мій Львове, в тобі є загадка,

У тобі безліч доль, історій та подій.

Тебе залишу в серці я на згадку:

Ти є не просто місто... Ти місце мрій!

8.08–18.09.2020 р. Б.

– Дозволь мені ходити по воді.

– Іди.

І я ступаю, я іду по морю,

І поки в центрі зору — Ти,

Легко ступаю по морських просторах,

Буває, що здається, вже лечу,

Як вільний птах у широтах неба,

Бо мій тягар у Тебе на плечах,

У Тобі тамую всі мої потреби.

– Будь мужня(ий) і не бійся! Йди!

Не озирайся, не сумнівайся, бо потонеш:

у собі, в світі, у амбіціях, у планах.

Не бійся рідкості й непевності води —

зі Мною твердю під ногами стане!

Ти можеш не розуміти Моїх чуд,

і Моїх дій в твоїм житті;

щоб не було зі Мною — будь:

зі Мною підеш навіть по воді.

Дозволь Мені в тобі творити

Мій мир, Мій Дім — Царство Моє;

нехай серце твоє буде відкрите —

для радості, для щастя, для спокою...

Йди по воді! Тебе благословляю,

Тобі дарую вічність в благодаті,

На Хрест твою буденність забираю

Як милосердний, повний любові Батько!!!

11.06-14.08. 2022 р. Б

Люди не хочуть Бога

І лишаються без порога,

Люди не хочуть Церкви

І панічно бояться померти,

Люди сміються з Святого,

Погибаючи від лихого.

Безкінечні «чому» і «для чого»,

Біль і страх, розпач і тривога...

Все питають ну де ваш Бог,

Де Церква, де омріяний рай?

Де той щасливий край,

Де болю й страждання немає?

Але ж не хочуть чути що Слово Боже голосить,

Тільки не хочуть бачити потребуючого того, що просить,

Часу не мають щоб віддати Творцеві подяку,

Надають перевагу ворожбитам, забобонам, ознакам...

Є у Бозі щастя бажане,

Справжній омріяний мир,

Є єлей, що загоює рани,

Є все, що потребуємо ми....

Люди будують життя без Того,

Хто є джерелом життя,

Насміхаються зі святого...

І зникають...у небуття.

Зникають цілі родини,

Руйнуються села й міста,

Доми стоять понурі й пустинні.

Таке життя без Христа.

Люди вперто не знають Бога,

Та й пізнати Його не спішать,

Хоч лишаються без порога...

Та й байдуже, що страждає душа....

І ніхто не в змозі позбутись,

Невиліковних ран,

Всіх жахів і страхів не забути,

Що ворог пекельний завдав.

А немає життя без Бога,

Немає щасливого завтра,

Немає життя без Того,

Хто Був вчора, Є й буде завжди!!!

11.07.2017

Нехай і так,

Ну хто тобі така я?

Знайома випадкова

Та й усе...

Нехай іде і більше не вертає

Він як морозиво,

В гарячому глясе.

Ну хто мені ти?

І горло звели сльози,

А очі море,

А уста німі,

Ну, що робив ти на моїй дорозі,

У ті далекі та холодні вихідні?

Нехай і так,

Тобі ніхто я – згідна,

А, що кому до того, що

пече?

Вона зів'яла, хоч навіть і не квітла

Й болить бо хочеться іще.

Ти не зважай, тебе хай не торкає,

Моя історія, що зовсім не твоя.

Може колись мене впізнаєш

У світлі неяркого ліхтаря?

І раптом тобі стану кимось,

А раптом ти не випадковий гість,

Я тихо так і лагідно подивлюсь

І погляд твій тим самим відповість,

А може й не випадково на дорозі,

Зійшлись і перетнулись навесні,

Так, що без мене будеш ти не в змозі,

Верстати милі. Проживати дні,

Ніхто його не знає те майбутнє,

Нема кому сказати, що було,

Чому та зустріч стала незабутня,

А спогади мов фотографії під склом???

12-22.08.2019р.Б.

Країно, моя солов’їна,

Країно, моя нездоланна,

Гроно червоне калини,

Стежка в полях протоптана.

Пісня народна крилата,

Що ллється від хати до хати...

Порівнянь для тебе багато,

Ні одним в повні не описати,

Тебе красиву і вільну,

Тебе незламну і сильну,

Хрестиком вишиті краєвиди,

Колисанками ніжно сповиту.

Ти рідна моя Батьківщина,

Ти домівка моєї родини,

Хвала Богу за рідний мій край,

Розвивайся, живи й процвітай!!!

серпень 2018

Дякую Тобі за неї,

З ранковим сонцем,

З пізньою зорею,

Я дякую Тобі за Батьківщину,

Рідну мою квітучу Україну,

За синьооку, золотоволосу,

Ниву пшеничну заплетену у коси!

Багато є чудес і див у світі,

А даром є мати свій рідний край,

Берегти в пам'яті чудові миті,

І пісню солов'їну, і звичаї.

Дякую і славлю Тебе Тату,

За рідні стежки, рідні краєвиди,

За рідну затишну і теплу хату,

За щастя в вільній Україні жити!

14/05/2024

Цей новий день як подарунок,

Чистий листок паперу для початку.

І, навіть, твоя пам’ять тобі готує згадку.

Не пий отой минулий трунок.

Він може бути і солодкуватий

Приємний і спокусливий та це минуле,

Так ніби було, ну а може і не було.

Тебе ж він змусить тільки сумувати.

Сьогодні є. Сьогодні ти живеш.

Сьогодні маєш, любиш, твориш...

І на цей день можливостей є море.

І твої здібності не мають меж.

Поглянь на витвори природи,

Що попри все продовжує свій рух

І навіть попри безлади розрух

Природа творить й не виходить з моди.

То так багато – мати лиш сьогодні

Це новий шанс для нових кроків

І скільки би зозуля не накувала років

Кожне сьогодні це нові пригоди.

Занурись в них, прожени геть страхи

Цей час даний тобі – експериментуй.

Із повним подихом життя крокуй.

Не вмієш? Поглянь як безтурботно роблять це птахи.

Якщо ж ні то завтра сядеш

Й продовжиш сумувати за минулим,

За тим минулим, яке б могло бути...й не було

Якщо сьогодні ти на мінусі провадиш.

Насправді, кожен має власний вибір

І як кому прожити, я не беруся радити.

Але життя, також, давати; не лише громадити,

І це те, що можеш розпочати саме нині:

Жити на повну без чернетки, без лишніх тренувань.

Прокинутись і посміхнутися життю,

Не витрачати час на лишню метушню.

Жити для мрій і сповнення бажань!

18/07/2024

Запізно любити почали

Запізно її цінувати,

Аж ворог смертельним жалом,

Прийшов не своє відбирати.

Скільки ж пісень не заспіваних,

Поезії ніким незнаної,

Місць (вже неіснуючих) не відвіданих,

Історії забутої, справжньої, нездоланної...

І не вивченої, перекрученої,

Заміненої фальшивою.

А волав нам « Дніпро ревучий»

І ще тихше «любіть Україну»...

Та чуже швидше лягало на душу,

Й присипляло порив ідентичності.

Лише чобіт ворожий порушив,

Прорив власної автентичності.

Лиш якою ціною ми платимо,

За безтурботнеє забуття?

Лиш коли з танками і гарматами,

Забирається невинне життя?

Молоді віддають найдорожче

За летаргічні прадідівські сни.

Не бувають помилки прощеними,

За них заплатять сини.

Кров’ю своєю заплатять,

Хрестами зарясніє земля,

Так ніби суцільне прокляття –

Страшна ціна забуття...

І не треба винних шукати,

Нарікати на владу і долю,

Війна – забуття відплата,

Кривава відповідь болю.

Автентичність – вишитим кодом,

Солов’їною колисковою –

Визначає народ народом

Зі своєю культурою й мовою.

Лише знаючи хто ми і звідки

І походженням нашим пишаючись

Проженем кровопивцю сусіда.

Де є єдність, там зло не тримається.

І пам’ять це те що живить,

Не дає амнезії розвинутись.

Любити своє – красиво...

...Пора усім нарешті прокинутись!

---

8, 9/08/2025

Я не хочу знати, про що ти мовчиш,

Я просто хочу знати, що ти є

Після атак запеклих — денних чи нічних —

Знову читати ім’я твоє.

І тим жити, що ти живий.

Одного разу ми зустрінемось — вірю.

Що скриваєш у снах твоїх?

І скільки нам Всевишній відміряв?

Я не хочу знати, якщо ти мовчиш,

Якщо є щось мені невідоме,

Навіть якщо голос твій трохи «гірчить»,

І якщо відчую в розмові я втому.

Біля тебе я просто буду —

Тихо, впевнено і до кінця.

Хто ж те знає, що далі буде,

Якщо навіть хтось щось обіцяв?

Просто бути — отак на зв’язку.

Може, зараз це — наднагорода?

У бою чи в негоду яку —

Ми ж не знаємо, як буде згодом.

Просто будь — якщо треба, мовчи.

Тихо так! Ця безмовна присутність...

Може, в ній — таємниці ключі,

І у тиші — вся наша сутність?

27.11.17

Поглянь, яка краса навколо!

Усе стоїть прекрасно сніжно-біле

Й сніжинки мов пташата білокрилі,

І землю ковдра оксамитом вкрила.

Усе навкруг завмерло і поснуло

І спатиме ще довго до весни,

Птахи завмерли ніби їх й не було,

Вже не виспівують свої пісні.

Усе скувало холодом зимовим.

Замерзла крижана пора,

Можливо все ось це не випадково?

І зиму дуже любить дітвора.

Час загадковий, непростий, суворий,

Немилосердний час – зима-хурделиця,

Бо хто її зустріти не готовий,

Не раз розплачеться, не раз намерзнеться...

Поглянь, краса буває кришталева!

Буває заморожує вона,

Вступила в володіння королева,

Неублаганна зимонька-зима.

18-20-25. 06.2022

Я плачу діти мої плачу,

Я разом з вами плачу і ридаю,

У небі чорний ворон кряче,

З одним за одним з вами я прощаюсь.

Болять мені і ваші рани,

Хоч я сама розшарпана, побита,

Цей жах закінчиться – боліть не перестане,

Занадто вас за мене вбито.

Діти мої то люди волі,

Ідуть на смерть скоріше як в полон,

Йдемо до перемоги ми поволі,

Та впевнено ідемо на пролом.

Ще довго не роздягну траур,

Ще буду лікувати збиті рани

І завжди пам’ятатиму відвагу,

З якою ви мене обороняли!

Дорогоцінна людська воля,

Кров’ю заплачена, слізьми рясно обмита,

Зіткана з горя, ран і болю –

Краще на смерть аніж в неволі жити.

Не тратьте сили духу і наснаги,

Вашу невтомну жагу до життя,

Ми за живемо мирно під синьо-жовтим стягом,

Ми є приречені на щасливе майбуття!

Сьогодні з вами я страждаю,

Сьогодні молюся в журбі й печалі.

Нехай Господь нас всіх благословляє!

Миром, добром й квітучим процвітанням!

Cristine@

16/06/2025

Коли ти полюбиш душу –

Це любов назавжди,

Її не спалять не осушать,

Ні вогні ні спекотні вітри.

Краса зовнішня швидко минає,

Краса зовнішня в’яне з роками,

Тільки душа вічність має,

І дивує, й дивує дарами.

Це як відповідь на твою любов,

Душі ту що любиш невтомно.

Їй не треба «високих» розмов,

Від ніжності стає неповторна.

І цвіте, і цвіте – й ця краса,

Заворожує, манить, чарує,

Якщо душу ти покохав,

Цю любов ніщо не зруйнує.

Cristine@

3.11.2022 р. Б.

Тебе я не бачу,

Не знаю чи знаю,

І все від народження пильно шукаю,

Як зранку шепочу,

Сонно молитву,

Це радше подібне на внутрішню битву

І протягом дня і ввечері пізно,

Буває із радістю, буває, що слізно,

Стою і не бачу, хіба відчуваю,

Буває і так, що не знаю чи знаю...

Ти знаєш мене, тому і покликав,

Так ніжно у лоні матері виткав,

Доки я житиму – буду шукати,

На зустріч з Тобою буду чекати,

Буває не знаю, буває не чую,

Але всім єством я Тебе потребую...

Ти Є,

В Тобі все, що є і що було, і буде,

І скільки існують шукатимуть люди.

І скільки існує світ, все питають –

Чи Є Ти насправді , а може й не має?

Багато хто сенс по дорозі втрачає.

Та хто до кінця витривалий,

Неодмінно спасеться,

Притулиться ніжно до Безмежного Серця...

Якщо ж сонце сходить і день настає,

То Хтось тим керує, Хто Був і Хто Є!

Cristine@

1.06.2018

Мало бути юристом чи програмістом,

Мало бути відомим артистом,

Підніматися кар'єрними сходинами,

Ти найперше будь просто людиною.

Мало мати маєтки, славу,

Мало жити комфортно й яскраво,

Хизуватись з Шейселів світлиною,

Ти найперше будь просто людиною,

Мало є просто бути

І для себе весь світ здобути,

Не відкупишся від Творця ти даниною,

По при все будь просто людиною!!!

Cristine@

16/05/2025

Тобі жити і жити –

Будувати, любити, творити.

Бачити.

Як зацвітає жито.

Як дарує радість

Чергове літо....

Ти заснув,

Ти віддав найдорожче – життя,

Ти не знав того щастя,

Бо воно нажаль не прожите.

І не раз ще згадають на волі

Твоє ім’я,

І назвуть, і присвоять героя.

Ти ж віддав найдорожче за тих,

Що навіть не варті,

Що шукають легких і м’яких шляхів.

Що шукають місця екзотичні на карті,

Щоб жити. А ти для них навіть не жив.

Вибрав правду. Пішов за покликом серця,

Вибрав шлях замінований,

Болотистий, важкий.

Не шукав місць легких пристосованих.

Того світу, що занадто крихкий.

Щоб під нього знов і знов прогинатися,

Щоб неволю поставити на шальки з комфортом.

Краще десь в бліндажі прокидатися,

Ніж в тилу відчувати себе «за бортом».

Ти заснув назавжди,

Так і не встигши пожити,

Налюбитись, насміятись,

Налюбуватись весняним житом.

Але якісно, впевнено, зі смаком ти прожив,

Якщо навіть поклав життя – на рубежі.

Хай Господь жертву твою прийме,

І у вічності обдарує радістю.

Ти живеш назавжди, хоч для цього світу помер.

Бо ти коротко жив, але високовартісно!

Cristine@

13-22.04.17.

Молись за маму! За ту, що в тебе є

Чи на землі, чи може вже на небі?!

Так як вона усе життя своє,

Молилася і молиться за тебе!

Молись за маму навіть і тоді,

Якщо її не бачив і не знаєш,

Всяке буває у житті,

Лише молитва болі всі зціляє!

Молись за маму і не забувай,

Вона тебе біля вікна чекає,

А як забув ти тільки знай,

Лише вона так безкорисливо прощає,

Молись за маму і твоя дитина,

Руки складе за тебе перед Богом,

Молися щиро донечко і сину,

Бо більш жертовного не дав тобі нічого.

Молися і сьогодні привітай,

Чи біля тебе мама, чи далеко

І в Господа за неї ти благай,

Щоби вберіг її від небезпеки!

Нехай там що, а ти молись!

Бо мама то є дар із неба,

Стань на коліна ти за неньку. Не лінуйсь!

Так само й хтось помолиться за тебе!

Cristine@

Дякуємо Вам!

Чи потрібні слова?

Дякуємо Вам!

Стара істина і завжди нова,

За ночі недоспані,

За дні без спочинку,

Що образами гострими,

Вам платили так гірко!

Дякуємо вам,

Наші Ви найдорожчі!

Дякуємо –

За дні безтурботні й погожі!

І скільки би слів не сказали подяки,

Замало їх буде,

За вчинки усякі,

За вашу турботу,

За щирість і ласку,

За вашу роботу,

За байку і казки.

За все від дитинства,

Й до старості Вам,

Поклін ми складаєм,

Нашим всім матерям!

Всім хто нині почує,

Подяки слова,

Всім тим хто не відчує,

Потрібних уваг,

Ми даруємо щирі оці побажання,

Всім найкращим і милим,

Ці наші вітання!

Хай наповняться очі,

Щастям без краю,

Кланяємось Вам

І зі святом вітаєм!!!

Cristine@

11/13.05.2025

Час біжить, час пливе, час тече...

І назад не повертається,

Лиш у серці лишає щем

І в спогадах залишається.

Є сьогодні – це й є можливість,

Єдиний подарований час,

Може стати він особливим,

Може пройти по при нас.

І чи часом я скористаюся

Чи творитиму з нього шедевр?

Нехай спогадом час залишається,

Щоб лише в небутті не завмер.

День за днем, місяць, рік – все минає,

Подув вітру, світлини в альбомі,

Невмолимий лиш час – не прощає.

Не прожите не поверне нікому.

Cristine@

1.05.17

Мій Господи, я тебе прошу дай,

Дай не мені, а потребуючим й нужденним,

У повсякденному житті ти їх скріпляй,

Дай хліб, на їхній стіл, щоденний!

О Господи, мені благаю, дай,

Очі, щоб їх навколо помічати,

Вуха, щоб чути,

Руки, щоб давати,

Щоб через мене вони чули теплоту,

Що серце їхнє зможе розігріти,

Щоб в їхню долю згірклу не просту,

Теж завітало запізніле літо!

Дай Господи їм мудрості та сили,

Образ не чути..., відрази, пересуди,

Дай Боже, щоб усі ми зрозуміли,

Всіма відкинуті вони найперше люди!!!

Christine@

28/29.04.2023

Чомусь так склалося.

Чому так сталося?

Що на землі «ростуть» хрести,

А не зростають діти,

Поломані мости,

Зруйновані міста –

В них вже не пахнуть квіти,

У них птахи вже не співають

...І тільки смерть косою пожинає –

Ті залишки життя, що ще жевріють,

По при усе плекаючи надію...

Чомусь так склалося,

Століттями людей вбивалося,

Під маскою «добродіїв-братів»,

А скільки сиріт, скільки плаче вдів?

Скільки батьків осиротілих?

Без сенсу, квітами обсаджують могили...

А скільки доль таки не склалося?

Не жили, не любили, не навчалися...

Бо хтось прийшов ґумовим кірзаком

І розтоптав майбутнє гнилим послідом,

Душив десятиліттями совком

І на житті робив смертельні досліди.

Знедолений народ, земля скривавлена,

Живе і виживає попри все,

Кимось постійно осміяна й знеславлена,

Та не безплідна – щовесни цвіте.

Поля все засіваються, усе колосяться,

Люди крізь сльози навчилися співати,

Наспівами сумними, стоголосими,

Горе не може народ цей подолати.

У очі дивишся, а в них свобода,

Воля записана глибоко в ДНК,

Біда омиється в джерельних водах,

Замайорить непереможний прапор в натомлених руках.

Міста і села неодмінно відбудуються,

І сонце радісно промінь проллє,

Будівлі падають, дух не зруйнується!

І з запалом оцим – надія є!

Cristine@

Весна 2004

Його всі проганяли як проказного:

- Йди звідси, ти нам не потрібний,

Ну, що ти вмієш?-

А очі його з кожним словом гаснули,

...- Ти є ніхто й нічо не розумієш!!!

А хто сказав, що коли він є зек,

Його сумління в серці не гризе?

І хто сказав, що він є не людина?

А він, також, Господня є дитина.

Не міряйте людей ви мірками,

Чужими, підлими та лицемірними

І не літайте в небі понад зірками,

Бо погляди ті ваші є невірними.

Чому не бачите в оці своєму балки,

В чужому ж помічаєте маленьку скалку?!

Отож, дивіться ви, будь-ласка, всі на себе,

А осуд й покарання залишайте небу!

25/01/2025

Сину,

Пам’ятай про Україну!

Де б не був ти й щоб ти не робив,

Хтось за неї б’ється до загину,

Хтось втратив усе чи загубив.

Ти ж живи для неї і навчайся,

Пам’ятай – це твоя земля!

На добра «чужі» не спокушайся!

Подивись у вись на журавля,

Що летить, та потім...

Повертає,

До своїх, до волі, до джерел.

До батьків згорьованого краю,

Невтомно повертає журавель.

Сину,

Пам’ятай про Батьківщину,

Це для тебе благословенная земля,

Хтось за неї б’ється до загину,

Що б ти міг зростити в ній життя!!!

Cristine@

21.04.2022 р. Б.

Живіть правдою милі мої,

Живіть праведно,

З тими хто поряд,

Щоб не гинули діти в вогні,

Щоби мир був на суші і в морі.

Живіть праведно сьогодні батьки,

Не обманюйте, не чужоложте,

Хай добро ваше пройде крізь роки

І дітям у скруті поможе,

Народжуєте ви дітей –

Благословляйте не проклинайте

І чесним своїм життям,

У щасливе життя їх вітайте!

Бо чому мають гинути діти,

За помилки батьків?

Праведно люди живіте!

Щоб життям наповнився дім!

Добрим словом діти пом’януть,

Добрим іменем будете вічні,

(Калина й верба не зів'януть.)

У щасливих дитячих обличчях!!

Cristine@

28.06.09

Хотів тобі я сказати:

- Не кохана моя, не кохай!

Я не зможу тобі того дати,

Ти образи в душі не тримай.

Не кохана моя, не з тобою,

Нам іти дорогою удвох

І не слухати хвилі прибою,

Й не потрібно лишніх тривог,

Не кохана моя, не для тебе

Я зірву в полі квітів п'янких,

Не з тобою дивитимусь в небо,

Споглядати далекі зірки.

Не кохана! Пробач, що жорстоко,

Що у серці твоєму кінжал,

Ти чарівна, струнка, синьоока,

Та не моя, не твій я на жаль,

Я хотів ще багато сказати,

Та не скажу, не зможу - прости,

Краще було б тебе не знати,

Ніж дивитись як мучишся ти,

Як душа твоя плаче тихенько,

А в очах сумна пустота,

Ти пробач, що мовчить серденько,

Я не винен, що ти не та!

17.04.2022 р. Б.

Наріжний камінь будівничі відкинули,

Не повірили.

Чи просто так?

Люди все гинули й гинули,

Вже й на морі не світить маяк...

Вже й міста... вже не ті.

Чи зникли вже?

Вже і сліз у очах бракує,

Не святкові палають вогні,

Нещасний все воює й воює.

Господь промовляє невтомно нам,

Він все йде на Голготу та й йде,

Століття не ті і країна не та,

А люд все кричить розіпни...

Наріжний камінь відкинули,

На чому скажіть побудуєте?

Сотні тисяч людей загинуло –

Будуємо на тім що руйнує.

І немає іншої Істини,

Шляху другого нема,

Христос воскрес воістину!

І хто вірить у Нього живе!

Живе! Й після смерті житиме,

З Воскреслим смерть не страшна.

Схаменіться всі хто камінь відкинули!

Щоб спасіння повз вас не пройшло!

Перемога буває химерною,

Тлінний світ не обіцяє безмежного,

Будівничі камінь наріжний відкинули...

І чекають вони незалежності?

12/04/2024 р. Б.

Хто я? Куди іду?

А я не знаю.

Чи маю я якусь мету?

Напевно маю!

Чи я живу?

Чи просто день за днем

Я виживаю?

А я не знаю.

Навколо світ,

А я ніби не в ньому.

Здавалося життя – політ,

Занадто довгий.

І в хаосі думок одні питання,

Сьогодні очі я відкрив.

Коли ж в останнє,

Я подивлюсь на все і кудись піду?

Кудись піду чи в нікуди

І за ким слідом?

Багато згублених у світі і забутих,

Все навкруги без них вже звикло бути.

І сумно так, що цінність нині не в людині

В біткоїнах, цінних паперах... у рутині?

І сумно так, що замість обіймів,

Ми обираєм «спанієлів й «далматинів»,

Що захищаючи тварин

Дітей ми на смітник усе частіше викидаєм

Й не помічаємо отих, що вже живуть,

Чому? Не знають!

Бо як тобі вже 30 плюс, а ти без «тесли»

Або хоча б не на простому мерсі,

То ти прожив твоє життя надарма,

Отак не склалось...ну чи просто карма?

І сумно так, бо все в житті минає,

Ні одна річ такої цінності не має,

Як найпростіше спілкування і обійми,

Й людина є людині незамінна!

І найсумніше те, що дехто віку доживає,

Для чого жив і куди йде?

А відповідь не знає!

Cristine@

17.01.17

А птаха літає, ... літає, літає...

У неї багато нема,

Вона волю за руки тримає.

Злетить в височінь,

За хмари,

До неба,

Вона вільна мов вітер,

А чого більше треба?

А птаха літає, ... літає, літає...

І хоч сяде на землю,

Та крила все ж має.

Як зранена птаха нещасна,

Не може вона злетіти,

Так людина пропасна,

Що не знає для чого жити.

Хоч багато нема,

А скільки для щастя треба,

Щоб минула холодна зима

І душа, щоб злітала до неба.

Бо як вільна душа

І волю за руки тримає,

То більшого щастя нема,

Ніж як птаха літає, ... літає, літає...

29.04.2017

І вишня сниться за вікном,

Цвіте так біло, біло,

Ох як не бачила давно,

Аж в серці защеміло...

На чужині живу і маю вже достаток,

Та лиш багатства Батьківщини

І батьківської хати,

У пам’яті я бережу,

За гроші ж не придбати.

Ті аромати України

І рідної природи

У спогадах до мене линуть

Чи буде ще нагода?

Пройтись полями і лісами,

Вдихнути рідні ноти,

Без України як без мами,

Так нудно і маркотно.

А вишня знову зацвіте,

Мов наречена біло,

Я маю все якби іще,

Так в серці не щеміло!..

Cristine@

13/04/2025

Втрачений час не повернеться,

Втрачений час марнота,

Хтось стрибне високо й приземлиться,

Хтось в глибини морські пірна.

Хтось скаже добреє слово

Чи посміхнеться ласкаво,

А інший пройде шлях до віднови.

Хтось когось запросить на каву.

Тільки час не прожитий корисно –

В пустоті, маячні... у ліні.

Як тінь невловима зловісна.

Розчиниться в сонця промінні.

І зникне

Так наче б й не було,

Без плоду залишить, без сенсу

Лишаючи тільки пустку,

Що ростиме щодня злободенно

Ядовитим наповнить укусом.

Час намарне назад не повернеш.

Не марнуй дорогоцінних митей,

Бо з них і складається щастя,

Не дозволь собі пропустити,

Той шанс, що більше не дасться.

Беззмістовним витрачанням часу,

Ти втрачаєш по суті життя –

Сумно пройде і згасне.

Не залишить ні каяття.

Живи, наповнюйся миром,

Добротою – і нею ділись,

Щоб хто бачить тебе – повірив,

Що можливо злетіти колись.

Час це золото дорогоцінне

Чи жорстокий, невмолимий суддя,

Скористайся ним на відмінно,

Щоб щасливе прожити життя!

Cristine@

Весна 2004

- Дитино, ти, що тут робиш? Іди собі, іди!

- Та я хотіла тільки паску,

На вашому піску зліпити...

- Ти чия? Хто твої батьки?

Дитина обернулась і поплелась.

Якби то знати де той тато?

Чи хто є мама?

Що у дитинстві у ночі так часто,

Вона не спала і думками,

Питала: де мої батьки,

А вдень на вулиці дивилась,

На радісних чужих батьків

І тільки слізьми тихо милась,

І тільки спогади гіркі...

Як би хотілось запитати:

- Де була мамо ти так довго?

- Чому залишила мене???

Побачити хоч раз би тата

І все забудеться, мине...

Чому ж ви люди безсердечні,

Лишаєте своїх дітей,

Так по дурному, недоречно,

На долю, випадок, людей?

Голгофа – місце смерті Бога,

Голгофа – народження нас для неба,

Голгофа – місце Воскресіння.

Це гора нашого спасіння...

Іде Ісус обпльований побитий,

Кроваві рани на ногах і голові,

Іде померти, щоб змогли ми жити,

Щоби і ми померши ожили...

Навкруг юрба розгнівана сердита,

Нема любові ні в очах, ні в серці,

Земля слізьми, потом і кров'ю вся залита,

Іде Ісус, іде щоби померти!

Учитель наш, що мудро так навчає,

Дає усім дороговказ в житті,

Цілитель наш, котрий того зціляє,

Хто вірить в його сили неземні.

Той, хто навчав покинутий і зраджений,

Добро творивши чує в спині ніж,

Насмішками й прокльонами проваджений,

Об камні зранившись ступає босоніж.

Одна лиш Матір завмирає, терпить,

А серце тихо кров'ю обливається,

Вона іде за Сином не боячись смерті

І шлях слізьми дрібними застилається.

Віддати сина на роздертя і катування

І бачити ті цвяхи, молотки,

З трудом долаючи біль важку, ридання,

Нас всіх приймає за дітей – катів...

Так Син сказав, таке бажання Бога,

Бажання Боже для неї є закон,

Покірна і мовчазна перемога,,

Ось нагорода за Її любов!...

Де ж учні всі, апостоли де ділись?

Один Іван лиш вірний до кінця.

Як часто ми не можемо на ділі,

Зробити те, що кожен обіцяв?

Один цілує підло і зрадливо,

Інший зрікається відчувши небезпеку,

Решта втікає не діждавшись дива.

Яке ж тут диво? Час подумати про себе!

Учитель вмре з хвилини на хвилину,

Чого чекати ще? Для чого йти за Ним?

А ми надіялись на цю людину,

Що Він таки той переможе Рим!

Ісус розп'ятий весь кров'ю він стікає,

Помер ганебно на Хресті

І всім єством до нас волає:

* Кайтесь!

Провини один одному простіть,

Бо Я помер - приніс я кровну жертву,

Я переміг не тільки Рим, а цілий світ

І тіло розшматоване, роздерте,

За вас, за вас за всіх,

За тих хто зраджує, зрікається, вбиває,

За тих то перелякано тремтить,

За цілий світ Я на Хресті вмираю,

Щоби воскреснувши всіх інших воскресить!

Так небагато вас стоячих під Хрестом,

Матір моя, Марія Магдалина

І декілька жінок лишилося з Христом,

Іван, учень улюблений, із ними.

Немало й тих, що йдуть у прірву

Самі себе засуджують на смерть,

Та наш Господь з рук ворога всіх вирве,

Всіх тих хто каючись прийде,

Прийде до Нього впаде на коліна

І щиро визнає провини Він простить,

Бо ми для Нього кожен є дитина

Й за кожного серденько батьківське щемить.

Якби то всі ту тайну осягнули,

Ох як би звеселилось все творіння,

Земля б від радості ( а не від стогону) здригнулась,

Ми б всі досвідчили святого воскресіння!

Бажаю всім родитися для неба,

У цьому сутність є життєва і мета,

А в Бога місце є для мене і для тебе,

Бо всі ми є наслідники Христа.

10.04.2020 р.Б.

Не зачиняйте двері Храму,

Замкніть, радше, серця на гріх,

По всі віки, хто вірує, Я з вами

І не віддам, і для Отця Я збережу своїх,

Гадаєте пожива тіла буде важливіша,

Якщо голодні ви поживи для душі?

Якщо не станете переді Мною в тиші

І не скупаєтесь у Милосердному дощі?

Бо, що є смерть? Її Я переміг!

Бо Мною все сотворене й Мені підвладне,

Хвороби нищать тіло, душу – гріх:

Душа загине – безповоротна втрата,

Не зачиняйте двері Храму і не бійтесь.

Молитися не бійтесь, молитва зцілює,

Я ваш Спаситель, в Мене ви повірте –

Моє благословення щедро виллю Я!!

Не зачиняйте двері Храму!....

Cristine@

2-3. 04. 2022 р. Б.

Ти прийдеш до Мене,

Я спитаю сину,

Де ж ти був рідненький,

Де черпав ти силу?

Ти забув про Мене?

Чи не знав? Не слухав?

Що тепер повернеш?

Бачу в тебе скруху!

За життя боявся хіба що померти,

Що зробив ти друже? – розкажи відверто

Все навколо тебе змусив працювати,

І життя прожив ти як суцільне свято,

Я ж чекав на тебе, виглядав мій сину,

Люблю всіх безмежно

І тебе дитино!

Вибрав ти дорогу широку, простору,

Тільки та дорога не вела додому.

Маєш час мій сину, тож опам’ятайся.

Щиро помолися у гріхах покайся.

Ти прийдеш до Мене, пізно, та пізнаєш,

Тільки після смерті вороття не має,

Є вічне життя з Богом і без Бога,

Вибери тепер правильну дорогу!!!

Сristine@

4/4/2025 р. Б.

Нащадки козацького роду

Князів України Руси,

Ми є тим незламним народом,

Що не розірвуть «пси»...

Не переб’ють гармати,

Не до морять геноцидом.

Ми вміємо за Землю вмирати,

Але ми й уміємо жити.

Нас нищать – ми відживаєм,

Ламають – ми стоїмо!

Ми титани рідного краю

Бо в серцях не вмирає любов.

Хто хоче приходить і трощить,

Хто хоче сміється відкрито,

Та не «продавлять» ні за що,

Бо все, що ми хочемо – жити!

Наша воля¹* це Божа Воля,

Наша правда це Батьківщина!

Подай нам Господи долю!

Хай у Славі Твоїй спочинем.

Хай не плачуть сироти діти,

Хай матері не ридають!

Справедливість і мир дай уздріти²*

Й процвітання рідного краю!

1*. - тут: Свобода

2* уздріти –побачити

Сristine@

25.03.2022

3.03 2022 р. Б.

Не за себе молюсь, за країну,

За неї сльози мої,

Помилуй кожну людину,

Що страждає в запеклій війні!

За дитину, що бачила смерть,

Яка в очі їй заглядала,

За мільйони невинних жертв,

За солдатів, що кров проливали!

Милосердя на нас розлий,

Благодаті зійшли Україні,

Чоловіколюбний, Святий,

В єдності з Духом і Сином!!!

Отче, Таточку милостив будь,

Знищ назавжди нелюдські сили пекла,

Помилуй згорьований люд,

Горем й стражданням роздертий.

Україну благослови,

Твоїм Батьківським благословенням,

Подаруй Божий істинний мир,

Що до волі проходить по терні!

Освяти, окропи благодаттю,

Що приходить з небес,

Воскреси по довгім розп’ятті,

Так як Син Божий з мертвих воскрес!

Сristine@

31.03.2022 р. Б.

Ось так болить отой непослух,

Бо чогось думалося що ми,

Можемо все, бо ми дорослі,

Самодостатні і «боги»...

Для чого Бог, для чого Церква

І ще й ходити щонеділі,

Для чого ці Безкровні жертви,

Ми й так живі, здорові, смілі....

Бо світ став мірятись грошима,

Гарним вбранням, авто, курортом,

Бо помилка не припустима,

Щоб хизуватися абортом

Ще й правом вибору назвати,

А який вибір в тих дітей,

Що вбили рідні батько й мати...

...Мільйони покривавлених смертей...

Чому війна?... Чому?... Де Бог?...

І скільки нам іще вмирати?

Хіба не бачить всіх тривог?...

Чому дозволив розпочати

Страшну війну, важке насильство?

Бог все сказав! Хіба ж ми чули?

Він Сина любого за нас не пожалів!

Тільки питання: де ми були?

Ми розпинали на хресті...

Страждання, горе, біль, розруха,

Та й до тепер наш Бог терпить:

Чому ж ти люде не послухав???

Чому дозволив ось цю мить??

Хіба не бачили й не чули,

Що Я Є Істина одна!

Та ви зі Мною розминулись,

Вибравши стежечку «війна»...

Я Милосердний Бог – повірте,

До Мене втомлені прийдіть,

Слову Моєму ви довіртесь,

Загою, зцілю де болить...

Серце відкрийте всі на Бога,

Він Є та Істина й Життя,

Він та жадана перемога,

Що нині прагне і дитя!

Не бійтесь горя тут земного,

Бійтесь засудження по смерті,

Прийдімо всі разом до Бога,

Бо Ним давно кайдани стерті,

Не зволікаймо, не барімось,

З правдивим чищенням душі,

Щоби з Творцем ми всі зустрілись,

В блаженнім Царстві всіх живих....

Епілог

Багато хто не зрозуміє, розкритикує, засміє.

Занадто люд є скам’янілий, щоб міркувати про святе.

Той хто насмілиться пізнає, істинну Батьківську Любов,

Яку багато хто не знає, за неї Бог на смерть пішов!...

Cristine@

13.02.2021 р. Б.

Ти іншій сказав люблю,

Ти іншій сказав неправду,

Лід – ілюзія кришталю,

Так і твоя любов примарна.

Іншій сказав не мені

Чи повірила? – я не знаю...

Мої почуття мов у вогні,

Я згораю, згораю, згораю....

Інший не той, що був,

Чи був ти тоді несправжній?

У пісні сховаю журбу

І очі в світлинах – назавжди!

Буду тебе берегти,

Чи дні, що щастям здавались?

Моїм став героєм не ти,

Лиш в пам’яті миті зостались,

У митях лишилась любов.

Чи в серці моїм залишився,?

Рубець від її оков!

Ти був? А може наснився?

Що іншій кажеш? – Байдуже,

Все одно то лиш твоя правда,

Залишився у митях друже

І у серці моїм – назавжди...

19.11.2017

А може ніхто його колись не цілував

І не читав про динозаврів на ніч,

А може слова теплого він не чекав

Тому і є – духовний той параліч.

Ти не суди як бачиш десь на лавці,

Хтось спить не по погоді і сумний

І з висновком осудливим не квапся,

Бо міг би бути на тім місці ти.

Якби тебе не до любили у дитинстві,

Якби не дочитали той мільйон казок

Ти не дивись презирливо – п’яниця,

А спробуй ти зробити хоч би крок.

У кожному із нас живе людина,

У кожному ховається і звір,

Якби тебе колись не долюбили,

Ти був би на тій лавці. Ти повір!

В нас місія у всіх одна – любити,

Хто любить, той виконує закон.

З любов'ю в світі легко жити.

Любов це диво, дар... Любов це Бог!

Як любиш - Божа ти дитина,

Даруй те, що отримав задарма

І пам'ятай, що кожен є людина,

Хоча на лавочці ночує без пледа.

Люби усіх. Дарма, що не та раса,

Не та культура чи її нема...

І з висновком, друже мій, не квапся,

Просто даруй те, що отримав задарма!

23.03.2022 р. Б.

Одні воюють, захищають вмирають...

За тебе,

Інші роблять селфі на фоні війни,

Одні сплять під відкритим небом,

Інші грузнуть в безглуздій брехні...

Чванливість і вихваляння

В багатьох це ознака добра,

Інші в бій йдуть без нарікання,

Не питають чи вдала пора?

І здається нема на то ради,

Й по людськи все здається провалля,

Хтось шукає завжди винуватих,

Хтось цілує на вічне прощання.

Світ він як був, так й залишиться світом,

І у ньому все так як завжди,

Тільки б залишитись тим світлом,

Що дозволить до світла ще й іншим пройти.

Нагорода для кожного своя,

Хто життя віддавав, хто глумився на фоні війни,

Нема перемоги без бою,

Зі смаком диму і гіркоти...

Cristine@

22.03.2020

Дай Боже миру в серці,

Щоб страху в нім не було,

Дай Боже нам любові,

Святої та живої,

Щоб через неї ми єдналися з Тобою!

Дай Боже пам’ятати

Не смерть тіла страшна,

Потрібно заридати,

Як мертва є душа,

Коли прийду до Тебе,

Із каменем у тілі,

Заплаче ціле небо –

Любити не зуміла (мів)...

Дай Боже миру в серці,

Бо де панує страх,

Там важко й небезпечно,

Бо там Тебе нема!

Cristine@

20.03.2022 р. Б.

❗Загиблим за волю України, їхнім матерям і батькам присвячується❗

Мама плекала, мама ростила,

Долі молила для рідного сина,

Мама не знала, що прийде година,

Піде синок захищати країну.

В серце журба непрохана закралась,

Коли сина-солдата у даль проводжала,

Перехрестила, благословила,

Сльози глибоко в серденьку скрила...

Небо з землею у купі ридали,

Коли в домовині сина стрічала.

Очі запали, від горя зчорніли,

Мама не плакала вже й не голосила.

Тільки у небо до болю, у хмари вдивлялась,

Душа як на волю з грудей виривалась.

Може побачить, може зустріне,

Ангелом злетівшого убитого сина.

О Боже, страждання прийми як покуту!!

Ран не згоїти, біди не забути,

Пробачити важко або й не можливо,

Хіба для війни я сина ростила???

Дай сили, о Господи все пережити,

Побачити ще маки в засіянім житі,

На тих наших полях, що кров’ю залиті,

Що жорсткою ціною у бою відбиті!

Хай смерті синів не будуть даремні,

Хай мир запанує на згорьованих землях,

Хай пам’ятають покоління прийдешні,

Всіх невинно вбитих, за волю померлих.

А мама старенька, колискову співає,

Тихенько в куточку мов сина купає,

Вона не причинна, так біль присипляє,

Що в грудях горить, ні на мить не вщухає...

Любіться, живіть, ростіть і навчайтесь,

Та пам’ять і пильність ви не втрачайте,

Я сина ростила віддала за волю,

За вашу щасливу та омріяну долю....

Cristine@

7/02/2025

Я люблю тебе і це не треба чути,

Це в погляді, у вчинках, у зітханні.

І розчиняються всі міфи і причуди,

Бо це і є те бажане кохання.

Воно є тихе, мирне...небайдуже.

І як сказати?.. Воно просто є.

Воно може й помітним є не дуже.

Лиш тон як камертон,

Все ж завдає.

Воно не хоче звітів і пояснень ,

Воно в повітрі розливається жасмином.

Воно таке сором’язливе і прекрасне,

Що серце змінює (напоєне полином).

І серце вірить. Вже не потребує,

Детектора на правду і на фальш,

Воно собі у такт пульсує

І навіть не запитує, що дальше.

Я тебе люблю – слів не потребує,

Коли любов у диханні, у кроках.

Лиш серце все у такт пульсує

Не дні, не тижні..., а безмежність років.

Cristine@

28,29.04.2023

Чомусь так склалося.

Чому так сталося?

Що на землі «ростуть» хрести,

А не зростають діти,

Поламані мости,

Зруйновані міста –

В них вже не пахнуть квіти,

У них птахи вже не співають

...І тільки смерть косою пожинає –

Ті залишки життя, що ще жевріють,

По при усе плекаючи надію...

Чомусь так склалося,

Століттями людей вбивалося,

Під маскою «добродіїв-братів»,

А скільки сиріт, скільки плаче вдів?

Скільки батьків осиротілих?

Без сенсу, квітами обсаджують могили...

А скільки доль таки не склалося?

Не жили, не любили, не навчалися...

Бо хтось прийшов ґумовим кірзаком

І розтоптав майбутнє гнилим послідом,

Душив десятиліттями совком

І на житті робив смертельні досліди.

Знедолений народ, земля скривавлена,

Живе і виживає попри все,

Кимось постійно осміяна й знеславлена,

Та не безплідна – щовесни цвіте.

Поля все засівають ся, усе колосяться,

Люди крізь сльози навчилися співати,

Наспівами сумними, стоголосими,

Горе не може народ цей подолати.

У очі дивишся, а в них свобода,

Воля записана глибоко в ДНК,

Біда омиється в джерельних водах,

За майорить непереможний прапор в натомлених руках.

Міста і села неодмінно від будуються,

І сонце радісно промінь проллє,

Будівлі падають, дух не зруйнується!

І з запалом оцим – надія є!

Cristine@

9,10. 03. 2022 р. Б.

Отче Небесний наш Тату

До Тебе складаєм долоні,

Хочемо в Тебе благати,

Для України доброї долі!

Просимо помилуй нас Боже,

Єдиний чоловіколюбний,

Якщо нам не допоможеш,

Марною боротьба наша буде.

Нехай не вмирають діти,

Нехай не страждають нужденні,

Зволь нас усіх захистити,

Голодним дай хліб щоденний!

З глибини сердець ми благаєм,

Господи помилуй нас грішних,

Стань на захисті нашого краю,

Боже наш, Батьку Всевишній!!!

Нездоланний народ, в кого Батько – Господь,

Хто надію на Бога складає,

Лише з Ним осягнемо плекану свободу

Бо без Сущого миру не має!!!

Обіцянки царів, то дзвінка марнота,

Що стає з часом прахом земним,

Лише той, хто обрав своїм Паном Христа,

Той повік царюватиме з Ним!!!

Cristine@

9.02,16

Так пахне весною,

Весна - це початок творіння,

Не пройдений шлях,

Приліт з далеких країв -

Журавлів,

І все прокидається,

Приспане зимовим успінням,

Нове прибуває на крилах нестримних вітрів.

Так пахне весною,

Її аромат у повітрі,

Все свіжі бруньки прикрашають кущі,

Візерунки зимові неначе рукою хтось витре,

Коли зацвітає весна у душі.

Коли пахне весною,

Природа наповнена співом,

Талановитих, невтомних, живих цвіркунів

І соком березовим наповняється,

Ніби молодшає тіло,

Так хочеться жити, творити, любити,

Коли оживає усе навесні.

Cristine@

6.04.11

Я тебе люблю! - Скільки раз

Ми чуємо слово це - люблю?

Любимо ми і люблять нас,

Любов це крапля кришталю!

Але чи справжня ця любов,

Наша людська - свята і грішна?

Чи дійсно сповнює закон,

Любити всіх навколо ближніх?

Чи ми наслідуєм Христа,

Що любить навіть ворогів?

Чи є ця істина проста,

Близька для нас без жодних слів?

А, що як любимо устами,

А на ділах мертва вона?

Чи є для нас любов уставом -

Прозора, щира, неземна?...

Стояв Ісус покірно й тихо,

Людина - Богочоловік,

Хоч закрадалось в серце лихо,

Він постанов своїх не зрік.

Прийняв Христос цілунок підлий,

Від того, що казав люблю,

І може зляканий та блідний,

І серце рвалось від жалю,

Але велично зніс образу,

Не засудив, не відігнав,

Це Юда немічний одразу,

Свій присуд виніс собі сам.

Друзі Його стали на захист.

Чи був тривалий захист той,

Чи з боязні, печалі страху,

Меч оголив святий Петро?

Відрізав вухо воякові,

На оборону зразу став,

Чи був він відданий Христові,

З любові в руки меч узяв?

- Сховай свій меч - сказав спокійно,

Спаситель наш і лікар душ -

Хто меч підняв той неодмінно,

Зустріне смерть свою таку ж!

Ісус підняв криваве вухо,

Того,що йшов Його скарати,

Чудо створивши одним рухом,

Зумів любов нам показати,

Справжню, святу, жертвенну, щиру,

Що помирає на Хресті,

Вселяє в нас любов ця віру

Й надію, що спасемось всі.

Усі ми зраджуємо Христові,

Гріхами ранимо святе тіло,

Але хто кається з любов'ю,

Того прощає Бог наш мило.

З любові Батько милосердний,

Він заповідь дає і нам

І Син воскрес для нас тридневно,

З любові Духа нам зіслав,

Щоби ішли путем ми правди,

З любов'ю в серці до небес,

Нині і завтра, і назавжди,

Христос воістину воскрес!

27.02.2021

Мій сину!

Де блукаєш ти?

По світу?

Чого шукаєш, з ким заводиш дружбу?

А я ж тим часом кожную хвилину,

Все виглядаю, серцем важко тужу.

Мій сину!

Де сьогодні будеш?

В яких краях шукатимеш себе?

І де зупинишся? Між яким людом?

Зустрінеш сонце завтра де?

Мій блудний сину?

Знай, хтось є, обов’язково,

Завжди чекаючи, надіється – повернеш,

Багатий чи обдертий – то байдуже,

Завжди прийме Твій Батько Милосердний,

Обмиє ноги й полікує душу!

Мій сину!

Мій улюблений і неповторний!

А я чекатиму на тебе, хай там що!

Прийдеш Я до грудей пригорну

І про бенкет гучний всім сповіщу!

Мій сину, ти моя дитина!

І де б ти не блукав по манівцях,

Тебе прийму Я кожної хвилини,

І приголублю...

Рукою Милосердного Отця!!!

Cristine@

2004 рік

У кожного в житті своє призначення,

Хтось кращий у кіно чи в телебаченні,

Хтось добрий та прекрасний вчитель,

Хтось просто шофер чи автолюбитель...

А я різнюся написаннями віршів,

Вони є діти серця мого і душі,

Ними передаю я значення,

Кохання чи розлуки, чи років затрачених.

Та все ж ніяк не можу забувати,

Від кого даром я таким багата,

За нього щиро дякувати маю Богу,

Він лиш єдина правильна дорога,

За віру ж в Бога - це моїй бабусі,

Яка навчала і ростила в цьому дусі

Я пам'ятаю як за руку і до Церкви,

Вона вела і так несла самопожертву...

У кожного в житті є свій талант,

Але не кожному вдається розпізнати

Й накреслити потрібний план

І мудро, і щасливо його проживати.

12/10-19/11.2024

Я писала тобі вірші,

Я писала, а ти й не знав,

Щось розбивалось в душі,

Щось майстерно ти розбивав.

Я не знала як «вилити щастя»,

Я боялась порушити тишу,

Думала пишучи вдасться,

Зберегти тебе. Й ти не залишиш.

Я писала, лиш очі світились

У них читалися... бурі

Серця штурми й урагани –

І вже потім ставали понурі,

Бо не вмів ти читати в них гами.

Я словами нічо не сказала,

Лише тіло моє говорило,

Та напевно було замало,

Розпустити закохані крила.

Ти не знатимеш моїх поривів,

Бо тобі вони є не потрібні.

Не прочитаєш моїх мотивів,

Що записані в серці так дрібно.

Я писала, та й може напишу

Ще не раз аби вилити болі

Лишу в таємниці залишу.

Хто ти. Й від кого біжу я на волю!

Cristine@

Лютий 2025

Я тебе шукала між людьми,

А тебе не було і не було.

Вже тепер не я одна. Є ми,

Так я захотіла і відчула.

Я віддалась теплим почуттям...

Вже давно це собі заборонила.

Страх відкинула, щоби мене він не чіпляв.

Я повірила, пішла й не загубилась.

Ти є той, кого бажала все життя

Й думала, що це казковий образ.

Колись казала все це маячня.

А тепер вже знаю, ти є добрий.

Ти існуєш – праведний і грішний,

Ти живий і можеш бути мій.

Всі страхи розтопляться як сніг торішній.

Й сумніви пройдуть як буревій.

Що залишиться?

Залишиться кохання,

Щастя, розуміння і життя.

Так неначе вперше і востаннє –

Вірю в мрію. Бо з тобою нова я.

Cristine@

5.02.19

Голубка летіла,

Розправила крила,

Ще вчора ридала,

Сьогодні спочила.

Літала, шукала,

Милого чекала,

Невтомно надіялась,

В мрії плекала.

Не знала сердешна,

Що готує прийдешнє,

Поранена буде любов та безмежна...

Розправила крила,

Забула, простила,

Він в даль полетів,

Вона відпустила.

Любов заховала,

В серденьку приспала,

Відкинула все на що сподівалась...

Лиш очі сумні,

Та хто розгадає,

Вільна голубка,

Високо літає.

Ніхто й не подумає,

Ніхто й не спитає -

Голубка як перше,

Безмежно кохає!..

Cristine@

16.08.2020 р. Б.

Я люблю небо,

У ньому стільки невідомого,

Стільки прекрасного,

Трохи знайомого.

Трохи далекого й доволі близького,

Небо для тих, хто любить мислити.

Що там за хмарами,

Чарує чарами?

А може нічкою стають примарами?

Може як вата вони солодкі,

Може як шторки для небозводу?

Я люблю небо

Воно історія,

Воно шедевр у купі з горами,

Воно фантазія – дзеркало моря.

Небо для втомлених то терапія,

То для романтиків безмежна мрія,

Для когось єдина в житті надія

Я люблю небо

Воно леліє!!!

Cristine@

22.08.07

З тихим мереживом із золотого дня,

Ніч розпрощалася ховаючи зорю,

Щасливим подихом свіжість вдихаю я

І хочеться кричати:

-Я люблю!

Пташиний спів звеличує природу,

Око милуючи квіти цвітуть,

А в мене є звабляюча нагода,

Тобі співати:

- Я тебе люблю!

Навколо трави польові шлють аромати

І паморочиться від цвіту мигдалю,

А я не втомлююся повторяти,

Одне й те саме:

- Я тебе люблю!

Потоком щастя виринає з серця

І я із радістю комусь його проллю,

Воно ж нестримне невгамовно рветься,

Тому що я тебе люблю!

Радіє все чаруючи навколо,

Не залишаючи місця жалю

І забувається недобре й дріб'язкове,

Від чарівної фрази:

-я люблю!

І хай які нас ждуть випробування,

Я все те переможу і стерплю,

Бо у душі живе моїй кохання,

А на устах завмерло:

-я люблю!

Christine@

19/11/2024

...Стікає туш по щоках між рядками

І я стою над прірвою думок.

Руйнуються крихкі стіни вігваму.

Збудовані із пристрасті і «пелюшок».

Примарні мрії «випиті до краю»,

Болючі почуття – це не любов.

З нелегкістю тебе я відпускаю,

Але звільняюся від болю і оков.

Очі мов дно бурного океану,

Серця не видно, а воно кровить.

Я геть втікаю від обману,

А він манить, іще таки манить.

Твоя солодка річ, майже медова,

Затьмарює і нівелює вчинки.

І хочеться повірити у неї знову,

Зробити ще хоч раз малу помилку.

А сльози почорнілі на папері,

Нагадують про «чорність» цих відносин.

Виходь... Я зачиняю двері

І не чекай нових запросин.

І не чекай – я інша, я не твоя,

Ну буде все як було. Вже не буде.

Я залишаюсь з пустотою,

Та й нехай.

Я завтра вже писатиму етюди,

Без тебе...

Тож, прощай!

Cristine@

25.01.2019

Коли болить душа,

Вона така тендітна,

Коли болить душа,

Не зойкне і не крикне.

А в грудях щось як камінь,

Болить немилосердно,

Зруйновані всі грані,

Кордони болем стерті.

Коли болить душа,

То ліки всі безсилі

І хто б як не втішав,

А їй нічо не миле...

Лиш Той, Хто сотворив,

Розрадить, полікує,

Їй подарує мир,

Розбиту - відбудує.

Болить? Не зволікай,

Шукай потіхи в Тому,

Хто душу тобі дав

Й не віджене ніколи.

Надто високу ціну,

За неї заплатив Він,

Розп'ятий без провини,

Для Нього ти безцінний.

Cristine@

18/10/2018

Залиш мене –

Я не твоя заслуга,

Не твоя біль,

Не твоя ціль,

Тобі ніхто я,

Навіть не подруга,

Твоє життя,

То не мій стиль.

Залиш мене,

Тут сонячно і літо,

Тут радість, мир, любов...

Нехай воно і спогадом сповито,

Нехай і сумом ниткою прошито,

Більш не приходь

Як раз уже пішов.

Залиш мене,

Бо я не твоя мрія,

Єдина і кохана – то не я,

На щастя я фальшивити не вмію,

Не прислухайся я пісня не твоя!

Іди собі...

Ну, що сказати – з Богом,

Шукай себе - мене ти не займай,

Не стій на марне під моїм порогом,

Мною не мар, не спи і не чекай.

Я вільна є,

Тобі не винна,

Ти ниткою прошите,

Лиш минуле,

А від минулого я таки вільна

Ще вчора плакала, сьогодні вже забула!

Залиш мене...

Cristine@

15.07.2019

Даруй дружині квіти просто так,

За те, що є,

За те, що день чудовий випав...

Чи не дуже.

А ті грайливі іскорки в очах,

Мов діаманти найцінніші друже,

Твої перлини і для тебе сяють,

Подяка щира льється і любов,

Турбота, ласка – серце огортають,

Вона ж чує опіку і покров.

Ти сам творець прекрасного сьогодні,

Ти вибираєш настрій на весь день

Ніякі бурі, ніякі вибрики погодні,

Не зіпсують і не затьмарять,

Щастя двох сердець.

Даруй любов в прекрасних квітах,

Без лишніх слів, поступків чи подій,

Тебе не подолає будь що в цьому світі,

Ти сам творець, твоїх бажань і мрій.

Щасливі люди хочуть ним ділитись,

Ти можеш – візьми і ощаслив!

Так легко це – увагу приділити,

Не важко є творити мир.

Не треба зброю брати, захищати,

Краплинку радості у квітці подаруй,

Маєш сім'ю свою любити й шанувати,

З дрібних цеглин добробут свій будуй!

Cristine@

14.06.2018

Крапельки роси

На моїй троянді,

Крапельки сльози

На моїй душі,

Холодно і пусто влітку на веранді,

Двері ти замкнув,

Ключ не залишив.

Пройде трохи часу

І вона зав'яне,

Втомиться душа

Висохне сльоза,

Тільки один спогад

І питання: нащо?

Був ти і пішов,

Слова не сказав...

Зацвіте не раз

Ще моя троянда,

Зарясніє цвітом,

Мовчатиме душа,

Тільки погляд вдаль –

Сухо й безталанно,

Видасть ту печаль

Заховану в дощах.

Краще б не цвіла,

Аби знов зав'янути,

Краще б і не знати,

Щоб потім забувати,

А вона цвіте!

В душу ж не заглянути,

А вона болить!...

Хочеться кохати!!!

Тільки ти пішов

І не повертаєш,

Мов причарував –

Був і вже нема,

А моя троянда,

Щороку зацвітає,

Радує, милує...

Лиш в душі зима...

Cristine@

17.06.2021

Ти в нас одна Україно,

З очима кольору волошки,

Із золотистим розкішним волоссям,

Така прекрасна і багата,

Твою красу ні з чим зрівняти.

Ти в нас одна як мама,

Із милозвучними піснями,

З казками і повістями,

Жива і багатогранна.

Ти в нас одна єдина,

В тобі автентична родина,

Без пафосу і перегинів,

Ти рідна моя батьківщина!

20.02.2019

Сонце лягає за море,

Сонце лягає спати,

Тьма огорнула простори,

Спокій, тиша — все йде спочивати.

Візерунки на небі малює,

Останній примхливий промінчик,

Надію в серця дарує:

Завтра вранці знову засвічу.

Не назавжди панує нічка,

Морок й страх відступає з світанком,

Темряву осяває свічка,

Хоча й догорить до ранку,

Всю себе спалить — подарує —

Трішки світла і трішки тепла.

Відімре — її це не хвилює,

Все, що вміла вона віддала...

Сонце каже усім на добраніч!

Ніби топиться в морі — ілюзія,

Неодмінно удосвіта встане,

Засіяє на виднокрузі.

Новий день Творцем подарований?

Будь щасливий коли так воно є!

Цілий всесвіт Ним мудро керований

І життя твоє і моє!!!

Cristine@

6-7/09/2024

Лікуй мою душу Господь!

Ти бачиш, що в ній урагани...

Якщо не піднімеш не встану,

За руку по шторму проводь!

Ти лагідно вмієш дивитись на мене

Цілющим бальзамом проникати в глибінь

І гоїти душевний той біль,

Що ядом розлився нестерпним.

Лікуй попри насмішки й глум,

Що не чуєш Ти нас і не бачиш,

Я попрошу і знаю пробачиш,

Несвідому людську ганьбу.

Лікуй моє серце Господь!

Воно наче суцільна рана,

Якщо не піднімеш не встану,

В кожен шрам, в кожен щем заходь.

Бо без Тебе я просто людина

І буваю слабка та вразлива,

Лиш з Милосердям зливи

Я незбагненно щаслива,

Бо Твоя я Мій Боже дитина!

Cristine@

Курличуть птахи перелітні,

Напевно, що плачуть за літом?!

І знов покидати,

І знов відлітати,

Не знать чи вернуться,

До рідної хати?!

А далі дорога,

У серці тривога,

Бо те в переді не знане нічого...

Не плачте птахи перелітні,

Не сумуйте за пройденим літом,

Що було минуло і вже не вернути,

Живіть тим, що є,

Бо не знаєм, що буде.

Летіть, бо так треба,

Злітайте до неба,

Злітайте, звивайтесь

Та все ж повертайтесь,

Летіть і не плачте, на вік не прощайтесь...

Cristine@

Осінь 2023

З любов’ю зварена кава,

З любов’ю сказане слово,

З любов’ю погляд ласкавий

І ти вже щаслива й здорова.

З любов’ю не треба багато,

Так ніби і повсякденно

І будень стає наче свято

Посеред днів буремних.

Запиляться на полицях,

Томи книжок про стосунки,

Хтось в черговий раз розізлиться,

Шукаючи десь порятунку...

А для щастя потрібно так мало,

Часом горнятко кави для когось,

Щоб боліти в душі перестало,

Щоб зникла примарна тривога.

З любов’ю міняються долі,

І щастя стає стилем жити,

З любов’ю – це вітром у полі

Без меж і кордонів летіти.

Усе можливо з любов’ю

І хто не знає – не любить.

Неначе каміння коштовне,

Хтось знайде. А хтось знайде

Й загубить.

Треба жити з любов’ю,

З нею не страшно й вмирати.

Вона ніжно і навіть безмовно,

Невиліковне здатна зціляти.

З любов’ю на все подивися

І зникне озлобленість світу,

Не вмієш любити? Вчися?

Любити – це просто світитись!

Cristine@