Фаза 2: З'єднання. Провокація

– Що думаєте? – нарешті порушив тишу Ігор.

– Що він знає про ці артефакти значно більше, ніж говорить, – спокійно сказав Антон.

– Напевне. Хоча формально він ніде не проколовся.

– Так, але поводив себе аж занадто самовпевнено, як для простого співробітника, – погляд Антона став гострим. – І щось в ньому не так. Не знаю… Це більше відчуття, ніж щось конкретне.

– Я теж відчула щось дивне, – задумалась Ольга. – І про вчора він точно не договорює.

На відміну від інших, Ігор з перших хвилин відчув від технолога не дивне, а небезпечне. Він одразу згадав цех, де знепритомніла Леся і тепер був певний, що чоловік знаходився серед натовпу і уважно спостерігав за тим, що відбувалося. А після цієї зустрічі у Ігоря виникло чітке відчуття, що технолог становить небезпеку саме для Лесі. Йому навіть захотілося пригорнути її до себе, але він вчасно зупинив себе.

– То що робимо? – натомість спитав він і поглянув на Антона. – Діяти напряму більше не вийде. Ми дізналися все, що могли.

– Мабуть доведеться влаштувати провокацію, – задумався програміст.

І поки всі очікували продовження думки, Антон раптом спитав:

– Олю, а бувають у вас якісь заходи для співробітників?

Від цього “Олю”, керівниця відділу кадрів на мить зашарілася. Антон помітив це і одразу додав:

– Нічого, що я на “ти”? Просто у нас в айті так заведено і я подумав…

– Так, звісно, – аж занадто поспішно відповіла Ольга і одразу повернулась до питання: – З організацією заходів у нас все погано. Принаймні зараз їх проводити точно не на часі.

– Я можу влаштувати захід, – спокійно сказав Ігор.

Всі здивовано подивилися на засновника дослідницької компанії.

– Звісно не для всіх ваших співробітників, – всміхнувся він. – Але наскільки я розумію, нам достатньо щоб там були всі ми і пан технолог.

– О, ти хочеш організувати щось для Астрономічного конвенту? – збадьорилася Леся.

Від несподіванки Ігор навіть не знайшовся, що сказати. Він сам не розумів, що його більше спантеличило: те, що Леся перша зрозуміла його задум чи її аж занадто дружнє звернення. Бо раптом відчув себе її однокурсником, з яким вона збирається здавати лабораторні.

Антон вже свердлив сестру сталевим поглядом, та вона лише здивовано розширила очі.

– Що? Ми ж як в айті…

– Все гаразд, – швидко сказав Ігор, щоб упередити ще одну битву поглядів, і одразу продовжив: – У нас дійсно був запланований розважальний захід, присвячений Астрономічному конвенту. Тому можемо цим скористатися.

– Мабуть організувати швидко щось подібне буде так не просто, – Ольга з цікавістю подивилась на керівника “Астра Технолоджіс”.

– Але й не настільки складно, – всміхнувся Ігор. – Все буде майже як заплановано, хіба що раніше і залучимо до цього вас.

– Мене буде важко залучити, – озвався Антон. – За легендою я маю відношення тільки до архіву.

– Якщо потрібно, розширимо легенду до айтівця широкого профілю, – всміхнулась Ольга. – У нас в цьому однаково ніхто не тямить.

Антон теж всміхнувся.

– Гаразд. Тоді залишається Леся, – додав він.

– Так я ж помічниця Ігоря, – весело підморгнула дівчина.

Антон лише втомлено зітхнув. Та Лесю хвилювало інше. Вона критично оглянула свої джинси та футболку, а тоді запитально поглянула на Ігоря.

– Мені мабуть варто одягнути щось корпоративне?

Цього разу Ігор спробував не звертати увагу на Лесіну безпосередність, яка так часто виводила його з ладу.

– Не переймайся, – спокійно сказав він. – Захід неформальний, тому можеш одягнути те, що зручно.

Леся по своєму розтлумачила його стриману відповідь. Типу: “дівчинко, що з тебе взяти, приходь як є”. Вона ледь помітно почервоніла і запитально подивилась на Ольгу.

– Я допоможу з цим, – всміхнулась жінка.

Ігор стояв на вулиці перед офісом і чекав на свою новопризначену помічницю. Щоб не було зайвих запитань, він офіційно оформив Лесю на стажування, а ейчарів попросив поки нікого не шукати йому в помічники. Офіційна частина заходу ще не почалася, але в опен спейсі на сьомому поверсі вже потроху збиралися гості. Астрономічну вечірку вийшло організувати навіть швидше, ніж він очікував. Тому тепер залишалося тільки гарно зіграти свої ролі.

З одного боку, Ігор був радий, що все так вдало складалося, та з іншого – розумів, що в першу чергу ставить під загрозу свою справу. Не дивлячись на розважальний формат, це був захід, на якому він планував провести важливі розмови з потенційними інвесторами. І тут, звісно, було б добре мати поряд справжню помічницю, яка орієнтується в справах компанії, а не студентку. Тішило тільки одне – це буде не Анєчка. Фокапи цієї горе-секретарки мабуть ніхто не перевершить, навіть випадкова дівчина, що лише грає роль.

Він невесело всміхнувся, пригадуючи як вишукував способи не брати свою секретарку на подібні вечірки. Але вона однаково там з’являлася і в самий невдалий момент, або починала загравати до партнерів, або примудрялася сказати щось настільки недоречне, що це йому ще довго згадували. Вже не кажучи про плітки щодо уявного роману та шкоду його особистій репутації. Тепер здавалося дивним, що він так довго це терпів.

Від думок його відволікла автівка Романа, яка щойно зупинилась біля паркінгу. Водій мав привезти Лесю трохи раніше, щоб вони узгодити план дій ще до початку заходу. Звісно було б краще зустрітись вчотирьох, але це привернуло б зайву увагу. Ігор вже збирався підійти, але раптом зупинився.

Він наче заворожений спостерігав, як його водій подав руку молодій жінці, що елегантно вийшла з автівки, поправила теку з паперами і граційно попрямувала йому назустріч. Ігор не вірив своїм очам. І справа була не лише в тому, що Леся виглядала справді чарівно: вишукана ділова сукня, стильні босоніжки та висока зачіска неймовірно їй пасували. Але ця впевнена хода і прямий погляд сірих очей… На якусь мить Ігорю здалося, що він зустрічає не свою помічницю, а владну партнерку по бізнесу.

– Ну як я виглядаю? – на обличчі Лесі засяяла усмішка. – Схожа на бізнес-леді?

– Схожа, – стримано всміхнувся Ігор і обережно взяв її під лікоть.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Давидкін Микола
28.02.2024 20:44
До частини "Фаза 2: З'єднання. Провокація"
Чудово, що друзі не помилилися у відчуттях щодо свого опонента. Є підозра, що він як мінімум не слабший за кожного з них, а можливо навіть сильніший. Тим більше, скоріш за все має фору щодо знань стосовно елементів. Добре, що присутній командний дух, коли одна ідея знаходить підтримку на справі в особі інших членів команди. І також класно, що одразу виникли ідеї, як змусити супротивника виказати себе. Також цікавий момент, як на мене, коли йде згадка, що у колах автівців здебільшого спілкуються на ти. Зокрема приємною несподіванкою став й новий образ Лесі. А загалом інтрига щодо того, що саме вигадали друзі аби втілити свій задум! І доречі, було відчуття, що Олег дійсно аж занадто впевнено тримався під час розмови, як на звичайного працівника, який не має відношення до нещодавніх подій.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Дар'я Гребельник
    01.03.2024 03:54
    До частини "Фаза 2: З'єднання. Провокація"
    Як завжди, дякую за детальний коментар) Щодо взаємодії, то хотілося показати командну гру і об'єднання навколо спільної мети. І, звісно, окрема дяка за увагу до деталей)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше