Фаза 2: З'єднання. Астрономічна вечірка. 1

– А що конкретно я маю робити? – погляд Лесі став зосередженим.

– Насправді нічого особливого. Достатньо бути поруч і можливо виконувати якісь нескладні доручення.

Ігор відчував себе якось дивно, даючи подібні настанови. Мабуть тому, що робив це вперше. В нього майже з самого початку була Анєчка, а в її випадку давати будь-які доручення просто не мало сенсу.

– Тобто каву приносити? – іронічно всміхнулась Леся.

– Я не це мав на увазі, – Ігор знову відчув себе незручно.

Він хотів сказати, що їй взагалі не варто перейматися, бо це ж лише вистава, але Леся його випередила.

– Та не проблема. Я можу, – весело сказала вона. – Покажеш тільки, де у вас тут кавомашина, – і вже серйозно додала: – То що, йдемо?

– Йдемо.

На сьомому поверсі було досить людно. Більшість гостей вже організувались у невеликі гурти і взяли собі напої з фуршетних столів. Тепер всі в очікуванні поглядали на демонстраційну стіну, де неспішно крутилася заставка “Астра Технолоджіс”.

Ігор оглянув імпровізовану залу. Наче все було гаразд. Робочий опенспейс досить вдало перетворився на простір для корпоративної вечірки. Основні партнери, з якими він хотів зустрітися, теж вже були присутні і чекали початку заходу з келихами шампанського в руках. Хвилювало тільки одне.

– Не бачу наших, – тихо сказав він.

– Я теж, – напружилась Леся. – Може просто затримуються?

– Може, – спокійно сказав Ігор. – Але щось мені це не подобається.

Леся хотіла сказати, що не варто хвилюватись, але раптом відчула дивний холод всередині. На якусь мить приміщення змінило обриси, а світло потьмяніло. Тепер тільки місячне сяйво проникало через вікна і освітлювало порожню старовинну залу з високою стелею… Вона струснула головою і марення зникло.

– Щось не так? – Ігор уважно подивився на неї.

– Ні, все гаразд, – швидко взяла себе в руки Леся, зосередившись на гарно освітленому приміщенні з купою гостей.

Ігор ще раз уважно поглянув на неї. Був певен, що мить назад бачив на її обличчі розгубленість і навіть страх. Але може просто хвилюється.

– Тоді будемо починати, – рішуче сказав він і пішов до мікрофона.

Ігор ще раз обвів поглядом присутніх, а тоді стримано усміхнувся і почав говорити:

– Вітаю, друзі! Радий, що ви знайшли час відвідати нашу “астрономічну вечірку”.

Шум в залі одразу стих, а гості потягнулися до місця презентації. Ті, хто були вперше, з цікавістю оцінювали молодого засновника “Астра Технолоджіс”. Решта з не меншою увагою чекали, що він скаже. Часто саме на таких неформальних заходах можна було дізнатися те, про що не прочитаєш в офіційних джерелах.

– Як ви вже знаєте, ми активно готуємось до Астрономічного конвенту, – продовжив Ігор. – І дуже хочемо залучити до цієї унікальної події якомога більше зацікавлених людей. Тому сьогодні крім розваг, буде ще деяка інформація.

Далі він коротко розповів про конвент, участь компанії в ньому і звісно не забув вставити кілька жартів, щоб гості не занудились. А коли початок було покладено, передав мікрофон колезі.

– Гарна промова, – почувся знайомий голос.

Ігор обернувся і побачив Антона. Той ліниво потягував шампанське, притулившись плечем до стіни з вітальним постером “Астра Технолоджіс”.

– Невже так надихнувся, що хочеш у мене працювати? – на обличчі Ігоря заграла іронічна усмішка.

– Не настільки, – всміхнувся Антон і вже серйозно додав: – Леська з тобою?

– Має повернутись за кілька хвилин, – Ігор взяв два келиха з фуршетного столу і хитнув головою у бік вільного кутка. – Скажи краще, чого ви так довго?

– Виникли деякі ускладнення, – неохоче сказав Антон.

По тону було зрозуміло, що ускладнення були досить суттєві. Ігор лише запитально глянув на айтівця.

– Олег зник, – коротко відповів Антон. – Ще вранці написав Олі, що у нього форс-мажор і що буде пізніше, а потім перестав виходити на зв’язок.

На цих словах у Ігоря раптом виникло ірраціональне бажання прямо зараз піти до жіночої вбиральні і забрати звідти Лесю. Але вголос він спокійно спитав:

– А що Оля?

– Вирішує це питання.

– Може я чимось допоможу?

– Не варто, – Антон виразно поглянув на заповнену людьми залу. – Ти маєш бути на своєму місці.

Він ще раз обвів поглядом запрошених і додав:

– Головне дивись за Леською. Нехай весь час буде поряд з тобою.

– Звісно, – запевнив Ігор, відчувши що бажання терміново забрати її із вбиральні суттєво збільшилось.

На щастя Леся вже прямувала до них. Ігор вручив їй келих і коротко описав ситуацію.

– То як тепер діємо? – по діловому спитала вона.

– Поки все як планували, – відповів Антон. – Ви вирішуйте свої справи, а ми з Олею спробуємо з’ясувати ситуацію з технологом. Як щось стане відомо – одразу дамо знати.

– Гаразд, – погодився Ігор.

Крім їхньої секретної місії, він мав ще й свої обов’язки на цій вечірці. І зараз був вдалий час, щоб поспілкуватися з партнерами та потенційними інвесторами. Насправді було б добре обійти всіх гостей і хоча б привітатися. Вечірка закритого типу і випадкових людей тут немає, але не відомо скільки у нього часу, тому пріоритет за найважливішими гостями.

Одним з таких гостей був засновник німецької компанії Дітмар Петерс. Ігор познайомився з ним на міжнародній виставці, на якій “Дойче Оптік” презентувала свої унікальні лінзи для високоточних телескопів. Після кількох неформальних бесід, Дітмар зацікавився проєктами “Астра Технолоджіс” і вирішив завітати до Києва. Тепер Ігор дуже сподівався на позитивні враження, бо співпраця з таким гравцем ринку могла б вивести його компанію на принципово новий рівень.

Він знайшов поглядом Дітмара і дружньо помахав йому рукою. Німець усміхнувся і попрямував назустріч.

– Це хтось важливий? – тихо спитала Леся, прослідкувавши за поглядом Ігоря.

Цього разу їй хотілося бути більш корисною. За ці кілька днів вона погортала інтернет і дізналась багато цікавого про “Астру”. А ще поспілкувалась з Олею, яка дала їй додаткові матеріали. Смикати Ігоря, Оля дуже не рекомендувала, пояснивши, що йому зараз точно не до цього. Тож Лесі довелося підготуватись самій. Це, звісно, не робило її повноцінною помічницею, але вона сподівалась, що зможе допомогти.

– Так, – відповів Ігор. – Якщо все складеться, то це буде дуже вигідне партнерство.

– Ясно, – Леся з цікавістю подивилась на усміхненого німця, що прямував їм назустріч.

Та не встиг він підійти, як поряд з’явилися двоє топ менеджерів іншої компанії.

– Вітаємо, пане Ігоре, – награно приязно почав перший чоловік. – Кажуть, ви вклали серйозні інвестиції в цей проєкт і ваша компанія може суттєво втратити, якщо ваші ставки на Астрономічний конвент не виправдаються.

“Почалося…” – подумав Ігор, але вголос холодно сказав:

– Вітаю, панове. Як відомо, ризик є невід’ємною частиною бізнесу, тож не бачу причин для хвилювання.

– Це звісно так, але…

Ігор напружився. Дітмар вже підходив і подібні розмови були зараз більш ніж недоречні.

– Якщо хочете, я можу показати вам деяку цікаву інформацію, – раптом сказала Леся, широко усміхнувшись менеджерам. – Прошу за мною, – впевнено додала вона і вказала на локацію з проектором.

Менеджери здивовано переглянулись, але попрямували за нею. Ігор видихнув з полегшенням, подумки щиро подякувавши Лесі.

– Доброго вечора, Ігоре, – українською привітався власник “Дойче Оптік”.

– Вітаю, Дітмаре, – дружньо всміхнувся Ігор. – Невже ти вивчив українську?

– Поки знаю лише кілька фраз, – міжнародною англійською сказав німець, а тоді всміхнувся і додав: – Але збираюсь продовжити навчання. Мені сказали, що українці ведуть бізнес лише з тими, хто знає їхню мову.

– Все не так категорично, – засміявся Ігор. – Але дякую, потішив.

Далі вони говорили англійською, хоча Дітмар дуже намагався похизуватись недавно вивченими українськими словами.

– Мені подобається твій задум, Ігоре, – нарешті сказав він, вислухавши пропозицію. – Але ти ж розумієш, мені потрібно дещо більше, щоб мати якісь гарантії…

Це було очікувано. Навіть якщо особисто Дітмар готовий покластися на чуття Ігоря, то інвесторам його компанії цього точно буде замало.

Звісно, були останні дослідження і якби не такий поспіх з організацією заходу, то можна було б оформити це у красиву аналітику. Це точно мало б зацікавити німецького бізнесмена. Але зараз можна хіба що в загальних рисах розповісти йому про все і домовитись про іншу зустріч, коли будуть готові матеріали.

– Перепрошую, що втручаюсь, – раптом почувся голос Лесі.

Ігор був так зосереджений на розмові, що навіть не помітив як вона повернулась.

– Можливо вас зацікавлять останні дослідження нашої компанії, – продовжила вона. – Я підготувала матеріали, що допоможуть краще зрозуміти задум пана Ігоря, – і вона простягнула планшет з інтерактивною презентацією.

Власник “Дойче Оптік” одразу занурився у перегляд, а Ігор вражено дивився на свою фіктивну помічницю, яка за цей вечір зробила для його компанії більше, ніж будь-хто зі справжніх співробітників. Звідки вона взагалі знає про ці дослідження?

– Цікаві матеріали, – нарешті сказав засновник німецької компанії. – Якби це було в загальній презентації, то інвесторів твого задуму, Ігоре, одразу б побільшало, – він всміхнувся і додав: – Але я радий, що в мене буде менше конкурентів.

Він з цікавістю поглянув на Лесю.

– Здається, ми не встигли познайомитись, пані…

– Леся, – по діловому всміхнулась дівчина і простягнула руку. – Особиста помічниця пана Ігоря.

– Дітмар – засновник “Дойче Оптік”, – відрекомендувався чоловік і потиснув руку, а тоді обернувся до Ігоря і додав: – Думаю ми могли б завтра обговорити всі деталі співпраці наших компаній і підписати папери. І, звісно, буду радий знову бачити пані Лесю.

– Звісно, – автоматично погодився Ігор, досі не вірячи, що все склалося.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Давидкін Микола
02.03.2024 21:07
До частини "Фаза 2: З'єднання. Астрономічна вечірка. 1"
Найперше, що відчулося у цій главі - це зв'язок між Ігорем та Лесею. Ніби, коли почуття, що вже зародилися дають перші прояви одне одному, відкриваються. Також раптовий момент із місячним сяйвом. Чомусь одразу виникла асоціація із приміщенням нічної обсерваторії. Певна магія. Поява іноземного партнера ще більше розширила відчуття масштабності пригоди. Чомусь такі відчуття. І звісно Леся себе чудова проявила. Зокрема сподобався момент, як вона страхує Ігоря у незручний момент, коли до нього прямують інші партнери.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Наталя
    28.01.2024 23:36
    До частини "Фаза 2: З'єднання. Астрономічна вечірка. 1"
    Дякую за приємну сподіванку - нову главу в романі. Дуже довго писалося продовження. Треба було освіжити пам'ять і перечитати кілька попередніх глав. Нове занурення в роман відбулося! Але дуже хочеться дізнатися, що буде далі. Чекаю...
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше