Фаза 2: З'єднання. Привид минулого

В двері постукали і Оля знову напружилась. Сьогодні було забагато дивних зустрічей і попри всю свою професійність, найбільше чого вона тепер хотіла, так це втекти додому. А головне, забути про всі ті зламані конденсатори, що дивовижним чином стікаються до її кабінету. Але натомість вона спокійно сказала:

– Заходьте.

На порозі з’явився один з двох технологів, що були учасниками вранішнього конфлікту. Вона зібрала всю свою витримку і якомога буденніше запитала:

– Чим можу допомогти, пане Олеже?

– Вибачте, що турбую, але я щодо тої… – чоловік раптом запнувся, натрапивши поглядом на нову прикрасу начальниці кадрів. – …цієї деталі.

– Щось сталося? – напружилась Оля.

– Ні. Я просто подумав, що може таки віддати Дімці ту цяцьку, бо вона ж однаково нікому не потрібна…

– Що з вами, пане Олеже? Ви ж самі радили мені сьогодні вранці не віддавати йому цю річ!

– Так, але тепер думаю, що може так було б краще…

– Чекайте! Раз ви вже самі прийшли до мене, то проясніть для мене деякі деталі. Неофіційно звісно! Навіщо вам знадобилась ця річ? Очевидно, що пан Дмитро з незрозумілих причин прикипів до неї, – вона з усіх сил намагалась підібрати правильні слова. – Але ж ви здаєтеся людиною врівноваженою. Як же так сталося, що справа дійшла до бійки?

– Та не було насправді ніякої бійки, – інженер опустив очі, йому явно було незручно. – Я просто хотів ближче роздивитись що то таке, а Дімка раптом мене штовхнув. Я по інерції відмахнувся і почалося… Дімка наче сказився, почав кидатись на мене, я ж весь час лише намагався стримати та заспокоїти його. А тут ще всі понабігали і от.

– Ясно, – Оля згадала поведінку Дмитра і подумала, що це досить правдоподібна версія. – А другого разу?

– Подібна ситуація, – зітхнув Олег. – З тою лиш різницею, що Дімка почав на мене кидатись одразу, бо вирішив, що я прийшов забирати в нього деталь.

– І після цього ви мені радите знову віддати йому цю річ? А як він вирішить, що всі співробітники тільки й мріють, що забрати її в нього і почне на всіх кидатись?

– Не почне, – всміхнувся Олег. – Як тільки він її отримає, то забере додому і все закінчиться.

– Звідки така впевненість? – вона уважно подивилась на інженера і на мить у неї виникло якесь дивне відчуття.

Чоловік зам’явся, але швидко опанував себе і відповів:

– Він сам мені так сказав.

– Зрозуміло, – повільно сказала Оля і рішуче підсумувала: – Пане Олеже, я, звісно, ціную вашу турботу про психоемоційний стан колеги, але вважаю буде безпечніше, якщо ця річ залишиться у мене.

– На шиї? – здивувався чоловік.

Оля трохи знітилась, але швидко опанувала себе і відповіла:

– Як виявилося, це єдиний надійний спосіб, щоб ця деталь знову не потрапила в робочий цех.

Інженер виглядав трохи спантеличеним, але ввічливо попрощався і пішов з Оліного кабінету.

Олег сидів на ліжку в старій гостинці з допотопним ремонтом і вже втретє перечитував договір про розлучення. Він міг дозволити собі кращу квартиру з нормальним облаштуванням, але залишався в тій, в котру поспіхом переїхав одразу після останньої сварки з дружиною. Наче сподівався, що він тут тимчасово. Але пройшло два роки і в нього на руках остаточне підтвердження тому, що він більше не повернеться.

Він спробував зосередитись на тексті договору, але в голові паморочилось, наче якийсь туман огортав свідомість. Тоді він відклав папери і пішов на кухню заварювати каву. А коли повернувся, то склав папери у стіл, а натомість дістав те єдине, що залишилось на згадку від дружини…

Якийсь час він крутив в руках прозору скляну кульку, розміром з ліщиновий горіх. В середині дивовижним чином були припаяні тоненькі прутики, що перетинались в одній точці. Два дні тому вони почали світитись блакитним, а позавчора дружина надіслала йому пакет документів на розлучення…

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Давидкін Микола
18.02.2024 11:25
До частини "Фаза 2: З'єднання. Привид минулого"
Таємничі деталі, що потрапили до рук кожного з героїв продовжують інтригувати та ще дужче заглиблювати до сюжету. Були думки, що можливо це складові одного механізму, який тимчасово знаходиться у розібраному стані. Також були пропущені, що це можуть бути ключі, але від чого поки залишається таємницею. Також спіймав себе на думці, що в цьому розділі мені знову імпонує образ Ольги. А саме її розсудливість та зваженість, але при цьому зі збереженням жіночності. Із задоволенням далі продовжуватиму мандрівнику сюжетом!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Дар'я Гребельник
    23.02.2024 10:04
    До частини "Фаза 2: З'єднання. Привид минулого"
    Схоже у Ольги з'явився шанувальник)) Насправді, дуже дякую, що слідкуєте за розвитком персонажів. Вже писала, що для мене дуже важливі такі враження. Щодо сюжетної інтриги, то сподіваюсь далі буде ще цікавіше)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше