Фаза 3: Формування. Релікти. 2

Антон уважно спостерігав за чоловіком, що мовчки сів в крісло навпроти нього. Як для несподіваної зустрічі, то він занадто швидко оговтався. І це Антону не подобалось.

– Що вас цікавить? – нарешті порушив тишу технолог.

– Все, – холодно сказав Антон. – Але в першу чергу: що відбувається з моєю сестрою і навіщо вона вам.

– Вона носій частини Релікту. І все, що з нею відбувається це з’єднання зі своїм уламком.

– Це ви про артефакти?

– Називати можна як завгодно, але суть одна, – трохи роздратовано сказав Олег.

Було очевидно, що він не розраховував на подібний допит. Але Антон не втрачав пильності. Був певний, що технолог не та людина, яку легко заставити грати за своїми правилами.

– Але чому вона втрачає свідомість, а ми ні? – продовжив Антон. – Це тому, що в неї кулька?

– Це не кулька, а ядро.

– Ядро чого? – тепер вже Антон починав втрачати терпіння.

– Гаразд. Я розповім все, що знаю, – пішов на поступки технолог. – А ви обіцяйте, що дасте мені спокій.

– Тільки якщо буду впевнений, що ви не є загрозою для моєї сестри. Інакше в мене достатньо підстав звернутися до відповідних органів.

На обличчі Олега знову виникло роздратування.

– Мене вже не цікавить ваша сестра.

– А хто ж вас цікавить?

– Ви, – різко сказав технолог.

У Антона щось кольнуло всередині і він відчув небезпеку. Проте вголос лише іронічно сказав:

– Чудово. Тож ви вже маєте, що хотіли. Тепер ваша черга розповісти те, що цікавить мене.

Чоловік якийсь час вагався. Було видно, що він не в захваті від обставин, в яких опинився.

– Гаразд, – нарешті зважився він, трохи помовчав наче щось пригадуючи, а тоді продовжив: – Все почалося п’ятнадцять років назад. Я був на чергових розкопках в Єгипті за спеціальним дозволом. Насправді, нічого особливого. Звичайне приватне замовлення. Але замовник був дивним. Його не цікавили старовинні коштовності, як часто буває в таких випадках. Він шукав уламки якогось релікту. Ми з колегами вирішили, що можливо це історичний артефакт, за який також можуть дати немаленькі гроші, але ніяких відомостей у відкритому доступі так і не знайшли. Таке звісно теж буває. Не про все відомо і не про все пишуть, тому ми сильно не переймалися.

Антон слухав не перериваючи. Поки що це підтверджувало його теорію, що артефакти якось пов’язані з археологічним минулим технолога.

– Через кілька тижнів роботи ми таки знайшли дещо цікаве, – продовжив Олег. – Це була скриня зі старими манускриптами і маленькою металевою кулькою. Всі одразу кинулися розшифровувати тексти, а кульку сприйняли за затискач паперів чи якусь іншу декоративну дрібницю.

– Але не ви? – гостро поглянув на нього Антон.

– Мабуть і я б так подумав, якби не жінка картограф, що була в нашій команді, – він на мить зам’явся, але швидко продовжив: – Давньоєгипетська була її захопленням, і їй вдалося більш точно перекласти тексти, ніж нашим офіційним перекладачам. Те, що всі переклали як “малий центр”, вона переклала як “мале ядро” і припустила, що кулька має якесь відношення до цього терміну. Це звісно швидко спростували. Бо не для того перекладачі отримують гроші, щоб ставити під сумнів свою компетенцію. Але я зацікавився.

– І схоже не тільки перекладом, – всміхнувся Антон, а тоді серйозно додав: – То що ж ви зробили разом з вашою майбутньою дружиною?

Олег різко подивився йому у вічі.

– Не вплутуйте її в це.

– Це ви її вплутали, не я, – спокійно сказав Антон, гостро поглянувши у відповідь.

Чоловік одразу опанував себе.

– Бачу ви поцікавились моїм минулим значно більше, ніж дані з профайла, який вам дала Ольга.

– Впевнений ви нами цікавились теж не лише з офіційних джерел, – холодно відповів Антон. – Але повернемося до розкопок.

– Манускрипти складалися з двох видів текстів, – невдоволено продовжив технолог. – Частина була написана давньоєгипетською, а решта – невідомі символи.

– Тобто перекладачі не змогли визначити мову?

– Вони не змогли навіть визначити, чи це взагалі мова, – всміхнувся Олег.

– І ваші колеги так і не дізналися, що написано в другій частині, – підсумував Антон.

– Ніхто досі не знає, що там написано, – став серйозним технолог. – Я можу тільки припускати, з урахуванням того, що переклала дружина, і своїх власних експериментів з уламками.

– У вас їх кілька? – різко спитав Антон.

– Було два, – спокійно відповів технолог. – “Мале ядро” і “медіатор”.

– Медіатор? – здивувався Антон. – Де він зараз?

– Ви знаєте де він, – недобре посміхнувся Олег. – На шиї у вашої подруги.

На цих словах спиною Антона пробіг холод. Йому захотілось терміново набрати Олю і впевнитись, що з нею все гаразд, але він стримався.

– Хочете подзвонити їй? – продовжував посміхатися технолог. – Шкода, але схоже вона вам не відповість.

Ігор приніс з кухні дві філіжанки кави. Леся втягнула носом аромат запашного напою і на її обличчі з’явилася задоволена усмішка. Здавалося, що цей чудовий аромат на якусь мить був здатний вирішити всі проблеми. Вона по-дитячому потягнулася за кавою, на що Ігор лише всміхнувся і обережно вручив їй напій.

– А де Оля? – раптом спитала Леся. – Вона з Антоном?

– Ні, у неї зараз інша справа, – без подробиць відповів Ігор.

Він не хотів одразу навантажувати Лесю тим, що вони разом з Олею та Антоном планували мало не пів ночі.

– Їй не можна залишатися самій, – схвильовано сказала Леся. – Ми маємо знайти її раніше ніж… – вона запнулась. – Якомога раніше!

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Давидкін Микола
31.03.2024 10:31
До частини "Фаза 3: Формування. Релікти. 2"
Як завжди цікавий і змістовний розділ. Розмова з технологом трохи привідкрила завісу історії артефактів, й з новою силою додала відчуття масштабності. Що мені зокрема подобається в “Сьомому релікті” - це відчуття згаданої масштабності, свободи. Тобто немає відчуття одного міста, країни і що це суто локальна історія. Згадані приклади безумовно також можуть бути локаціями для чудових авторських робіт, але тут усе на своєму місці, на мій погляд. Відчуття простору для розвитку подій. Не знаю чи герої помандрують до Єгипту, або інших країн, проте відчуття пригод, які не обмежені рамками для мене зберігається досі. На рахунок Олега - не очікував що він піде на контакт. Точніше піде, але частково прийме умови співрозмовника. Від початку було відчуття, що технолог є так званим “глобальним злом” на противагу добра. Зараз він нібито здається вже не таким могутнім, але явно не простим гравцем. Антон до слова, як на мене дуже гідно тримався. Взагалі цей розділ відчувся мені, як певний новий виток. Можливо через те, що технолог частково розкрив себе й відкрилася передісторія реліктів. Захоплива вийшла глава!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Дар'я Гребельник
    03.05.2024 05:29
    До частини "Фаза 3: Формування. Релікти. 2"
    Не буду обіцяти чи заперечувати розширення локацій щоб не псувати інтригу. Але сподіваюсь буде не нудно) Як завжди, вдячна за розгорнутий відгук з увагою до деталей :)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Наталя
    13.02.2024 09:10
    До частини "Фаза 3: Формування. Релікти. 2"
    Дуже цікаво. І знову загадка, і знову чекання на продовження. Ніби вже щось вимальовується, аж тут неочікуваний зигзаг подій.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше