Last Seen

Наступного ранку Донован неспішно зайшов до будівлі департаменту. Йдучи коридором, він подумки повторював список усіх необхідних документів, які вчора попросив привезти Ашер.

Раптом його зупинив голос містера Гріна:

— Донован.

Макс ледь помітно скривився.

Почалося.

Обернувшись, він побачив шефа — той стояв за кілька метрів із руками за спиною.

— Крокуєш до Ашера в кабінет? Що він тебе просив?

Донован на секунду замислився, але вирішив відповісти чесно:

— Попросив привезти архіви. Хоче продовжити працювати.

Грін на мить замовк, потім кивнув:

— Працюй.

Шеф більше нічого не промовив і пройшов повз Донована. Макс провів його поглядом і тихо хмикнув:

— І тобі доброго ранку. — пробурмотів собі під ніс. — Як же ти мене дістав...

Ключ із легким клацанням провернувся у замку. Відчинивши двері, Донован зробив крок усередину і на мить завмер.

Усе виглядало... наче звично. Але водночас — ні. Стіл був завалений паперами. Дошка, з фотографіями, нитками, позначками, залишалась незмінною пам’яткою про кропітку роботу детектива. Проте кабінет все одно здавався дивно порожнім. Макс обережно та переступивши поріг, зачинив за собою двері.

— Ну що, напарнику... — промовив він в порожнечу. — Почнемо збирати все, про що ти просив.

Він підійшов до коробок та почав їх перебирати.

— От навіщо ти взагалі зачепився з Гріном? Ти ж себе закопаєш, ідіоте… — пробурмотів Донован, дістаючи потрібні папки. Закінчивши з коробками, він присів за стіл, Відчинивши верхню шухляду, почав нишпорити всередині.

“ — Верхня шухляда столу. Там знайдеш дві папки — вони мені потрібні. В останній буде конверт із фотографіями, і на всякий випадок зроби знімок мапи на стіні.” — промайнуло в голові чоловіка.

Перегортаючи папери, він нарешті натрапив на ті самі дві папки, про які казав Ашер. Але його погляд зупинився на ще одній — з написом:

ОСОБИСТА СПРАВА ДЕТЕКТИВА (PERSONNEL FILE)

Донован на мить просто дивився на неї. Ашера він знав не один рік. Працював з ним, пив з ним, допомагав вибиратися зі складних ситуацій — і той платив йому тим самим. Але… Ашер ніколи не розповідав про своє минуле, а Донован ніколи про це не питав. Усе, що він знав — Емілія. Макс неспішно дістав з папки документи й зручно розмістився в кріслі.

1. ОСНОВНА ІНФОРМАЦІЯ

Повне ім’я: Ашер Томпсон.

Дата народження: 8 квітня 1992 рік.

Місце народження: Бостон.

Громадянство: United States.

Соціальний номер (SSN): XXX-XX-XXXX

Фото: (додано до справи)

2. СЛУЖБОВІ ДАНІ

Агентство / Департамент: New York Police Department.

Відділ: Homicide (з ухилом у Behavioral Analysis).

Посада: Detective.

Номер жетона: 6969

Дата вступу на службу: 1 травня 2017 рік.

3. ОСВІТА ТА ПІДГОТОВКА

Академія / Університет: Northeastern University.

Спеціалізація: Criminal Justice / Behavioral Analysis.

Брова Макса повільно здійнялася вгору.

— Та ну… — ледь чутно видихнув він.

Behavioral Analysis.

Макс провів язиком по внутрішній стороні щоки, спрямувавши погляд на дошку, заповнену фотографіями, нитками та позначками. У голові Донована всі деталі почали складатися в єдину картину. Поведінка Ашера раптом набрала сенсу: його уважність до дрібниць, раптове мовчання посеред розмови, немов він «перемикався» на інший хід думок. Це був не просто аналіз ситуації — він буквально занурювався в мислення злочинця. Макс тихо видихнув і потер обличчя рукою.

“Схильність до глибокого психологічного занурення в поведінку підозрюваних.”

“Високий рівень емпатійного моделювання.”

Стажування у відділі тяжких злочинів, яке завершилося відзнаками за блискучу аналітику. Розв’язання найзаплутаніших практичних завдань та детальне пояснення кожного кроку.

4. ФІЗИЧНІ ДАНІ

Зріст: 198.

Вага: 90 кг.

Колір очей: Блакитний..

Колір волосся: Блонд.

Особливі прикмети: (шрами, татуювання) Не має.

5. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРОФІЛЬ

Тип особистості: Інтровертований аналітик із вираженими рисами контролю та високим рівнем внутрішньої напруги.

Сильні сторони: Високий рівень когнітивної обробки інформації. Здатність до побудови складних психологічних моделей. Холоднокровність у критичних ситуаціях. Лідерські якості.

Слабкі сторони: Схильність до ізоляції. Ігнорування авторитетів. Підвищений рівень агресії при емоційному тригері. Ризик саморуйнівної поведінки.

Рівень стресостійкості: Високий.

Примітка: при тривалому навантаженні можливе різке емоційне вигорання.

Висновок психолога: Суб’єкт демонструє ознаки глибокого психологічного занурення в об’єкти розслідування. У процесі роботи можливе часткове ототожнення себе зі злочинцем.

Рекомендується:

— регулярна психотерапія.

— контроль з боку керівництва.

— обмеження роботи з особливо жорстокими справами.

Додатково: Існує ризик втрати емоційної дистанції. У випадку тригерних подій можливий неконтрольований сплеск агресії.

6. СЛУЖБОВА ІСТОРІЯ

На третьому курсі проходив стажування в аналітичному відділі (BPD).

Обов’язки:

- Перегляд відео з камер спостереження.

- Складання таймлайнів.

- Порівняння звітів офіцерів.

Примітка: Виділявся серед інших студентів, продемонструвавши найкращі результати.

У 2014 році, у віці 22 роки, вступив на службу до патрульної поліції в районі Роксбері (Бостон).

Стиль роботи Ашера Томпсона:

У роботі проявляє стриманість, не вдається до агресивної поведінки, завжди тримає ситуацію під контролем.

У 2016 році, у віці 24 років, за рекомендацією стає молодшим детективом як один із найкращих після успішного розкриття справи. Ашер Томпсон встановив зв’язок між серією вбивств, довів мотиви кожного випадку та брав активну участь у затриманні злочинця.

Нагороди:

- Детективний значок (Detective Shield).

- Медаль «За видатну службу» (Distinguished Service Medal): за значний внесок у розкриття злочинів.

- Нагрудний знак (Commendation Bar/Medal): за успішне розкриття складних справ.

7. НАВИЧКИ ТА КВАЛІФІКАЦІЇ

Вогнепальна зброя: Високий (Advanced / Tactical).

Влучність: стабільно високий показник на середніх і коротких дистанціях. Реакція: швидка, без затримок у критичних ситуаціях.

Робота під тиском: не втрачає контроль, діє чітко.

Особливість: мінімізує використання зброї, віддає перевагу контролю ситуації без летальних наслідків.

Примітка: стріляє лише тоді, коли вже немає інших варіантів.

Рукопашний бій: Вище середнього (Close Combat Trained).

Базова підготовка: поліцейська академія + додаткові тренування.

Стиль: жорсткий, ефективний.

Орієнтація: швидке знешкодження супротивника.

Витривалість: висока.

Примітка: у стані емоційного тригера можливе перевищення сили.

Водіння (екстремальне / переслідування): Високий (Pursuit Certified).

Навички переслідування: професійні, з досвідом участі в реальних операціях.

Реакція: миттєва, добре читає дорожню ситуацію.

Ризик: допускає агресивний стиль водіння у критичних умовах.

Контроль: зберігає концентрацію навіть при високому рівні стресу.

Примітка: не боїться перевищувати межі допустимого.

Мови: Англійська: рідна. Німецька: робочий рівень (Interrogation-level).

Примітка: швидко адаптується до мовного середовища, використовує знання для допитів та аналізу.

Технічні навички: Робота з базами даних (NYPD, міжвідомчі системи): високий рівень.

- Аналіз відео з камер спостереження: експертний рівень

- Побудова таймлайнів подій: професійний рівень

- Психологічне профілювання: високий рівень (Behavioral Analysis)

Робота з доказами та аналітикою: системний підхід.

Додатково:

• вміння працювати “поза протоколом”.

• здатність швидко знаходити нестандартні рішення.

• висока адаптивність до змін у справі.

Примітка: часто ігнорує формальні процедури, якщо вони заважають результату.

8. ПАРТНЕРИ ТА КОНТАКТИ

Напарник: Макс Донован.

Керівник: Картер Грін.

9. ДОДАТКОВІ НОТАТКИ

Невстановлений особистий тригер: Деталі відсутні. Інформація приховується.

Вплив: надмірна залученість у справи.

Емоційна ізоляція: Уникає обговорення особистого життя. Довіра обмежена (вузьке коло).

Поведінкові особливості: Контроль емоцій на високому рівні. У стані перевантаження можливі зриви.

Залежності: Робота — основний механізм втечі від особистих проблем.

Примітка: Працює до виснаження.

Макс повільно закрив папку, відкинувшись на спинку крісла. Його погляд застиг на дверях кабінету.

Твій дар — це твоє прокляття, Ашере — пронеслося в думках Донована, коли він, машинально, перевів очі на дошку розслідувань.

Тепер він набагато краще розумів Ашера Томпсона. Дивлячись на нього, Макс завжди прагнув бути таким, як він. Проте головного йому бракувало — вміння мислити, як Ашер. Томпсон не просто збирав факти. Він впускав убивць у свою свідомість, дозволяючи їм оселитися там і діяти доти, доки не починав відчувати їхній ритм життя.

Макс згадав про Емілію. Чи була вона для Ашера тригером? Або ж причина ховалася в іншому?

Донован підвівся. Часу залишалося обмаль. Макс підійшов до стіни з мапою. З теперішнім розумінням Ашера ця детективна дошка нагадувала павутину навіженого, де червоні нитки хаотично перепліталися, поєднуючи адреси, імена, дати, фотографії та інші деталі. Він дістав телефон і зробив знімки кожного куточка, щоб Ашер міг уважно роздивитися всі олівцеві позначки на полях.

— Сподіваюся, ти знаєш, що робиш, напарнику, — ледь чутно прошепотів Макс, ховаючи телефон у кишеню.

Він швидко почав складати в коробку папки з документами. На дні опинився конверт із фотографіями. Піднявши коробку, Макс відчув її вагу. Але тягар цих паперів здавався незначним у порівнянні з тим, що він тільки-но усвідомив.

На виході з кабінету він на мить озирнувся. Проміння сонця пробивалося крізь жалюзі, залишаючи на підлозі довгі тіні, схожі на ґрати.

***

Стук у двері пролунав саме в той момент, коли тиша в моїй квартирі ставала нестерпною. Я знав, що це Макс, і вже нетерпеливо чекав від нього те, про що просив. Часу на неробство у мене не було. Хотілося працювати до останньої краплі сил. Я до всрачки хотів працювати.

Відчинивши двері й побачивши напарника, я зробив крок назад, даючи Максу можливість увійти. Він виглядав досить кумедно з коробкою в руках.

— Грін тебе не побачив? — кинув я замість привітання, зачинивши двері.

Макс важко видихнув і поставив коробку прямо на обідній стіл.

Макс тяжко видихнув і поставив коробку прямо на обідній стіл.

— І тобі не хворіти, Ашере. Ти навіть не уявляєш, чого мені це коштувало. Винести щось із департаменту зараз — це як пройти крізь пильний погляд пса на ланцюгу, що лише чекає на помилку.

Я проігнорував його скарги; мій погляд уже був прикутий до коробки.

— Знімки мапи зробив? — запитав я, наближаючись до столу.

— Зробив. Уже тобі надіслав.

— Слухай, тут є одна деталь… Я випадково натрапив на неї, розумію, що не мав права лізти не у свої справи, але... — Донован раптово замовк.

Я завмер, затримавши руку на краю коробки, й кинув погляд на Макса. Макса видавали його очі. Він хотів сказати про те, що бачив мою особову справу. Це було очевидно. Я знав, де вона знаходиться,, так само як і те, що Донован не втримається, аби її не прочитати. Та й приховувати мені не було чого — у моєму минулому, окрім Емілії, ніколи не відбувалося іншого лайна.

— Сподіваюся, тобі було цікаво копатися в моєму минулому. Тепер ти знаєш, де я вчився і ким працював.

— «Behavioral Analysis», Ашере? Серйозно? Чому ти ніколи про це не розповідав? — Макс наблизився на крок. — Ти навіть не згадував, що ти профільований аналітик.

— Бо ти не питав.

Донован закотив очі. Він завжди сердився на мою звичку відповідати коротко й беземоційно, але цього разу виглядав радше розгубленим, ніж роздратованим.

— Але це ж круто, Ашере!

Почувши це, я лише знизав плечима й потягнувся до коробки. Відкривши її, всередині було те, що мені зараз потрібно більше за повітря. Я почав витягати папки одну за одною.

Голос Донована раптом став серйозним, позбавленим звичної іронії:

— У твоїй справі психолог написав про ризик емоційного вигорання, втрату дистанції та можливо агресію. Ну, з останнім це не така вже й новина.

Я відповів спокійно, не відриваючи погляду від папок:

— Психологи пишуть те, за що їм платять. Це просто слова на папері.

Макс зробив ще крок уперед, його тон був наполегливим:

— Ашере, я серйозно.

Я відірвався від своїх справ і подивився на нього. У його очах читалася тривога. Він дійсно хвилювався. За мене, за мій емоційний стан. Мабуть, саме через це Макс був єдиним, кому я довіряв.

— Я працюю так із двадцяти двох років. Коли мене взяли до департаменту під керівництво Гріна, він, знаючи мій підхід до справ, одразу почав доручати найбільш резонансні розслідування. І це мене страшенно бісило. Знаєш, чому? Тому що мені хотілося, аби всі думали, так само як я, але цього я не побачив. Я завжди йшов у глибину, поринав з головою, досліджував архіви й витрачав купу часу на найдрібніші деталі. Це було моєю перевагою, яка рухала справи вперед. А що робили інші? Вони здебільшого лизали дупу шефу. Якщо хтось і намагався працювати як я, то швидко заходив у глухий кут. Тоді їхні невдалі випадки передавалися мені. Грін пам’ятає все це, але що зробив? Усунув мене від справи, хоч сам чудово розуміє, що розплутати це все зможу тільки я. Тому не хвилюйся за мене — я завжди тримаю ситуацію під контролем. А тобі вже час йти. Якщо Грін помітить твоє зникнення, ми обидва потрапимо в халепу, і ці документи стануть нікому не потрібними. Я й так твій боржник.

Донован важко зітхнув, розуміючи, що сперечатися зі мною марно. Він кивнув і рушив до виходу. Вже біля дверей зупинився та озирнувся через плече:

— Я завжди на зв’язку, Ашере. Дзвони навіть серед ночі, зроблю все, аби скоріше посадити вбивцю за ґрати.

— Обов’язково.

Двері зачинилися, і квартира поринула у глуху та липку тишу. Я залишився наодинці з коробкою.

Підійшовши до вікна, щільно зачинив жалюзі, відгородившись від зовнішнього світу та денного світла. Кімната занурилася у напівтемряву, яку слабко розсіювало холодне світло настільної лампи. Я пересунув брудну чашку ближче до краю столу й розірвав жовтий конверт.

На стіл висипалися фотографії. Заблокувавши телефон, переглянув знімки мапи, які надіслав Макс.

— Час працювати, Ашере.