Зміст
  • Розділ 1.1. Проблеми не ходять поодинці. Перевірено
  • 1.2
  • Розділ 2.1. Попит та пропозиція. Непорозуміння додаються
  • 2.2
  • Розділ 3.1. Краса – страшна сила. В буквальному сенсі
  • 3.2
  • Розділ 4.1. Друзі вирішать будь-яку проблему. Або створять
  • 4.2
  • 4.3
  • Розділ 5.1. Таємне стає очевидним. Іноді
  • 5.2
  • 5.3
  • Розділ 6.1. Стати злочинцем легко. Залишитися – складніше
  • 6.2
  • 6.3
  • Розділ 7.1. Кіборги теж люди. Іноді
  • 7.2
  • 7.3
  • Розділ 8.1. Злочин – важка справа. І небезпечна
  • 8.2
  • 8.3
  • Розділ 9.1. Ксенобіологія корисна. Не всім
  • 9.2
  • 9.3
  • Розділ 10.1. «Зайці». Знайти легко, зрозуміти – складніше
  • 10.2
  • 10.3
  • Розділ 11.1. Новини бувають різними. Добрими – нечасто
  • 11.2
  • 11.3
  • Розділ 12.1. Відвертість приносить користь. І шкодить
  • 12.2
  • 12.3
  • Розділ 13.1. Інтуїція. Вірити чи ні?
  • 13.2
  • 13.3
  • Розділ 14.1. Декоративне тваринництво. Обережно – смертельно небезпечно
  • 14.2
  • 14.3
  • Розділ 15.1. Випадковості невипадкові. Особливо добре сплановані
  • 15.2
  • 15.3
  • Розділ 16.1. Сила проти хитрощів. Перемагає випадок
  • 16.2
  • 16.3
  • Розділ 17.1. Страх надає сил. І рятує
  • 17.2
  • 17.3
  • Розділ 18.1. Пункт призначення. Впізнати нескладно, повірити важче
  • 18.2
  • 18.3
  • Розділ 19.1. Люди зі зброєю. Демонстрація і застосування
  • 19.2
  • 19.3
  • Розділ 20.1. Лови на живця. Примітка: це боляче
  • 20.2
  • 20.3
  • Розділ 21.1. Дивовижна природа. Головне – не стати її частиною
  • 21.2
  • 21.3
  • Розділ 22.1. Приховане. Знайти – чи забути?
  • 22.2
  • 22.3
  • Розділ 23.1. Причини та наслідки. Або ж побічний ефект
  • 23.2
  • 23.3
  • Розділ 24.1. Лайси та люди. Природа любить пожартувати
  • 24.2
  • 24.3
  • Розділ 25.1. Велика політика. Бруд надається за замовчуванням
  • 25.2
  • 25.3
  • Розділ 26.1. Лайси всеїдні. І перебірливі
  • 26.2
  • 26.3
  • Розділ 27.1. Помилки, звершення… І їхня ціна
  • 27.2
  • 27.3
  • Розділ 28.1. Нечесний обмін. Образи гарантовано
  • 28.2
  • 28.3
  • Розділ 29.1. Розрахунок. Головне – не продешевити
  • 29.2
  • Розділ 30.1. Правда важлива. Брехня корисніша
  • 30.2
  • 30.3
  • Розділ 31.1. Кожен заслуговує на шанс. Не кожний його помічає
  • 31.2
  • 31.3
  • Розділ 32.1. Люди, бляшанки, Райс. Викреслити зайве
  • 32.2
  • 32.3
  • Розділ 8.1. Злочин – важка справа. І небезпечна

    /З неопублікованого роману Коте Ріни/

    Отже, у грі з’явилася ще одна фігура. Амбер Міллс, подумати тільки! Я вважала її кралечкою, не придатною ні до чого розумного. Вона мені не те щоб не подобалася… скажімо, вона не викликала цікавості. А, виявляється, у крихітки Амбер були цілі аж ніяк не любовного характеру.

    – Еле, пообіцяй, що ми доведемо справу до кінця, – прошепотіла вона в мікрофон, вийшовши з кабінету Антеса, де перекреслила своє майбутнє.

    Я вже знала, що «Ел» – красунчик Іліас Метт, з яким у лаборантки начебто все налагодилося. Той вечір, проведений у компанії одне одного, не став для них прощальним. Вони порозумілися. Амбер вважала, що зірвала джекпот і скоро її життя разюче зміниться, Метт підтримував ці ілюзії.

    Дурненька! Впевнена, вона була закохана по-справжньому, інакше напевно помітила б, що він не допомагає від доброти душевної, а має власну мету.

    – Пташечко, чи не зробиш мені бутербродик?

    – Ням-ням, котику!

    Я співчувала їй усією душею. Амбер дивилася на світ крізь рожеві окуляри кохання й насолоджувалася роллю ідеальної подружки.

    – До мене прийшли, квіточко. Сховайся у ванній кімнаті.

    – Затримай їх на секунду, котику, я візьму планшет.

    В Дослідницькому центрі не засуджували ні стосунки між співробітниками, ні співмешкання, але Метт запевнив дівчину, що нічого не треба афішувати. Це погано для кар’єрного зростання. Хом’як вирішить, що вона проміняє лабораторію на підгузки, і переконати його не вдасться ні шантажем, ні проханнями.

    Боже ж мій, Амбер! Почуття взагалі вимкнули її мозок! Я жаліла цю дурну курку навіть більше, ніж себе. Вона ж мала всі шанси досягти успіху. Після арешту Даніала Каса її категорія підвищилася. Нехай не прямо зараз, та за кілька років їй обов’язково дали б лабораторію і жовторотих практикантів. Якби вона підлестилась до Антеса, то отримала б більше свободи і могла б будувати своє майбутнє, не опускаючись до шантажу.

    Але Іліас квапив події, і дівчина охоче спіймалась на наживку.

    – До побачення, Даре. Радий був зустрітись. Виходь, Амбер.

    – Помий мені спинку, Еле… Я така лінива… Що з прослуховуванням?

    Та нічого. Габріель Антес займався рутинними справами і не говорив у своєму кабінеті ні про державні таємниці, ні про змови, ні про махінації.

    – Можна пограти з тобою, любий? Я буду відважною дослідницею диких джунглів і потраплю в біду, а ти врятуєш мене від величезних мавп…

    – Краще приготуй мені ванну, пташечко. Хочу відпочити.

    І так день за днем… Амбер більшу частину вільного часу проводила в квартирі Метта і вважала, що це їх зближує. Він шаленів через неможливість постійно сидіти в комп’ютерній грі з локаціями Онікса-12 і часом кидав на дівчину відверто скажені погляди.

    – Послухаємо записи, котику?

    – Амбер, навіщо тобі ця нудьга? Краще ходімо розважатись. У мене завтра вільний день, сам перевірю згодом. Не хвилюйся, ми знайдемо, як на нього натиснути. Дивись, я дещо купив для тебе.

    – О! Халат? З нашивкою «Д»? Еле, ти мене розбестиш.

    – Ти ж моя пташечка. Скоро носитимеш такий і в Центрі.

    – Люблю тебе…

    Мило, правда? Амбер мліла від уваги і погоджувалась на чергове божевілля на кшталт підкинути «жучка» у кишеню Антеса, спокусити його секретаря і випитати розклад, зробити анонімний донос і переконатися: владі байдуже, чи робить заступник директора щось злочинне, чи йому час вручати медаль за чесність.

    – Ванна готова, котику.

    – Зараз, Амбер.

    Але той вечір їм не судилося провести разом.

    «Амбер» (комп’ютерна система) відвернула Метта від романтичних планів.

    «Ключові слова розпізнано», – засвітилося на екрані.

    Іліас покосився на прочинені двері, прислухався до дзюрчання води…

    – Дай мені п’ять хвилин, пташко! З лабораторії надіслали якусь дурню.

    – Краще поспішай, Еле. Піна тане… і я теж.

    Ех, знала б Амбер, що Метта в ту мить її принади цікавили найменше! Він запхав навушник у вухо, і його зосереджений погляд ясніше ясного дав зрозуміти: Габріель Антес на гачку.

    Я безуспішно тицяла своїми прозорими пальцями в інший навушник, намагаючись викотити його з-за стосу паперів і почути хоч звук. На жаль, мій стан мав серйозні недоліки. Або переваги – це ще як подивитися.

    Залізти в стіл я здогадалася не відразу – давалися взнаки людські звички. Але… Шукаємо позитив, угу? Я дослухала кінець розмови майже в ідеальних умовах.

    – …статтю не можна публікувати, – говорив на віддалі заступник директора. – Це знищить весь проект. Що із розслідуванням?

    – За офіційною версією Ліліана Евгенія загинула від рук Даніала Каса, тому що відмовилася допомагати йому в терористичній діяльності, – бубонів хтось, чий голос я ніколи раніше не чула. – Тіло знищено у дезінтеграційній камері.

    – Він зізнався?

    – Звичайно. У в’язницях Онікса-3 щиросердне зізнання вибити неважко. Можете не хвилюватись: справа закрита і не відкриється ніколи.

    – Якщо спливе стаття… Не мені нагадувати, що це стане катастрофою для всієї системи.

    – Ми працюємо.

    – Працюйте краще! Хіба так складно відшукати записи, які не надто й приховували?! Час минає!

    – Не турбуйтеся даремно. Через п’ять років це вже не матиме значення.

    – Все має значення! На кону репутація Онікса!

    – І неймовірні гроші. Тільки не кажіть, що працюєте на благо суспільства. Цей проект зробить вас найбагатшою людиною в системі.

    – Або з’явиться стаття і третина уряду піде під міжгалактичний суд. Землю рийте, але підчистіть усе! Помилки неприпустимі! Коли запахне смаленим, знадобляться цапи-відбувайла. Навряд чи хтось із міністрів погодиться на цю роль.

    Звук зник, і я не відразу зрозуміла, що причина цього – не технічні несправності, а ледь прикрита піною Амбер Міллс, яка занудьгувала у ванній кімнаті. Дівчина запхала навушник у вухо, і мені довелося відступити.

    – Про що вони, Еле? Що за проект?

    Метт вилаявся і вихопив у неї навушник.

    – Пташечко, я ж просив не лізти в це! – гаркнув зло.

    – Еле, ти стежиш за Антесом для себе?

    «За два тижні до тебе дійшло, крихітко», – посміхнулась я, все ще роздратована неможливістю підслухати далеку розмову.

    – Амбер, у твоїх інтересах забути цей вечір.

    Дівчина відсахнулася, налякана несподіваною люттю в тоні співрозмовника. Таким вона Іліаса Метта ніколи не бачила. І я не бачила, до речі.

    – Мені піти?

    Він подав їй рушник і навіть провів до дверей.

    – Ти ж будеш розумницею?

    – Я нічого не чула, Еле. – Амбер вийшла в коридор босоніж, залишаючи на підлозі мокрі сліди. – Якщо тебе зловлять, скинеш усе на мене, так? Я крутилася навколо Антеса, не ти… За що ти так зі мною? Що я тобі зробила?!

    – Ти нічого не чула, пташечко.

    Мені здалось, якби вона продовжила розмову, то потрапила б у дезінтегратор із синцями на шиї. Але Амбер була кмітливою. Вона пішла до своєї квартири і ридала без зупинки майже годину. Ну а Метт грав у «Підкорювачів стихії» з такою нерозсудливістю, що на десятому рівні його героя зжерли лайси-людожери.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.