28.3
Онікс-10 – марна справа, проте поряд із ним є ідеальна для туризму планета. На жаль, це заповідник… Нікому не цікавий заповідник!
Землю щороку відвідують мільярди людей, і вона процвітає. На Онікс-12 їздять лише місцеві школярі, інопланетні студенти та ті дивні особи, що шукають унікальність, а не символізм.
Антес знайшов однодумців у верхах. Офіційно нічого не вирішувалось, а ось неофіційно обговорювалися різні варіанти. Це було схоже на змову, про яку знали багато людей – і яку ніхто й ніколи не визнав би.
Онікс-12 закрили. Почалися роботи з «покращення» рельєфу.
У новинах це подавалось як «запобіжні заходи боротьби зі стихійними лихами», та насправді більш-менш придатні пейзажі активно змінювались, їм надавали земних рис. Географічне розташування не мало значення. З погляду ділків, туристам однаково, що Великий Каньйон сусідить із вулканами Даллол, – головне, щоб світлини були вражаючими.
Приблизно в той же час посилилося заселення планети чужорідними видами, і обґрунтування для цього не зміг придумати навіть Габріель Антес. Якби Онікс визнав, що свідомо знищує заповідник, його б заклювали!
Потрібна була причина. Чи випадок?
Корабель (бажано іноземний), що перевозить біовантаж для тераформування Онікса-10 (ГМО-рослини з прискореним циклом розвитку) зазнає аварії на порівняно безлюдному Оніксі-12. Вантаж потрапляє у сприятливе природне середовище і активно розмножується. Екіпаж корабля не може зв’язатися із зовнішнім світом, тож осідає на планеті. Щоб вижити, починає культивувати земні рослини, ускладнюючи ситуацію.
Через роки цих бідолах рятують, але Онікс-12 уже забруднено чужорідними видами. Громадськість шокована і обурена, проте нічого не вдієш. Заповідна планета перестала бути заповідною. Її можна відкрито декорувати як «Нову Землю», можливо навіть (завдяки синтезаторуБК) – як історично унікальну Землю докосмічної епохи. А якщо не вдасться – забудувати і не турбуватися через дрібниці.
Насправді планета й не помітила б одну аварію. Вона перетравила б чужі види, не залишивши їм шансів. Але привабливість «цапа-відбувайла» криється у тім, що його можна звинуватити в чому завгодно. Народ повірить, треба лише кричати голосніше. А на слова скептиків Онікс умів не реагувати.
«Каселоні» не пощастило. Метт помітив її випадково і вирішив, що вона згодиться. Власник – іноземець без серйозних покровителів, єдиний член екіпажу – якась незрозуміла напівлегальна персона, яку точно не розшукуватимуть, комп’ютерну систему важко зламати, але легко обдурити, особливо маючи право доступу державного рівня.
Все йшло за планом… Поки не з’ясувалося, що на борту занадто багато зайвих людей, включно з Родасом Торном (тим самим Торном, який звернувся за порадою до «друга» Іліаса, отримав дитячу програмку плюс спішно прилаштовану в ел-роз’єм голку з «Оніксідролом» і мав надовго заснути в першокласному готелі на Оніксі-6!), Даніалом Касом та Матіасом Антесом, викраденим з нелегальної вечірки за кілька днів до відльоту «Каселони».
Трясця, молодий Антес справді був там!
І це зіпсувало все.
***
Екран планшета на мить став яскравішим, потім блимнув. Сем припустив, що примара запускає якісь додатки, проте впевнитися в цьому було неможливо.
Метт ніби щось відчув. Заворушився, змінив позу, стрільнув очима на підлогу…
Екран згас саме вчасно.
– Кролики – не насіння, їх у наших бочках не було. – Сем не хотів, щоб співрозмовник зосередився на планшеті. – Чи вони набігли із садиб чиновників?
– Обґрунтування щодо тварин ми створимо пізніше, – гордовито відрізав Іліас. – Першочергове завдання – рослинний світ. Будь-який ідіот знає, що основа екосистеми… вам смішно?!
– Ви смішні. Може, я ідіот, але й без звання професора розумію: у вас нічого не вийде.
Метт, забувши про наручники, змахнув кулаками і скрикнув, коли металевий браслет обдер шкіру з його зап’ястя.
– Тераформацію застосовують скрізь, – прошипів, докладаючи зусиль, щоб зберігати спокій.
– Знаю. Але на Оніксі-12 іде не тераформація, а шкідництво. Не заперечую, воно може змінити планету… Трішечки. Копією Землі ви її не зробите ніколи.
– Ми запустили процес!
– І дикі лайси вам за це дуже вдячні. Не помічали, як збільшилася їхня популяція? Це завдяки незвично калорійній їжі. Кролики, якщо до вас не дійшло. Лайси всеїдні, у природі зазвичай харчуються рослинами, а м’ясо залишають для дитинчат. Але зараз у них повноцінний м’ясний раціон, із яким їхній метаболізм іноді й не справляється. Ні, Іліасе, я не цікавлюся зоологією, не дивіться так здивовано. Ці розумні слова сказав мені ваш колишній колега. Смішно, як гадаєте? Ви хотіли збудувати рай для туристів, а вийшов рай для лайсів. Звісно, ваш проєкт спровокує серйозну екологічну катастрофу, та я впевнений, що планета з нею впорається. А як виправдаєтесь ви?
Метт засміявся і похитав головою, вдаючи подив:
– До того часу, як Онікс-12 стане сміттєзвалищем, мене в системі вже не буде. Ну або я допомагатиму його рятувати, ще не вирішив. Ви зовсім нічого не розумієте, Райсе? Хоч би що трапилося з планетою, це принесе гроші.
– І це варте загибелі «Каселони»?
– Та ніхто не збирається вас убивати! – Іліас підвищив голос. – Будуйте хижки, обробляйте землю, полюйте на лайсів! Живіть як заманеться!
Натхненний тон і дружня усмішка не могли обманути Сема. Він пам’ятав, з чого все почалося, і не мав ілюзій щодо перспектив.
– І доки? Поки вам не буде потрібен винний?
– Суд вас виправдає, жодних сумнівів. Ви ж не мали вибору. Виживання – основа людства.
Сем скрипнув зубами. Що за лицемірний світ? Його заполонила брехня, від якої не сховаєшся навіть на безлюдній планеті.
– Серйозно? Як виправдав Леві Стар? На її долю це виправдання мало вплинуло.
Метт, все ще усміхаючись, схилився до планшета, але не зміг його дістати..
– Ви так злилися, що відсунули крісло, – зауважив Сем. – Подати?
– Не чіпайте! – Обличчя Іліаса спотворилось. – Ні, я сказав!
Із динаміків полився шум, і полонений відсахнувся, не розуміючи, що відбувається. Крісло від’їхало ще далі, його ніжки заплутались у густому ворсі килима.
«Зовсім розладналися… Треба ремонтувати. Ну справді ж треба», – Сем дочекався, поки какофонія закінчиться, і наказав бортовому комп’ютеру перевести голосове повідомлення в текст.
Великий екран на стіні ожив, на ньому з’явилися рядки.
– Це що?! – Метт витріщився на них, ніби ніколи такого не бачив.
Сем скривився:
– У нас тут дехто обманом отримав доступ до управління і трохи паскудить. Каже, що індивідуалізує систему, хоча на місці системи я б за таке бив паралізатором.
– Але… Метелики та квіточки?..
– Алегорична цензура. Раніше стояла графічна, і це дійсно змушувало стежити за язиком. Що ж, подивимось… Якщо відкинути п’ять маточок, сім тичинок, дванадцять метеликів на квіточках і одного подвійного метелика, можна побачити, що ваш друг Даніал Кас намагається поговорити про минуле. Хочете з ним поспілкуватися?
Метт спохмурнів ще більше, похнюпився і похитав головою:
– Думаю, він швидше назве мене метеликом, ніж погодиться вислухати.
– Квіточкою, – педантично уточнив Сем.
– Що?
– Неважливо.
Іліас трохи помовчав, потім підняв очі:
– Ви ж розумієте, що вам доведеться мене відпустити, Райсе?
Сем відвернувся. Підхопив сплячу Сану на руки і попрямував до дверей.
– Вбивати я вас точно не збираюся, – промовив спокійно, оглянувшись на порозі. – А щодо «відпустити»… Залежить від того, що ви запропонуєте натомість. Не ображайтесь, але розмовлятимете ви тільки зі мною.
– Насолоджуєтеся владою? – з розумінням мовив Метт.
Здавалось, його це припущення порадувало, тому що без проблем вписувалося у звичну йому картину світу.
– Та не дуже, – зітхнув Сем. – Але з іншими у вас навряд чи складеться діалог. Вам трохи не пощастило, Метте. – Він тупцював, бо Сана важила досить відчутно, а двері чомусь заклинило на дві треті. – Поки ви викрадали «Каселону», на ній зібралася така компанія, що душогуб Райс серед них як безневинне біле ягнятко, і це зараз була не алегорія.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!