"Каселона". Шалений рейс

***

– Я радий, що ви залишилися по цей бік утилізатора, Райсе, – ніяково пожартував Арістей, коли Сем, обурений і стурбований новиною про новий етап взаємин імовірного кіборга та «Зари», у пошуках правди завітав на кухню. – Що, побачили світло у кінці тунелю і розлюбили вітамінне кормолайно? Сідайте. Не бійтесь, котлетами вас не частуватиму. Як щодо вареної броколі?

У Сема потемніло в очах.

«Еліанину кінець», – майнула думка, що межувала з безумством.

Представника дружньої цивілізації пошматували, кинули в окріп, обсмажили на середньому вогні… Це ж канібалізм! Ксеноканібалізм, що не менш огидно.

– Підливи? – Вовк орудував біля плити і аж випромінював задоволення. – Не ображайтесь, але ту вашу капусту я викинув. Вона і на вигляд зіпсована, і смердить чимось. Цвіль, мабуть.

«Еліанину точно кінець», – на зміну недовірі прийшла приреченість.

Те, що потрапило в утилізатор, назад не повернеться ні в якому вигляді, а інопланетянин все-таки жива розумна істота.

– Добре, що нагадали. – Арістей підштовхнув до Сема тарілку із золотистими шматочками тіста і нахилився до відра для сміття. – Кину в переробку, а то запах від цієї броколі… хм.

– Ні!

Вовк із подивом спостерігав, як власник космічного корабля по лікті запустив руки у сміття і перемацує картопляне лушпиння.

– Його тут немає. – Через п’ять хвилин до Сема нарешті дійшло, що зусилля марні.

– Кого? – голос Арістея звучав надмірно спокійно.

– Елі… Броколі!

– Он там, на підлозі у контейнері… було нещодавно. Може, Сана віднесла назад у морозилку? Треба перевірити, а то інші продукти зіпсуються.

«Вперше в житті я радий кіборгу», – подумав Сем, прямуючи до умивальника.

Співчутливий погляд Вовка свердлив спину, мило чомусь не вилазило з дозатора, вода бризнула нестерпно гаряча… А ще думка про те, що десь на «Каселоні» є еліанин, і в цього еліанина мало шансів дожити до пункту призначення, відчутно тріпала нерви.

– Арістею, ви коли-небудь стикалися з еліанами?

– З огляду на те, що Онікс для них закритий, можу сказати точно: ні. А в чому справа?

Сем без довгих пояснень наказав «Зарі» шукати картинки за запитом «залялькований еліанин».

– Не жартуєте? – Вовк збирався сполоснути довгу ложку, але впустив її у мийку і наблизився до невеликого екрана над столом. – Ну і навіщо ви це приховували? Боялися, що я заявлю про нелегалів на борту? Відпиляю гілку, на якій сиджу? Чи у вас параноя сильніша за нашу сімейну?

Сем невизначено хитнув головою, відмовляючись визнавати, що у реальність еліанина він повірив зовсім недавно, а зображення з галанету вперше побачив разом із Арістеєм.

– Це таке… Не бізнес, а чисто по дружбі, – промимрив ухильно і, щоб зайняти чимось рот і уникнути необхідності розмовляти, надкусив золотисте щось, що на смак нагадувало капустяну оладку.

– Ваше «чисто по дружбі» тягне на п’ять років Онікса-3. – Вовк витер руки паперовим рушником і сів на табурет навпроти співрозмовника. – Відколи еліанські військові випробування спровокували екологічну катастрофу на Оніксі-13, усі зв’язки з Еліанією розірвано, хоча ксеноси й обіцяли виправити ситуацію протягом кількох років. Уряд вирішив, що вигідніше смертельно образитися і страждати, волаючи про ненадійність еліан на кожному зібранні Міжгалактичної Співдружності. Навіть із Аліаном союз організував… Недовгий, щоправда. Онікс не вміє дружити.

– Аліан – це в тій же системі, що й Еліанія?

– Точно. Незалежна планета, населена тільки людьми. До речі, зараз між Аліаном та Оніксом щось на кшталт «холодної війни». Бачили в новинах історію аліанського шпигуна та його тутешньої дружини? Аліанця обміняли на наших агентів, та й забули про нього, а ім’я «зрадниці» досі приносить дохід. Її зробили прикладом для інших. Тепер «закохатися в аліанця» означає «зрадити Батьківщину».

– Угум. – Сем виявив, що тарілка скоро спорожніє, і стишив темп. – До речі, щодо в’язниць та насильства над особистістю… Це, – він люто смикнув себе за волосся, – що?!

– Гадки не маю. – Невимовно чесні очі Вовка чомусь дивилися вбік. – Так ось, Еліанія…

– До біса Еліанію! Я хочу знати, що сталося за минулий день, і ви розповісте все. Пояснити, чому? Тому що в цьому бедламі ви – той, кому я довіряю найбільше, а ще тому, що ви у мене в боргу.

Вовк опустив лікті на стіл і вперся широким підборіддям у кулаки.

– Пояснити, чому я швидше заклею собі рот суперклеєм, ніж розкрию таємницю вашого помолоділого волосся? – промовив без глузування. – Тому що зараз та в майбутньому вона нічого не означає і не означатиме, зате може отруїти життя всіх на кораблі. Дивуюсь я з вас, чесне слово. У нас тут небезпечного терориста затримано, а ви про зачіску турбуєтеся. Краще обговорімо, як його утримувати до прибуття на Онікс-10. Чи хочете відразу повідомити поліцію? Вони пришлють найближчий патрульний корабель, тільки врахуйте, що без обшуку не обійдеться. Ще оладок? Може, ризикнете і спробуєте котлету? Що з вами, Райсе? Сподіваєтеся, що вас шляк трафить і проблеми зникнуть самі собою? Чи Сана не розповіла вам про Даніала Каса і Матіаса Антеса?

«Сана багато чого не розповіла», – голова йшла обертом від новин.

Одна біда краща за іншу… Немов Всесвіт раптом надумав геть-чисто розмазати «Каселону» та її власника!

Терорист і викрадення – це не «зайці», не злом бортового комп’ютера, не кіборг із людськими документами і навіть не перевезення нелегалів. Справа серйозна. Потрібно негайно зв’язатися з владою Онікса, пояснити ситуацію, дочекатися супроводу, і через два дні…

Ага, тут і починаються проблеми.

Поліція не обмежиться вдячністю за сприяння та обіцяним у новинах чеком. «Каселону» перевернуть згори донизу, всіх ретельно перевірять. Спочатку знайдуть контейнер із еліанином (не викидати ж його, щоб уникнути питань?), потім – бляшанку, що прикидається членом екіпажу.

У першому випадку покарають Олександра Райса як відповідального за пасажирів. П’ять років ув’язнення? Ну-ну. Сем знав цю систему правосуддя. У ній штраф був універсальним способом покарання за дві третини злочинів. Єдиний мінус такого варіанту подій – гроші, яких завжди немає. Але на одне звинувачення, мабуть, зібрати вдасться.

Та якщо до справи приплетуть кіборга, спливе ім’я Нікала. І Алесани, звісно. Тієї самої Алесани, що сьорбнула чимало горя, а наостанок ще й отримала плювок у душу від самовпевненого дурня, що поспішив із висновками.

Незважаючи на суперечки з Нікалом, Сем вважав його єдиним другом у системі Онікса. Він би з радістю вибив торговцю всі зуби, щоб відплатити за аферу із залізякою, але цькувати Нікала поліцією не збирався. Та й тиха Алесана викликала співчуття. Їй допити ні до чого. Тим паче, коли пошириться новина про те, що вона залишилася на Оніксі, Джеділей Сін захоче приділити дівчині увагу.

Чи Нікал уже вивіз її за межі системи?

Неважливо. Поліція в плани «Каселони» не вписувалася. Принаймні у відкритому космосі, де неможливо сховати еліанина та прибрати з поля зору кіборга.

– Я поговорю з Касом, – вирішив Сем. – А потім обговоримо варіанти.

– Хочете знати мою думку? – Арістей повернувся до мийки і ввімкнув воду. – Вічна прогулянка серед зірок надійніша за будь-яку в’язницю.

Сем похмуро кивнув. Він не збирався заходити так далеко, але й зображати ображену невинність не став. Краще перестрахуватися, ніж знаходити трупи один за одним. Як на «Селестині»… Триклята «Селестина»! Вона ніколи не згасне в пам’яті, але це й на краще, тому що деякі речі забувати не можна.