Босорка ТОМ 1

Вступ

Не мріяли в дитинстві про песика чи котика?

Тоді ця диво-розповідь, напевно, не для вас.

Звичайного пухнастика, а не якусь екзотику,

Для котрого знайдеться кохання про запас.

Шукали ми розраду в обіймах наших друзів,

Ніхто не зустрічав нас так радісно в дворі.

Ми ж набагато старші за наших карапузів,

Корисна та взаємна ця дружба дітвори.

Батьки не дозволяли, про гігієну дбали,

Насправді було важко і нас прогодувать.

Ми заробляли право, збирали на те бали,

До свята, щоб це Щастя могли подарувать.

Не було ветлікарень та торговельних марок,

Які нам пропонують сьогодні для тварин.

Важкий дістався, певно, радянський всім нам спадок,

Пухнастики — це радість серед сумних царин.

Доросле життя

Потреба мати друга в дитинстві не пропала,

Переросла у сильні дорослі почуття.

Тому, коли донька́ про дозвіл запитала,

У мене не було якогось розпуття́.

Марго — це наша кішка, розумна та красива,

Допомагала, навіть, дивитись за дітьми.

Шістнадцять років з нами, молюсь — була щаслива…

Тринадцять років скоро вона є у пітьми.

Дорослі стали діти, роз’їхалися з дому,

І якось сумно, пусто. Залишились удвох.

Ми почали́ шукати пухнастика свідомо,

Одного разу стався такий переполох.

Знайомство

Донька передзвонила, сказала скоро буде,

Сюрприз приготувала, порадувати нас.

Цю мить душа моя ніколи не забуде,

Сюрприз підняв емоцій хвилю за Парнас.

Двомісячний красунчик: у смужку тепла шубка,

Худенький, але вуха пухнасті — просто рись.

Як кава з молоком, животик є та грудка.

Такому не можливо сказати: «А ну, брись!».

Великі та розумні, ще й добрі оченята,

Найкращі в світі лапи — великі та міцні.

Одразу розпочав облизувать завзято,

А муркотів так голосно, навіть уві сні.

За розум та солідність, за поведінку стриману,

(Олімпіада в Лондоні проходила в той час).

Назвали хлопця Черчиллем. Повагу в тім отриману

На все життя до Англії наш кіт таки припас.

Дванадцять років разом у радості та горі,

Він відчуває настрій, вкладає на ніч спать.

Як сонечко він світиться, коли гроза на дворі,

У суперечку з нами воліє не вступать.

Сумління

Це ціле море радості та щастя від пухнастика,

Але останнім часом у сумнівах живу.

Потрібні або ні ті ігри та гімнастика,

Тож вирішила твердо, що сумнів розжену.

Я маю розуміти, що каже Черчилль вранці,

Помахуючи хвостиком і в очі загляда.

Освічені, дорослі, давно не голодранці,

Тож має бути впевненість у діях тих тверда.

Прочитано немало про досвід спілкування,

Про виховання ме́нших братів наши́х, сестер.

Гризе лише одне постійно запитання:

Наскільки був наш Черчилль щасливим до тепер.

Шукати чудо, звісно, невдячна річ — «касторка»,

Узнала про можливості, яких не бачив світ.

Потужний персонаж, карпатська є босорка,

Знайшла у Wikipedia зручний короткий звіт.

Босорка

Це відьма у слов’ян. Бісурка, босурканя

У Карпатах називають особу цю усі.

Красуня, що приваблює навколо всіх із рання,

Під вечір обертається в страшній своїй «красі».

Вночі стає потворною, старо́ю, волохатою,

Зморщене обличчя, червоні очі злі.

З’являється створіння, як правило, під хатою

Як буревій у розпалі, у снігопад, в грозі.

У жабу обернутися, свиню, змію, кажа́на

Босорка може запросто — лякає так людей.

Німієте від вигляду та вийти з того стану

Не зможете ще довго, бо як — нема ідей.

Босорка є чаклункою, ворожить на дозвіллі,

Виконує бажання та дорого бере.

І кожен, як і я, у власнім божевіллі

Пояснення бажанню любому підбере.

Бісурка може легко людей приворожити,

Розвести геть коханих, наслати навіть смерть.

П’яниця дивовижно швидко покине пити,

У бізнесмена раптом — щаслива круговерть.

Погоду підкоряє та вкрасти може щастя,

Дитину підмінити — для неї плюнуть раз.

Там, де босорка є, вирує геть безвластя…,

Хоча допомагає у всьому напоказ.

Знайшла адресу швидко. Адреса — відповідна:

У Старих Мухоморах бісурка є одна.

Найкращих відьом ця особа вельми гідна,

Та може запросити за послугу до дна.

Прийшла, вклонилась низько, як люди говорили,

Та ввічливо прохання до неї донесла:

«Не хочу, щоб колись мені цим докорили.

Чи варто з цим питанням звернуть до ремесла?».

Кривий рот посміхнувся, подумала бісурка,

Почухала потилицю, відповіла отак:

«Готова ти, розумниця, потрапити у дурку,

Відчути божевілля гіркий, смердючий смак?

Тварину розуміти потрібно геть душею,

І відчувати серцем, що відчуває він.

А цим бажанням риєш сама собі траншею…».

І тут гучний роздався на телефоні дзвін.

Пробудження

Відкрила очі я невпевнено, повільно,

Мій Черчилль, як завжди, десь поряд муркотів.

Безмежно я люблю тебе так ніжно, сильно,

Ти кращий за усіх, що на землі, котів.

Насниться вже таке, забула де реальність,

Не розумію зустріч з босоркою була?

У кожного свої бажання та ментальність,

Але цікавий досвід у скриньку здобула.

Мораль

Проблеми у житті ми можем подолати

Без звернень до чаклунства, босорки чи пітьми.

Долаючи усе, сильніше можем стати,

І навпаки: є ризик зостатися дітьми.