Занурення

Зазвичай вона не непритомніла посеред вулиці, але цього разу щось пішло не так.

Гіркота запахів лікарняних коридорів і солодкого освіжувача повітря в кабінеті терапевта досі відчувалися на корені язика та викликали нудоту. Сіла, потираючи голову. Скривилася від болю, намацавши скоринку засохлої крові на голові. Світ перед очима хитнувся, а шлунок стиснувся, обпалюючи жовчю стравохід.

Дівчина завмерла на мить. Дочекалася, коли нудота, що наплинула раптово, відступить. Обережно озирнулася, боячись зробити зайвий рух, щоб голова не пішла обертом.

Котра година?

Ще вранці дівчина вирушила до лікарні, щоб отримати щеплення від вірусної інфекції, яка охопила місто. А потім… Що було потім?

Душне літнє повітря віщувало грозу і пахло солоною рибою. Сонце палило шкіру. Через це по спині котився піт та приклеював сорочку до тіла. Неподалік на бруківці розпласталася дівчинка, поряд з нею — юнак, трохи далі — чоловік похилого віку. По всій площі лежали люди. Між лавками, на газоні, посеред дороги.

Вони також знепритомніли? Може, через спеку? Через вірус?!

Дівчина вперлася долонею в асфальт, збираючись підвестися, але ненавмисне торкнулася холодної руки жінки з кучерявим темним волоссям, що розтяглася зовсім поруч. Чомусь серце пропустило удар і з наступного шалено забилося.

Вони не знепритомніли.

Вони всі мертві.

Перш ніж дівчина встигла повністю це усвідомити — почула голоси. Вони наближалися. Думки в голові повзали мляво. У потилиці розквітав біль, колючими стрілами розповзаючись по кінцівках. Язик не слухався. Двоїлося в очах.

Насилу підійнявшись на ноги, вона зробила крок назустріч голосам.

«Що сталося?» — єдине питання, яке циркулювало у свідомості.

«Що сталося?»

Ноги заплітались. Обережно переставляючи їх, вона добралася до центру площі та сіла на край чаші фонтану. Бризки води холодом жалили шкіру. Нещадно хотілося пити. Але короткий погляд на рідину, що плескалася в чаші, відбив усяке бажання. Вода у променях сонця відливала блідо-рожевим — такий відтінок давала кров. Яскраво-червоні калюжі й патьоки виднілися по всьому бордюру.

Нудота знов стиснула шлунок, жовч гіркотою застрягла у горлі. Дівчину б знудило, та блювати було нічим.

Голоси — чоловічі — лунали з-за рогу театру, що стояв на перетині Грін-сквер та Четвертої вулиці. За пару хвилин дівчина побачила власників баритону. Кинулась би їм на зустріч, але все, на що вистачило сил — це встати й впасти на асфальт.

Вона не могла видати жодного звуку. Сльози наверталися на очі й відразу ж висихали під палючими променями сонця. Пересохлі губи потріскалися.

Четверо молодих чоловіків, одягнених у чорно-синю форму, схожу на форму військових, йшли у її напрямі. На поясі кожного виднілася кобура з пістолетом, а через плечі було перекинуто ремені автоматів.

— Ця, здається, жива, — сказав один із незнайомців, озирнувшись на товаришів. Його погляд не віщував нічого доброго. Був розсіяним, як від впливу наркотиків.

— Капітан Очевидність, — їдко зауважив другий. — Чи не рано вона прокинулася?

— Мутантка? — спитав третій. Він нахилився до дівчини, закривши собою сонце. — Гей, крихітко, хочеш зжерти наші нутрощі?

Четвертий окинув її поглядом, потім зняв з пояса фляжку, відкрутив кришку та простяг. Дівчина припала потрісканими губами до шийки, а коли напилася, чоловік обережно прибрав пасмо світлого волосся з її обличчя і пильно вдивився в нього.

— Ти в порядку? — поцікавився він, простягаючи руку.

Вона забарилася, але все ж таки прийняла допомогу та за мить знову невпевнено стояла на ногах. Не могла відвести погляду від його мармурово-сірих очей.

— Кажу, ти в порядку? — повторив він.

Інші чоловіки мовчки трималися поруч. Не інакше — цей був головним. Хто вони? Поліція? Військові? Банда? Це через них усі мертві?

Зітхнувши, сіроокий лідер витер з чола піт і скомандував:

— Перевірте решту. Тут мають бути живі.

— А що з цією німою рибкою? Навіювана? — перш ніж розпочинати виконання наказу, спитав рудоволосий чоловік. Від спеки в нього розчервонілися щоки, що зробило розсип ластовиння не таким помітним.

— Розберуся. Іди, Ріку. — Лідер дочекався, коли чоловіки розбредуться площею, і додав: — Мене звуть Хіллан.

— Спасибі, — промовила тремтливим голосом дівчина. — Що тут сталося? — Попри спеку, вона раптом здригнулася.

— Перезавантаження. — Він дістав пістолет із кобури. Зняв із запобіжника.

Вона сіпнулася. Відступила.

— Не бійся. Я не збираюсь у тебе стріля… — Хіллан не договорив. Названий Ріком першим спустив курок, цілячись у літню жінку. Постріл громом розкотився над містом, злякав птахів, що сиділи на деревах, дзвоном віддався у вухах. Хіллан озирнувся на товариша: — Якого біса, Ріку? Де твій глушник?

— Вибач, брате. У неї очі вже побіліли.

— Зрозуміло. Наступного разу краще скористайся ножем.

— Зрозумів.

Коли Хіллан знову повернувся, дівчина задкувала. Серце, охоплене панікою, тяжко билося в грудях.

— Стій, — наказав Хіллан, але вона не послухалася. Він зняв із кріплення на поясі дивний предмет, схожий на безконтактний градусник, та направив його на дівчину.

Тонкий звук, схожий на ті, якими перевіряють чутливість слуху, зачарував її. Вона зупинилась. Хіллан підійшов упритул, простягнув пістолет. Дівчина ніколи не тримала зброї, й все в ній билося від жаху, ось тільки вона не могла опиратися невідомій силі, що скувала тіло.

— Візьми, — спокійно сказав Хіллан. Його голос звучав м'яко, ніби вони не стояли в парку, засіяному десятками тіл, ніби він не простягав їй пістолет, а його товариш хвилиною раніше не вбив людину.

Утім, все не мало значення. Розум ніби сп'янів.

Вона взяла зброю. Холод обпалив пальці.

— А тепер стріляй собі в голову. — Лагідний тон Хіллана зовсім не в'язався з його словами.

Очі защипало від сліз. По спині повзав холодок.

— Ти ж не чекаєш, що я повторю наказ? — Хіллан схрестив руки на грудях, все ще тримав у долоні дивний пристрій. Виглядав непохитним і рішучим. Готовим будь-якої миті вихопити ніж і перерізати їй горло.

Дівчина уважно оглянула обличчя чоловіка. Широкі вилиці та ніс із горбинкою, тонкі губи та виразні сірі очі. Такий вигляд мають усі вбивці? Ні. Але її — так. Вона не могла опиратися. Руки з пістолетом самі потяглися вгору, до підборіддя, доки дуло не вперлося під щелепу.

Вона заплющила очі. Розпач скував тіло крижаними ланцюгами, що не дозволяли викинути зброю. Вона хотіла, жадала цього, розуміла, що робить дурість, але тіло відмовлялося слухатись. Схлипнула і мало не натиснула на спусковий гачок.

— Досить. Прибери пістолет. Йдемо зі мною, — пролунав голос Хіллана з нотками схвалення.

Пістолет, тяжкий, тут же випав з онімілих рук. Вдарився об асфальт. Дівчина зробила крок уперед, ось тільки другому статися не судилося. Темрява зімкнулась перед очима, зануривши її в неспокійний сон.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Юрій Запорожець
12.03.2024 06:34
До частини "Занурення"
Коментар видалено автором
Юрій Запорожець
12.03.2024 06:34
До частини "Занурення"
Спойлер!
Цікаво. Навіває думки про щось на кшталт зомбі-апокаліпсису. Причому явно кимось зрежисованого. Прийде читати далі, щоб дізнатися, прав я був чи ні ;-)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Айлін Руж
    11.03.2024 21:38
    До частини "Занурення"
    Спойлер!
    Початок, як на мене, занадто розтягнутий, але він інтригує. Виникло занепокоєння за ГГ, коли їй наказали представити до себе пістолет. Незрозуміло хто всі ці люди в чорно-синіх костюмах, але вони мені вже не подобаються 😅 (у плані як люди, а як персонажі за діалогами та взагалі все добре).
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Айлін Руж
    11.03.2024 21:38
    До частини "Занурення"
    Коментар видалено автором
    lolGrim
    29.11.2023 05:24
    До частини "Занурення"
    Інтригуючий початок. Поки що, мало що зрозуміло, є лише натяки на те, що з цього моменту починається шлях гг у невідомість, овіяну таємницями, мерцями і озброєними диваками... Крокую туди разом з нею)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Solomon Dorime
    14.09.2023 00:51
    До частини "Занурення"
    Уже в першому реченні русизм)) "втрачати свідомість" - непритомніти. "Ненароком" допускається у розмовній українській, але ж це книга)) Та ледь не у кожному абзаці. Але сам початок інтригує, дякую...
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Діана Вінтер
    14.09.2023 05:51
    До частини "Занурення"
    Дякую за ваш коментар. Я лише покращую свою українську, а це книга, яку я перекладала найпершою після того, як 13 років писала рос. Тому так, я можу допускатися помилок.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Мавка (Ганна Заворотна)
    31.07.2023 17:21
    До частини "Занурення"
    Спойлер!
    Якась підозріла вакцина, якщо від неї спокійно можна вирубитися на рік і не померти за цей час Мутанти не піддаються гіпнозу? Правильно буде:ледь не знудило, але блювати було нічим
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Варя Фадєєва
    21.11.2022 00:16
    До частини "Занурення"
    Дуже інтригує та захоплює із перших рядків! Під кінець розділу взагалі тримало в напрузі дуже сильно. Я вже була готова до того, що в нас буде інша головна героїня, а це лишиться коротким епізодом, про який ми більше дізнаємось потім)) Дуже якісно описана атмосфера. Одразу ніби відчуваються і температура повітря, і запахи, і спрага, з якими доводиться мати справу персонажам.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Злата Соловей
    29.08.2022 21:28
    До частини "Занурення"
    Люблю стрімкі початки романів, які буквально з місця в карʼер затягують читача. Добре відчувається страх героїні, що прокинулась невідомо де серед мерців. Та ще й пістолетом в лице тичуть, примушують занапастити себе.... Я так зрозуміла, що це була якась перевірка, але все одно героїню шкода. Цікаво, що ж це за епідемія така, що майже всі померли? Але, якщо чесно, одразу згадується початок епідеміі коронавірусу 😄
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Діана Вінтер
    30.08.2022 00:30
    До частини "Занурення"
    Ой дякую 🥰 я цей роман писала у 2020 якраз. Хоча спланувала набагато раніше, але епідемія коронавірусу теж вплинула, брала деякі елементи для реалістичності ☺️
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Тамара Рудик
    10.07.2022 18:14
    До частини "Занурення"
    Мені подобається 😀🔥 цікаво, просто і захоплююче 🔥🔥🔥 мені вже стає сумно, коли думаю, що на сайті фрагмент 🙁😅
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше