Окіану приходить кінець

Мая прокинулася, бо ніс лоскотав солодкий аромат бананових млинців, що шлейфом тягнувся з кухні. Звідти ж долинала пісня «Where did you sleep last night». На радіо щосуботи рівно о сьомій ранку починали крутити пісні Nirvana, і від цього батько Маї був у захваті. Він навмисно вставав раніше, щоб встигнути до початку програми. Коли Мая питала, чому він так захоплюється тим, що Nirvana крутять на радіо, батько відповідав: «В інтернеті я можу послухати, так. Але тоді я слухатиму на самоті. А на радіо нас, слухачів, сотні тисяч. Це так надихає, коли ти знаєш, що не один».

На неї дивилися вицвілі очі чоловіка з рекламного плаката. Мая лежала на холодній підлозі, згорнувшись клубочком, й затиснувши в долоні рацію. Та більше не говорила голосами. Фаніган називав техніку, в якій сіли батарейки або акумулятори — «мертвою».

Чому згадався саме Фаніган — Мая не знала й не хотіла замислюватися. У голові дзвеніло, боліли опухлі повіки, пересохло в роті, бурчало в животі. Крізь вікна падали гарячі сонячні промені, вони ж припікали спину. Але дівчина не рухалася. Ось уже котру годину лежала, відчуваючи себе розбитою статуєю. Хвилями накочувала дрімота, то відбираючи свідомість на кілька секунд, то знову викидаючи Маю до суворої реальності.

Хіллан буде на радіостанції. У нього там справа — це вона дізналася з розмови рацією. Від «Сільвера» до Хіллана лише кілька кварталів. Але він точно не очікує побачити Маю.

Він мав її вбити.

Вона заплющила очі, відганяючи спогади про солдатські будні. Закрила обличчя рукою та шумно видихнула.

Минулого року вона була солдатом. Близько тижня провела бунтівником.

Хто вона тепер?

Белона Дей чи Мая Коннелі?

Хто із них справжній?

Дівчина перевернулася на спину. Дослухалася до відчуттів. Батько казав, що серце ніколи не бреше. Можна скільки завгодно обманювати розум, але серце завжди знає правду. І зараз воно тяглося до Хіллана. Всупереч можливим наслідкам.

Мая вибралась із кафе-бару. Навколо не залишилося ні росинки. Шукати воду у крамницях собі дорожче. Тільки з рішенням продовжити жити всупереч усьому Мая зрозуміла, як нерозумно було тікати. Готуючись до евакуації, вони сховали речі неподалік аеропорту. Все ж таки прийди вони до літака з рюкзаками — це відразу викликало б питання.

Але коли Мая втекла — вона навіть не подумала зазирнути до схованки та забрати свої речі, тож тепер залишилася ні з чим. Лише автомат із майже порожньою обоймою — неначе глузування долі в ній залишився один патрон.

Мабуть, правильно було б одразу попрямувати на північ, вгору Першою вулицею, щоб потім повернути, дістатися до Третьої та дістатися потрібного місця. Ось тільки для Маї більше не існувало звичних понять «правильного» та «помилкового». Вона хотіла знайти воду, тож пішла вниз, на центральну площу — до фонтану. Нещодавні дощі мали заповнити його чашу прісною водою.

Слабкий вітер похмуро хитав смарагдові хвилі трави. Розносив над містом звуки кроків, далекі голоси.

Мая ледве переставляла ноги, вони плуталися в чагарниках. Жорстоке сонце та солдатська форма видалися несумісними речами. У сауні й то не так спекотно, як у масивній куртці та штанах із щільної тканини. Мая швидко позбавилася верхнього одягу, залишившись тільки в сірій майці та джинсах. Волосся зібрала в пучок.

Дорогою на площу вийшла на автостраду й зупинилася біля однієї з машин — червоного «Седану», що вигорів на сонці. Протерши кулаком брудне вікно з боку водія, Мая зазирнула всередину. Скелет загиблого господаря авто був одягнений у штани та сорочку. На сусідньому сидінні лежала пляшка. Намірившись її дістати, Мая смикнула дверцята, але ті не піддалися. Тоді дівчина обійшла автомобіль та прикладом автомата вибила скло. Відчинила двері зсередини й ретельно обстежила салон. Невеликий ніж, порожня пластикова тара, дерев'яний хрестик на дзеркалі заднього виду — все, що вдалося знайти.

Варто було Маї завершити обшук і знову попрямувати до фонтану, що вже виднівся на горизонті, Окіан сколихнув дівчачий зойк. Він пролунав з універмагу і був таким надривним, гірким та сповненим болю, що несамохіть серце забилося швидше. Не можна його ігнорувати. Воно знає як краще.

А Мая впізнала голос.

Той належав Фло.