Вижити у забутому світі.

[13й день другого місяця Весни.]

Шостий день, пора відправлятись.

Морально підготувавшись, він пішов в храм з самого ранку, задовго до початку робочого дня. Стоячи перед вхідними дверима й несміливо простягнувши руку, Дем’ян все сумнівався чи дійсно варто заходити, чи не вб’ють його, чи не принесуть в жертву? Зібравши останні крупинки своєї хоробрості він відкрив двері й зайшов в середину. До ранкової служби іще далеко, в середині нікого. 

Феола: Грішник, я спостерігала за тобою як тільки ти підійшов до стін храму. Який ж ти переляканий, ха-ха-ха. Я ж тобі сказала, у мене немає намірів тебе вбивати.  

Згусток світла літаючий туди сюди навколо хлопця. “Ця Богиня така докучлива...” саме така думка промайнула у голові. Сьогодні до речі, Феола не використовувала свою силу для зупинки часу, тому Дем’ян відчував себе трішки спокійніше, адже духовна сила навколо була мінімально  сконцентрована. 

Ф:  Грішник, я розумію, що ти не винен, але порушення закону, є порушенням закону. Смертні в Імперії граються з артефактами минулої Ери, але це не більше чим дитячі забавки, вони й самі про це знають, тому не бояться нашого гніву. Інша справа – те що в твоєму тілі. 

Дем’ян:  Чи можу я дещо спитати? 

Ф:  Я тут не для розмов, але нехай вже буде. 

Д:  Що мене все ж чекає і чи можна не вплітати у це мою сім’ю? 

Ф:  Заради неба хлопче, ти кого з мене робиш? Я Богиня Землі, а не Хаосу. Твоїй сім’ї нічого не грозить. А що тебе чекає – це сама цікава частина. Після цієї фрази вона єхидно посміхнулась. 

Д: ... (О Боги, я взагалі не розумію що вона від мене хоче!) 

Ф:  Кхм. Слухай мене уважно, ці шість днів я не сиділа склавши руки. Проснувшись, я  відчула серйозні зміни  навколо, скажу одразу - якщо так піде далі, життя усіх на цьому світі буде під загрозою.  

Д:  Чому ж ви тоді не втрутитись та не спасете цей світ? 

Ф:   А ти набрався сміливості, чи можливо це дурість? Боги не можуть втручатися на пряму в справи смертних, такі закони Небес, якщо ми будем порушувати встановлені закони, навіщо вони тоді узагалі? Навіть під час “Війни за виживання” ми використовувати тих, кого ви називаєте “Героями”, ви самі маєте жити своє життя. Ми можемо лише вас направляти та допомагати у разі необхідності, коли ситуація вже вийшла з під контролю. Загалом станом на зараз все не так погано, але якщо нічого не робити.... 

Д:  Я не зовсім розумію до чого ви ведете. 

Ф:  Грішник, що ти готовий зробити, заради свого життя?  

Останнім часом Дем’ян постійно тільки те й робив, що роздумував про смерть. Але ось, перед ним здається є можливість уникнення цієї приготованої для нього, такої  невдалої “долі”. 

Д:  Я ну... Напевне майже на все?  

Ф:  Непогана відповідь, але нічого конкретного. Я даю тобі вибір, ой ні - не даю, бо у тебе його немає, ха-ха-ха. Та не переживай, мої умови досить прості. Ти будеш моїм “героєм” -  тобто будеш виконувати усю брудну роботу за мене.  

Д:  Але ж я не маю ніякі над здібності.  

Ф:   Для цієї роботи тобі не потрібні над здібності, у майбутньому допетраєш чому. Відправляйся в найближчу  Гільдію Авантюристів, там ти зможеш відточити свої навички й уміння. Паралельно будеш брати замовлення і знищувати монстрів, тим самим будеш набиратись сил на майбутнє.  

Д:   А чому авантюристом?  

Ф:  О небеса, дайте мені сил. Для початку ти будеш авантюристом, послужить це одразу трьом цілям  : перша - ти будеш розвивати й удосконалювати свої вміння, друга – зменшення кількості монстрів, третя – заробиш грошей на своє майбутнє, на те яке тебе чекає після того, як ми закінчимо.  

Д: Он воно що. (А ця Феола не така вже й погана, просто зі своїм прибабахом в голові. Ну з ким не буває. Хоча чому це я маю щось для неї робити, чим це я так зобов’язаний цим “Богам”? Але якщо відмовлюсь, то мене... Навіть не хочу думати, що мене чекає.)  

Ф:  Пізніше ти будеш зайнятий іншими справами, але до них ще далеко, тому знати тобі про них іще не треба. Даю тобі ще дня два, аби ти міг довести до ладу справи та відправитись в дорогу, хоча насправді мені не критично аби ти відправлявся так швидко. Зрозумій ось що, чим швидше ти розпочнеш свій шлях, тим швидше ми закінчимо і твій статус Грішника буде змито. 

Д:  Зрозуміло, що ж у мене немає ніяких заперечень. 

Ф:  А у тебе їх і бути не може. Все я відправляюсь далі спати й буду  наглядати за тобою. А і ще одна порада на останок – Один в полі не воїн, знайди серед авантюристів групу, яка б змогла підтримувати тебе на цьому шляху, та й навряд ти зможеш зробити усе самотужки. А і якщо розкажеш комусь про те, чим ти займаєшся та наш зв’язок, повір, смерть це саме легке чим ти зможеш відкупитись. 

Сфера знову розчинилась, неначе нічого й не було. Загалом усе пройшло навіть краще, чим Дем’ян очікував, але він точно не думав, що його проголосять “героєм”. Точніше як він зрозумів з розмови, ті кого Боги нарікають своїми героями - це лише гончі на побігеньках, які заради миру вимушені тратити своє життя, а судячи з цієї ситуації інколи навіть під загрозою смерті.   

Д:  (Для початку потрібно звільнитись з магазину та поговорити з матір’ю після того, як вона повернеться з роботи.)

Саме цими справами хлопець і почав займатись у ці дні, спочатку йому вдалось без проблем звільнитись у Ібрагіма, хоча йому буде важко самотужки виконати подвійне замовлення намісника, але на щастя він не обмежений строками здачі.   

Тепер потрібно якось пояснити це матері.

Останні шість відведених йому днів він придумував купу різних пояснень під різні ситуації котрі могли б виникнути, тепер коли все не так страшно [принаймні поки що], можна розслабитись та підготувати відповідь яка б переконала матір й не погіршила їх стосунки. Дем’ян хотів уникнути ситуацію, де він би попри очікування своєї матері, втікає з дому й відправляється у пригоди.

Так йому вісімнадцять, він уже чотири роки як повнолітній, але завдяки своїм батькам він пішов у школу, навчився писати, знайшов непогану роботу, ці зобов’язання перед батьком та матір’ю почали його вбивати. Паралельно його роз’їдало все те, що відбувалось навколо у ці дні, проблеми валились одна за одною, неначе світ змовився проти нього. Тепер він вимушений стати тим, ким він бути не хоче і навряд чи б захотів. 

Довго роздумуючи над своїм сьогоденням, Дем’яну прийшла досить цікава ідея. Десь у поселенні повинна бути та ельфійка, Люціана, можливо з нею можна переговорити й вмовити її допомогти переконати матір, оскільки у минулому вона була авантюристкою. План почав вимальовуватись, залишилось його реалізувати та переконати мати, а ще, потрібно переконати й себе. Внутрішній голос хлопчини усіма руками проти становлення авантюристом, це ж потрібно кардинально змінити своє життя, чого робити нікому не хочеться, хоча меч над головою не дає шансу на будь-який протест.   

Також Дем’ян звернувся до Ганса за консультацією, оскільки той іще був у поселенні. Мандрівний торговець був добре обізнаний із різними тонкощами ведення справ, він дав досить цікаві відповіді як от, наприклад : 

“ Слухай уважно, є багато різних видів заробітку для людей з амбіціями, якісь більш легальні чи м інші. Також є звичайні, але важчі варіанти – зате чесні.” 

 “Авантюрист - на разі це сама затребувана “професія”, якщо так можна сказати та ще й досі високооплачувана, оскільки мало хто готовий на таке піти.”  

“Хлопче ти не уявляєш скільки людей, саме таким шляхом[авантюриста], відкриває якесь своє підприємство."

В Імперії немає більш доступної професії, з таким рівнем заробітку. Інші ж варіанти, передбачають використання не зовсім легальних методів. Звичайно, рівень оплати в авантюристів залежить від їх рангу й складності завдань, але наскільки мені відомо зараз навіть за самі нескладні завдання, по знищенню монстрів, платять більше чим раніше.” 

Ганс торговець від мозку аж до самих костей, за такі поради йому довелось ще й заплатити, але воно того варте, напевне. На жаль Люціана вже покинула Латерію, тому використати її як щит - не вийде. У будь-якому випадку навіть з аргументами Ганса можна все провернути, втрачати і так нема що. 

---

Вечір того ж дня, коли Дем’ян розмовляв із Богинею. 

Вікторія:  Що значить, ти будеш авантюристом?  

Дем’ян:  Мам розумієш яка справа, я поспілкувався із людьми котрі крутяться в торгівлі вже багато років. Усі говорять, що це простіший і доступніший шлях аби відкрити власний бізнес, а я хочу відкрити магазин й запросити своїх друзів із Вульграну... (Не те щоб я брехав власній матері прямо в очі, просто я не скажу їй усю правду. От те що я хочу власний бізнес якраз і не брехня.)  

В:  Це ж дуже небезпечна професія, а якщо із тобою щось станеться? Мені що тоді робити? Твій батько і так вже служить в армії та приїздить лишень у відпустку.   

Д:  Маммм, я не збираюсь брати складні замовлення. За інформацією яку мені вдалось зібрати за ці дні я дізнався, що зараз навіть за самі легкі завдання платять більше, бо авантюристів меншає й небагато хто вибирає зараз цей шлях. Я вже й у пана Ібрагіма звільнився, він також мені сказав, що авантюристом я зможу заробити більше.  

В:  Ти вже? Коли ти тільки встигнув стільки всього провернути у мене за спиною... Я звичайно ж проти твого рішення, поговорімо завтра про це, мені необхідно все обдумати. 

Д:  Звичайно. 

[Ранок наступного дня.]

14 день другого місяця Весни.  

Добряче виспавшись, уперше за останній тиждень, Дем’ян спустився у вітальню та помітив свою матір, котра сиділа за столом склавши руки, перед нею була їда котру вона приготувала. 

В:  Ти вже проснувся, сідай будь ласка.  

Повільно хлопець підійшов до столу та сів за нього. Він одразу зрозумів, що розмова буде набагато серйозніше й складніше чим учора. 

В:  Ти точно хочеш стати авантюристом? 

Д:  Так, справді хочу. 

В:  [Зітхаючи вона продовжила : ] От і що мені з тобою робити? Ти ж не передумаєш, що б я не сказала? 

Д:  Я уже все спланував, навіть звільнився з роботи, можливо звичайно я погарячкував... (Так не хочу брехати власній мамі, але краще їй не знати, у що я влипнув. Не хочу, аби вона картала себе й переживала зайвий раз.) Але, ну... Здавати назад вже пізно, та й я не планую ризикувати життям заради більшого збагачення (Я то звісно не планую, а от що від мене буде вимагати ця славнозвісна богиня...) . 

В:  Я тебе зрозуміла, бачу тебе не переконати, хух, весь в батька[Вимовляючи ці слова на її лиці з’явилась гримаса яку не можливо було розібрати. Здавалось, що вона радіє, з іншого боку вона здавалось би зажурилась].   

(Якщо він і правда дотримається свого слова й не буде брати важкі замовлення, тоді з ним нічого не повинно статись. Я теж багато чула на роботі, про тих хто відкривав свій бізнес таким шляхом, хоча це мала втіха.) Добре, але у мене є для тебе декілька вказівок яких ти повинен дотримуватись : Перша - писати мені листи кожен місяць, а бажано кожен тиждень; друге - приїздити якомога частіше додому; третє - ні за яку ціну не зв’язуйся з аристократами. 

Д:  (Ого, список чималий.) Запам’ятав, дякую тобі мамо, що віднеслась з розумінням. Вставши з-за столу, він підійшов до мами й обняв її, а вона обняла його у відповідь. 

Кінець першого сезону.

© Демі Ньюбі, 2024.