Вижити у забутому світі.

На швидкості, яку дозволяв місцевий лісовий ландшафт, наш Лицар верхи на коні вже от-от досягне пункту призначення. Роксолана котра сидить по переду молиться усім відомим їй Богам, аби тільки встигнути.

Там, десь там в глибині її друг котрий дав їй шанс вибратись та привести допомогу. Декілька разів поки вони скакали верхи, Роланд намагався її розпитати, що саме їм зустрілось от тільки на жаль дівчина не могла якось зрозуміло описати монстра.  

Діставшись до пункту призначення Роланд помітив здалека фігуру, котра ходила кругами.

В цей ж момент він різко зупинив скакуна,  спустився на землю та наказав дівчині не рухатись й не говорити нічого.   

Використавши навичку стихії води високого рівня* "підсилення зору"*  він почав розглядати створіння.   

Роланд: Та бути такого не може. [Тихенько пробубнів собі під ніс, притримуючи рукою себе за бороду.]

Він помітив як монстр ходив кругами й періодично спинявся, роздивляючись щось у низу. 

Р: (Значить хлопцеві поки нічого не загрожує, а  можливо він вже не жилець. Час розібратись із  паразитом...)

Роланд вихопивши меч, котрий був у нього зліва на поясі в оздоблених піхвах й поступово розпочав підбиратись до монстра. Монстр зупинявся майже через рівні проміжки часу, тому підійшовши на відстань п'ятнадцяти кроків й дочекавшись моменту коли він зрушить з місця, лицар почав бігти у сторону "паразита". Набираючи швидкість з мечем у правій руці, з лівої він почав готувати навичку води с.р.*  "Іній"*.

Зарядивши достатньо мани  він направив її у монстра, в момент коли той зупинився, монстр через якийсь час почув  звук від бігу, який супроводжувався потріскуванням гілок під ногами - повернувся в бік до лицаря, але уже через кілька митей по ньому прилетіла навичка.

Після прямого попадання, ціль почала покриватись шаром інію, котрий швидко розповсюджувався по тілу.  Під дією низької температури, рухи на певний час були дуже сковані.

Не збавляючи швидкості та скоротивши дистанцію, він  швидким рухом меча по діагоналі,  розрубав монстра навпіл.

Здавалось б - цього має вистачити, але цей монстр був особливим, тому одразу після падіння частин тіла  лицар проткнув йому голову наскрізь.

Діставши меч із черепної коробки, у котрій стало менше наповнювача, чоловік струсив з нього залишки крові та протерши його хусткою зі своєї сумочки на поясі - засунув його назад у піхви.  

Р: Готово. Силачу, іди сюди!  Вигукнув голосно Роланд звертаючись до коня.

Оглядаючи величезну яму він не помітив там нікого. 

Роксолана: Дядьку лицарю. [Тихенько промовила дівчина.]

Р: Будь ласка, звертайся до мене за іменем. Я Роланд. Дядько-лицар це якось занадто.   

З трішки дурнуватим лицем промовив він, намагаючись трішки підбадьорити дівчинку. Певним чином це вдалось.

Разом вони оглянули діру, проте не обходили її невідомо чи земля знову не обвалиться.  Спробували окликнути Дем’яна та марно.  

Р: Прийдеться спускатись у низ.  

Роланд підійшов до коня та із сумки, котра була закріплена до сідла, дістав мотузку довжини котрої мало б вистачити для спуску у низ. Обмотав її навколо стовбура найближчого дерева і скинув інший кінець у яму.

Перед спуском дав декілька інструкцій дівчинці і наказав не відходити.

Спускаючись у низ й дивлячись у різні боки, наш рятівник був неприємно здивований.  

Р: (От халепа, тільки цього ще не вистачало. Звичайно це добре виявити руїни "цієї  цивілізації", от тільки скільки ж головного болю з’явиться. Як тільки уявлю купу документів які зараз потрібно буде заповнити... О Богиня Вітея*, дай мені сили не померти від цієї бюрократії.)

Закінчивши подумки бідкатись, він торкнувся ногами підлоги.  

Швидко оглядаючи коридор він помітив на відстані десь восьми кроків у напівтьмі тіло хлопця. Тільки б не було пізно... Підбігши до тіла, він  перевірив дихання - живий.

Р: Живий, але без свідомості. (Можливо він втратив свідомість від виснаження або болю).

Окинувши оком невеличке приміщення де лежав хлопець, Роланд помітив тільки голі стіни і завалений прохід у глиб.

Р: (Руїни, у такому місці, ще й паразит, якого тут бути не має. Щось усе це мені сильно не подобається.) 

Окрім руїн та монстра було іще щось, те що не можливо було осягнути, це дивне відчуття котре не віщувало нічого хорошого - відчуття задухи та тиску. Необхідно як найшвидше зв’язатись із Штабом...

Акуратно взявши хлопця потрібно було його доставити на поверхню, але як? Швидко оглянувши хлопця, не було помічено важких тілесних ушкоджень, окрім ушкоджень шкіри.

Роланд підхопив його своєю лівою рукою за шкірку [само собою за його одяг]. Підійшов до мотузки й вхопившись за неї іншою рукою, почав підійматися. Потративши на підйом більше часу чим на спуск, він на кінець дістався поверхні. Все ще тримаючись мотузки, Роланд підняв хлопчика та поклав на землю, ну а далі вже вибрався сам.

Уся форма була вимазана, особливо передня частина.   

Р.на:  Дем’яне! Дем’яне!  

Р:  Тихіше будь, він живий, просто втратив свідомість. Зараз краще не кричати.    

Р.на:  Вибачте, просто я подумала...    

Р:  Я розумію. Хоча транспортувати людей у подібному стані небезпечно, але іншого виходу на разі у нас немає.  [Промовляючи ці слова він відв’язав  мотузку від дерева і закину її назад.]

Р:  Дівчинко.   

Р.на:  [Шепочучи.] Мене звати Роксолана.   

Р:  Роксолана, нам потрібно їхати? підійди сюди та почекай. 

Вказавши пальцем на місце поряд із конем він пішов підіймати хлопця. Посадивши малого на перед, він  різко заскочив сам і подав Роксолані руку.  

Р:  Хапайся і сідай позаду. [Посадивши її ззаду, вони повільно рушили назад до поселення.]  Тримайся за мою форму, тільки постарайся її не порвати. 

---

Діставшись до поселення Роланд відправив дівчинку до батьків, сам же у цей час пішов до Травниці, аби вона оглянула хлопця й надала першу допомогу.

Надія відкрила двері перед носом Роланда [вона уже досить давно очікувала їхнього повернення і визирала у вікно], усе поселення  знало про те що трапилось, лишень  без подробиць.   

Р:  Куди його поставити?   

Надія:  Ось тут на ліжко.

Вказала вона на сусідню кімнату, це було окреме ліжко для огляду.  

Поставивши на нього хлопця Роланд відійшов.

Жінка швидко почала оглядати непритомного Дем’яна. Після огляду одразу розпочала наносити мазі із трав на пошкоджені ділянки шкіри, щоб та загоювалась.  Поки Надія робила свою справу, у дім увірвались батьки хлопця з заплаканими та шокованими лицями. Біля входу їх зупинив Роланд та коротко пояснив ситуацію :  

Р: З вашим сином усе буде в порядку не переживайте. Він без свідомості, але інших пошкоджень у нього я не помітив, зараз йому допомагає Травниця, тому прошу вас їй не завадж... 

На півслові перебила мати Дем’яна.

Вікторія: Хіба він не втратив свідомість?! І хіба на нього не полювало якесь чудовисько?  

У розпачі промовила мати витираючи сльози, що текли по її щоках майже без зупинки. Григорій був не менш стурбований та намагався заспокоїти свою дружину.  

Р: З вашою логікою складно сперечатися та все ж я прошу вас вислухати мене... Дякую. Ви могли чути про  монстра  у лісі, але ви нічого не чули про руїни, але про все по черзі. Є дві сторони однієї монети : перша, руїни біля вашого поселення означають - вашому спокійному життю на деякий час прийде кінець; друга сторона - Імперія негайно спорядить сюди експедицію котра прибуде в найкоротші терміни використовуючи  магію телепортації, у найближчому великому місті. 

Закінчивши говорити він зробив невеличку паузу через сухість у роті.  

Григорій: І що це нам дає?  [Питання може здаватись дурнуватим та є нюанс, звичайні селяни не знають усіх тонкощів, тому Імперська експедиція для них пустий звук.]  

Р: А це нам дає наступне. В склад експедиції завжди входить як мінімум один учасник з навичками  магії зцілення, він то нам і допоможе. Усе що не зможе зробити Травниця, зможе цей цілитель. 

Згадавши також про монстра Роланд вирішив уточнити :   

Р: Скажіть, яка у вас ситуація з артеріями? Перебуваючи тут не досить довго я звичайно здогадуюсь, але уточнити зайвий раз не завадить.   

Г: У нас з артеріями біда, потік мани в них не регулярний, через це у нас неможливо... Ой  ви і так усе знаєте краще, не буду говорити зайве.  

Чоловік обнімав свою дружину і надалі намагався її заспокоїти.

Р: Дякую за вашу інформацію. Я зараз подумаю над дечим та відправлюсь в Рамолюс, аби передати інформацію. А і ще, пам’ятаєте я говорив вам за екзамен для вступу у Лицарський орден? За нього можете не переживати, з величезною імовірністю найближчим часом його скасують через цей інцидент. Хоч поява руїн може здаватись незначною, але це не так. І краще вам не знати... що може бути в середині.

На цій не дуже позитивній ноті Ролан покинув дім і пішов прогулятись по поселенню, паралельно роздумуючи.  

Р: (Якщо я буду заганяти коня, то доберусь до міста менш чим за день, це звичайно було б ідеально, хоча потрібно дочекатись інформації про стан хлопця. Якщо він не у критичному стані, то поїду зі нормальною швидкістю "О Боги, нехай тільки ці руїни не вийдуть із під контролю до мого повернення.".)

Розглядаючи місцеві лісові краєвиди й глибоко дихаючи, Роланд намагався заспокоїти свій розум.

Р: (Далі мене непокоїть таке питання : монстри - через їхню незрозумілу активність мені прийшлось змінити свій маршрут і діставатись Мінії не по прямій із сторони Бергана[зараз там перекрито проїзд], а через Вульгран. Звідси питання - аномальна активність монстрів у Бергані? Я дізнався, що вони направили запит навіть у столицю, оскільки не можуть справитись самостійно. Нефір* із ними, як би ж це було усе, але... Паразит? Тут? У Вульграні? Монстри сильніше за тварин відчувають ману, у місцях де її критично мало - вони навіть не з’являються,  єдиний висновок... Він сюди прийшов. Але це ж не має ніякого сенсу! Якщо їхнє місце проживання близько до аномальних зон мани, або зон з великою її кількістю, йти сюди де її обмаль... Ну добре це вже не моє завдання, нехай вчені з цим розбираються.)

Іще деякий час міркуючи над всім цим у решті він продумав, що і як буде доповідати.   

Закінчивши прогулянку з роздумами, він повернувся.

Р: Що там хлопець?   

Н: Стан цілком задовільний, тільки я не можу пояснити втрату свідомості, можливо він перевтомився. Сказати точніше, на жаль не можу.     

Р: Добре, тоді я відправляюсь. З міста я відправлю екстрене звернення до штабу і вони спорядять сюди людей для дослідження Руїн, а там вже і хлопця зцілять за необхідності.    

Н: Якщо усе дійсно так, тоді я спокійна, травами я його підлатаю. 

Батьки хлопця не відходили від нього ні на секунду з моменту як Надія закінчила й напоїла його відваром, для покращення циркуляції мани - це допоможе пришвидшити процес регенерації.

------

Примітка:

(У таких дужках записані думки персонажа), [а у таких записана додаткова інформація.]

*Навичка стихії води, високого рівня "підсилення зору" (людське око складається в основному з води) — Добре треновані воїни, розвідники та інші, котрі проходять спеціальну підготовку, маніпулюючи рідиною у своїх очах здатні збільшити дальність на котру може бачити людина. Під час використання, очі того хто застосовує таку навичку починають світитись від концентрації мани. Також є ризики розриву ока, тому самотужки практикувати такий навик неможливо.  

*Навички поділяються за рівнями(усього їх 6) : базовий, середній, високий, мудрець, архонт.(Скорочено б.р;  с.р.; в.р і т.д)

*Навичка води с.р. "Іній" — витісняючи з води тепло, за допомогою мани, можна добитись кристалізації.   

*Вітея — Богиня життя, відповідає за циклічні зміни в природі та інші процеси. 

*Нефір — Бог руйнування і хаосу. Через плин часу перетворився на легенду, хтось у нього вірить, хтось ні.

© Демі Ньюбі, 2024.