Вижити у забутому світі.

[28 день першого місяця літа, 2531р. Н.Е.Б.]

Дем’ян:  Хуууух.

Збираючи речі, Дем’ян в черговий раз зітхнув.  Його очікувала подорож до ШанЧенга, провінції котра знаходиться на південному сході материка, майже на краю. Попередньо він порозпитував в гільдії та пошукав якісь книги про  цей край.

Виявляється ШанЧенг має  гористу місцевість, з великою кількістю різноманітних лісів та унікальною фауною, адже активність артерій землі у цій місцевості завжди більша ніж у інших частинах імперії. Саме завдяки артеріям життя навколо бурлить як ніде, але є й зворотна частина монети - монстри. 

Активність монстрів та їх поява тут набагато вищі, це вимусило місцевих жителів адаптуватись. Їхня культура досить сильно відрізняється у поміж всіх, а також у них є свої унікальні стилі бою та воїни котрих там називають “Самураями”.

Д:  Усі ці двадцять днів я витратив на відновлення й полювання на слабких монстрів навколо... Добре, що ліс попередньо перевірили ті розвідник, тепер я хоча би не переживаю за своє життя.

Перекладаючи зілля у свою сумку на поясі, він ненадовго застигнув, та подивився на свої долоні, котрі на декілька секунд засмикались.

Д:  (Після того, як мене майже відправили на той світ, влада була вимушена відправити спеціальну групу розвідників. Мені сказали, що їх прислали прямо з Максимії, оскільки цей випадок був безпрецедентним. Гіганти ніколи ще не з’являлись так близько біля міста - непоміченими. Розвідникам довелось прочесати увесь ліс навколо, а також вони розслідували появу Гіганта у тому місці де я його знайшов, однак ніяких підозрілих речей чи заклинань призову не було виявлено. Принаймні так заявили офіційно...)

ШанЧенг - подібний пункт призначення нагадав Дем’яну  про рідний край,  Вульгран, котрий фактично теж знаходиться на самому кінці Імперії.

Відправлявся він раніше чим очікував, адже учора з ним вчергове зв’язалася Богиня.

---

[День до того.]

Гул в голові.

Феола:  Смертний.

Дем’ян:  (Вітаю вас, ви щось хотіли?)

Ф:  Так, я хочу аби ти впав на коліна перед мною, хі-хі..

Д:  .... Ф:  жартую, розпочинай збирати свої речі, завтра ти  відправляєшся в ШанЧенг.

Д:  (Завтра? Але я думав у мене ще є час, пройшло ж лише двадцять днів з нашої минулої розмови...)

Ф:  Не будь дурнем та не випробовуй мого терпіння. Я сказала що необхідний час буде через три місяці, але бачу твоє прокляття пошкодило твою здатність мислити. Чи ти уже навчився телепортації? До ШанЧенгу їхати 2 місяці, а необхідний мені, тобто необхідний тобі - артефакт, з’являється лише раз у році, в певний проміжок часу.

Д:  (П-прошу мене вибачити. Я розпочну збиратись, а завтра вирушу в дорогу...)

Ф:  Он так би й одразу, невже обов’язково мене донімати кожен раз нудними питаннями? Звичайно у всіх живих на цій землі є право вибору, однак це не твій випадок, ти втратив його після того як отримав своє прокляття. Скажу в останнє, будь мені вдячний та не докучай, адже я ще звертаю увагу на твої потреби. Що ж, я тут недавно помітила дещо цікаве в Імперії, хаааааа, тільки цього не вистачало на мою голову. Давай, вдалої тобі дороги.

Д:  (Дякую.)

Ефект тиску в голові зник, це означало - Богиня завершила розмову. 

Д:  (От не зрозумію. Вона піклується про мене чи чекає моєї смерті? То кричить на мене й намагається залякати, то еее підбадьорює, якщо це можна так назвати. Ха. Цікаво, а чи можна якось її вбити? Хотілось би знищити подібне непорозум.... )

Памс:  УВАГА!

Перед очима з усіх боків з'явились жовто червоні трикутники зі знаком оклику по центру, вони почали виринати один за одним. Разом із цим у голові Дем'яна любий звук підсилювався у декілька разів й тепер було чути як кров бурлить по мозку, від чого йому стало погано.

Д:  АЙ ПАМС. Не кричи, зупинице.

П:  У-у-у. У-в-вага! Ви виконали умови, розблоковано доступ до “Проклятої” секції. Проводжу встановлення розширень. (/////) 

Д:  ААААААААА, КХ. У мене зараз голову розірве на шматки. [Схопившись за голову обома руками.] ЗУПИНИСЬ!!!

П:  (////) Встановлення успішно завершено.

...

Аби привести себе до тями, йому потрібно було потратити декілька хвилин свого життя на масаж скронь й лежати скрученим немов м'яч.

Д:  (Ти з глузду з’їхав?! ХОЧА КОГО Я ПИТАЮ - ЗВИЧАЙНО З’ЇХАВ!)

П:  Це звичайний процес встановлення розширень Памс.

Д:  (Що ти зі мною у цей раз зробив?)

П:  Ви отримали доступ до “Проклятої” секції, бажаєте попередньо переглянути вміст?

Д:  (НІ! ....  Ом, хоча якщо так подумати, гірше уже не буде, ти ж і так засунув це у мою голову.)

П:  Я нічого не інтегрував у ваше тіло. Все, що ви відчули - це лише реакція вашого тіла. Відкриваю меню “Проклятої секції”.

Щось з глибини його підсвідомості закликало зазирнути в середину, це була немов музика що крутилась на кінчику язика,  при цьому її не можливо було пригадати.

Перед очима Дем’яна відкрилось напівпрозоре меню. Воно світилось темно-фіолетовим кольором, по боках були рогаті людські черепи. Від одного погляду на меню, у хлопця почала боліти й паморочитись голова, з’явився озноб, кожен сантиметр тіла протестував проти цього. 

Нездорова цікавість все більше затягувала,  відводячи погляд він намагався розібрати, що ж там написано.

┏                                                                ┓                               

  ┋Пункт перший   :  

                      Призив - Смерть .

  ┋ Пункт другий:   

                              Магія чистилища.

  ┋ Пункт третій  :   

                                     Обмін д... 

┗                                                                ┛

Д:  Хух-хух-хух. Кхе-кхе...

Віддихуючись як тільки можна, хлопець намагався прийти в себе. Дочитати третій пункт він так і не зміг, а їх там шість. 

Д:  Не думав, що мені буде настільки погано лишень від читання. Памс, прибери це.

П:  Слухаюсь.

Д:  Хух.  (Слухай, а ти сам не міг би озвучити, про що там йдеться, здається до цього ти уже озвучував деякі свої можливості.)

П:  Памс має доступ виключно до функцій котрі відповідають за виконання запиту після того, як ви його підтвердите. Однак є функція автоматичного запуску меню у разі, коли ваше тіло буде у критичному стані, тоді всі обмеження будуть тимчасово зняті й ви зможете безперешкодно переглянути вміст. 

Д:  (Зрозуміло. А що таке “Магія безодні”? Я вперше чую про таку.)

П:  Ця магія не входить до відомої магії цього світу, тому у мене немає інформації про неї. 

Д:  Ох, чим я займаюсь, зараз не на часі розбиратись з цим.

---

[Зараз.]

Д:  (Так здається все необхідне я із собою взяв. Зілля теж усі, а гроші, що там у мене по грошах? ... )

Дем’ян взявся перевіряти запаси грошей, котрі він відклав для оплати поїздок та інших супутніх витрат. Поки він усе підраховував, подумки жалівся “Ах як би було добре, як би можна було розраховуватись напряму грошима з маг-карти, без необхідності знімати гроші у банку.”  

Гроші котрі він раніше відклав працюючи асистентом все ще були на карті, хоча певну кількість він витратив на набір авантюриста початківця. Виконуючи завдання він встигнув зібрати досить непогану суму грошей, однак зараз його очікують нескінченні витрати по дорозі до ШанЧенга. Попередньо він зняв з маг-карти суму дял оплати за проїзд, а також приблизну суму для оплати житла та їжі.

Д:  (Попереду мене очікує досить довга подорож, через складність маршруту мені необхідно буде витратити до двох місяців на добирання... Доречі, досить дивно, я досить обурений усією цією ситуацією, однак я не злюсь, навіть коли я розмовляв із цією Феолою, мною не трусило від страху як завжди. Я просто почував себе якось хмммм, нейтрально?** Можливо після пережитого мною, я просто став морально сильнішим і готовим до смерті, котра вже очікувала мене на порозі, але добрі люди все ж витягли мене з цієї безодні.... Мія так? Колись я обов’язково з нею розрахуюсь. Завдяки їй, я можу не трястись над грошима й спокійно поїхати в ШанЧенг.)

Перекинувши сумку у котрій був змінний одяг, через праве плече, хлопець покинув кімнату, що була його домом увесь цей час в Плалеї. Дорогою до людини з котрою Дем’ян домовився відправитись у перший пункт призначення - поселення Гуменне, що за чотири дні від Плалей.

Дорогою в голові хлопця з’являлись усе те що з ним відбувалось з моменту приїзду, як він відкрив для себе карту що є в середині Памс, як він тренувався в гільдії й покращував свої уміння, як настав той злощасний день...

Д:  Якби не група Мії... (Боюсь уявити, що зі мною могло б статись... що там уявляти? Мене б просто перетворили у місиво й з’їли, адже я уже на той момент був майже без свідомості.)

Ось уже перед очима з’явився віз, на котрому найближчим часом йому доведеться подорожувати. Перекинувшись декількома фразами з кучером, він запригнув у середину возу. 

Це був звичайний віз з товарами, його зрідка використовували для перевезення людей, однак Дем’яну необхідно якомога швидше дістатись ШанЧенга й не злити і без того ненормальну богиню.

Д:  (Я дещо згадав! Памс.)

Памс:  Власнику?

Д:  (Пам’ятаю, ти говорив що можеш відтворювати спогади з моєї пам’яті.)

П:  Це дійсно так, бажаєте переглянути свої спогади?

Д:  (Найближчим часом мені не буде чим зайнятись окрім як сидіти тут й гнити до моменту тимчасової зупинки на нашому шляху до Гуменне.)

П:  Є два варіанти відтворення спогадів : перший - ви можете спостерігати спогад на віртуальному екрані, другий - можна відтворити спогад з повним зануренням у нього.

Д:  (Віртуальний екран?)

П:  Це виглядатиме аналогічно відображенню карти.

Д:  (А, зрозуміло. Ти говорив, що довгий час не можна використовувати карту, зі спогадами так само?) П:  Так це розповсюджується і на це.

Д:  (А якщо до другого варіанту?)

П:  Другий варіант менше навантажує ваш мозок, однак є інша проблема.  Якщо ви занадто довго залишитесь у спогадах з повним зануренням, це може викликати у вас психічний розлад під час якого ваше тіло розпочне сприймати відтворений спогад як реальність та відмовиться повертатись. У такому стані навіть я не зможу вас повернути до реальності, тому до того як це станеться я попереджу вас.

Д:  (Тоді я хотів би переглянути момент коли мене врятували від Лісового Гіганта, у повному зануренні чи як ти там сказав.)

П:  Запит прийнято , Розпочато аналіз нейронів (///). Проводжу маркерування необхідних фрагментів (////).  Запускаю реконструкцію (//////). Для початку перегляду вам необхідно закрити очі, для виходу із спогаду озвучте подумки фразу “Памс – Стоп”.

Картина котра розгорнулась перед очима хлопця була не дуже чітка, але все ж можна було усе добре роздивитись. На відміну від моменту коли він був на межі, зараз він бачив цей спогад краще чим це було у реальності. 

В момент коли здавалось би все скінчено, Гігант відлетів, а перед очима Дем’яна з’явилась дівоча спина.  У дівчини волосся було приємного  м’ятно кольору, зібране у хвіст, кінчиками воно діставало приблизно до лопаток. На плечах та на руках у неї були щитки, а у руках знаходився чорний немов сама темна ніч – меч. Меч немов вібрував, а з його полотна виривались тіні.

Коли дівчина уже почала повертатись у сторону до хлопця, перед ним з’явився ельф котрий зціляв його через що, хлопець не зміг розгледіти обличчя дівчини. Зате тепер він знав як їх усіх звуть. Ельф цілитель, на ім'я Ро, дужий чолов’яга котрого звали Стів, та командир їхньої групи – Мія.

Далі спогади занурюються у пітьму. Хоча звук все ще чутно.

Д:  (Памс – стоп.)

П:  Відтворення завершено, можете відкрити очі.

Д:  (Цікаво, що було далі...)

П:  Якщо вам цікаво, Памс може запустити відтворення усього що відбувалося навколо, поки вас доправляли у Золотий дім.

Д:  (Тобто?)

П:  Памс збирає звукові дані незалежно від вашого стану, навіть якщо ви без свідомості, адже слух працює завжди. Записи зберігаються не більше трьох днів, однак записи з позначкою “важливо” зберігаються два місяці.

Д:  (Аааааа, точно. Ти щось подібне згадував. Ні дякую, не потрібно. Навряд там буде щось цікаве....)

Виглянувши з візка, Дем’ян помітив, що та невеличка гірка повз котру вони мали проїхати приблизно через хвилину – уже давно за горизонтом.

Д: (Ого, нічого собі ми проїхали. Мені здавалось, спогад тривав усього хвилину... Памс, як це сталося?)

П:  Для вас спогад тривав усього одну хвилину, однак насправді пройшло чотири з половиною хвилини. Це пов’язано із процесом реконструкції спогаду та вашим сприйняттям. 

Д:  (Хіба ти не просто відтворюєш спогад котрий і так у мене є?)

П:  Ні. Пам’ять це розподілений процес, один спогад знаходиться у різних частинах вашого мозку, отже мені необхідно спочатку віднайти усі нейрони в котрих знаходиться спогад, після чого вибудувати їхню послідовність та активувати підряд. Якщо активувати одночасно усі нейрони для пришвидшення процесу відтворення, це може пошкодити кору головного мозку.

Д: ...(Он воно як... Ахххх. До нашої першої  зупинки іще так довго, але хоча би зараз я знайшов спосіб скоротити час поїздки. Памс я б хотів переглянути іще деякі спогади з мого дитинства .)

П:  Попередження : для відтворення дуже давніх спогадів, необхідно неймовірно багато часу на підготовку. Старі спогади досить сильно заховані, або частково стерті. Також можливе повне їх стирання або  реконсолідація*.

Д:  (Реко... Що вибач?)

П: Реконсолідація – мозок здатен змінювати спогад враховуючи : новий досвід, емоції та інше, може вплинути на спогад, тим самим ставши не точною копією, а інтерпретацією. 

Д:  (Можливо я не досить розумний, однак я не до кінця зрозумів...  Можна іще простіше?)

П:  Спрощено – через вплив ваших емоцій, переживань, нових знань, ваші спогади можуть викривлятися під їх дією або узагалі кардинально мінятись.

Д:  (Зрозуміло. ...  Але навіть так, мені все одно хотілося би їх переглянути.

П:  Розпочато підготовку (////).

-----

Примітка :

** С1 : Розділ 4.  —  Памс: <Завдання виконано : Нараховано бали репутації + отримано нагороду “Підвищення психічної стійкості”.>

© Демі Ньюбі, 2024.