Арка 0 : Щоденник.
Сидячи на кріслі з хорошою м’якою оббивкою, у своєму зручному номері, дівчина розглядала пустий лист паперу що лежав перед її лицем.
Перед тренуванням є вільний час, тому Мія вирішила зробити те для чого уже давно придбала пусту книгу.
Крутячи пальцями ручку*, вона роздумувала як би розпочати один зі своїх перших записів у щоденнику*.
Красиве переплетення, обкладинка з якісно обробленої шкури монстра Лімос*
Мія: Може розпочати так : «Дорогий пане Президенте, Абрахам Лінкольн.» Ні-ні-ні, куди таке годиться. О точно, буду писати англійською мовою*, аби ніхто не зміг це прочитати.
«Дорога книго, хочу поділитись із тобою своїми думками та спогадами. Розпочну я з свого пробудження тут.»
"Моє власне «Я» прокинулось лише коли мені було уже десь близько року. Говорити на той момент я ще не могла, але дитячий організм досить дивовижний і я швидко змогла вивчити місцеву мову Сіріу. З початку було лячно, інколи нападали монстри, а я була закута у тіло котре ледве могло ходити по відносно рівній підлозі. З часом я звичайно звикла до такого, тим більше батьки ніколи мене не полишали саму у таких моментах. Чудові люди, не те що я...."
Повернувши голову до вікна напроти, Мія глибоко задумалась над своїм життям, не лише над тим яке було у неї зараз, а й тим що було до нього. За вікном був красивий внутрішній сад готелю де вона зупинилась, в центрі котрого був великий фонтан з фігурою богині Землі "Феоли" яка тримала глек із якого витікала вода.
"У мене ніколи не було хорошої пам’яті, у минулому постійно забувала про чайник котрий залишила на плиті, не могла вивчити іноземну мову. Не знаю чи це мій Добродійник [Нокс] постарався, чи просто зміна тіла так повпливала, але зараз я пам’ятаю більше чим коли я була Джейн."
Посміхаючись, вона згадувала деякі моменти свого життя, те як вона розійшлась зі своїм хлопцем, як постійно перепрацьовувала та в кінці — як померла.
М: Ха-ха-ха, наскільки жалюгідно це ж треба, а мені здавалось я жила як треба. Всі навколо були такі ж як я й лише тут, я зрозуміла наскільки неадекватне було життя у такій цивілізації. Не дивно що багато людей писало романи про попаданців у минуле чи в середні віка — всі просто намагались втекти від цієї шаленої диджиталізації та занадто швидкого темпу життя. Хоча ЮтубМузики мені буде не вистачати, у мене там була хороша колекція. Можливо колись я зможу... (Замріялась я, продовжимо.)
"Звикнути до нової реальності мені було досить важко : монстри, відсутність нормального туалету та душа, магія котру ти відчуваєш у своєму тілі. Але найбільше мене здивувало те, що тут були школи для усіх дітей, звичайно для багачів були окремі як без цього... Грамотність у населення хороша, усі уміють читати, писати, рахувати. Здається все набагато краще чим у тому середньовіччі котре знаю я, але є одне «але», розвиток цивілізації тут немов завмер й майже не рухається. Швидше за все це пов’язане із магією та артефактами — навіщо тобі вигадувати ту ж електрику для Праски, коли у тебе уже є праска що працює на мані, а розпалити камін можна навичкою. На диво люди тут одягаються по різному і є фасони схожі на ті що були у моєму минулому. Окрема тема це волосся, словами не передати як це, коли навколо тебе люди виключно з дивакуватими кольорами, та й у мене волосся кольору м’яти."
[Перегорнувши сторінку.]
"Коли я ходила до школи зустріла так звані ранги, які чомусь були на латиниці, якщо точніше лише деякі букви : F, E, D, C, B, A, S. Для місцевих їх використання — норма. Якщо вірити тим легендам котрі я чула від вчителів, ці знаки дали людям Боги. Звучало якщо чесно достатньо надумано і якось фантастично, принаймні тоді я ще жила своїм минулим, було важко відійти від свого звичного мислення, але чого можна було очікувати коли я прожила понад тридцять років в Нью-Йорку? Отож-бо. Тепер я зовсім інша людина, більша частина моїх принципів суттєво змінилась."
М: Якщо так задуматись, у минулому житті я завжди цуралась сирого м’яса, мені було неприємно його обробляти й зазичай я купувала готовий фарш. Тепер же я можу розривати монстрів на шматки й стояти по лікоть у крові не відчуваючи дискомфорт, хм, справа звички чи Нокс постарався? Необхідно буде потім уточнити.
Трішки відступивши, вона вирішила записати додаток :
"Потрапивши сюди у мене був договір з на той момент Богом котрого я не знала й признаюсь — боялась. Мені хотілось просто завершити усе якомога швидше й розірвати будь-який зв’язок, але... Я не знаю як правильно це виразити, можливо я стала вірянкою. Спочатку я була просто вдячна за те, що мені дали другий шанс, але з часом це стало чимось більшим, особливо після того, як ми декілька разів поспілкувались. Кожна людина має підсвідоме бажання вірити у щось або у когось, тому я свідомо вибираю тебе — Нокс."
М: Дурна твоя голова [приклавши дві руки до скронь] оййййййййй, надіюсь Нокс не побачив цього моменту. (Він говорив, що поважає приватне життя людей, НАДІЮСЬ!)
Час немов завмер у кімнаті, дівчина не здвигнулась ні на міліметр, коли пройшла хвилина, вона віджила.
М: Щоденник, скажеш на це? "Як я можу встати на сторону темних сил?", а чому ні. Тим паче якби Нокс був самим злом, я б уже напевне давним-давно вертілась десь у казані з окропом за можливу неповагу під чс розмови, бррррр. Як представлю собі цю сцену, це ж дійсно могло б стати реальністю. Хочу записати цю думку.
"Певний час я вагалась щодо того на чиїй я стороні. Мені завжди здавалось, що світ ділиться на добро і зло, яка велика помилка. Так є і те й інше, але важливо не те яка сторона, а за що ти борешся. Наприклад на жінку напав злодій і вона під час самозахисту його вбила. Чи самозахист це зло? Звісно ні. Чи вбивство це зло? Безсумнівно. Саме на такому прикладі ти розумієш, що важко поділити світ лише на біле й чорне."
М: Чи думаю я про це аби заспокоїти свою совість? Не думаю, після своєї першої смерті я вирішила "зроблю усе можливе, щоб вижити й жити яскраве життя", якщо для цього потрібно продати душу Дияволу — чому ні. Хе-хе-хе "Ти був мені як брат. Ти повинен був боротись зі злом, а не приєднатись до нього!". Можливо я егоїстка, але я точно не хочу загинути разом із цим і без того приреченим світом. Ооооо, уже пора виходити.
Відклавши свою власну ручку, дівчина встала й накинула на себе сорочку поверх своєї майки.
Закривши щоденник й заховавши його у шухляду на ключ вона додала :
М: Зачекай поки тут, скоро продовжимо.
-----
Примітка :
(У таких дужках записані думки персонажа), [а у таких записана додаткова інформація.]
*Англійська мова — для спрощення та зручності, я не буду використовувати англійську з подальшим перекладом.
*Ручка — аналог ручки з нашого світу, досить дорогий тому зазвичай його беруть в оренду, за наявності у власника Таверни/Готелю.
*Щоденник — насправді у цьому світі не існує такого розуміння як "щоденник" для записів своїх думок, є просто - пуста книга, розграфлена коштує дорожче. Обшивка сильно впливає на якість самої книги, оскільки деякі можуть бути зачаровані та не піддаватись тлінню з часом.
*Лімос — монстр з роду котячих, схожий на барса, має три ока й кігті з яких постійно порскає отрута, через що місця їх проживання помітно одразу.
© Демі Ньюбі, 2024.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!