Вижити у забутому світі.

Дем’ян просунувся у наметі, в яку його привели учора, спати прийшлось разом із іншими людьми котрі прибули сюди, з тих чи інших причин. На щастя, влада видала достатню кількість спальних мішків, вистачило усім та навіть декілька залишилось.  

Пересування в регіоні було призупинене через розслідування М.А.Ш., тому новоприбулі були вимушені перечекати тут. 

Намісник виділив велику кількість воїнів для охорони місцевості, подорожуючих та товарів котрі везли торговці. 

-----

[2531р. Н.Е.Б. 6 день третього місяця літа.]

Поснідавши та розрахувавшись із поваром, хлопець покинув намет й направився до солдата котрий стояв неподалік. 

Отримавши дозвіл пройти у поселення, він відправився далі по своєму маршруту. 

Дем’ян:  (Ех, у мене не так багато часу, щоб добратись до центрального міста та знайти того хто погодиться відправитись зі мною.) 

Навколо майже усе було в руїнах, частина будинків була вщент розтрощена, усюди виднілися сліди крові, котру зараз намагаються змити за допомогою навички магії води.  

Голова хлопця нехотячи вертілась у різні сторони, розглядаючи наслідки битви з «Легендарним монстром».  

Тіла загиблих уже прибрали, над цим завданням цілу ніч трудились усі охочі, а також військові. 

Прямо зараз на очах у Дем’яна,  намагаються транспортувати гігантський труп лисині, що валяється у місиві із болота та його власної крові. За допомогою магів тушу монстра намагаються підняти на спеціально приготовлений віз, після чого його відправлять через телепорт до М.А.Ш.  У будь-якому іншому випадку, його б одразу розібрали на матеріали, але потрібно провести детальне розслідування і вияснити, чи не була залучена людська рука у цьому підозрілому інциденті.

Д:  Просто жахливо, як усього один монстр зміг таке зробити. 

У полі зору з’явився Памс, певний період часу він збирав візуальну та слухову інформацію й доповнював свою базу.  

Памс:  Власнику, якщо вам цікаво, я здатен відповісти на це питання. 

Д:  (Давно ж ти не з’являвся.) 

П:  Вимушений вам нагадати,  саме ви попросили мене в основному працювати у фоновому режимі й не турбувати вас зайвий раз. 

Д: (Дійсно, пригадую таке, ну що ж, поділись зі мною тим що знаєш.) 

П:  Із того, що мені відомо, ви бачили досить мало монстрів, тому у вас спотворене сприйняття ситуації. Монстр також відомий як “Куміхо” за моїми розрахунками, приблизно на 73% сильніший за Лісового гіганта. Враховуючи це  можна сказати, що місцеві руйнування та жертви серед населення – мінімальні. Загалом загинуло близько ста солдатів та п’ятдесяти  жителів, на жаль ця інформація лише часткова й отримана із різних джерел[візуально та з розмов на фоні], насправді жертв може бути набагато більше. 

Д:  (Невже подібне може існувати? Невже все так і було заплановано “богами”? Хе-хе, як тільки задумуєшся над цим, одразу відчуваєш те, наскільки ти незначний у всій цій грі за назвою «життя».  [Звертаючись до Памс] Цікаво, Богів можна вбити?) 

П:  Опрацювання запиту(////). П-п-п-п.  

Візуально фігура Памс декілька раз здригнулась, немов ним хтось трусив. Його жовті очі змінили своє забарвлення на червоні, голос з м’якого механічного перетворився на досить зловісний.

У полі зору хлопця почали з’являтись знаки оклику у центрі  жовтих трикутників.  

Дем’ян почав чути гул у вухах, немов би сильно завивав вітер, паралельно по тілу пробігся озноб й наростаючий головний біль. Він сперся однією рукою на зруйнований будинок та іншою вхопився за голову й перед очима почало плисти. 

П: Помилка %%% : Запит отримано, активація “Проклятої секції” (//). Розширення підготовлене на 13%.  П-п-п▅милк▀. (///) Втручання Адміністратора “▇▇▇” - розпочате АВАРІЙНЕ ЗАВЕРШЕННЯ сценарію. 

Д:  Аххх. (Памс?  Паамс? Дідько, що це було, таке враження що зараз з мене викачали усю ману одним махом. Чому з чим артефактом вічно якісь проблеми.) 

Перед очима хлопця за секунду пролетіла велика кількість букв зверху у низ, після чого збоку знову з’явився Памс. 

П:  Перепрошую, Памс аварійно завершив роботу та перезавантажився. Ваш запит - відхилено.  

Д:  (Все вільний. Ох, здається я уже звик до побідного.) 

Памс розчинився й перейшов у режим очікування. Голова хлопця усе ще здавалась йому досить важкою, тому він вирішив деякий час посидіти на руїнах, після чого відправився далі.  

Опитуючи оточуючих котрі намагались упоратись із наслідками цього бою, він продався у сторону виїзду де зараз повинні були знаходитись усі вози, котрі будуть відправлятись до  Ганьсу.  

Останнім часом Дем’ян стільки разів повторював одні й ті самі дії, що у нього з’явилось відчуття, немов він бачив майбутнє у сні де повторювались ті ж події, що і безпосередньо зараз. 

Д:  (Закупився їжею у дорогу, оплатив проїзд, сів – приїхав, вийшов. Закупився, оплатив проїзд, сів – приїхав. Скільки іще разів найближчим часом я повинен це повторити? Мало того, скільки ще це мене буде очікувати у майбутньому? Я більше чим впевнений – мною будуть ганяти без зупинок. Чому Феола просто не перенесла мене куди їй потрібно, вона ж богиня чи ні... ) 

Завдяки буйству Куміхо, усі монстри в околицях розбіглись й найближчим часом не з’являвся.

---

Пейзаж між Хубеєм та Ганьсу майже нічим не відрізнявся від того, що Дем’ян бачив до того їдучи з Цсянсі, за виключенням часу, дорога займала МАЙЖЕ ДВА ДНІ й періодично проходила між скель. Повторивши коло пересадок знову – Дем’ян нарешті через два дені, опинився у ШанЧенгу.  

Атмосфера тут кардинально відрізнялись від усіх попередніх зупинок. Довкола ШанЧенгу була зведена велика кам’яна стіна, що відмежовувала це місто від усього світу, в даличині височіли гори, деякі їхні піки були вкриті снігом. Усередині міста теж було декілька невеликих гір, між якими зведені неймовірно великі мости, а на самих горах виднілися багатоярусні вежі. 

Д:  [Шепчучи собі під ніс] Нічого собі, ніколи ще не бачив такого велетенського міста... (Я навіть тимчасово готовий забути те, що мене сюди відправили проти моєї волі.)

© Демі Ньюбі, 2024.