Вижити у забутому світі.

На дворі уже перші дні літа, щоденні тренування з мечем дають свій результат. Зараз Дем'ян у своїй кімнаті за столиком. 

---

Д:  [~Шурх-шурх~ Звуки від пера.] Привіт мам, сьогодні як і у кожен перший день місяця я пишу тобі листа.  Я здоровий і у мене все добре... 

Розказуючи, що цікавого відбулось у його житті, він намагався описувати все так щоб, його мати не переживала зайвий раз. Про свої травми він згадав мимохідь та не вдаючись у подробиці.  

Д:  Слабкі монстри не викликають у мене ніяких проблем, тому не переживай, звісно я не беру на себе більше чим можу. До речі скоро я переїду в інше місце й уже буду писати тобі звідти. А ледь не забув, пізніше після переїзду я планую навідатись до нас додому. Цілую, з любов’ю - твій син. 

Закінчивши писати листа, він загорнув його у конверт й відніс у найближче відділення “Доставок”, яке займається не лише перевезеннями, а й доставкою послань, звичайно ж за плату. 

Повільно йдучи дорогою, він усе роздумував :  

Д:  (Відправитись у інше місто так? Ця богиня точно мене у могилу зведе... До речі про неї, вона давно не давала про себе знати, хоча не те що б я сильно хотів з нею перетинатися. Ось так за один-два дні, моє життя від можливо “успішного торговця” в майбутньому, перетворилось на життя “хлопчика на побігеньках”. Чи хочеться мені жити далі? Я не знаю.)  

Перед очима з’явились двері, це вхід у компанію “Усе-Доставка!”. Увійшовши в середину, Дем’ян пройшов до стійки керівника. 

Керівник:  Вітаємо вас! Чим можу вам допомогти? Енергійним гучним голосом промовляв чоловік. 

Д:  [Округливши очі.] (Звідки у ньому стільки енергії? Мені б його настрій...) Добрий день, я хотів би передати цього листа у Латерію моїй матері. 

У:  У минулому ви уже користувались нашими послугами і чи відправляли щось своїй матері?  

Д: Так, минулого місяця першого числа, я відправляв лист туди ж. Мене звати Дем’ян, із Латерії.  

У:  Хвилинку. [Прогортаючи сторінки журналу, він бігав очима шукаючи збіг.] О так, бачу. Що ж, тоді я заберу ваш лист та передам його людині яка займається Латерією, йому не складе проблем передати лист.  

Д:  Дякую, ось він. 

У:  З вас одна срібна. [Отримавши оплату, він посміхнувся.] Дякую, що вибрали нашу компанію! 

Д:  (Позитивно заряджений новачок? Цікаво, як на довго вистачить його запалу?) 

Дем’ян отримав удар прямо в груди, кулаком розміром з цілий його торс. В результаті його відкинуло на п’ять метрів й він вдарився об дерево. Кров почала стікати з його правої руки котрою він намагався заблокувати удар, можливо переламались кістки, все тіло почало жахливо боліти й перед очима картинка почала розпливатись немов би хтось гойдав світ. З кожною секундою ставало все холодніше, а перед очима почала з’являтись чорна пелена. 

Д:  Твою ж... І як... до цього дійшло? 

Лісовий гігант* все ближче та ближче підходив до тіла хлопця з метою добряче перекусити,  у тілах людей є багато мани, тому напівжива їжа буде делікатесом. Кожен крок гіганта викликає невеличкий землетрус навколо, листя на деревах здригається та навіть опадає на землю. 

Приблизно годину назад. Приміщення гільдії. 

Д:  Єво, я візьму це замовлення на Спорангів у околицях, запишіть на мене,  будь ласка. 

Є:  [Взявши печатку, вона пробила нею по листку замовлення та внесла запис у облікову книгу.]. Готово, замовлення ваше. 

Д:  Дякую, тоді я пішов... 

  Приблизно пів години тому. Ліс в околицях. 

Дійшовши пішки, до необхідного місця, хлопець почав шукати колонію Спорангів. 

Противні монстри гриби досить швидко розповсюджують свої колонії та захоплюють нові області. Використовуючи свої спори в які вкладена мана, вони досить швидко як заражають цілі області, так і вирощують своє потомство. 

Споранги не особливо сильніші за Рукків, можливо навіть слабші за попередніх, однак їхня головна перевага це – спори, завдяки яким вони можуть атакувати здалеку, оскільки в ближньому бою вони просто беззахисні. 

Вислідити Спорангів не важко, куди б вони не пішли завжди за собою залишають витратні стежки на яких чітко видно як напрямок руху, так і їх кількість, адже у них немає звичних ніг, замість ніг вони тягнуть своє тіло по землі за допомогою рухливих коренів. 

Віднайшовши сліди, у вказаній частині лісу, Дем’ян почав йти у напрямку їх руху. Поки Споранги не атакують ціль, вони рухаються досить повільно, поступово поглинаючи ману навколо, щоб потім коли вони дійдуть до місця зупинки, випустити неймовірну кількість спор.  

Д:  (Ось вони. Так подивимося, один, два, десять. Всього п’ятнадцять? Значить це нова колонія, чув від Єви, що їх колонії можуть налічувати й до сотні. Хоча звідки тут взятись сотні, під носом у міста?) 

П:  (Власнику, попередження. Ні у якому разі не вдихайте спори чорного, та синього кольору, з усіма іншими, ваш організм здатен справитись. Переходжу у режим : виконання завдання.) 

Д:  (Ну хоч якась користь з цієї штуки в моїй голові.) 

Повільно дістаючи меч, крок за кроком, ховаючись за деревами, він все ближче та ближче підходив до монстрів. 

Зупинившись Споранги зібрались разом та дружно підняли свої лапки, точніше це невеликі відростки, що можна назвати лапками, на них немає ніяких додаткових відростків котрі б і імітували пальці. 

Д:  [Шепочучи]. Що це вони там роблять? І чому це вони махають своїми сосисками, тобто лапками? 

Монстри енергійно стрясали лапками перед собою, немов би проводили якийсь ритуал, при цьому немов би в такт нахилялись трішки в право, а пізніше в ліво. Як би на дворі була глибока ніч, їхні синхронні рухи, вселили б жах у тих, хто б це побачив при поганому освітленні. 

(~Шурх-шурх~) Їхні тіла видавали дивний звук. 

Підійшовши досить близько, Дем’ян ринув у перед, одним змахом розрізавши найближчого до себе монстра, слідом ним відправився і той, що стояв поряд. 

Коли монстри навколо оговтались, хлопець уже встигнув нашинкувати близько п’яти. 

Д:  Все ж тренування зробили мене сильнішим. Хоча, ці монстри ще слабші за Рукків... 

Десять Спорангів відстрибнувши, почали проводити контратаку. 

Зібравши велику кількість мани у своїх шапках, вони почали синтезувати спори для атаки.  

Поки вони ще не вистрілили, Дем’ян встигнув влучити по одному навичкою води “Водяна куля”, спресований снаряд води, розміром з горіх, на швидкості влетів у голову монстра, що був по центру, від чого у того з’явилась діра наскрізь і він впав.  

 Монстри завершили синтез та випустили сині спори в сторону хлопця. Синя хмара із спорів швидко пролетіла до переду, але поступово уповільнювалась після чого взагалі зупинилась пролетівши метрів десять та почала осідати. 

Дем’ян відбіг з зони ураження та старався не дихати, навіть коли спори уже опустились до землі. При контакті із землею, спори почали швидко в неї проникати, від чого все навколо почало гинути, трава висохла в мить ока, дерева почали чорніти біля коріння. 

Збираючи ману в руці, він готував наступний постріл “Водяної кулі”. Випустивши ще один снаряд, він уже не влучив в монстра. 

Д:  Відстрибнули, ну я цього очікував. Взагалі якби я тоді зарядив в них навичкою вогню, вони б згинули усі разом, однак ліс навколо... Добре пора закінчувати. 

Біжучи до монстрів, хлопець готував навичку вітру. Монстри уже були готові випустити наступний залп спорами, на цей раз вони випустили чорні спори. 

Попередньо набравши у груди більше повітря, хлопець використав звичайну навичку вітру “Потік повітря„, цим вдалось частково здути чорні спори, однак по боках вони іще залишились. 

Д:  (Повітря хватає, спор навколо мало. Закінчуємо.) 

Набором базових атак він скосив ще двох, які не встигли відстрибнули. Один з семи кинувся на хлопця, синтезуючи сині спори, однак не встиг, його розрізали навпіл з права на ліво. Тіла Спорангів досить м’які, тому їх знищення не вимагає багато зусиль, якщо не враховувати їх інстинкт втікати. 

Д:  Що це було? 

Витративши ще декілька хвилин на гру в наздоганялки, він нарешті закінчив завдання. 

Опинившись перед деревом, перед яким недавно танцювали монстри, хлопець присів, щоб перевести дух, та випити води. 

Д:  Хуууу. Ну і пробігав ж я за ними. А! Поки не забув, потрібно буде взяти з них матеріали. Минулий раз мене Єва в гільдії довго відчитувала, за тих Рукків. 

(~Хрусь~) 

Памс:  (Сповіщення, отримано завдання : Ліс наступає, виживіть.) 

Д:  Що ти мел...  

(~ХРУСЬ~) 

Хрускіт доносився з великого дерева, до котрого прихилився Дем’ян. 

Повернувши голову він помітив що, дерево почало рухатись і перед його лицем уже був занесений кулак. 

Встигнувши лише піднятись та виставити перед собою блок, він отримав удар, після якого відправився у політ. 

---

Зараз. 

З кожним кроком земля здригається. 

Перед очима хлопця, повільно не спішачи, крокує Лісовий гігант, котрий схожий на ходяче дерево з рогами та черепом барана зробленим з дерева, замість голови. З його тіла повсюди звисають ліани, а на спині немов би плащ з моху та квітів, висотою він десь близько трьох метрів. Якщо не знати хто перед тобою, на перший погляд, його можна було б прийняти за духа лісу. 

Д:  Твою ж... І як... до цього дійшло? 

Не в стані нормально поворухнутись, поступово втрачаючи свідомість, він очікував на свою неминучу смерть. 

Гігант уже тут, до хлопця лише метр, тому він нахилився та поступово простягнув лапу, що схожа на людську кістляву руку з дерева, лише ця в декілька разів більша. 

Дем’ян заплющив очі. 

Д: (Пробач мама... Жити, я хочу жити? Хочу? Звичайно ж хочу! Де ж та богиня коли вона так потрібна.) 

(~Хрусь~) (~Шшшшш~) (~БАБАХ~). 

Земля навколо затряслась сильніше  чим до того. 

Мія:  Ро, перевір як він. 

Ро:  [Підбігаючи] Ху-Ху. З-зараз. 

М:  Стів, посторожи поки їх. 

Дем’ян старався відкрити свої важкі повіки, коли йому це частково вдалось, він побачив перед собою Ро, хлопця ельфа, котрий зціляв його  магіїєю.

Ро:  Ти в свідомості? Добре. Не в значенні що з тобою все добре, я просто... 

Стів:  Ро, рухайся, будеш тут страждати, до завтра він не дотягне. 

Р:  Угу. Так ти, вибач не знаю як тебе там звати, випий це. 

Давши зілля регенерації хлопцю, він використав “магічний зір”, навичку стихії світла.

Р:  Пошкодження серйозні, переламані ребра, переламана рука, велика кількість тріщин в кістках, крововтрата поки не критична, ми вчасно. Для початку я тебе підлатаю, а далі потрібно пройти повноцінне лікування. 

С:  Добре, що він не спустив дух одразу  після прямого удару. 

Мія:  Жити буде говориш, тоді добре. Переносити його зараз не краща ідея, Ро підлатай його так, щоб ми могли його віднести назад до міста без носилок. 

Р:  Мія! Ти хоч знаєш скільки мани... 

Мія:  Та не ний стільки, ти ельф, у тебе і так мани хоч відбавляй з народження. О цей вже очухався, зараз я його прикінчу, а ти закінчуй. 

Гігант якого недавно нокаутували, почав рухатись та підніматись.

Д:  (Я нічого не бачив, мої очі були закриті, однак ця громадина відлетіла так далеко й досі лежала без тями. Хто це його так, цей чоловік лиця якого я не бачу, Стів здається?  Чи це ця дівчина? Ну точно не ельф...) 

Сконцентрувавши велику кількість мани в лівій та правій руці, вона хлопнула ними, тим самим навколо тіла Гіганта, який уже встигнув піднятись, почали обвиватись чорні як смола мотузки які не дали йому поворухнутись, це магія темряви “Зв’язування”**.  

М:  (Пф, слабак. Навіть не може їх розірвати, він навіть не годиться на роль елітного моба*, а ну хоча... Для цього хлопця він можливо навіть як ласт-босс*?) 

Підсиливши тіло за допомогою мани, вона також зібрала ману на мечі, тим самим наклавши на нього тимчасове зачарування темрявою. Меч почав палати чорним вогнем, який на відміну від звичайного вогню, виглядав спокійнішим, немов би просто гойдався у боки.  

Дівчина зробила ривок до монстра та на швидкості розрубала його навпіл, по вертикалі. Зв’язування розвіялось і дві частини тіла розлетілись у сторони. 

М:  Стів, займись матеріалами. 

С:  А тулуб? 

М:  До біса його, візьми лише саме цінне : очі, лапи і т.д. 

С:  Добре, мені необхідно десять хвилин.  

М:  Здається ми щось забули?... Точно, [Вказуючи пальцем на трупи монстрів] можеш ще зібрати щось із цих Спорангів, буде не дуже гарно, якщо ми забудемо здобич цього хлопця. 

С:  Тоді мені потрібно хвилин двадцять, можливо пів години... 

М:  [Вклавши меч у піхви, вона розвела руками в боки.] Добре-добре, я тобі допоможу, тим більше мені хочеться швидше прийняти ванну. 

Ро:  Я, а я тут мммм, ну загалом я напевне закінчив. 

М:  Що ти там булькаєш собі під ніс. Якщо закінчив, то допоможи нам. 

Ро:  [Звертаючись до хлопця, він діставав зілля.] Ооо ось воно, випий. Добре, зараз ти зануришся в сон, це допоможе твоєму тілу швидше відновитись. Тепер спи. 

Д:  (Що це за група. Ця дівчина так легко розібралась з цим... монстром...[Покльовуючи носом] Я... зас...ина...ю.) 

Памс:  <Завдання виконано : Нараховано бали репутації + отримано нагороду “Підвищення психічної стійкості”.>

---

М:  (Відключився?) 

?:  (Мія.) 

М:  ?! 

?:  (Давно не бачились, якщо це так можна назвати.) 

Мія чула голос, що лунав у неї в голові. Такий приємний, такий знайомий голос. 

М:  Друзі вибачте, я відійду на хвилинку.  

С:  Знову ухиляєшся від роботи? 

Ро:  Стів, можливо їй потрібно сходити... 

М:  Я відійшла. 

Відійшовши на двадцять метрів, вона продовжила інший діалог. 

М:  (Вибачте! Так давно це було. Є якась причина, яка спонукала вас вийти на контакт саме зараз?) 

Коли вона договорила, її перенесло у розкішний тронний зал, де як і минулого разу був трон, на котрому сиділа безформна тінь, з чоловічим голосом. 

?:  Я переніс сюди твій розум, щоб ми могли поспілкуватись майже як у живу. 

М:  Вітаю вас. Вставши на коліно відповіла вона. 

?:  Ого як формально, піднімайся. 

М:  Ви як не як Бог, а я живу у середньовічному світі де прийнято вставати на коліно перед тими, хто вищий за тебе. 

?:  І як тобі твоє життя? 

М:  Спочатку все було жахливо, проте пізніше я пристосувалась й мені полегшало. Зараз я уже майже не відчуваю дискомфорту. 

?:  Це добре. 

М:  Ммммм вибачте, але мене очікують. 

?:  Не переживай, я переніс сюди лише твій розум, у тому світі для тебе щойно пройшла приблизно секунда. 

М:  А? (Я звичайно здогадувалась...) 

?:  Перейдемо до справи - твоє завдання от-от розпочнеться. 

М:  І що саме я маю зробити? 

?:  Хлопець котрого ви сьогодні спасли, скоро він буде твоїм головним завданням. 

М:  Він? І що мені з ним робити. 

?:  Скоро він перебереться у ваше місто, в котрому ви зупинились на шляху. Вам необхідно затягнути його у свою команду й допомагати ставати сильнішим.  

М:  Значить він і є цей так званий “герой”, про якого ви розповідали? 

?:  Саме так. Більше того, боги уже встигли накласти на нього свої лапи. Але не забувай, ти не повинна себе видати. 

М:  З цим я впораюсь, це набагато простіше чим перші дні мого життя. Але у мене є питання. 

?:  Яке? 

М:  Я не зможу захищати його цілодобово. Можливо поки він не буде під моїм наглядом, з ним знову щось трапиться.  

?:  Це... Нуууу, сьогодні як би це сказати. Він не випадково зіткнувся з Лісовим гігантом. 

М:  Значить це все ж таки ваших рук діло... Я підозрювала, що тут щось не так. Значить і наша присутність там, теж діло ваших рук? 

?:  Можна і так сказати. 

М:  (Тц. ВОНО І ЗРОЗУМІЛО. Звідки б Лісовому гіганту непомітно з’явитись неподалік міста. Ще й це раптове замовлення з неперевіреною інформацією...) Моя справа невелика, я допоможу йому чим зможу. Головне, щоб ви не перестарались і не зламали його ще до нашої зустрічі. 

?:  Насправді це було необхідно, щоб привести його думки до ладу. У нього серйозні розлади і проблеми з прийняттям рішень.  

М:  Якщо подібне буде зі мною, я надіюсь ви не кинете мене десь у битву із зграєю драконів?  

?:  Ха-ха-ха. Я не настільки жорстокий, на тебе у мене є ще багато планів у майбутньому, тис більше у цій постановці, головна роль відведена Герою, тож не переживай, навіть якщо не впораєшся. Що ж, на цьому закінчимо нашу розмову на сьогодні, пізніше ще побалакаємо.

На останньому слові, розум Мії повернувся назад у своє тіло.

М:  (Наступного разу, я точно спитаю, хто він такий. Хлопця звичайно шкода, але що я можу зробити, коли вирішується майбутнє цього Закинутого світу.) 

---

Примітка : 

*Лісовий гігант — монстр, що розвивається в наслідок концентрації двох артерій-мани, усе залежить від особини, що піддалась аномальному впливу мани. 

** Зв'язування — навичка темряви*, зв'язує противника, та ослабляє його. 

*Моб (в іграх)  — не ігровий ворожий персонаж, що рухається за допомогою ШІ. Зазвичай не представляє ніякої загрози.  Елітний моб — більш сильніша версія.

*Ласт-бос (від англ. Last Boss/Final Boss)  — неігровий персонаж, що з'являється у кінці проходження підземель. На відміну від мобів він дуже живучий та заряджений великою кількістю різноманітних навиків для знищення. 

*Стихія світла — здатна відновлювати, лікувати, підтримувати, захищати. 

*Стихія темряви/мороку — на відміну від стихії світла вона більш руйнівна. Ефективна проти усіх живих, оскільки здатна викачувати ману із противника при попаданні.

© Демі Ньюбі, 2024.