Інтерлюдія: "Реіґотт" Ч2.
Богиня Феола лежить на дерев’яному шезлонгу й слухає шум води, спів птахів які доносяться до неї зі світу смертних.
Вона щойно віддала останні вказівки "грішнику" й зараз готується зануритись у сон. Кожен її родич зараз спить у своїй власній опочивальні, але вона вирішила залишитись тут, адже на зовнішньому подвір’ї досить непогано.
Опочивальня Феоли являє собою пентхаус з тонованими вікнами, різноманітними стелажами й стендами на яких розкладені диски з іграми, фігурки персонажів, альбоми її улюблених співаків та різноманітна техніка повернутись туди зараз - значить пригадати як усе було...
Поступово занурюючись у сон, Феола почула цокаючий звук від високих підборів, тому вона вирішила глянути хто там окрім неї вирішив провітритись.
В сторону басейну направлялась Вітея, одягнена у вечірню сукню з глибоким декольте та вирізом на лівій нозі, зараз вона виглядала як приваблива смугла жінка з великими грудьми та пишними формами тіла, має попелясте волосся, золоті очі.
Феола: Сестра? Навіщо ти прокинулась.
Вітея: Те ж саме можу спитати у тебе... сестра.
Вітея холодно подивилась в сторону своєї сестри й у Феоли пробігли мурахи по шкірі.
Ф: Я хотіла подивитись що відбувається у світі смертних.
В: Зрозуміло. [Відвівши погляд вбік] І як вони там?
Ф: Застрягли у середньовіччі. Уяви собі, вони лише тепер відкрили факт того, що існують люди котрі володіють унікальними навичками.
В: Зрозуміло.
Ф: Сетра, чому ти така...
В: Чому я така?!
Вітея підвищила голос, але швидко опанувавши себе, вона перейшла на звичайний тон.
В: Це ви мене втягнули в усе це... А тепер ти питаєш мене "чому я така"?
Ф: Через те що влаштували Ева́ні, нас тут замкнули, з цим потрібно було щось робити.
В: Давай я тобі нагадаю — усе це через вашу недбалість. Я та мої служителі намагались все виправити, як і Нефір. Замість того щоб приборкати Ева́ні, ви пустили все на самоплин, а опам’ятались коли уже було пізно.
Ф: Ми припустилися помилки, я це не заперечую, але понижувати нас в рангу, відбирати майже усі сили й прив’язувати до цієї планети...
В: Пізно вже... [Глибоко зітхнувши й подивившись на сонце] Ви поставили мене перед фактом, або я підтримую вас або відправляюсь в слід за Нефіром, а я... недолуга. Піддалась на ваші вмовляння, краще б зараз була замурована у Стеларії, так хоча б моя совість була чиста.
Ф: ...
В: Ти ж розумієш, що все це просто так нам не минеться.
Ф: Куди вже далі?
В: [Хитаючи головою в сторони] Сестра-сестра... Невже ти забула наші "Закони"?
Феола відвернулась й мовчала, їй не було що відповісти, адже вона усе прекрасно знала й розуміла, просто відтягувала неминуче й хотіла залишитись у своїх ілюзіях. Вітея ж подивилась в далечінь, на перисті хмари які спокійно летіли, скупчувались, розчинялись.
В: Я "Богиня Життя", однак яке я маю право тепер так називатись?
Вона глянула на світ знизу, там люди працюють у поті свого лиця на полях, полюють на монстрів, багачі влаштовують грандіозні гулянки.
В: (Скільки нам ще відведено? Коли ми повстанемо перед судом? Я відмовляюсь помирати через проступок моїх родичів [кинувши швидкий погляд на Феолу]. Що ж, я довго вас терпіла, але з мене досить... Після такого промаху мене навряд чи зможуть виправдати, оскільки я нічого не зробила аби завадити "Війні за виживання", але я піду іншим шляхом...)
Вітея розвернулась й пішла у свою опочивальню, щоб розробити план свого порятунку.
© Демі Ньюбі, 2024.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!