Вижити у забутому світі.

[2531р. Н.Е.Б. -  4 день третього місяця літа.] 

Дем’ян:  Господи... Нарешті я тут. 

Хлопець зійшов з воза й пішов до воріт пішки, бо перед ним велитенська черга з разноманітних мандрівників та торгівців. Жива черга ьула значно меншою, тому хлопець вибрав саме її й уже через приблизно годину очікування на ногах, черга дійшла і до нього.

Охоронець: Добрий день, будь ласка, оплатіть прохід або покажіть документи котрі можуть підтвердити вашу особистість. Також вкажіть ціль вашого візиту. 

Дем’ян простягнув перед собою маг-карту авантюриста й охоронець попросивши присісти всередині на стілець пішов за артефактом для перевірки карти. Повернувшись із шестикутним кристалом у руках, він попросив хлопця прикласти карту до нього.  

Слідуючи вказівці охоронця, він так і зробив, після чого кристал засвітився зеленим кольором, це означало що карта не викрадена.  Тепер настав час ступити на нову для нього землю. 

Охоронець: Що ж, вітаю вас у Цзянсі - проходьте. 

---

Від воріт й до самого поселення потрібно було пройти іще метрів двісті. Коли Дем'ян увійшов у поселення, побачене його здивувало, навкруги вирувало життя, десь в далині бігали звірі, з різних сторін знаходились будинки селян які живуть тут.

Це перше поселення провінції ШанЧенг за назвою Цзянсі. 

Будинки виглядали незвично, Дем’ян у перше в житті бачив щось подібне. Здавалось формою віни і схожий на звичайні, однак вигнута черепиця з загостреними кінцями, легка конструкція та фундамент на сваях сильно впадали в око. Досить просторі, без додаткового утеплення, адже цей регіон відомий своїми тепловими аномаліями, через велике скупчення артерій землі. 

Окрім того поселення захищене зачарованою огорожею з магічним бар’єром котрий відлякує слабких низькорангових монстрів, з сильнішими уже справляться місцеві солдати котрих звуть - “самураї”. 

 Усе інше, на перший погляд, виглядає так само як й у інших поселеннях, потрібно лише привикнути до клімату й, тому що деякі речі називаються іншими словами. 

Розпитуючи місцевих, Дем’ян відправився у найближчу гільдію, виявилось, що знаходиться вона у самому центрі поселення, котре до речі - у два рази більше за Латерію. 

Гільдія володіє будівлею, що пофарбована у синій колір. Неподалік,  приблизно у двохстах метрах знаходиться адміністративна будівля де сидить місцевий мер, будівля має жовте забарвлення. Біля адміністрації одразу розміщений “Золотий дім”, він балансує між зеленим та білим кольорами.  За два кілометри від адміністрації знаходиться ринок.  

Закінчивши оглядати місцевість та створювати за допомогою Памс, карту місцевості, хлопець повернувся до гільдії авантюристів та увійшовши у неї, направився до адміністратора за столом де його очікував чоловік сімдесяти п’яти років, на ім'я Цзін. Дивлячись на цього дядька, важко дати йому стільки років, виглядав він десь на п’ятдесят. 

Навколо за столиками сиділи інші авантюристи, що дотепер обговорювали свої замовлення, тепер же вони взялись жваво обговорювати нове поповнення, однак ніхто не підійшов до Дем’яна. 

Цзін:  Вітаю вас у Цзянсі, мене звати Цзін, чим можу бути вам корисний? ***

Дем’ян:  Вітаю [протягнувши карту авантюриста], я б хотів отримати від вас декілька порад для того хто уперше приїхав у ваше поселення, де можна зупинитись наприклад. 

Ц:  Хо-хо, звичайно. Вам варто зупинитись у місцевій таверні, вона співпрацює з нами, тому для авантюристів ціни там хороші, коли вийдете з гільдії вам необхідно - повернути направо, пройти сто метрів там ви побачите невелику фігуру Шуншука, біля неї повертаєте на право й проходите десять метрів, там побачите вивіску з конем та елем. Також вам потрібно відвідати місцеві “гарячі джерела”, в таверні куди ви прийдете, попросіть картку для входу в ці джерела, з іншого боку на ній буде карта. 

Д:  Дуже вам вдячний, тоді піду заселятись.  

Хлопець уже відправився до виходу, але Цзін окликнув його та взявся наздоганяти. 

Ц:  Ох-ох, ледь не забув зачекайте, пам’ять у мене уже не та... Запам’ятайте найважливішу річ, ви не повинні носити на собі занадто багато жовтого одягу бажано, щоб це було лише взуття, сумка, штани або сорочка, але ні у якому разі не все разом. Також не одягайте жовту накидку.  

Д:  Можна дізнатись чому?  

Ц:  В наших краях такі кольори як : червоний, жовтий, зелений та синій мають особливе значення. Обмеження щодо кольору є лише до жовтого - це колір влади, тому якщо ви не маєте ніякого відношення до державних структур, вам краще утриматись від надмірного його використання, інакше це сприймуть як неповагу. 

Д:  Нічого собі, вдячний вам за цю інформацію. 

---

Покинувши приміщення, Дем’ян одразу відправився у таверну, дорогою в його голові почали виринати неприємні думки, однак він старанно намагався їх відігнати. 

 Навколо вирувало життя, хтось йшов з візком в сторону базару, по ту сторону вулиці бігали дітлахи. Дійшовши до фігури Шуншука, він повернув на право у невелику вулицю, що веде до таверни, зліва також знаходилась пральня котрою в основному користуються авантюристи й лицарі що проживають самі. 

Декілька кроків і перед обличчям уже з’явилась вивіска з “Конем котрий п’є ель”. Опинившись у середині, хлопець показав карту авантюриста й розібравшись з оплатою на найближчі декілька днів, відправився на третій поверх у свою кімнату в супроводі офіціантки, котра показує новим людям їхні кімнати.  

Всередині майже такої ж кімнати як і у Плалеї, хлопець скинув свої речі поблизу ліжка й одразу звалився з ніг. Довга дорога вимотала не лише фізично, але й морально. Постійні пересадки, зміна різних місць проживання на один-два дні, пошуки людей котрі можуть відвезти у необхідне. 

Занурившись з головою у подушку, його тіло поступово почало розм’якати.  

Д:  (Чим я займаюсь взагалі? [Сильно зітхнувши та піднявши голову, почав дивитись у глухий кут.]  Я побачив стільки нових місць, побачив стільки різних людей. Я звичайно хотів подорожувати, але я не думав що все обернеться саме так. Де там до речі ця “богиня”, здається обіцяла зв’язатись коли я прибуду сюди. Невже вона нарешті забула про моє існування, хе-хе...хе.) 

Після недовготривалого відпочинку, він узявся розкладати свої речі у шафки та тумбочки в кімнаті і після завершення, вийшов з кімнати, закрив двері на ключ та відправився гуляти. 

Рухаючись по поселенню було помітно, що люди тут живуть досить добре, хоча це лише місто на границі ШанЧенгу.  

Д:  (Напевне такий достаток тут через клімат, котрий дозволяє вирощувати багато різних теплолюбних культур.) 

“Не доженеш.” 

                    “Не доженеш, бе-е-е-е.” 

                                                      “Не доженеш, не доженеш.” 

Перед лицем Дем’яна промчала група дітей, вони грали в квач. 

 Д:  ...   Навіює спогади. 

Дійшовши до невеличкої пустої зони де ще не було будинків, він сів на землю та дивився у далечінь згадуючи своє дитинство. 

Д:  (Останнім часом, я усе частіше згадую своє дитинство, зі мною щось не так? Ха, дурне питання, звичайно зі мною все не так, взяти, наприклад цю штуку в моїй голові, хоча мушу визнати - це досить зручна річ, я навіть на якомусь етапі задумався “чи не залишити його собі”... Можливо я згадую своє дитинство так часто, бо тоді усе було просто : Боги це щось казкове й невідоме, монстри були десь таааам й ми з ними не стикались, навколо усі жили щасливо.) 

Думки змінювали одна іншу, час летів й сонце уже почало заходити, на небі були перисті хмари які зараз одягнулись  у рожевий колір, приємний теплий вітерець почав розвіювати волосся, десь у траві стрекотали коники 

Д:  (День пройшов так швидко, здається я тут лише декілька годин, але уже пора повертатись назад, ех... Яка ж тут все-таки красива природа.)  

Його живіт почав видавати страшні завивання, адже обід він пропустив. Повернувшись тим же шляхом котрим він йшов до того, Дем’ян замовив у таверні вечерю й поївши відправився спати, завтра на нього очікує новий насичений день.  

Завівши годинник на шосту годину він ліг спати.  

Сон все не йшов, тому хлопець встав і одягнувшись у домашні речі сів для проведення мана-медетації. У майбутньому йому знадобиться більший запас мани чим є у нього зараз, отож він вирішив витратити цей час з користю. Медитуючи до самого ранку* йому вдалось трішки збільшити свої запаси, але цього все ще не достатньо. 

---

[Ранком наступного дня.] 

Годинник хлопця котрий стояв на невеличкому столику поблизу вікна, почав видавати дуже різкі механічні звуки, цей годинник насправді артефакт, одна з дешевих копій артефакта “Будильника”. Почувши цей скрегіт, Дем’ян вийшов із медитації та відключив його, натиснувши з задньої сторони на кнопку котра розпиляла ману вкладену у мана-кристал в середині.  

Дем’ян:  (Що ж, вкладені гроші у курси для мага від пана Ромера окупили себе, принаймні цей спосіб медитації дійсно дієвий. Завдяки цьому добираючись сюди я зміг трішки збільшити свої запаси мани й можу використовувати на цілу навичку більше чим до цього... І так чим би сьогодні зайнятись? Було б непогано прийняти якесь завдання.) 

Згадавши про завдання, в його голові одразу виринули жахливі сцени з Лісовим гігантом. Нехотячи у його пам’яті виринав цей спогад знову і знову : страх від якого він заціпенів, біль котру відчув після удару, відчуття холоду коли тебе покидають сили й ти уже однією ногою на тому світі. Здригнувшись його тіло намагалось відігнати ці думки й після цього хлопець замотав головою у різні боки витрясаючи цей спогад. 

Д:  (Знову... Цей спогад все ніяк не відпустить, хоча коли я пригадую усе що тобі відбулось, якогось тиску я не відчуваю, немов би я відсторонений спостерігач. Памс.) 

Памс:  Слухаю вас. 

Д:  (Чому коли я бачу цей спогад я нічого не відчуваю окрім відчуття немов би мене затягнуло під воду?) 

П:  Обробка запиту (//). Аналіз фізичного стану (///). Відповідь : У вашого тіла підвищена психологічна стійкість. 

Д:  (Що це означає?) 

П:  Відповідь :  Це означає, коли ваша психіка подразнюється зовнішніми факторами - “Підвищена психологічна стійкість”  мінімізує їх вплив на вас. 

Д:  (Хм, корисна штука. Це теж щось із твоїх можливостей?) 

П:  Запит (/). В доступі ві(~~пшшш~~)ві-відмовлено.  

Д:  (Зрозуміло, тоді відпочивай поки.) 

П:  Переходжу в режим сну. 

Д:  (Здається корисний артефакт, але у такі моменти я чесно не знаю що й думати.

Тоді нумо...[У голові роздався знайомий гул й тиск.]Тсс.) 

Феола:  Хо-хо, возрадуйся та благоговій передімною грішник, адже сьогодні Я - “Велика”, “Мудра”, “Незрівненна”, Богиня Феола зійшла з небес та обдарувала тебе увагою. 

Д:  (О велика та... еее, що ж там було далі?) 

Ф:  Ах ти черв’як, смієш насміхатись надімною?! 

Д:  (НІВ ЯКОМУ РАЗІ, вибачте мені Богиня Феола, я всього лише смертний з поганою пам’яттю. Невже така великодушна Богиня не змилосердиться над таким як я?) 

Ф:  Пф, ти навчився непогано лестити, ну що ж КХМ. На цей раз я тебе пробачу. А тепер до справи — чотирнадцятого дня цього місяця, “пояснюю для особливо тугих, це через дев’ять днів”. На дереві Альфа котре посадила моя сестра,  дозріє плід “Експí” який ти повинен дістати за будь-яку ціну. У столиці ШанЧенгу зараз є декілька авантюристів S-рангу, що можуть тобі допомогти. Є питання? 

Масуючи собі скроні, щоб трішки зняти напруження, хлопець обдумував що саме йому необхідно сказати, адже ця Богиня абсолютно не передбачувана. 

Д:  (Лише два : як туди добратись і що робити на місці?)   

Ф:  Коли будеш вирушати я направлю тебе. Поблизу дерева будуть духи-хранителі, з ними потрібно розібратись не вбиваючи. Тому тобі й потрібен авантюрист S рангу, поки він або його група будуть займатись духами, тобі потрібно буде забрати плід з дерева і було б бажано, щоб ти одразу його скуштував. 

Д:  (Можна тоді іще одне питання?) 

Ф:  Давай. 

Д:   (Що цей плід собою являє?) 

Ф:  Це концентрована жива мана. Дерево росте й живиться з артерії-мани і дає плід раз в десять років. Якщо його з’їсть людина, то її запас мани й фізична сила різко збільшиться, при цьому не змінюючи структуру тіла, тобто якщо ти був худою тріскою, то після цього плоду ти  таким й залишишся, однак твоя фізична сила значно збільшиться. Правда я сама не до кінця розумію як ця концепція працює, її придумав брат «НН», а він не дуже говіркий. На цьому усе, чим займатись у проміжку між пошуком авантюристів для походу вирішуй сам, даю тобі вихідний. 

Гул у голові розчинився, значить Феола покинула розум хлопця. 

Д: Хуууууух, було близько. (Ця шизанута... я стільки разів хотів вставити якийсь хороший коментар, який би описав цю, кхм, Богиню. І як тільки вона може вважатися за бога? Люди котрі поклонялися їй у минулому – ВИ ВЗАГАЛІ БАЧИЛИ З КИМ ВИ СПІЛКУЄТЕСЬ?!!! Потрапити в лапи монстра було набагато краще чим у руки цієї неадекватної, там хоча б ти знаєш, що тебе просто з’їдять.) 

Поки цей монолог крутився у голові, Дем’ян уже встигнув зібрати речі та поснідати в таверні. Завдяки Памс у нього тепер є карта місцевості, правда як виявилось зараз вона не знадобиться, адже потрібно рушати до столиці ШанЧенгу – Чан’ань. 

Д:  (А ця Феола знає як познущатись з людей “даю тобі вихідний”. Та в мене цей вихідний піде лише на добирання!) 

Хлопець ледь стримався від того, щоб просто не звалитись й лежати лицем у землю прикидаючись мертвим. 

Д:  Мало того що я постійно ризикую життям (хоча можливо це й не так часто відбувається, як мені здається), так ще вона хоче, аби я подавився невідомим плодом, властивості якого вона сама до кінця не знає.  

Зібравши речі, котрі ще буквально учора розкладав, він спустився на перший поверх таверни де замовив сніданок[віддавши за нього 2 срібних лііма]. На тарілці подали : смажену яєшню з  шматком чорного хлібу, сезонний салат. Пережовуючи шматок за шматком, Дем’ян обдумував як діяти далі, з кожним рухом у нього все менше часу,  від нього не очікується результат вже завтра, але краще розібратись з усім якомога швидше.

Проковтнувши останній шматок свого сніданку й розрахувавшись, він покинув таверну.  

Йдучи головною вулицею до заїжджого двору, хлопець як і будь-який інший приїжджий дивувався розмірам поселення котре знаходиться на границі ШанЧенгу. Жителі тут виглядають набагато краще чим у інших провінціях, будинки доглянуті та відремонтовані, загальний рівень життя тут кращий. Правда це все можна у будь-який момент втратити через постійну аномальну активність монстрів, але жителі тут давно вже звикли до постійних нападів.  

-----

На півдні ШанЧенгу  в основному гірська місцевість з великою кількістю різноманітних екосистем, наприклад : з південного сходу [зі сторони моря] на південь простягаються джунглі, а з півдня на південний захід знаходяться високі гори з засніженими вершинами та другою за висотою горою у світі за назвою “Секунда”. Під ШанЧенгом знаходиться та переплітається третій за розміром “клубок артерій-мани”*.  

-----

Примітка :

*** В незалежності від місцевості, на планеті Нь'рок усі розмовляють на Сіріу (загальна мова), після "Війни за виживання" Боги вибрали цю мову як основну для усіх, щоб спростити комунікацію між усіма для відбудови "цивілізації". Це не значить, що інших мов неіснує, просто ними користуються виключно : меншинства; ельфи між собою(зазвичай лише у приватних розмовах),нелюди(мають декілька різних діалектів, окрім своєї мови), дракони(мають свою власну мову та володіють усіма мовами,діалектами[у рамках планети Нь'рок]).

Мана-медитація — Під час подібних медитацій людина здатна обійтись без сну і при цьому з ранку бути такою ж бадьорою немов би вона виспалась. Однак подібним способом медитації не можна зловживати й потрібно робити довготривалі перерви, інакше тіло не витримає навантаження.

Клубок артерій-мани — Скупчення артерій-мани котре впливає на клімат, цей вплив не завжди є позитивним.

У ШанЧенгу клімат тримається цілий рік (літом температура не перевищує +35-40, зимою тримається близько +25 завдяки артеріям котрі впливають на температуру поверхні[літом їхня активність зменшується, артерії змінюють свій рух.])

Ігн'рок (знаходиться на північному сході, через океан на півночі знаходиться Утопія) - володіння Драконів, вулканічна місцевість зі скупченням першим за розміром скупченням артерій-мани. Рух артерій тут незмінний через що відбуваються постійні виверження вулканів, навколишнє середовище складається в основному з гір й пустель.

© Демі Ньюбі, 2024.