Вижити у забутому світі.

Автор : Сезон "нуль" присвячений знайомству з дитинством головного героя. Події розгортаються за 10 років до головного сюжету тому Вам як читачеві може здатися "Сюжет розвивається наааадто повільно.", але не спішіть із висновками.

***Якщо хочеться перейти одразу до основної лінії сюжету, то можете розпочати читати з """Сезон 1 : Радикальні зміни. - Розділ 1""", просто ви втратите розуміння тих або інших ключових причинно-наслідкових зв'язків.***

----

Мати:  І ось Герой Ельфів Ецио підніс свій меч та завдавати удару…..

Хлопчик:  ТАК І ОСЬ ТАК!!!!! Зірвавшись з ліжка викрикував він.

М:  Дем’ян скільки раз тобі повторювати, непотрібно так бурхливо реагувати. Лягай назад і засипай інакше я не буду читати продовження.

Дем'ян:  Слухаюсь... Відповівши він ліг назад і продовжив слухати казку.

М:  І завдавати удару Головнокомандувачу велірців….. Читання знову перервав коментар.

Д:  Мам, а знаєш? Коли підросту я стану таким же сильним як Ецио. Сказавши ці слова хлопчик підняв руку до стелі уявляючи як тримає в руці меч.

М:  В такому випадку можливо ти підростеш уже зараз і будеш читати сам? З теплою усмішкою відповіла йому мати.

Д:  В-вибач.

М:  Коли Головнокомандувач був переможений,  армія велірців лишилась свого останнього керівника. Іще деякий час вони відбивались від об’єднаної армії, але в кінці були змушені здатись. Так армія всього світу на чолі з Героями зупинила страшну війну. Пізніше всі велірці зникли й більше їх ніхто ніколи не бачив. На кінець дочитавши казку мати закрила книгу і відклала її на невеличку поличку, біля ліжка у маленькій кімнатці, що належить Дем’яну.

Д:  Мама, а велірці дійсно існували?

Ненадовго задумавшись мати все ж відповіла.

М:  Думаю, що ні, Велірців ніхто не бачив уже дуже давно, напевне тисячі років. Можливо вони взагалі ніколи не існували. Хоча у нас все ж є люди яких називають Героями, але вони нічим не відрізняються від нас, звичайних людей, нууууу хіба за виключенням того , що вони добре треновані та пройшли через багато битв. У той ж час Герої Шестірки були наділені особливими здібностями й силами. Не переживай, та спи.

Погладивши сина по густому волоссі, вона поцілувала його у чоло і побажала приємних снів. Дем’ян же ще трішки роздумував, як би він хотів стати Героєм, що спасе людство, але Героїв Шестірки вже давним-давно немає. Спасати людство теж не потрібно.

Д:  Невже вони дійсно....зникли?... Бурмотаючи собі під ніс промовив хлопчик і заснув.

Вранці Дем’ян встав, як завжди рано вранці, оскільки його батьки працювали фермерами котрі йшли на поля о п'ятій годині. Опустивши свої невеликі ноги на підлогу, він почав збиратись. Сьогодні важливий день - Дем’яну виповнюється 8 років. Сріблясте волосся, очі середнього розміру кольору цитрина та дитяча зовнішність, а яку іще зовнішність ви хотіли побачити у хлопчика 8 років? Одягнувшись він вийшовши зі своєї кімнати та відправився на кухню, де вже його чекала мати що приготувала йому яєчню з соковитою котлетою.

Вікторія:  Синку ти вже проснувся, сідай снідати. Я приготувала для тебе яєчню, з яєць Зугвеля, разом із котлетою. Все це постарався дістати твій батько.

Д: (Ці слова промовила мені мати лице котрої я зараз не бачив, оскільки вона була зайнята приготуванням їжі для себе та батька. Моя мати, котру звали Вікторія, дуже красива жінка - сама красива жінка котру мені доводилось бачити за все моє життя. У неї ніжні риси обличчя, сама вона невеликого зросту, її волосся красивого золотистого кольору, очі кольору ясного неба. Одягнута у простий одяг притаманний для жінок, що працюють у полях. Мати виглядала досить невідповідно до своєї зовнішності, вона мала б бути якоюсь принцесою із казки, але натомість зобов’язана важко працювати.)

Діти що народжуються у віддалених куточках провінції з самого малечку уже допомагають батькам по господарству. Через вимушене швидке подорослішання, вони на відміну від дітей поблизу Столиці, є більш усвідомленими та все ж глибоко в середині залишаються дітьми котрі просто хочуть розважатись у колі однолітків і байдикувати.

Д:  Так мамо, вже сідаю.

В:  Сьогодні ж у нас свято, тобі виповнюється 8 років. Зараз повинен повернутись твій батько, де ж його носить?

Д: (Мій батько постарався дістати м’ясо зі свинини та яйця Зугвеля, наскільки мені відомо це перелітний птах. У нас немає власних тварин, навіть не знаю, що йому потрібно було зробити аби дістати м’ясо...Наша сім’я проживає на самій окраїні Імперії, ніяких торгових шляхів у нас немає, лишень  безкрайні ліси та фермерські угіддя. Людей котрі вирощують тварин заради м’яса тут немає, окрім ціни і спроможності населення до купівлі є іще якийсь фактор який мені не досить зрозумілий, але зв'язаний він із якимись Артеріями.... Такі бідні сім’ї як наша, просто не зможуть купити навіть декілька кілограмів...)*

В:   Ох, хоч ми й живемо біля лісу, через нерегулярний потік Артерій-мани у землі, дикі тварини тут майже відсутні, тому й полювати немає на кого, хіба якісь дрібні птахи котрі можуть сюди залетіти, у момент коли з маною все добре. Бубоніла собі під ніс мати.

Д:   Артерії-мани, а що це таке? Я раніше чув щось схоже. З неабиякою цікавістю запитав хлопець паралельно намагаючись здолати яєчню.

В цей момент Вікторія зупинилась, задумалась як би простіше пояснити синові цю концепцію.

В:  Знаєш що, Дем'яне, сьогодні як підеш до Дядька Миколи то спитай краще його, він зможе пояснити набагато ліпше  чим я.

Д:   Дійсно! Тоді я доїм і сходжу до дядька Миколи, ще до початку наших  тренувань. (Минулого разу коли я його відвідував він навчив мене навичці "Потік". Люди в нашому світі вміють використовувати свою внутрішню силу, яка зветься Маною, втілюючи її у різних формах. Коли людина використовує ману то надає їй певної форми, стихії та властивостей, це називається Навичкою. Наприклад навичка вогню "вогняна сфера" це сфера з вогню котрою можна розпалити багаття, або відлякувати хижих звірів (Ха, ще б вони у нас були).

Звичайні люди можуть використовувати тільки базові види магії та стихій для того, щоб освоїти більш складні комбінації або збільшити силу своїх навичок — потрібно звертатись до Наставників, от тільки це не дешеве задоволення, для простих людей це узагалі недосяжно.)

В цей момент моїх роздумів про те як я хочу дізнатись від дядька Миколи щось нове, у дім увірвався...

Григорій:  Вікторія, Вікторія! О ти на кухні, Дем'ян теж тут. Просто чудово хух-хух.

Тільки що у дім увірвався батько хлопця - котрого звати Григорій. Густе як мох, коротке волосся зеленого кольору*, чоловік середньої статури, дуже сильний оскільки постійно важко працює на полях і не тільки, усе заради того, щоб забезпечити свою сім'ю усім необхідним для існування. Саме так - для існування, прості люди котрі живуть на краю світу - тільки й можуть, що існувати.

В:   Коханий, що сталось, ти виглядаєш так неначе за тобою стадо монстрів з ефіру* бігло.

Г:   Мила, сину. Нам посміхнулась доля. Сьогодні до нас випадково завітав один лицар з Імперії, він був вимушений змінити свій маршрут через перешкоду котра з'явилася у нього на шляху. Так от, він запропонував мені та ще декільком чоловікам і юнакам з нашого поселення відправитись на роботу в Імперію, Лицарем*. Вони як раз проводять зараз відбір! Батько дійсно був дуже щасливий цій нагоді. Шанс вибратись звідси, ще й до самої Імперії, підвертається один раз за життя.

В:   Але як тоді ми з Дем'яном? Ти ж не зможеш забрати нас із собою. Навряд я знайду у столиці роботу, чи навіть десь поблизу. Люди там набагато краще володіють магією, та й у інших аспектах життя вони краще.

Г:   Не переживай, я поспілкувався з цим лицарем і він запропонував мені ось що : Я відправлюсь в Імперію, якщо пройду відбір у лицарі то зможу досить швидко зібрати грошей на недорогий дім за межами столиці, куди переїдете ви з Дем'яном. І якщо таке вже станеться, я зможу підшукати тобі роботу, а також когось хто тобі б допоміг з розвитком необхідних навичок. Подумай, будь ласка, над цим мила, такий шанс буває тільки один раз, відбір у лицарі звичайно проводиться щороку, але дати змінюються, окрім того, потрібно заздалегідь дізнатись про це, а новини  до нас доходять дуже довго, тому...

В:  Любий, нумо все детальніше обговоримо трішки пізніше, сьогодні у нас не менш важливий день. Тактовно Вікторія перевела розмову в інший бік.

Г:  Звичайно-звичайно, я не забув що сьогодні у нас досить важливий день, сьогодні Дем’яну вже 8! Він уже такий дорослий! Тепло посміхнувшись батько дивився у сторону хлопчика котрий вже доїдав свій сніданок.

Григорій підійшов до сина, погладив його по голові та дуже широко посміхнувся, випромінюючи непідробну радість.

В цей момент Дем’ян настільки зрадів, що теж почав дуже широко посміхатись. 

Вікторія спостерігаючи за ними думала (Як ж він схожий на свого батька...) та теж почала радіти.

От тільки радості прийшов кінець - запахло димом, жінка згадала, на вогні вона готувала невеличкі хлібці, ринувшись до чогось, що нагадувало саморобну сковорідку на якій все швидко пригорало вона швидко використала навичку води “Потік” та загасила полум’я попередньо відставивши сковороду у бік на дерев'яну підставку. На жаль їхня звичайна сковорода зараз у місцевого коваля на ремонті.

В:  От халепа, підгоріли...

Г:  Та нічого страшного, ми з Дем’яном і такі з’їмо, не хвилюйся. Посміхаючись відповів він.

Д:   Мамо, батьку! Я вже поснідав і хочу відправитись до дядька Миколи, розпитати його про Артерії-мани. Жваво увірвався в розмову хлопчик і ввів свого батька в ступор.

Г:   Іди вже, маленький бешкетник, тільки щоб до обіду повернувся.

Д:   Само собою! Викрикнув хлопець у відповідь вибігаючи із дверей дому.

Опинившись на вулиці, він вдихнув на повні груди свіжого повітря, швидко поглядом пробігся по своєму невеликому подвір’ю котре від його дверей простягатися на п'ять метрів у перед та шириною десять. За межами поселення був густющий ліс, у далечині виднілись піки гір. "Не час роздивлятись красиві пейзажі" подумав хлопець та побіг до дядька Миколи котрий жив на другому кінці їхнього невеликого поселення Вульгран..

------

Примітка :

(На планеті Нь'рок свої закони, не забувайте - це фентезі світ, тому не шукайте паралелі із реальним світом, в якому ми із вами проживаємо).

(У таких дужках записані думки персонажа), [а у таких записана додаткова інформація.]

Колір волосся — у цьому світі у людей різні природні кольори волосся, також можливі різні відтінки.

Стадо монстрів з ефіру — місцева приказка пов'язана із появою ефірних монстрів від яких дуже важко утекти(ефірними їх назвали звичайні люди ,їх справжня назва Монстри-Розриву).

Монстри-Розриву — з'являються у місцях розриву через аномальний потік мани(більше згодом.)

Лицарський орден — фактично регулярна армія, у їхні обов'язки не лише забезпечення безпеки у Столиці та загалом у Імперії, а й інспекції земель та інше. Розподіл лицарів відбувається за рангом.

© Демі Ньюбі, 2024.