Вижити у забутому світі.

Мія та її група проводять тренування на одному із полігонів, який частково належить армії ШанЧенгу, хоча вони тут не часті гості.

Попасти на цей полігон можна лише скориставшись телепортом котрий розміщений у гільдії.  

-------

[2531р. Н.Е.Б. 10 день третього місяця літа.]

Дем’ян як завжди прокинувся рано в ранці, до тренувань був іще час тому він сів перевіряти своє спорядження. Усі зілля були на своєму місці в сумці. Меч у непоганому стані, але він все ж взявся його підточити власним точильним каменем. Кожен рух точильного каменя видавав неприємний тупий звук й інколи іскри. 

Після заточки своєї зброї, він склав речі по місцях та відправився у таверну поснідати Після заточки своєї зброї, він склав речі по та пішов снідати до вітальні у місцевого відставного авантюриста.  

Дем’ян:  Доброго ран...ку?  (Хтось взагалі є у домі?) 

Чоловік відправився по своїх справах ні світ ні зоря, залишивши невеличку записку напроти сніданку. 

Д:  Так що тут у нас? “Я залишив вам запасний ключ, не забудьте зачинити двері. За сніданок розрахуєтесь пізніше.”  (А чи не надто сильно він мені довіряє?) 

Поснідавши теплим супом котрий добре зберігався на зачарованій тарілці, Дем’ян вийшов, зачинив за собою двері та вийшов прогулятись містом до обіду, щоб відправитись на тренування котрі влаштовує група Мії.  

Д:  (Маю надію що хоч сьогодні нічого не трапиться.)

У ШанЧенгу було багато різних місць та товарів, які раніше він не зустрічав, тому вирішив пройтись по магазинах. В магазині одягу, було неймовірне різноманіття усяких аксесуарів та одягу, щоправда, ціни там були неймовірно високі, тому він досить швидко вийшов. 

Магазин з артефактами пропонував настільки широкий асортимент, що очі починали розбігатись як тільки ти заходив у середину. Тут продавали все що лише можна було, від зачарованих тарілок до професійних інструментів для дослідників. 

Наступним у черзі був чайний магазин де продавали велику кількість сортів чаю, а також чайні сервізи для побутового та церемоніального використання. 

Поки він обходив кожен магазин та роздивлявся товари які пропонують придбати, час непомітно злітав й хлопець вирішив піти у парк неподалік, щоб полюбуватись на природу.  

У парку росли дерева Гінкго, поміж якими проходили вузькі вимощені кам’яні доріжки. Між ними були висаджені різноманітні червонуваті кущики та рожеві квіти, неподалік штучного ставка сиділа зграя птахів й щось собі щебетала. 

"Ще трохи, прийде осінь, усе навколо зміниться", такі думки промайнули десь у підсвідомості Дем’яна. Подивившись на свій годинник, який завжди знаходиться у сумці, він помітив що уже наближався обід, можна йти у гільдію.

---

Увійшовши в приміщення, хлопець звернувся до управляючого й попросив того провести його на "Полігон номер два", цей полігон за межами міста, тому в приміщенні є споруджений телепорт який прив’язаний* виключно до цього полігону.   

Пройшовши крізь нього, голова хлопця закрутилась немов дзиґа й він ледь не випустив увесь вміст свого шлунку на підлогу у приміщенні для телепортацій. 

Місцеві працівники допомогли йому прийти до тями. 

Д:  (Не думав, що переміщення через портали буде таким важким, усе всередині немов перекрутилось.) 

Покинувши зал для переміщень, Дем’ян за вказівками робітників телепорту, пішов на другу частину полігону. На відміну від першої ця частина – відкрита, щоб дістатись до неї він йшов вздовж стіни котра здавалось, була нескінченною. 

Зліва стіна, справа газон, а далі магічний бар’єр котрий захищає це місце від непроханих гостів, увійти та вийти звідси можна лише за допомогою телепортації. Полігон побудували далеко від самого ШанЧенгу, у місці де вища активність артерій-мани, це позитивно впливає на тренування людей й сприяє акліматизації до місцевої бурхливої активності мани, особливо поблизу гірського хребта. Солдати після того, як звикли знаходитись на цьому полігоні, переходять на військовий котрий знаходиться іще глибше, майже у самому епіцентрі "Клубка".

Д:  (Місце більше схоже на клітку, хоча можливо це на краще. Монстр сюди ніяк не проникне під час тренувань, я надіюсь. Дурень, за що я взагалі переживаю?Поблизу мене буде одна з самих сильних груп авантюристів в Імперії.) 

Закрита частина полігону була створена за шаблоном п’ятсот-п’ятсот-сто, п’ятсот у ширину, п’ятсот у довжину та сто у висоту.  

Усе для того, щоб під час тренувань можна було використовувати магію яка б’є по області. Деякі навички, як от навичка р.м. "Потоп", здатні створювати великі об’єми води котрі покривають площу у сотні метрів.

Ось перед його очима уже почала виднітись відкрита частина, чим ближче він наближався до неї, тим сильніше починало світити сонце й коли він вийшов з тіні будівлі, його ненадовго засліпило.

Навколо полігону було досить багато дерев та лавок для відпочинку.  

Коли очі нарешті сфокусуватися, після різкої зміни освітлення, Дем’ян помітив групу котра тренувалась.

Ельф Ро займався стандартною медитацією, намагаючись збільшити свої об’єми мани. У декількох метрах від нього відтискався неймовірно мускулистий, бородатий чоловік тридцяти років – Стів. Збоку стояла Мія й спостерігала за тренуванням їхнього нового члена команди котру звали Даян. 

Хлопець наблизившись до команди хотів привітатись, але його випередили. 

Мія:  Все-таки прийшов - Вітаю. 

Звернувшись до нього, вона відвернулась аби поспостерігати за новенькою. Мія була одягнена у свій одяг для тренувань, а саме спортивну сорочку на короткий рукав та обтислі штани зі стрейчу, усе було виготовлено на замовлення.

Впевнившись, що Даян зрозуміла як виконувати цю вправу, вона розвернулась знову до Дем’яна, погляд якого так і завмер на дівчині.

Дем’ян:  (Виглядає вона досить тендітно, на руках видно як виступають м’язи, але це не взагалі не помітно. Якби я не знав що вона S ранг то нізащо б на слово не повірив.) Я... так, вітаю. 

М:  (Він на мене так дивиться, що скоро дірки протруться, він що на мене запав? Хоча може він просто у перше бачить подібні штани, адже вони по своїй суті одні такі. Ах, в легінсах так зручно, шкода що у цьому світі такі штани не в ходу, те у чому тут тренуються це просто якийсь жах. Добре що хоч в ательє під замовлення можна зробити щось схоже.) Давай я тебе познайомлю для початку. [Обернувшись та вказуючи рукою.] Ельф який медитує це Ро, саме він тебе підлікував тоді у лісі. А ця гора м’язів – Стів, він тебе ніс усю дорогу до Золотого дому. 

Д:  Приємно з вами познайомитись, вдячний вам за допомогу! 

Хлопець вклонився, аби виразити подяку, а коли підняв голову то усі досить прискіпливо його розглядали. 

Ро:  Приємно знати що старання Мії не пройшли даром. 

Стів:  Та буде тобі хлопче, ми просто допомогли тому хто був у біді. Мія нам уже все розповіла, ти хочеш приєднатись до нас на тренуваннях ? 

Д:  Пані Мія запропонувала мені потренуватись разом із вами, було б не мудро відмовитись від такої можливості. І ще я хотів подякувати кожному з вас, за те що ви для мене зробили.  

За спинами команди почав розноситись гуркіт, з кожною миттю він ставав усе сильнішим поки на кінець не завершився сильним ударом по землі, від котрого здійнялась хмара пилу. 

Поки вона не досягнула групи, Мія швидко використала навичку п.р. "Вітер" й змела увесь пил котрий летів. 

За хмарою пилу стояла  дівчина у якої великі зелені очі з вертикальними зіницями, на її голові між двох пучків волосся рижого кольору було два котячих вуха з рижою шерстю котра переходила до чорної на вершечку. Тіло у неї  масивніше чим у Мії, хоча на зріст вони були майже однаковими, а ззаду виднівся опущений пухнастий хвіст. 

М:  Даян, що я говорила тобі про такі різкі зупинки? 

Даян:  Я все пам’ятаю, просто не втрималась коли відчула незнайомий запах. 

М:  Запах? А ти напевне про нашого гостя, знайомся – це Дем’ян. Відносно недавно ми йому допомогли, днями я зустріла його у місті тому запропонувала приєднатись до тренування. 

Ро:  [Шепочучи] Тренування? Ех, надіюсь у нього складений заповіт. 

М:  Я все чула... 

Ро:  Хтось щось сказав? Я повертаюсь медитувати. 

Дем’ян застигнув роздивляючись  Даян, тому Мії прийшлось перервати цю паузу. 

М: Кхм, Дем’ян, перед тобою наш новий член команди – Даян. Як ти напевне помітив, вона нелюд. 

Д:  Ееее я, приємно познайомитись. 

Да:  Твоя реакція, вперше бачиш нелюда? 

Подібне розглядання викликало небажаний дискомфорт через що, Даян трішки скосилась коли промовляла ці слова. Хлопець уже не в перше попадає у подібну ситуацію, тому швидко знайшов вихід.

Д:  (Просто скажу правду, маю надію, цього буде достатньо.)Так, вперше. 

М:  Воно і не дивно, тут мало ельфів, а нелюдів іще менше. Все через страх і забобони котрі вкоренились ще до заснування Імперії. 

Її роздратування почало розчинятись.

Да:  (Хм, принаймні цей хоча б не зневажає мене за моє походження, але притримаю свої передчасні висновки.) Основна частина нашого народу проживає на материку Фероран, інша половина знайшла прихисток в Утопії. Тут в імперії, є лише невелика резервація, її мало хто покидає...

М: Давайте зараз не будемо розпочинати урок історії й залишимо його до кінця тренувань.

Даян почала відв’язувати від себе велетенські диски з каменю.

Д: (Вона бігала із цим? Тепер зрозуміло чому після різкої зупинки виникла така хмара пилу. Це взагалі нормально?!)

М: [Помітивши здивування на лиці хлопця.] Нелюди фізично сильніші за усі інші раси, для них подібні навантаження — норма.

Д: Оууу, зрозумів. (У такому випадку вона здатна відірвати голову голими руками без зайвих зусиль? Краще зайвий раз її не дратувати...)

М:  Ну що, продовжимо наше тренування. Даян, після силових навантажень можна перейти до контролю мани, або рукопашного бою зі Стівом. 

Да:  Я уже деякий час тренуюсь із вами, хотілось би попрактикуватись в справжньому зіткненні.  

С:  Я не проти, ходімо далі звідси аби не заважати іншим. 

Стів та Даян почали віддалятись, вони пішли у самий кінець полігону, аби їм не заважали й вони не думали про безпеку людей поблизу. 

М:  Ну от, а думала Стів буде у парі з тобою. Ро медитує, значить залишились ми у двох. Розпочнемо з силових чи одразу перейдемо до мечів? 

Хлопець переводив погляд то  на великі диски котрі були примотані іще недавно до Даян, то на Мію котра стояла поряд.  

Д:  Надіюсь мені не потрібно буде стільки ж тягти? 

М:   Ха-ха-ха, ти що... Навіть я без підсилення тіла стільки не здужаю. 

Д:   У такому випадку я б хотів... [Позіхнувши] Ох прошу мене вибачити, я не виспався. (Хоча я прекрасно спав.) Я б хотів аби ви допомогли мені із технікою меча, але не проти й фізичних вправ. 

М:  Чудово, тоді скористаємось цими мечами. 

Дівчина провела  пальцем по повітрю,  знизу до гори, простір розрізався та викривився, перед очима з’явилась сіра діра. Мія занурила усередину руку й дістала два мечі. 

Д: А це? 

М: Зачаровані мечі, на них чари самовідновлення.

Д: Взагалі я мав на увазі це [Вказавши пальцем на сіру діру котра почала стягуватись.]

М:  А це - магія високого рівня "Просторовий схрон", допомагає тримати необхідні речі завжди під рукою. 

Д:  Досить зручно, я б не відмовився від такої навички. 

Ро:  Забудь. 

Д: Перепрошую? 

Ельф привідкрив праве око та подивися на хлопця, потім знову закрив.

Ро:  Для освоєння цієї навички необхідно витратити десятки років. Деякі люди навіть не здатні опанувати її за століття, Мія звичайно не єдина хто змогла приборкати цю навичку усього за рік, але таких небагато. 

Д:  Ого, дивовижно. Я недавно проходив підготовчий курс по магії в гільдії й там розповідалося, що лише навички рівня Мудреця та Архонта вимагають так багато часу на освоєння.

М:  Все так, але ти ще не дійшов до розділу "Унікальні види та різновиди магії", чи якось так. Загалом там йдеться про те, що є навички рівнями нижче  Мудреця, однак на їхнє повне освоєння може йти дуже багато часу через певні особливості. Давай спочатку розігріємось легкою зарядкою, паралельно поясню конкретніше на прикладі. 

Відклавши мечі, вона почала показувати рухи руками, техніку дихання, розтяжки. Дем’ян спочатку намагався все повторити, однак деякі рухи йому не давалися, тому дівчина підійшла ближче й вказала на помилки. Потім вони відійшли один від одного та продовжили вправи у той час в далині було чути гуркіт та видко дві фігури. 

Стрибки, "ножиці", скручування ніг, ходьба з випадами, кожної вправи по п’ятнадцять підходів та це лише початок.

Д:  (Вдих-видих-вдих-видих... Це складніше чим сто замахів мечем.) 

Між вправами, дівчина продовжила розмову. 

М:  Ми зупинились на прикладі, так подумаймо. 

Роблячи вправу “ножиці” руками, вона підбирала слова аби доступно пояснити роботу деякої магії.

М:  Наприклад є магія ілюзій, яка здатна вбити людину. Сама по собі вона знаходиться на початковому рівні, однак лише одиниці здатні її застосувати. Для її активації потрібно точно знати як працює організм людини, мало того потрібно вміти визначити психічний стан своєї цілі у момент використання навички. 

Д:  Значить для таких навичок потрібні особливі знання, або інші умови. 

М:  Правильно. 

Д:  А я думав, що магія зцілення сама складна. 

М:  Магія зцілення звичайно складна, але є і складніше... 

Ро:  (Навіщо вона...) Мія, йому не потрібно це знати.  

М:  Так-так. (Але я вважаю, йому необхідно дізнатись якомога більше, щоб у майбутньому від нього була хоч якась користь.)

Д:  (Цікаво що там за магія така, але думаю відповіді я не отримаю, тому просто зміню тему.). А ця навичка ілюзії, як саме вона може вбити? Хіба ілюзії не лише викликають марення? 

М:  Магія ілюзії впливає на мозок жертви й заставляє її бачити те, що хоче той хто їх застосовує, але якщо ти добре розумієшся на "мозку", то можна його обманути настільки, що він повірить у власну смерть. Тобто він просто відмовиться підтримувати твоє тіло і ти вмреш від відмови органів. 

Д:  Страшна смерть... 

М:  На щастя, проста людина не наближена до ІМДтР або інших подібних установ, просто не здатна заволодіти подібними знаннями, а вчені не витрачають свій час на подібні безглузді речі. 

Ро:  Саме так, вони краще самі себе уб’ють заради науки. 

М:  Так Ро, здається ти медитуєш? Чому ми чуємо твої коментарі. 

Ро:  А твої рухи взагалі.... Аааааа, забудь! 

М:  (Горбатого і могила... Можливо потрібно його ще разок стукнути?) 

Д: (Когось мені це нагадує, от лише не можу згадати кого.) 

---

М: (Розігрів завершено. Хороша звичка з попереднього життя, довгих років життя моїй вчительці з фізкультури, правда я не знаю як у наших світах протікає час, можливо там уже пройшли сотні років, або усього декілька хвилин.) Тепер перейдемо до мечів.

Д: Що це за рухи ми виконували, якщо не секрет?

М: (??? Точно... у цьому світі ж немає такого розуміння як ранкова зарядка, пілатес або подібне.) Це моя розминка перед тренуваннями, допомагає налаштуватись та мінімізувати травми. М’язи в тілі розходяться, тому тіло ефективніше працює, звичайно це використовується лише під час тренувань.

Д: (Чого іще можна очікувати від авантюриста S рангу. Потрібно буде запам’ятати усе, що я сьогодні робив.)

М:  Тепер встань сюди та для початку  продемонструй як ти користуєшся мечем. 

Дем’ян став туди куди йому показали й почав демонструвати свої навички володіння мечем.  

Мія слідкувала за кожним його рухом, навіть за кутом нахилу зап’ястя. Коли вона завершила свою оцінку то підняла руку аби хлопець зупинився. 

М: Я побачила достатньо. 

Д:  (Звучить не дуже, хоча я й сам знаю, що володіння мечем у мене так собі.) 

М:  Ти непогано володієш базою, але у тебе дуже мало практики, в реальному зіткненні з кимось сильніше Споранга, у тебе мало шансів. Тепер перейдемо до практики. 

Вона підняла свій меч та встала напроти, Дем’ян у той час нервово звів плечима, що не залишилось  непоміченим. 

М:  (ТАК ГОЛОВНЕ — СТРИМУВАТИСЬ!!!! Не хочу його травмувати на першому ж нашому тренуванні.) Оскільки я більш досвідчена, даю змогу тобі нападати. 

Д:  Добре. 

Він стиснув меч у руці сильніше, цей меч відрізняється від його власного, він легший, гостріший, зручніший. 

Д:  (Незвично тримати таку зброю, це точно меч для тренувань? Він набагато кращий за мій основний. У неї грошей кури не клюють... Хух, вперед!)

Зрушивши з місця він націлився на свого опонента, змах мечем – удар. Мія успішно відбила меч супротивника. 

М:  Забула сказати, нападай так, немов би від цього залежить твоє життя. Тільки так ти зможеш хоч чомусь навчитись. (Оце я утнула, Бог мій Нокс, звучить як якесь кліше з фентезі, але уже пізно відкручувати.) 

Д:  Це не занадто для простого спарингу?  

М:  Я займаюсь цим уже багато років і вбивала монстрів  S класу. Тобі варто переживати лише за своє життя, адже я можу без зайвих проблем тебе поранити. 

Д:  У такому випадку я викладусь на повну! 

М:  (О ні-ні-ні, що за банальні, збиті фрази. Я точно не попала у якусь книгу? АЛООО АВТОР – ПРИДУМАЙ ЩОСЬ ОРИГІНАЛЬНІШЕ!) 

Дем’ян розставив ноги на ширину плечей та зібравшись – пішов у напад.  

М:  (Хмммм, банально, але ефективно.) 

Він зробив замах зверху вниз під кутом, але вона знову з легкістю блокує його удар.

Д:  (Коли вона встигла? Вона ж тримала руки знизу.) 

На його лиці досить чітко відобразились усі його емоції, від здивування до ступору, тому дівчина одразу легким рухом відвела меч противника в сторону й зробила контрудар, після чого зупинила меч у декількох міліметрах над серцем. 

Дем’ян застиг на місці.  

М:  Ти відкрився, ніколи не показуй свого здивування противнику, навіть якщо це монстр. (Надіюсь я не перегнула палицю... Можливо потрібно похвалити його, щоб стимулювати розвиватись.) Але маю відзначити, техніка у тебе непогана, надто базова, однак ти добре її опанував. Продовжуємо. 

Д:  (Розкритикувала й похвалила, ці рухи... їй точно стільки років, скільки було вказано у анкеті?) Так! 

М:  (Здається я вибрала правильну тактику. Потрібно навчити його, усьому чого тільки можна за цей період часу, щоб у майбутньому йому було простіше.) 

Хлопець знову пішов у наступ, як і попередні рази його меч з легкістю заблокували, після чого – Мія різко підняла праву ногу й ударила хлопця у сонячне сплетіння. 

Д:  Кхаааа... 

З його рота вилетів стогін, разом із залишками повітря. Удар був надто слабкий, аби нанести серйозні пошкодження, однак достатній, щоб тимчасово вивести опонента з рівноваги й відправити в нокаут. 

Після удару активувався Памс котрий відстежував стан організму. 

Памс:  Зафіксоване критичне пошкодження. Втрата свідомості через 3...2....1......

-------

Примітка :

(У таких дужках записані думки персонажа), [а у таких записана додаткова інформація.]

*Прив'язаний телепорт — з'єднаний лише між двома точками, значно дешевший та простіший у виготовленні, не знаходиться під контролем. Самі ж телепорти може створити або переробити, лише обмежена кількість людей зі спеціальною освітою.

"Службові телепорти" — з'єднані в одну велетенську мережу, дозволяють переміщатись у будь-яку частину Імперії. Такі є у : Замку, Намісників, Лицарів та деяких представників аристократії. Ці телепорти на відміну від "прив'язаних", витрачають неймовірну кількість мани, особливо при переміщенні солдатів, тому їх не дозволено використовувати у власних цілях, наприклад для переправи товарів.

© Демі Ньюбі, 2024.