Бонус: Дорогою до ШанЧенга.
Домовившись із візничим на заїжджому дворі, Дем’ян оплатив проїзд [6.5 золотих лііми] до наступного міста на шляху. Дорога від Цсянсі видалась досить скучною, навколо були одноманітні пейзажі котрі зрідка змінювались горами, далеко від дороги було помітно, як багато різноманітних звірів бігало у посадках та лазило по горах. Нічого такого, за що могло б зачепитись око.
На щастя чи ні, але сьогодні в околицях не було помітно монстрів.
Візничий час від часу намагався розвіяти тишу й зав’язував прості розмови, як от про погоду тощо.
Витративши дванадцять годин на добирання, з періодичними зупинками на спеціальних постах котрі розкидані через кожні п’ять кілометрів, хлопець майже добрався до Хубея.
Здалека виднівся дим котрий здіймався над поселенням.
Дем’ян: Пожежа?
Візничий: Бачу, ви вперше у нашій місцевості. Швидше за усе на поселення напали монстри, подібне тут ледь не кожен тиждень.
Д: Невже так часто? Як ж тоді тут люди живуть.
В: Це ціна яку ми платимо за усе хороше, що ми можемо тут отримати.
Діставшись входу у поселення, хлопець покинув віз та підійшов до вартових. За їх плечима відкривалась жахлива картина, частина будинків була пошкоджена, інша була вщент розтрощена.
Уцілівші воїни допомагали тим хто не міг піднятись через втрату кінцівок.
В різних місцях було помітно тіла загиблих, хтось лежав у неприродних позах, хтось був нанизаний на кусок бруска, десь було видно лише кінцівку котра визирала з під завалу.
Усе побачене сильно вплинуло на Дем’яна, вбиваючи монстрів звичайно він уже трішки звик до сцен смерті й трупів котрі оточують, але це уперше коли він побачив бійню де загинуло одночасно так багато людей. Він зміг стриматись, але усі думки котрі його поглинули, досить сильно відобразились у нього на лиці.
Вартовий: Вибачте, на разі ми не можемо вас пропустити у поселення, зараз М.А.Ш. проводить розслідування, також нам після цього необхідно усе прибрати. Пройдіть за мною у місце очікування.
Д: (Прибрати? Він так легко це сказав...)
Вартовий говорив спокійно, так немов би за його спиною була не кривава баня, а просто не прибрана від сухого листя вулиця.
Неподалік від входу була зведена великий намет, куди відводять усіх хто прибув. Дорогою Дем’ян вирішив розпитати :
Д: А що тут сталось, можете розповісти?
В: [Не повертаючи голови, вартовий відповів.] На Хубей напав Куміхо, монстр легендарного рангу, нашим силам вдалось його вбити, однак - більша частина поселення, на разі, зруйнована. Прошу проходьте до середини, там ви можете випити воду, а також придбати їжу. Коли у поселення уже можна буде увійти, ми вас повідомимо.
На дворі уже була ніч, тому переночувати йому прийдеться тут.
Д: (Оце так приїхав називається... )
© Демі Ньюбі, 2024.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!