Вижити у забутому світі.

Зустріч у храмі підійшла до завершення. Елісабет хотіла поговорити з “Сходом”, однак якщо вона одразу піде на контакт попередньо не обговоривши це із батьком, її будуть чекати неприємності. У таких справах спішити ніяк не можна. Дівчина віддала розпорядження своєму слузі, котрий чекав їхнього повернення біля входу у Храм. Слуга повинен був зв’язатись із тим ненормальним віконтом та призначити зустріч через чотири дні. 

Елісабет:  (Цей Клитрун* віконт, точно втратив здоровий глузд після того, як почав отримувати непогані гроші від свого нового бізнесу. Думаю його оточення з таких самих неврівноважених віконтів, які розпочали носити його на руках, точно вплинуло на його самооцінку.) 

---

Повернувшись у свій літній особняк, її як і завжди зустріла Софія. Елісабет відправила її до батька з проханням про зустріч, тим часом сама пішла назад у свою кімнату, щоб змінити одяг. Коли головна слуга Софія зайшла у кімнату своєї пані, та уже перевдягнулась та була готова до зустрічі з батьком. 

Е:  Софія, що тобі відповів батько? 

Софія:  Пані, ваш батько готовий прийняти вас негайно. Однак скоро йому необхідно буде покинути особняк, тому вам необхідно поспішити. 

Е:  Тоді ходімо. 

Дійшовши кабінету батька, вартовий одразу провів їх у середину, оскільки йому недавно віддав такий наказ сам Герцог. 

Е:  [Зробивши реверанс] Вітаю вас батьку.

Служанка стоячи праворуч від своєї пані,  опустилась на одне коліно та схрестила руки перед лицем, долонями до себе. 

Лансер:  Присядь, будь ласка. [Перевівши погляд із документів на слугу.] Софіє, залиш нас. 

С:  Як бажаєте. Після того як Герцог відправив її з кімнати, вона стала неподалік дверей чекати свою пані. 

Л:  Бачу у тебе є питання, після відвідування Храму. Я пізніше усе поясню, зараз мені потрібно буде поїхати в столицю на зустріч. 

Е:  Батьку, звичайно у мене є запитання про події у Храмі, але я прийшла сюди з іншої причини. 

Л:  [Піднявши брову він з цікавістю подивився.]  Що ж тоді як не це? Невже твій брат...

Говоривши другу частину речення, він поступово збавляв голос поки його слова не розчинились. 

Е:  Ні, на щастя Вайз нічого такого не зробив. Я хочу поговорити про віконта Скара. 

Л:  Про віконта значить і що ж? 

Е:  Цей Клитрун забув своє місце, його нове “багатство” й зв’язки настільки вдарили йому у голову, що він хоче поговорити зі мною. У залі Храму він втративши здоровий глузд і відчуття такту, запропонував мені на пряму - переговорити з ним з ока на око. 

Л:  [Вскочивши з місця.] ВИБАЧ ВІН ЩО?!  

Е:  Він навідь звернувся до Вайза немов би до рівного, брат відчитав його і той виправив привітання. Я була вражена, що він відстояв свою честь й використав етикет для атаки, однак йому іще треба вчитись... 

Л:  Вайз? Ти впевнена, що зараз не говориш про когось іншого? 

Е:  Спочатку я теж так подумала, однак це не була магія ілюзії, а тому запевняю - він постарався. 

Л:  Невже він взявся за голову... Якщо він почав поводитись відповідно, о Нефіре - завтра ж впаде бар’єр*!  

Е:  Батьку, вам зараз не потрібно очікувати від нього чогось значного. Добре уже те, що він почав переосмислювати свою поведінку, але йому іще далеко до того, щоб відповідати статусу сина Герцога й титулу Маркіза, який ви йому дали. 

Л:  Даючи йому цей титул, я думав отримавши відповідальність, він зміниться. Я помилився. Пізніше я хотів відібрати  у нього титул, проте це б ще більше вдарило по репутації як його, так і нашої сім’ї. 

Е:  Давайте поговорімо про брата пізніше. Окрім віконта Скара котрий нав’язується і якому я призначила зустріч через чотири дні, є іще дещо. Я б хотіла запросити аудієнцію у “Сходу”, не могли б ви мені із цим допомогти? 

Л:  “Схід”? Навіщо вона тобі? 

Е:  Мені необхідна її допомога у моїх дослідах, якщо вона погодиться і все вдасться... Тоді я зможу синтезувати лікарство для Вайза, хоча не думаю, що воно остаточно вилікує його, швидше за усе йому потрібно буде раз у якийсь період приймати його, тому я буду спостерігати за ним й записувати результати. Після чого можливо мені вдасться покращити формулу. 

Л:  Хммм. У звичайному випадку я б відмовив тобі, однак якщо це допоможе Вайзу, тоді думаю я дам згоду. На цьому наша розмова закінчилась, завершуй з підготовкою до повернення в головний особняк. Коли усе буде готово, я відправлю тобі запрошення. 

Е:  Вельми вдячна вам батьку. Нехай зло прокладе вам шлях у хаосі й ваші задуми збудуться*.

Вклонившись вона покинула кімнату. 

---

Останні приготування були завершені, скоро необхідно покинути літній особняк у який сім’я Караш переїхала, через ремонт у основному. Слуги бігали перевіряючи усі кімнати й залишали у кімнатах артефакти вакууму*.  

Разом покинувши особняк, сім’я відправилась до  головної карети, на фоні інших вона сильно виділялась, оскільки була досить гарно оздоблена і з неймовірною різьбою, а в упряжці були Лацемоли*. Після того як усі зайняли свої місця, ця невеличка колона розпочала свій рух. 

Вайз та Елісабет сиділи один біля одного, а по інший бік сидів їхній батько. Лансер вирішив використати цей час, щоб обговорити деякі справи зі своїми дітьми, тому розвіяв тишу у кареті : 

Лансер:  Вайз. 

Вайз:  Так батьку? 

Л:  (Потрібно його підтримати. Інакше він може знову повернутись до того, що було.) Бачу, ти нарешті прийшов до тями й узявся за голову. 

В:  Угх... Я просто, ну. [Зітхаючи] Просто, я уже нарешті помітив, що зайшов занадто далеко... 

Л:  Он воно як? У будь-якому випадку тобі необхідно докласти багато зусиль аби виправити усе, що ти встигнув витворити за ці роки. 

В:  (А? Батьку я не зрозумів... Ви мене вирішили підтримати, чи навпаки добити? Я його не розумію.) Буду старатись. 

Л:  Добре, радий чути. А тепер Елісабет, я хотів би поговорити про ту зустріч з віконтом. 

Елісабет:  [Повернувши голову від вікна у сторону батька, вона кивнула й сказала.] Батьку. 

Л:  Як повернемось додому, відправ йому лист з відмовою. 

Е:  Як скажете, але батьку – хіба це не буде поганим тоном? 

Л:  Статус нашої сім’ї дозволяє нам відмовити, навіть коли ми уже прийняли запрошення, [подивившись на Вайза та усміхнувшись, додав] однак останнім часом вона без зупинки падала, але думаю з цим не буде проблем. Тим більше він усього лише віконт у котрого з’явились ледве більші доходи. 

Е:  (Отруйна усмішка, котру він адресував брату, точно значить, що він ще не раз йому буде про це нагадувати.) Тоді я так і зроблю, не те щоб я сильно хотіла з ним зустрітись. 

Л:  Ти більше з ним не зустрінешся. Я попіклуюсь про його потреби. 

В:  (Попіклується про потреби?) 

Е:  (О Нефіре. Брат, що за дурнуватий вираз лиця? Невже ти не зрозумів, що батько щойно сказав...) І що його чекатиме?  

Л:  Про це я буду думати згодом. Зараз найважливіше, це підготовка до війни. 

Е:  Саме тому ви були зайняті увесь цей час і ходили на зустрічі? Я уже підозрювала, що останнім часом ви цим займались, а зустріч у храмі підтвердила це. 

Л:  Саме так. 

В:  Чому я нічого про це не знав? 

Л:  Вайз, твоя недолугість зараз не робить тобі честі. Якщо не розумієш суть розмови, краще змовч. 

В:  ... 

Е:  Батьку, ви занадто суворі. Так він недолугий, однак уже почав працювати над собою. Якщо й далі будете на нього тиснути, все може знову повернутись. 

Л:  Еххх, добре, я почув тебе. Вайз, я відправлю до тебе найкращого вчителя етикету. Прошу тебе, на цей раз доклади зусиль, якщо не заради мене, то  хоча б  заради сестри, яка завжди заступається за тебе.  

Усю подальшу дорогу котра залишилась, вони проїхали мовчки у досить важкій атмосфері, яка нависла після здавалось би звичайної розмови. 

---

За вікном карети уже виднівся великий особняк, за розмірами він був у тричі більший, за літній. Верхня частина особняка займала лише ¼ загального розміру, основна частина знаходиться на мінус* першому та мінус другому поверхах. Навколо входу в особняк було розміщено декілька невеличких клумб, разом із невеликою кількістю дерев, а по усій території навколо були створені різноманітні кам’яні сади. Дороги у столиці були вимощені велетенським камінням, яке за допомогою магії розпилюють навпіл, однак дороги багатіїв завжди вирощуються камінням розміром менше, чим багатіше людина, тим менший розмір каміння*.  

Коли карети дістались свого пункту призначення й зупинились, перед входом були в шикуванні слуги котрі очікували прибуття Герцога. Двері особняка відкрились й на зустріч прибувши вийшла хазяйка особняка, мати Елісабет – Кетрін Караш. 

Кетрін має світло розове волосся та срібного кольору очі, м’які риси обличчя, високий зріст. Кожен рух який вона робить виглядає так плавно й природно, що усі зачаровуються цим не важливо скільки разів бачать подібне. 

Кетрін:  Вітаю вас [зробила красивий реверанс]. Хаос оберігав вас на вашому шляху й нарешті ви вдома. 

Лансер:  Так, хаос дійсно оберігав нас, однак... Добре про це згодом, слуги – займіться розвантаженням. Мені необхідно дещо обговорити з вами усіма пізніше, після вечері зайдіть до мене у кабінет. 

К:  Вже йдеш?  

Л:  Так. Швидко покинувши свою сім’ю, герцог відправився у свій кабінет де найближчим часом у нього відбудеться зустріч. 

Елісабет:  Вітаю вас мати [реверанс]. 

Вайз:  Вітаю вас Кетрін. 

Кетрін подивилась на Вайза з незадоволенням яке було неможливо прочитати у погляді, вона видавила з себе "Пф" котрий ніхто не почув. Повернулась до своєї дочки, ще недавно на її лиці не було емоцій, проте зараз з’являтись усмішка та  рум’янець. Усі навколо знали, що Кетрін до нестями любить свою кровинку й готова заради неї на усе, така поведінка досить сильно контрастувала із її ставленням до Вайза. 

К:  Ох це ж моя мила донечка, як тобі відпочинок у літньому особняку? Розкажи мені поки ми будем йти до твоєї кімнати. 

Е:  (Мати як завжди ігнорує Вайза. Чи можливо, що з часом вона змінить своє ставлення до нього?)  

По дорозі Елісабет розповідала про усе, що відбувалось останнім часом у їх житті, а також згадала про віконта Скара. 

К:  Це нещастя занадто повірило в себе. Нічого страшного [посміхнувшись], у майбутньому не думаю, що він іще буде тебе турбувати. (Я постараюсь зробити так, щоб ця комаха не вилізла з під каменя до кінця життя. 

Е:  (Ох, знаючи маму...Вибач батьку, мама точно випередить тебе у справі віконта.  Думаю йому не довго залишилось, ну він сам собі могилу викопав. Той хто не знає свого місця просто не може існувати в нашій країні.)  

------

Примітка :

* Завтра ж впаде бар’є — вираз, котрий означає, що відбулось щось чого ніхто не очікував.

* Артефакти вакууму — створюють ефект вакуум у кімнатах, він не дозволяє з'являтися пилу, а також підтримує усі речі в кімнаті у такому ж стані як до активації. Магічні камені в артефакті здатні утримувати заряд близько року, після чого слуги знову заповнюють їх маною. Активується за таймером, у слуги є тридцять секунд для того, щоб покинути кімнату й закрити двері, ефект відключається після того, як двері в середину будуть відкриті й в кімнату поступить велика кількість повітря.

* Нехай зло прокладе вам шлях — побажання усього найкращого, подібне формулювання розповсюджене лише серед близьких родичів. Якщо хтось, хто не належить до родини, вимовить подібне - він стягне на себе й свою сім'ю осуд, подібне буде проявом неймовірної неповаги й цього сангвіара одразу позбавлять усіх титулів після чого виженуть з дому, в не залежності від його статусу й  статків.

* Лацемоли — Монстр ящірка(виду молох), приручена й натренована.

* Мінус перший поверх — усі доми й особняки в основному знаходяться під землею, на поверхні залишається лише Вітальні та місця для зустрічей. Літні особняки дворян були без підземної основи(лише з підвалами), тому що їх використовували лише для відпочинку(догляд зо верхньою частиною набагато простіший і вимагає менше затрат на магічні інструменти чим нижні "підземні").

* Каміння — чим більший камінь, тим дешевше робота й швидше робота. Для того аби вимостити дорогу камінням розміром з кулак дорослого чоловіка(це саме найменше каміння для дороги яке використовують) необхідна велика кількість робочої сили, а також матеріалів.

*Клитрун — Монстр з класу Комах, ряду твердокрилих. Вирізняється яскравим зеленкуватим забарвленням, на голові у монстра з'являються роги, це одна з головних відмінностей від його звичайної(не мутованої) форми(туруни).

Клитруни славляться своєю неадекватною поведінкою, дехто вважає, що у них частково або повністю відсутні розумові процеси які відповідають за роздуми та оцінку ситуації (Навіть на 1 рангу, у монстра залишаються досить скупі Когнітивні функції. Завдяки таким здібностям його мозку ці індивіди не доживають до Легендарного рангу.) Оскільки їхні розумові здібності майже на 0, вони вкрай агресивні,  канібалізм серед них це звична справа, оскільки вони не розрізняють свій-чужий. Розмножуються Партеногенезом(без пари), розміри приблизно як у звичайного кота.

© Демі Ньюбі, 2024.