Арка 0 : "Жнець" Ч2.
Розмова завершилась і Мія уже поверталась назад у готель неподалік, в котрий їх перед цим заселив ІМДтР. Тепер “Жнець” належить безпосередньо їй, однак доброго у цьому мало, в недалекому майбутньому дівчині необхідно постати перед самим Імператором.
Франц обіцяв влаштувати “аудієнцію”, хоча фактично це буде щось ближче до судового засідання.
---
Франц: Наостанок, хочу вас попередити. Ви ж не думаєте, що артефакт поглинає крихти вашої мани і видає такий результат?
Мія: Я узагалі не знаю, що маю зараз думати... (Ну так, це підозріло, що при таких малих витратах мани, був подібний ефект.)
Ф: Як я уже неодноразово говорив, у середині “ядро-безодні”, воно як і його власники - здатне витягувати ману із оточення. Це означає - під час вашого пострілу, ваша мана перетекла у артефакт щоб його активувати, а уся інша мана взялась з природи навколо й артерій. Тут є дві сторони монети : перша, ви можете використовувати артефакт з мінімальними зусиллями з вашого боку, однак з другої сторони, подібні різкі коливання природної мани й прямий вплив на артерії - здатен викликати “Розрив”. Подібне уже траплялось у минулому, із артефактом “Протуберанець”.
---
[Діставшись своєї кімнати вона тихо увійшла, так немов би нічого не трапилось, лягла на ліжко й прикривши очі почала роздумувати.]
Мія: ( З початку я думала, що подібний збіг негативних обставин – якесь відлуння мого минулого життя, де я була невдахою. Однак пізніше я вирішила роздивитись цю ситуацію під іншими кутами. ЯК Ж МЕНІ ПОЩАСТИЛО!!!!)
Намагаючись стримати свої крики щастя які уже проривались на ззовні, вона повернулась й занурилась з головою у подушку.
М: (Цей артефакт...)
---
[Фрагмент розмови.]
Франц: ... Я влаштую зустріч і поясню що відбулось, все інше буде у ваших руках. Якщо я буду намагатися вас захищати перед Імператором, добром це не скінчиться...
Мія: Ви мені нічим не зобов’язані й все ж погодились тому, я вдячна вам за вашу допомогу.
Ф: Я вам допомагаю не за спасибі. Насправді мене дещо в вас зацікавило і я як вчений не можу втратити таку можливість.
М: Що ви хочете?
Ф: Мені б хотілось провести декілька тестів вашого тіла, якщо в и звичайно не проти. Звичайно ви можете відмовитись, однак запевняю, ви не постраждаєте.
М: (Тести? Що його могло зацікавити? Я ж не виділяюсь серед інших. Чи може він... Та ні, бути такого не може. Ееееехххх, хоча він сказав, що я можу відмовитись, однак насправді вибору у мене немає. Якщо я відмовлюсь, він може просто зменшити “якість” своєї допомоги й у результаті, я буду в невигідному становищі перед Імператором...). Якщо ви гарантуєте мою безпеку під час ваших тестів, то я не проти.
Ф: Чудово-чудово. До речі, ви плануєте тримати артефакт у руці до кінця свого життя?
М: Звичайно ні, я не можу зкинути його...
Ф: Як я вже говорив раніше - атефакт визнав вас своїм власником, таке стається нечасто, я взагалі не очікував подібного на тестуванні. Зараз він намагається утримати вас щоб ніхто його у вас не відібрав. Вам потрібно знову сконцентруватись і синхронізуватись із ним, потім ви маєте заключити магічний договір. Після цього артефактом зможете користуватися лише ви й ніхто окрім вас, хоча не зовсім. Артефактом здатні будуть користуватись також ваші нащадки із схожими властивостями мани.
М: Тоді я спробую.
Закривши очі й сконцентрувавшись, Мія встановила контакт з артефактом.
Мія: Де я?
Мія опинилась у незрозумілому світі, зверху було синє небо, навколо були кущі й дерева, а поперед перед нею знаходилось невеличке озерце.
(~Шшшшш~)
М: Здається я вже чула це шипіння раніше.
Озираючись, дівчина намагалася віднайти джерело звуку, однак звук лугах звідусіль і ні звідки.
?: Підійди, шшшшш. Підійди до озера.
Мія поступово, крок за кроком наблизилась до озерця, збоку на камені котрий нагрівався від сонячних променів, грілася змія. Вона нагадувала клубок диму, настільки чорна, що навіть сонце не відблискувало від її луски.
Дівчина здивовано розглядала змію й кліпала очима від подиву.
М: Що ти таке? Ти артефакт?
Змія: Ми, тінь нас у минулому. Шшшшшшш. Ми тепер зброя і хочемо щоб ти забрала нас звідси.
М: Вас?
З: Нас багато шшш, але не всі ще тут. Їм потрібно більшшше.
М: (Нічого не зрозуміло...) А як хоч тебе звати?
З: Ти вирішшшшшуєш як нас називати.
М: Тоді як що до Асмодей?
Асмодей: З цього дня, шшш, я Асмодей.
Червоні пута закрутились навколо змії та правої руки Мії й зникли.
Навколо стало темно немов у безодні, тому дівчина відкрила очі. Вона все ще сиділа в кабінеті Франца.
Франц: Ну як?
М: Скільки мене не було?
Ф: Приблизно декілька секунд. Що ти бачила?
М: Я потрапила немов у інший світ, навколо було багато рослин й озеро.
Ф: Ти потрапила у “Море свідомості” – цей вимір існує у свідомості артефакту й його володара.
М: Там була змія, а ще вона сказала що не одна.
Ф: (А ось це вже цікаво.). Після створення ядра-безодні, частини свідомості що ще залишались у ядрах, після їх об’єднання з часом розсіюються. Збереження певної свідомості одного з монстрів звичайно не рідкість, однак...[Замислившись він постукав пальцем по столу й продовжив] У мене є теорія : ядро-безодні у цьому артефакті тільки сформоване, його синтезували декілька днів тому й встановили лише сьогодні. Можливо під впливом вашої мани частинам свідомості монстрів вдалось зберегтись, тому артефакт вибрав вас, щоб не втратити себе. Ви їхня мотузка, що дозволить їм продовжити своє життя у “Морі свідомості”. Звичайно це лише теорія і її слід підтвердити.
---
[Все ще у кімнаті.]
М: (Тепер у моїх руках ядерна-бомба!!! З іншого боку, це навіть мені на руку.) У ТАКОМУ ВИПАДКУ!
Зірвавшись із ліжка тримаючи кулак догори.
У кімнаті повисла тиша.
М: Ех, у такому випадку, це нічого не змінює. Надіюсь мій рятівник про мене не забув й бачить мої, ну... успіхи. (Ииии. Хоча це не успіх, а випадковість. АЛЕ! [Пиклавши руки на боки.] Жнець тепер у моїх руках, впевнена - у майбутньому він мені знадобиться.)
---
[Ранком наступного дня.]
(~Стук~)
(~Стук~)
Покоївка: Вибачте що турбую, у мене для вас лист.
Мія ліниво сповзла з ліжка й відчинила двері, після чого покоївка одразу передала лист із печаткою.
М: Так [потягнувшись й позіхнувши, вона відкрила лист.] Що тут у нас...
На красиво оздобленому папері, чорнилами “Сльози Люміноса” був наступний текст[скорочено] :
“За волею Сонця імперії Індомія.
Ви ‘Мія з Керії’ були запрошені на аудієнцію до його величності, Імператора Марса Еоли-Парна Міноса Індомія першого.
....
....
Явіться через три зоряні благодаті, до того моменту, коли Сонце досягне зеніту, якщо не бажаєте обгоріти під його промінням.”
М: .... (Так стоп. Потрібно іще раз перечитати, я заплуталась. “три зоряні благодаті”, “До моменту коли сонце в зеніті”. Здається мені необхідна допомога...)
Мія відправилась в ІМДтР до Франца, зустрівши дорогою у коридорі асистентів що були на тестах, вона попросила провести її до нього у кабінет.
(~Стук у двері~)
Франц: Увійдіть.
Дівчина увійшла в кабінет де Франц розбирав завали різноманітних документів.
Ф: [Припіднявши на мить погляд.] А це ви, чим можу допомогти?
М: Добридень, мені тут прийшов лист. Я “здається” зрозуміла про що там йдеться, але хотіла би пересвідчитись на всякий випадок...
Дочекавшись коли він завершить з поточним документом, вона передала йому лист, швидко окинувши оком, він відповів:
Ф: Вам необхідно бути через три дні, о дванадцятій.
Повернувши листа, він продовжив займатись своєю роботою.
М: А ви?
Ф: Я теж буду там присутній[перекладаючи стос переглянутих документів у ліву шухляду], ми зустрінемось біля входу. І вам бажано прийти раніше вказаного строку, інакше це можуть розцінити як неповагу.
М: Дякую.
Ф: Так-так, після зустрічі з Імператором я розповім вам детальніше про тести котрі я підготував для вас. Хух. Вибачте... [Відірвавшись від роботи.] Цієї ночі у Сіросі з’явився “Розрив”, тому мене завантажили настільки наскільки могли.
М: Не переживайте, я прекрасно усвідомлюю, що у вас є свої обов’язки. З вашого дозволу я піду.
Ф: Звичайно, до зустрічі.
Зачинивши за собою двері та покинувши ІМДтР, мія пішла у магазин аби підібрати собі парадний одяг, оскільки скоро вона стоятиме перед самим Імператором Індомії.
© Демі Ньюбі, 2024.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!