Дем'ян, спогади : За день до від’їзду.
[Дорогою до ШанЧенгу, хлопець пригадував як готувався до свого від’їзду із Латерії.]
Дем’ян : (Завтра мені потрібно вирушити в Плалей... Все сталось так раптово, я досі не можу прийти до тями.)
“Феола: Даю тобі шість днів, щоб прожити своє звичайне життя, після чого ти повинен.” - ця фраза відлунням уже котрий день звучить у голові хлопця.
Д: Чому я. (Чому саме я повинен цим займатись. Звичайно у дитинстві мені хотілось стати героєм котрий буде спасати усіх навкруги, однак Богиня... Вона буквально, ох, буквально зробила мене героєм. Хоча це більше схоже на те, що я звичайна маріонетка.)
Прогулюючись по поселенню, Дем’ян розглядав будинки та крамнички навколо, перед відправленням йому потрібно іще докупити деякі речі, а саме : сумку через плече, торбу з зачаруванням “розширення” та зілля.
Заходячи у кожну із крамниць, хлопець купував необхідні йому товари. У крамниці алхіміка де ще донедавна він працював, хлопець придбав “Зілля ВМ” та “Зілля ВТ”. Ібрагім [власник алхімічної крамниці] іще раз подякував Дем’янові за добросовісну працю та зробив одноразову знижку на увесь товар, так вдалось зекономити більше грошей на невизначене майбутнє.
У крамниці із спорядженням вдалось знайти непогану сумку та зачаровану торбу. Торба з зачаруванням “розширення”, просто необхідна будь-якому авантюристу, саме в ній транспортують більшу частину матеріалів з монстрів.
Після останніх приготувань, хлопець окинув оком усе що він придбав за останні дні.
Д: (Готово. Цікаво, що мене очікує у недалекому майбутньому? Ще й ця чортівня у моїй голові мені спокою не дає. Не дивно, що Боги були проти подібних артефактів...) Дем’яне-Дем’яне, скільки ти іще будеш бідкатись? Пора визнати - моє життя більше мені не належить.
Підійнявши ліву руку й роздивляючись її, хлопець вдивлявся у пульсуючий під шкірою браслет, котрий іще й переливався усіма кольорами райдуги одночасно, на щастя цей браслет може бачити лише його власник.
Д: (Проклята річ, не знайди я тебе - усе було б по іншому. Нічого тільки зачекай, я знайду спосіб як дістати тебе й залишитись при цьому в живих. Правда є інше питання : а Боги мене відпустять узагалі? Судячи з того що мені довелось почути від Феоли, вона буде мене використовувати допоки я не помру...)
© Демі Ньюбі, 2024.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!