Вижити у забутому світі.

Центральна рівнина Монтес’маґні.

[2531р. Н.е.б. - 8 день другого місяця весни.]

Дві фігури на фоні пустелі, перед їхніми очима з'являється зграя Драконідів*. Одна особина вищого* рангу - лідер зграї, шість - середнього,  двадцять - низького. На швидкості монстри наближаються до місця де стоять ці двоє. Одна фігура належить красивій дівчині, на ім'я Елісабет; друга, не менш красивому парубку - Вайзу.

Хлопець виходить в перед на зустріч цій пошесті, котра змітає усе на своєму шляху...

З голими руками він кидається на цих монстрів, хоча загалом з розумовими здібностями у монстрів усе погано, однак чим довше вони живуть, чим більше мутують, чим більше мани отримують - тим сильніше й розумніше вони стають. Вожак цієї групи за допомогою набору звуків віддавав команди, тому хлопець був в мить ока оточений. Загнана у кільце здобич не може втекти, проте хто з них здобич?

Почалась битва, монстри нападали почергово за командою Вожака, однак тут їх чекала лише смерть. Вайз розпочав атакувати їх у відповідь. Голими руками він пробивав їхню броню, розривав на шматки які розлітались по околицях. Мінус три... мінус п'ять... мінус десять. Поступово їхня кількість скорочувалась, а Елісабет просто стояла неподалік і без ентузіазму спостерігала за усім цим місивом, здається вона от-от засне.

Вайз: Ха-ха-ха, здохни здохни здохни!!!!!!

Червоні зіниці, чорні білки, безумство яке не зупиняло його ні перед чим. Він шматував усіх монстрів котрі попадались йому на шляху. Не важливо з якого боку вони нападали, не важливо під яким кутом, навіть коли вони застосовували свої навички, такі як "полум'яний подих", це не давало їм ніякої переваги. Третій ранг був розчавлений, другий ранг слідом за ним.

Черга дійшла до Вожака, який намагався розірвати дистанцію з Вайзом. Усі його підручні щойно були стерті з лиця землі, перетворившись на криваву баню, але монстр не хотів так просто вмирати й вирішив утекти.

Стрибаючи у різні боки й відбігаючи, ця ящірка переросток, уже була готова накивати п'ятами, необхідно витратити трішки часу, набрати швидкість... Паніка накрила монстра, сталось те чого він не очікував, хлопець який іще секунду назад просто біг - зник. Як тільки драконід захотів повернути свою голову, зі спини його миттю розірвало на дві частини, це була магія телепортації, навичка "малий телепорт". 

Здавалось би усі монстри були вирізані, та це не зупиняло хлопця. Він і далі продовжив розривати труп Вожака на шматки.

Елісабет:  Хееей, БРАТЕЕЕЕЕ! Братик, ну досить вже, скільки іще ти будеш цим займатись? Ми уже давноооо закінчили... (Цей недолугий знову вирішив погратись використовуючи режим Кровавого-берсерка. Чесне слово, йому ж уже не 40, як у свої 102 можна бути таким нестриманим...).

Дівчина стояла неподалік у красивому платті, прикриваючись гарно оздобленою дамською парасолею, він сонячного проміння. З під парасольки було видно лише частину її лиця, а саме красиві яскраво малинові губи, чорне готичне плаття.

В:   ААА? Повернувшись він витріщився на неї своїм безумним поглядом та зупинився. 

Е:  Досить, зупинись. 

В:   Кхххх. 

Е:  (Як я й думала, йому важко зупинитись, але здається він нарешті вгамувався.) 

В:   Сестро, навіщо ти мене кожен раз зупиняєш?! 

Е:  А ти навіщо вирішив їх винищити використовуючи цей прийом, батько ж тобі заборонив. Відводячи погляд у сторону, вона дала йому зрозуміти наскільки у її очах він виглядає нікчемно. 

В:  Я готуюсь до того самого моменту, коли нарешті цей бар’єр зникне. Як тільки він впаде, клянусь Нефіром, я виріжу всіх і кожного за його межами!  

Зжавши перед собою окровавлену руку в кулак, з якої стікала кров темно бордового кольору, він уявляв як їхня мрія, його мрія - здійсняться. Злоба в очах Вайза була настільки нестримною, що здавалось би очні яблука он-он луснуть. Поки він дивився на вій кулак,  очі нарешті прийшли у норму й виглядали як завжди, зелені як весняна трава очі, які ще недавно були залиті кровю. 

Е:  Знаю-знаю, проте заспокійся. Коли це станеться невідомо, тим більше  [вказуючи пальцем на місце де лежали розкидані рештки монстрів] ти хоч знаєш скільки першокласного матеріалу щойно знищив? На цей раз навіть я не зможу захистити тебе, перед батьком... (Взагалі, я могла б втрутитись і зупинити його. Ой бідний проклятий братик, інколи так і хочеться його балувати.)

В:  Та не біда, головне, щоб він не віддав мене під суд Старійшинам. Проте сестра, невже ти не хочеш відплатити тим мерзотам за бар’єром?  

Е:  Звичайно хочу, я навіть не буду стримуватись. 

В:  ОООООО? ХА ХА, Я ВЖЕ ХОЧУ ЦЕ ПОБАЧИТИ!  

Е:  До цього далеко, повертаємось. І не забудь змінити свій одяг, з тебе просто рікою тече кров. 

В:  Дійсно? Ой дідько! Я навіть не помітив цього... 

Е:  Звичайно не помітив, тому батько тобі й заборонив використовувати силу крові на максимум! Дурню у тебе ніякого самоконтролю, ти немов би тварина, а ще належиш до прямої лінії роду. Нефіре вбережи, хто прокляв нашу родину? 

В:  Ахахахах, сестра ти як завжди намагаєшся мене відчитати. Зрозумів, даю слово це було в останнє. 

Е:  Невже? Що ж тоді рушаймо до карети. 

Разом вони пішли до карети котра стояла у ста метрах, біля неї чекав їхній слуга який уже приготував для них напої. Коли він побачив свого пана, ледь не знепритомнів, скільки ж зайвої роботи...

На дворі було спекотно, хоча здавалось би зараз лишень другий місяць весни. Навколо  метушилась прислуга, збираючи рештки монстрів у зачаровані магією простору контейнери.

Випивши прохолодні напої, температуру яких підтримували за допомогою магії, вони дочекались коли прислуга закінчить й сіли в карету, вирушивши назад у столицю [зараз вони у половині дня дороги від неї]. За вікном як завжди пустинно, невелика кількість і без того голих дерев, мала кількість рослинності, ніяких квітів.  

Спершись на підвіконня, Елісабет дивилась у далечінь і роздумувала : 

Е:  (Як би мені не хотілось викреслити цю нікчемну пляму з нашого родоводу, проте я просто жартую. За законами ми повинні старатись вберегти родинні зв’язки й підтримувати баланс.

Спочатку я сильно ненавиділа... дивлячись на нього [Вайза] як на купу відходів, проте з віком я зрозуміла, що ким би він не був, він частина нашої родини, він мій брат. Неадекватний характер, проте він завжди буде на моєму боці, буде підтримувати мене, я неодноразово у цьому переконувалась.

Тепер мені навіть хочеться заступитись за нього, яким би недолугим він не був, а також буду стримувати за можливості. Хай там як, а роки беруть своє. Хоча наша чисельність зараз значно зросла, а смертність узагалі майже відсутня, проте таке життя...) 

Причина за якою вони обоє покинули столицю - Чистка, котра являється регулюванням кількості монстрів у околицях, оскільки час від часу їхня чисельність значно зростає. 

Зазвичай цим не займаються аристократи, проте це не той випадок. Цих двох талановитих людей відправили на “передову” через те, що з’явились Драконіди з якими звичайні воїни мають возитись досить довго, витрати на подальше відновлення втраченого озброєння та інших аспектів - перевищує вигоду, тому на такі завдання відправляють самих талановитих.

У аристократів є більше можливостей, більше засобів, кращі вчителі, вони можуть дозволити собі усе чого тільки забажають, на відміну від менш привілейованої більшості. Хоча, якщо порівнювати найслабшого представника цього виду, він буде сильніший за десятьох людей.

Якщо всі такі сильні, чому ж вони не здатні розібратись з монстрами?

Відповідь проста : уся ця зона - аномальна, монстри навколо швидше з'являються, швидше мутують, а також місцеві види набагато небезпечніші своїх братів по ту сторону гір. Збіг? Звичайно ж ні. Боги явно доклались до цього, але тепер це грає на руку «велірцям».

Вайз котрий сидів навпроти теж замислився, чим іще можна зайнятись у кареті під час подорожі. Кров усе ще стікала з нього і забруднила усе сидіння, слугам пізніше прийдеться добряче постаратись аби відчистити його місце. Елісабет пропонувала йому змити кров навичкою стихії води, Вайз - відмовився. 

В:  Сестра, як ти думаєш, наш брат з іншими, справиться з завданням? Як-не-як уже стільки років пройшло... 

Е:  Ну “брат” не ти, так що я впевнена в успіху. 

В:  Тццц, ах ти вилуплена!  

Е:  Я жартома, вибач не хотіла тебе образити. Нашого “брата” вибрали Старійшини, у мене теж є переживання, усе може піти шкереберть. Але надія ще жива, тим паче ти й сам розумієш, для того аби повалити такий бар’єр потрібно дуже багато сил й часу. 

В:  Правду кажеш, скільки б ми не дряпали його з середини - все марно. Тьху, тварюки ці Боги, як би міг - відправив би їх усіх у Ноктюрнум*, тільки зачекайте. 

Е:  Останнім часом ти занадто зациклився на шестірці. У будь-якому разі, зараз час на нашому боці, вживаючи кров ми можемо жити майже вічність, ми не старіємо. Чого-чого, а терпіння нам не займати. [Піднявши свої очі й дивлячись у небо : ] “Брате”, як ти там? 

В: Ледь не забув , Еллі [пестливе скорочення], нас запросили у Храм Нефіра. Маємо з'явитись через два дні. 

Е:  У Храм? Чому я про це нічого не чула? 

В:  Ти була зайнята своїми справами у лабораторії. 

Е:  І що їм потрібно? 

В:  Хто знає. Розвівши руками у сторону та закотивши очі, він виглядав як зазвичай, тобто як дурник. 

Е:  (Невже скоро? Та ні бути такого не може. Хоча, якщо запросили нас обох...) 

Е: Вайз, кого іще запросили? 

В:  Я точно не знаю. 

Е:  (ААААААА. Це ж треба, щоб саме у нашій родині народилось таке непотрібне створіння! З ТЕБЕ НІЯКОГО ТОЛКУ!!!!!!!)

Крик душі, який ніхто не чув так і залишився глибоко в середині. 

Зовнішність  Елісабет не видавала ніяких емоцій, вона як істинна аристократка тримала себе у руках, чого не можна сказати про її брата Вайза котрий абсолютно повна її протилежність. Приблизно через п’ять годин вони повернуться назад, що ж їх чекає у Храмі самого Злого Бога цього світу? 

------

Примітка : 

Нагадування (У таких дужках записані думки персонажа), [а у таких записана додаткова інформація.]

*Драконіди — це ящіркоподібні монстри, деякі люди помилково сприймають їх за "Драконів". Якщо біля настоящого Дракона провести подібну паралель, ймовірніше за усе ваш труп уже не знайдуть.

*Ранги монстрів — майже у кожного з видів монстрів є поділ за рангами. Усього рангів 3 : низький(3), середній(2), високий(1), хоча існує ще 4й ранг - Легендарний* .

*Легендарний ранг монстрів  (більш відомий як Катастрофа) — подібні монстри з'являються дуже не часто. Для появи такого монстра, потрібно щоб індивід був : довгожителем, з великою кількістю накопиченої мани, поглинути велику кількість інших монстрів, також є іще не досліджені нюанси котрі потрібно виконати для подібної метаморфози. Один такий монстр здатен за декілька днів стерти з лиця землі цілу країну, але є нюанс(додаткова інформація). 

*Ноктюрнум(Царство Ночі) — загробний світ, місце у котре за потрапляють їхні[велірців] "жертви". Після смерті «велірці» ведуть вічне полювання на своїх "жертв" - по простому, це мисливське угіддя де за своїми ворогами ведеться вічне полювання.

Додаток :

На 3 рангу монстри нічим не відрізняються від тварин; на 2 вони здатні роздумувати (інтелект дитини до 5 років); на 1 рангу інтелект монстра дозволяє створювати стратегії, приймати рішеня (інтелект дорослого, однак це усе ж та сама тварина просто розумніше)... Монстр легендарного класу — отримує свою власне "я", тобто стає особистістю, саме тому вони рідко витрачають свій час і життя заради розв'язання конфліктів.

© Демі Ньюбі, 2024.