Вижити у забутому світі.

Сезон -1 - повість йтиме від лиця Велірців(Сангвіарі). Тобто в цьому творі фігурує два головних героя : Дем'ян (раса Людей) та Елісабет(раса Сангвіар). 

Це вступна міні-арка.

-------

На кінці світу. 

Гори Монтес’маґні, далеко на схід від  Сівальдіу*, 326 р. Н.Е.Б.* 

Другий місяць зими. 

Навколо, куди не кинеш поглядом усюди каміння, скелі й непрохідні гори. Далеко на заході круті гори відділяють Ельфів від цих безлюдних просторів, але так здається лишень, на перший погляд. На сході безкрайнє море, кораблі у цій зоні не здатні плавати, через занадто бурхливі води;  на півночі знаходяться аномальні зони теж відділені горами, там проживають дракони, людям туди не добратись живими, навіть з артефактами; південь увесь складається виключно з аномально високих гір, подолати які не вдасться без спеціального спорядження, хоча навіть із ним шанси не великі.   

Крім мальовничого гірського масиву, є іще щось? У центрі Монтес’маґні розташована велетенська пустинна вирва. Пустка була тут не завжди, сюди приклали руку небесні сили, раніше уся ця частина буза засіяна горами.  Навіщо нам сюди?

---

Згадаймо події ‘Війни за виживання’ :  "Велірців було запечатано глибоко в горах під Бар’єром, котрий не тільки не дає їм покинути це місце, але й переховує їх від інших ззовні"... 

У цьому місці Боги та жителі цього світу  установили гігантський Бар’єр-купол, який накриває усю площу в середині.  Звичайно було б простіше позбутись велірців, але це не гуманно, тим більше так міг би поступити лише їхній Покровитель, Бог Хаосу.

Шестірка дала шанс їм уникнути повного геноциду, тому вони зараз тут, на частково безплідних землях, відділені від усього світу, без можливості вийти за межі бар'єра. Шанс уникнути геноциду, а чи дійсно це так?   

Звичайно ж, бар’єр не вічний і з часом він може ослабнути, тому на його границі Боги поселили вибраних : Культ Обекс - так назвали групу магів котра уже тисячі років слідкує за бар’єром, про їх існування пам’ятає небагато жителів цього світу. Невелика громада ельфів, яка присвятила себе підтримці цього місця.

Боги благословили землі котрі знаходяться у їх розпорядженні, щоб ті могли там проживати, вони не покидають ці місця з того самого моменту як там розмістились. У них тісний зв’язок із бар’єром, тому вони помічають коливання у ньому. Також вони постійно підживлюють його маною, щоб той не ослаб та не був розбитий з середини.

Чому ж Боги не слідкують за велірцями?

Хтозна, після війни вони майже не виходять на контакт, Культ Обекс впевнений, що Шестірка має більш важливі справи. Їхня земля освячена і допоки вона залишається такою, віра цієї групи не зникне. 

---

Велірці: жінки, діти, хворі, старі, тих представників раси агресора котрих знаходили, доправляли у табори. Герої наділені особливими здібностями, очолювали пошуки, провидінням їх направляли у місця де були ці убивці. Після того як піймали останнього, за допомогою магії телепортації, не без підтримки  Богів, увесь цей  “непотріб”, було відправлено на край світу, в Монтес’маґні. Вмить тисячі сімей залишились без усього, що робити, як жити далі, чи є зміст узагалі жити? Про що ж вони думали, розв’язуючи цю війну? 

Побиті, знесилені й зневірені, щойно їх усіх перемістили сюди - у  цю пустку, у вигнання. Перед цим їх усіх зганяли як тварин в загони, не даючи навіть можливості зібрати хоч якісь речі, комусь пощастило вхопити хоча б щосс із того що, більше ніколи не буде його домом.

Когось вбивали під дією ненависті, до інших відносились як до сміття, переможці й переможені, хто переміг той і диктує правила. На жаль велірцям не пощастило перемогти у цій війні, яку вони ж і розв’язали. Поки вони стояли, над їхніми головами засяяло світло, та напівпрозорий купол накрив усю площу. Його розміри неможливо осягнути, здалось неначе він обіймає увесь світ, опустившись до землі купол розчинився. З часом вони зрозуміють, цим бар’єром їм перекрили дорогу - кінець, виходу немає.  

Відчай охопив усіх навколо, тому вони молились до свого Бога, але той не відповідав. У відчаї декотрі почали звертатись до інших богів, проте вони були глухі до цих звернень.

“Приречені на смерть!”, “Нефіре, в чому наша провина?”  ,  “Хто не будь, допоможіть! ”,  неодноразово ці слова лунали з посеред плачу жінок й дітей.  Харчі поступово закінчувались, холод також обернувся проти них... Залишившись без Божества та без лідерів , вони поступово занепадали духом, найважче було  старшому поколінню, більша його частина помирала через виснаження, а їхні трупи слугували їдою для нового покоління. Навіщо їх сюди відправили, простіше було б одразу усіх вбити, а не відправляти помирати такою довгою і мученицькою смертю. 

Здавалось би це кінець для усієї раси, але у якийсь момент сформувалась група тих, у кому горіла жага до життя. Вони запропонували усім хто готовий жити, приєднатись та підтримати їх.   

“Ми вмираємо, але у нас є шанс на виживання. Давайте об’єднаймо останні свої сили, заради наших дітей та їхнього майбутнього.”  

“У нас відібрали усе, окрім наших навичок, умінь й розуму. Це означає, що ми можемо використати їх для виживання.”  

Сформувавши цілі, вони почали їх реалізовувати. Об’єднавшись велірці почали копати землю, створюючи щось схоже на підземні будинки. Зі звичайних палок на які натрапляли, та каміння робили інструменти для господарства. Споряджали групи з молодих, сильних, аби ті шукали будь-які рослини, для розсади. У когось із собою було декілька насінин, оскільки серед них були травники.

Магія крові... Саме ця магія стала їм у пригоді - з часом вони навчаться використовувати  її  аби продовжувати своє життя на багато років вперед. Так поступово, через піт і кров вони виборювали своє майбутнє.  

Шестірка Богів допустила дуже велику помилку... Своїми діями із побитого звіра, вони зробили нового монстра, котрий у майбутньому може привести їх до подій куди масштабніше й страшніше, чим “Війна за виживання”. Іншою їхньою помилкою стало те, що вони не слідкували за Велірцями, котрі пізніше  нагадають про своє існування. 

Світ навколо.

326 р. Н.Е.Б. 

Усі раси зазнали значних втрат та було іще дещо, однаково всі були відкинуті у розвитку на багато років, а можливо й сотень років назад. Значну кількість будівельників, вчених, лікарів та інших - було вбито на війні, когось мобілізовували через нестачу кадрів, хтось йшов добровільно захищати свою землю, інших вбили під час нападів. [Велірці проживали в основному на материку "Людей" що на заході, та на південному материку котрий відомий як "Утопія".]

Ельфи зазнали середніх втрат, з посеред усіх через віддаленість їхнього материка, вони відправляли своїх воїнів [через довгий строк життя, ельфи менше зацікавлені у збільшенні своєї популяції, тому й загальна їхня чисельність у порівнянні із людьми незначна], хоча навіть так, ця війна досить сильно по них вдарила. Раніше ельфи вели досить аскетичний спосіб життя, все ж страх перед невідомим майбутнім та можливістю нової війни дав їм поштовх й вони почали розвивати науку та технології, чого раніше вони не робили й жили майже у кам’яному віці.     

Коли бар’єр був встановлений, Боги забрали ті дари якими вони наділили смертних для боротьби проти велірців, після чого зникли. В цей момент представники кожної з рас зібрались й довго дискутували, оскільки без богів буде важко відбудувати усе, що було зруйноване. Як би й цього було мало, але боги відігравали ключову роль у кожному аспекті життя, вони допомагали, направляли. Тепер їх немає, по переду невідомість, аби не викликати іще більше жаху серед народів, було прийняте рішення приховувати правду про зникнення богів.   

Оракулам, священникам та іншим служителям при храмах було наказано зібратись разом, їм давали чіткі вказівки як тепер необхідно відповідати на різного роду запитання. Думки розділились, одні служителі підтримували таке рішення правителів, інші були проти цього задуму, однак все ж підтримали таке рішення, оскільки усі уже й так настраждались - нова хвиля страху нікому не потрібна тим паче якщо почнеться істерія, хто буде відбудовувати все, що було зруйновано.

Звичайно були й ті що навідріз відмовились виконувати вказівки влади й хотіли донести погану звістку до народу, їх страчували прямо в місці зборів, на очах у всіх інших. 

---

Гори Монтес’маґні, в середині бар’єру. 

328 р. Н.Е.Б. 

Пройшло уже два роки з моменту вигнання велірців. Канібалізм вдалось побороти відносно недавно. Земля тут не досить плодовита, ґрунт доволі забитий та піщаний, але з допомогою магії вдалось виростити достатню кількість їжі.

Популяція раси значно зменшилась, із восьми тисяч велірців яких було сюди доправлено, у живих залишилось лишень близько трьох тисяч шестисот [Значну частину складали велірці похилого віку, яких залишили в живих. В перший рік майже усі  старші вмерли від виснаження, або хвороб]. Усіх солдат які брали участь у війні, “переможці” страчували на місці, навіть якщо ті були без зброї, або здавались добровільно. Таким чином раса велірців знаходилась на межі вимирання.

Поступово, крок за кроком вони почали відновлювати свою цивілізацію, хоча було багато різних факторів котрі перешкоджали у цьому зокрема : недостатня кількість будматеріалів, відсутність нормальних інструментів, відсутність необхідних умінь і т.д. 

Створені землянки, з часом почали перетворюватись на підземні будинки, до повноцінного будівництва було іще далеко.

Без лідерів досить складно організовувати відновлення, отож методом голосування було вибрано Старійшин. Ці Старійшини в основному були молодими людьми, які надихнули знедолену расу на виживання, також в цей круг входило декілька людей поважного віку, адже вони виділялись своїми знаннями й ширшим світоглядом.

Поставивши певні цілі вони поступово їх досягали, от тільки була дуже серйозна проблема, так їжі вистачало, протягнути можна.

Сама велика проблема це – смерть. Народжуваність впала до самої критичної відмітки, час рухається у перед і логічно, що через кілька років ситуація стане іще гірше - це без урахування таких факторів як : нещасний випадок, хвороби, вбивство. Старійшини довго бились над цим питанням й з часом знайшли неочікуване вирішення.  

“Ми володіємо магією крові, а що тече у наших тілах? Правильно, кров. Нам потрібно навчитися використовувати магію для продовження нашого життя, це єдине можливе рішення, аби зберегти в живих якомога більше. Швидше за все поки ми опануємо цим знанням, пройдуть роки й буде багато жертв, але іншого виходу на разі немає.” 

У спробах продовження свого життя, загинуло чи мало велірців, та через три роки вони усе ж навчились продовжувати своє життя за допомогою власної магії.

Подібні маніпуляції із власним тілом призвели до того, що через десятиліття тіло велірців почало адаптовуватись й пристосовуватись до подібних змін, ще через десятиліття тіла уже були остаточно змінені.

Старіння майже зупинилось, розвинулась жага до споживання крові інших живих створінь, для підтримування свого довголіття, це був один із побічних ефектів від застосування магії крові та змін у тілі.

Інший побічний ефект - це поява Рогів на головах, так тіло велірців показувало свій протест, коли роги починали рости це викликало невимовний біль котрий з часом відходив. Рога з'явились не лише як декорація, вони відігравали важливу роль оскільки через них та навколо було скупчення великої кількості нових артерій по яким циркулювала мана.

Втрата хоча б одного рога призведе до пекельного болю, а також тимчасової втрати частини сил, так тіло яке підпорядковувалось законам природи намагалось збалансувати їх нові здібності й майже такий самий строк життя як у Драконів.

Ті хто пізніше ставав Старійшиною, був зобов’язаний проходити ініціацію шляхом видалення рогів, адже за новими законами велірців, ті хто при владі був повинен : “Зрозуміти біль та приниження усієї раси у момент їхнього вигнання.".  "Лідери повинні бути без слабких місць.”

Під час ініціації не одноразово від болю помирали, проте той хто витримував ці тортури, ставав дійсно “Сильним” як лідер, однак також він уже не міг брати участі у битвах або чомусь подібному, оскільки його сила хоча й відновлювалась із часом, все ж значно програвала тим у кого були роги. Подібна різниця в силах була через те, що велірці у яких були роги - могли використовувати значно більші об'єми мани за раз.

--------

Примітка : 

Нагадування (У таких дужках записані думки персонажа), [а у таких записана додаткова інформація.]

*Сівальдіу - країна ельфів.

*Н.Е.Б. - Нова Ера Богів, бере початок після завершеня попередньої (Е.Б."Ери Богів"). Е.Б. завершилась, коли Сім Богів стерли попередні свої творіння, які були винні у найбільшому "Гріху".

*Одна із рівнин - мається на увазі, що Боги зрівняли ландшафт й створили велику кількість різноманітних рівнин та переходів. Тобто усі гори були перетворені у різноманітний ландшафт.

© Демі Ньюбі, 2024.