Вижити у забутому світі.

[Центральний район Максимілії; Готель Міраж.] 

Увійшовши в свій дорогий  номер, Мія викликала свою служанку й з її допомогою почала переодягатись із свого дорогого плаття у звичайний одяг. Поки служниця допомагала з переодяганням, дівчина пригадувала ті події котрі відбулись не так давно.

---

[За годину до цього, вечеря у правому крилі.] 

Замок Блювергес.  

2531р. Н.Е.Б. 11 день другого місяця літа.  

Велетенська вітальня, по центру якої знаходився вишуканий стіл, оздоблений мармуровими вставками, золотом й перлами. На самому початку столу сидів Імператор Марс Еола-Парна Мінос Індомія перший, з права від нього Імператриця Анна-Марія Індомія, зліва сиділа Мія з Керії.  

Біля кожної колони у вітальні,  стояв вартовий, що відноситься до Імператорської-гвардії, а також слуги котрі обслуговували людей за столом. 

Імператор неймовірно красива людина[ззовні]. Йому тридцять років,  у нього тонкі риси обличчя, чисто біле волосся, такі ж білі вії та брови, червоні очі й фарфорову шкіру.  Подібний альбінізм не передається від матері до дитини, це благословення від Богів, тому отримати його може лише визнаний народом й сенатом - Імператор. Після підйому Імператора на трон, проводиться церемонія посвячення, у результаті якої правитель отримує благословення й його тіло частково змінюється. 

У вітальні було чутно як треться ніж о тарілку під час розрізання м’яса, стукіт від столового приладдя та звуки розливу вина у бокали. Нарешті, тишу вирішили перервати. 

Імператор Марс: Мія, як тобі  страви сьогодні? 

Мія:  Дуже смачно, ваша Величність. 

І.М.:  Ой та годі тобі, скільки ми років знайомі? Мені інколи хочеться побути звичайною людиною у цьому замку. 

М:   Якщо я не помиляюсь, ми знайомі два роки. 

І.М.:  Два роки... Як швидко летить час. За ці два роки ти стільки разів мене виручала, саме тому сьогодні я вирішив окрім стандартної винагороди - дарувати тобі титул і запросити на обід. 

М:  Насправді, цей обід...  

Мія озирнулась навколо. 

І.М.:  [Подавши знак рукою.] Залиште нас. 

Усі слуги одразу покинули кімнату, залишились лише вартові. 

М:  Насправді цей обід, один із способів, як би вам уникнути своїх обов’язків ,[дівчина усміхнулась] чи не так? 

Імператриця Анна:  Мія, ти так добре вивчила усі хитрощі мого Імператора. 

Імператриця Анна на рік старше свого чоловіка.  ЇЇ манери, поведінка, постава - усе доведено до ідеалу. Волосся насичено середньо-русявого кольору, чубчик що приховує лоб, великі очі кольору малахіту, гостре підборіддя, невеликий зріст. За очі її називають “мініатюрною-імператрицею”, оскільки Імператор досить високий, а Імператриця навіть не дістає до його плечей [зріст приблизно 155].  

І.М.:  Хей, я взагалі то іще тут. 

І.А.:   [Елегантно прикривши правою рукою свої губи.] Ох, прошу вибачення за мою грубість, однак це правда. 

І.М.: Кхм-кхм! [Закінчивши прочищати горло, він продовжив.] Забудемо про це. Що найважливіше, у мене є для тебе [перевівши пильний погляд на Мію] одне завдання. 

М:  От так значить, я ж лише недавно повернулась. 

І.М.: [Розвівши руками в сторони.] Вибач-вибач, але якщо візьметесь за це завдання, я збільшу винагороду вашій команді у півтора раза... [Склавши руки й опустивши вниз голову.] Кожен день я вислуховую скарги від Кая, тому мені потрібен хтось, хто б допоміг йому. 

М:  Я поговорю зі своєю командою, але нічого не обіцяю... 

І.М.:  Ти ж моя рятівниця, не інакше як Вітея послала тебе мені на допомогу. 

М:  (Взагалі то не вона, дехто інший, але менше з тим.) 

Після цього вони іще довго сиділи за столом й обговорювали різні непов’язані теми, від пригод Мії до одвічних проблем Імператора. 

---

[Готель Міраж, номер Мії.] 

Коли переодягання завершилось, дівчина відіслала назад служницю, відкланявшись жінка покинула кімнату й пішла по своїм справам. Годину назад дівчина була на вечері в Імператора котрий навантажив її додатковою роботою, а саме - захопленням або знищенням Куміхо в ШанЧенгу. Цей монстр необхідний імперії для створення нових артефактів й магічних розробок, а якщо він буде ще й відносно живим, тоді над ним будуть проведені відповідні досліди, усе це за ініціативою міністра Кая.  

Розвалившись на зручному ліжку та дивлячись на розписану стелю, Мія намагалась заснути. 

“А тепер, я дарую Мії з Латерії титул - Меч Імперії. За її чисельні заслуги, подвиги, а також великий вклад у розвиток та тестування артефактів “Нової хвилі”. Надіюсь ти і на далі будеш захищати Імперію та її жителів.” 

Мія:  Цей Імператор.... (Напевне у недалекому майбутньому він захоче просто загарбати у свої руки. Цікаво, навіщо йому стільки сильних людей?) 

Сон все ніяк не підступав, тому вона запустила магічний артефакт, який освітлював цей номер. У шафі неподалік, були книги різних жанрів, для того, щоб людям не було нудно під час очікування когось, або чогось. 

Коли Мія потягнулася за книгою що була самою крайньою зліва, сталось те чого вона не очікувала.  

Її поле зору почало різко закривати чорна пелена, вона рухалася з права наліво й повністю заблокувала зір, через секунду  дівчина опинилась у повній пітьмі. Після того як вона моргнула декілька разів й протерла очі, перед нею відкрилась уже доволі знайома картина.  

Просторий позолочений тронний зал. 

?:  Давно не бачились.  

Мія:  [Опустившись на коліно й схиливши голову.] Вітаю вас. Ми бачились не так давно, усього місяць тому. 

?:  Підіймайся. 

М:  Як забажаєте. 

?:  Сьогодні я вирвав тебе для звичайної  розмови, тому надіюсь ти зможеш поговорити менш формально. 

М:  Тоді осмілюсь сказати, що ви вибрали досить неприємний спосіб.  (Я почала думати, що мене отруїли чи щось подібне.) 

?:  Хооо?... Ой щось я задумався, не бажаєш присісти? 

Після того як він, клацнувши великим та середнім пальцями, неподалік від сходинок до трону з’явився стілець із невідомого Мії матеріалу. Основа стільця була схожа по кольору на перлину, однак в середині немов текла венозна  кров, оббивка була з досить приємного на дотик матеріалу червоного кольору.   

У Мії не було причин відмовлятись, тому вона підійшла до стільця й елегантно сіла на нього. Одразу після цього з правого боку матеріалізувався таця, на котрій був бокал із чимось, що кольором і текстурою нагадувало лимонадний сік. 

М:  Дуже дякую але, невже я можу пити у такому стані? 

?:  Це духовний напій, ти без проблем зможеш його скуштувати, не соромся,  спробуй. 

Трішки завагавшись, вона взяла напій до рук й спробувала надпити трішки. На її диво, напій не пролетів крізь її нематеріальне тіло, а ввібрався в нього немов у губку. На смак він не був схожий ні на один із відомих їй напоїв, він був солодкуватий з кислинкою та перчинкою.  

Після того як вона випила трішки більше, усе її тіло немов трішки заніміло після чого по ньому пробіглись мурашки й разом усе пройшло.  Від здивування вона навіть не знала, як повестись. 

?:  По реакції бачу, що ти здивована. Це нормально, напій що ти випила, це мій подарунок тобі, він відновить сили твого духу і ще покращить стан психічного здоров’я. (Тобі це точно знадобиться, щоб не трястись над кожним словом розмовляючи зі мною.) 

М:  Еем-м-м-м. Розумієте....  (З самого початку у мене було стільки запитань, стільки років я чекала на цей момент. Однак чи маю я взагалі право звертатись?) 

?:  (О боже яка вона сором'язлива, чи це просто я страшний?)  Можеш сміло говорити, тобі за це нічого не буде. 

М:  ТОді можу я завдати вам декілька запитань? 

?:  Звичайно, все ж сьогодні я викликав тебе сюди саме для цього. Я хотів плавно до цього підвестись, однак ти сама виявила ініціативу, це добре. 

М:  Мене дуже турбують питання :  як вас звуть, хто ви насправді та чому ви так добре до мене відноситесь? І ще... Що мене очікує далі? 

Силует взявся правою рукою за щось, що могло бути підборіддям. 

?:  Давай тоді я відповім по черзі. У мене досить багато імен та ще більше титулів. Все ж я надаю перевагу імені Нокс, саме так до мене звертаються у моєму світі. 

М:  [Шепочучи] Нокс... (Це ж здається значить пітьма або морок?) 

Нокс:   Тепер друге питання, однак я б хотів  почути твій варіант, хто я по твоєму? 

М:   Я? [Склавши руки та перебираючи пальцями вона продовжила.]  Я довго думала, однак мені важко виділити якусь конкретну відповідь. У моєму минулому житті було багато різних вірувань, однак бог/боги не являлись світу, як це відбувається у моєму новому світі. Тому досить складно....  

Н:  Невже зовсім ніяких ідей? (Все вона прекрасно знає, але не хоче це озвучувати. Я б сказав, що вона боїться моєї реакції... Можливо потрібно було додати у напій “упевненість у собі”.) 

М:  (Він смерті моєї хоче? Мені і цю досить обтікаючу думку було досить складно промовити, аааааааааааа, все ж я не з людиною спілкуюсь!!!)  Це ну - Люцифер??? 

Н:  Близько, Люцифер це дух що заправляє “Чистилищем” котре знаходиться у “Нижньому Світі”, ну а  я — правитель “Нижнього Світу”. 

Після цієї заяви, Мія заклякла, немов би її паралізувало.  “Нижній світ” - подібне словосполучення  відноситься до тих кого звуть “Злими Богами”.  

М:  (Як реагувати, що мені говорити далі?.... Я-я вже довго мовчу?... Треба хоч щось сказати, інакше-інакше...  Це буде виглядати немов би я не поважаю Нокса, тобто бога... тобто Бога Нижнього світу Нокса.)  Я а...(Що ж сказати.... Стоп чому я так панікую, до цього моменту Нокс ні разу не здавався мені злим та й зараз він не відноситься до мене ворожо.)  

Н:  Бачу, ти трішки шокована. 

М:  [Швидко підскочивши зі стільця.]  НІ!!!! Ой  я-я (скажу як є, була не була), просто не знаю як до вас тепер правильно звертатись.   

Н:  Я ж казав, можеш звертатись за іменем. 

М:  Але ж ви ну... Бог. 

Н: Подібне досить складно пояснити людям... Те що ви називаєте “Богом”, у нас щось схоже на титул. Насправді ми ближче до духів, які розділяються за рангами. Над нами є “Творець” котрий створив вісім вимірів, у кожному з них він призначив “Старшого бога” що керує ним, а Старший має право призначати нижчих/середніх “так званих богів”, аби ті допомагали йому в управлінні виміром. Можливо у майбутньому я розповім тобі більше, не хочу забивати тобі голову зайвою інформацією котра тобі поки що не знадобиться. 

М:  От воно як. (Тоді я хочу дізнатись про те, на якій він стороні.) А ви - зло? 

Н:  Тебе цікавить на якій із сторін я знаходжусь у вашому розумінні добра та зла? 

М:  Т-так. 

Н:  Хааааа, ахахаха.... 

М: .... (Тут мені і смерть.) 

Н:  Вибачай мені давно не завдавали таких питань, тому я занастольгував. Відповідь - ні я не зло.  Хоча якщо розглядати мою роботу під іншим кутом, тоді - так я і є зло. 

М:  Як це зрозуміти? Хіба Нижній світ, це не пекло де живуть демони? (ЯЗИК МІЙ ВОРОГ!!!!!! Як я таке могла таке випалити йому в обличчя! Ще й так спокійно це сказала, видимо цей напій який покращив “моє психічне здоров’я” додатково зменшив негативний вплив від стресу.) 

Н:  Все досить просто, Творець розділив наші виміри й у кожного з нас є своя роль. Хтось відповідає за створення нових планет та форм життя, інші слідкують за виконанням законів. А мені... Мені доручають різноманітну “брудну роботу”, наприклад - випробувати якусь грішну планету й дізнатись, чи достойна вона права на існування, у такому випадку швидше за усе я буду виступати як “зло” в очах інших. Інколи нам доручають знищити якусь планету чи галактику... Я б назвав нас санітарами всесвіту, однак багато хто із цим не погодиться.  

М:  (Он воно як, це досить складно для розуміння звичайної людини, але загалом я зрозуміла як це працює. Тому...)  Тому я й не змогла відповісти на ваше питання, адже ви поводитесь зі мною досить добре, допомогли вижити, подарували нове життя й навіть зараз сидите й спілкуєтесь тут зі мною, при цьому не показуєте свою вищість над такою смертною як я. 

Н:   Невеличке уточнення, на разі ми не можемо поспілкуватись віч навіч, тому перед тобою лише моя невеличка частинка котру  я відділив, мій аватар якщо це так можна назвати. Був би я  тут присутній безпосередньо, твою душу б розпилило на атоми. 

М:  Це не скасовує того факту, що ми досить відкрито розмовляємо. 

Н:  Відповім на третє питання із списку - я добре ставлюсь до тебе, бо мені сподобався  нестандартний хід твоїх думок. В майбутньому коли на Нь’року все закінчиться, я хочу запропонувати тобі  бонусну винагороду - працювати у мене, в Нижньому світі. Робота тут не завжди приємна й легка, однак тобі може сподобатись.  Звичайно у тебе є вибір і ти можеш відмовитись, але порозмірковуй над цією пропозицією. (Насправді вона чудовий кандидат для перевтілення у так званого “демона”. Хм, коли всі уже перестануть так образливо називати моїх підданих?) 

М:  (Навіть не знаю що й сказати....) 

Н:  "Що тебе очікує", таке ще було питання. Тепер слухай уважно : Шестірка про яку тобі довелось чути... Насправді це уже не “боги”. Через їхні провини, Старійшина, що відповідає за вимір смертних понизив їх і відібрав частину сил, також додатково прикував їх до планети так щоб вони не покинули її. Тепер вони -  лише сильні духи. Мене відправили випробувати цей світ і так звану Шестірку.  Можна назвати це пробною версією того що, буде очікувати тебе у майбутньому якщо приймеш мою пропозицію. Лише з уточненням що ця версія подій на разі для тебе, буде досить ускладнена. 

М:  Я обдумаю.  

Н:  Можливо хочеш про щось поговорити, чи розповісти? У нас іще є час.

М: (Мене повернув до життя бог чи то дух, володар “Підземного світу”? Ай,  буду називати його богом... Він дав мені другий шанс, краще життя якщо так можна сказати. Що у моєму рідному світі що у цьому, боги нічого не роблять для людей. А Нокс, так йому потрібна була моя допомога, однак зараз я просто сиджу напроти нього й спілкуюсь як з простим смертним, він цікавиться мною, відповідає на мої питання. Дідько, після такого та я готова йому навіть поклонятись! Стоп, кудись мене уже не туди понесло, я ж досі тут сиджу..) Хіба ви не спостерігаєте за мною? 

Н:  Ти ж жива людина, у тебе є право на приватне життя. Я наглядаю за тобою час від часу або коли ти у небезпеці.  

М:  (Навіть такі дрібниці...) О зрозуміло, тоді можу сказати, що мене попросили відвідати ШанЧенг та вирішити там деякі проблеми. 

Н:  ШанЧенг значить, ти обов’язково повинна там опинитись. “Богиня” уже відправила хлопця туди. 

М:  (Цікаво що їм там потрібно.)  

Мія розмовляла з Ноксом за відчуттям уже декілька годин, розповідала що у неї відбувалось у житті, з ким вона познайомилась. Вони разом обговорювали деякі події й Нокс інколи розповідав про свою роботу. 

Н:  Думаю тобі пора повертатись у реальність, все ж людям краще не відділятись на стільки часу від свого тіла. 

М:  [Вставши з крісла та вклонившись.] Дякую вам за все, було досить цікаво дізнатись стільки нового про наш всесвіт.(А я то думала, що вміст мого смартфона - це саме складне що я бачила.)  

Н:  Скоро ще зустрінемось. 

Після слів Нокса перед очима Мії усе різко почорніло й після того, як вона мигнула очима то уже була в своїй кімнаті, у тій ж самій позиції як і до цього. На годиннику котрий висів неподалік на стіні, стрілка не змістилась навіть на міліметр. 

М:  Хууух. (Це було... потужно. Навіть не знаю як іще це описати. Значить я на службі у самого Зла, так? Ха, ха-ха, здається я розумію чому вибрали мене. Коли у минулому житті я в основному занурювалась в віртуальні світи й вибирала щось що відносилось до “темної сторони”, бо “світла сторона” завжди була якоюсь банально клішованою... Чому б і ні? Ну про роботу на Нокса я іще подумаю, не хотілось би приймати імпульсивні рішення.) 

Повернувшись назад до свого ліжка, дівчина лягла й як тільки її голова торкнулась подушки, вона одразу поринула в сон.

© Демі Ньюбі, 2024.