Вижити у забутому світі.

Після того, як Елісабет закінчила приймати водні процедури у своїй кімнаті. Вона сіла за свій туалетний столик де навколо неї одразу почали крутитись служанки. Одна займалась манікюром, друга  підбирала одяг й прикраси, третя зайнялась макіяжем, головна служанка Софія підсушувала волосся за допомогою магії, робила укладку й доглядала за рогами.

Роги це слабке місце будь-якого Сангвіара*, саме тому доторкнутись до них має право лише головний слуга, котрий підписує контракт крові, у разі порушення якого він моментально отримає смертельне прокляття й вмре у лічені секунди. Слідом  за слугою, уся його сім’я буде страчена без суду. Коли усе було готово, Елісабет відправилась у підвал до свого брата. Спускаючись сходами вона усе думала, які б слова підібрати... 

Відкривши важкі дерев’яні двері, вона опинилась у підвалі котрий поділений на декілька частин, у першій зберігають усякі непотрібні на разі речі, далі знаходяться дві камери з решіткою в яких можна утримувати монстра, або злочинця.

У самому кінці знаходяться двері, котрі ведуть у кімнату яку в основному використовують для допитів. Вайз сидить у першій камері, він дивиться у стелю. Дівчина підняла руку перед служанкою, давши зрозуміти, що хоче побути на одинці з братом. 

Вайз:  Навіщо прийшла, сестра. 

Елісабет:  ...

Мовчки встала напроти входу у камеру та склавши руки, дивилась на свого брата. 

В:   Не дивись на мене так. Невже я настільки жалюгідно виглядаю? 

Е:  ... 

В:  Так і будеш мовчати? Впевнений ти у захваті кожен раз, коли мене ось так... 

Е:  Ва...Брат. Скільки іще ти будеш показувати, перед батьком, цю свою сторону? Пора подорослішати. 

В:  А якщо я не хочу? 

Е:  Перестань впиратись.  

В:  Але ти ж... 

Е:  [Вхопившись за решітку двома руками.] БРАТ! ПОСЛУХАЙ! Кожен раз коли я підставляла тебе, або не зупиняла. Я робила це не тому, що мені так подобається дивитись на твої страждання, коли батько карає тебе. Я надіялась, що можливо до тебе нарешті дійде, можливо ти змінишся, старалась акуратно вказувати тобі на твої помилки. Однак раз за разом ти ігнорував усе, ніколи не слухав, роблячи усе як тобі заманеться. 

В:  ... 

Е:  [Нарешті відпустивши решітку.] Я розумію, ти ріс без матері, був завжди на самоті. Наш батько не найкращий сім’янин, він занадто холодний, та навіть так він піклується про нас. 

В:  Ну це... 

Е:  (Вибач, проте я маю говорити сьогодні з тобою агресивніше. Тому переб’ю тебе.) 

Е:  Скільки ще я зможу тебе вигороджувати перед ним? Скоро йому увірветься терпець й тебе викреслять із сімейного реєстру, після цього куди ти підеш? Твоя репутація на дні, можливо навіть ще нижче. Ніхто у здоровому глузді за тебе не вступиться, більша частина буде задоволена подібним рішенням. Ти будеш жити за межами міст, немов би тварина. 

В:  Я подумаю. 

Е:  Будь ласка, прошу тебе. Добряче подумай та постарайся прийняти правильне рішення. Можливо тобі потрібно нарешті переступити через своє “хочу” й вибрати “повинен”, щоб залишитись із сім’єю, принаймні тим, що зветься сім’я. 

В:  На цей раз я влипнув по самі вуха, що сказав батько? 

Е:  Тобі відрубають кисті, звичайно ти не зможеш користуватись магією.  

В:  Подібне покарання [зітхаючи]. Видно батькові дійсно уривається терпець. 

Е:  Спочатку тобі повинні були провести двадцять повторів, все ж я вмовила зменшити їх до дванадцяти. На цьому я тебе покину. [Відходячи від камери, вона зупинилась та оглянулась.]  (Потрібно забити останній цвях і добити.) Брате, це останній раз - подумай над усім, про що ми говорили. Більше я не буду підіймати цієї розмови й заступатись за тебе. 

Покинувши підвал, Елісабет пішла в обідній зал, щоб повечеряти, після чого повернулась у свою кімнату взялась читати книгу “Форми безумства”, а коли сонце уже сіло, то лягла спати. 

---

[Ранок наступного дня, після сніданку з батьком.] 

Елісабет пішла у свою невеличку лабораторію, це кімната для однієї людини,  усе необхідне знаходиться під рукою, однак це не більш чим тимчасове рішення, головна лабораторія знаходиться в основному особняку. Просте магічне обладнання, трішки інгредієнтів, цього вистачає на цілий місяць котрий вони тут були.   

Дівчина перегортає свої записи, зважує трави, перетирає засушений гіпоталамус Мурха, а також використовує артефакт-екстрактор*. 

Е:  Ні-ні-ні! Все не те...   

...

Е:  (Скільки б я не намагалась використати засушений гіпоталамус Мурха*, усе одно не можу отримати необхідний результат. Магічна-екстракція сама по собі досить складна, а мені іще потрібно паралельно синтезувати отримані гормони із травами, яких і без цього обмаль. Сильно не розійтись... В результаті я уже три роки топчусь на місці в спробах створити “Стабілізатор безумства” для брата.)  

---

У назначений день, сестра із братом прибули у Храм Нефіра, який знаходиться у печері глибоко під землею. На вході стояло багато слуг, один з яких підійшов до гостей. 

Слуга:  Маркіз Вайз Караш, Леді Елісабет Караш... Прошу вас пройти за мною. 

Йдучи по коридору, Елісабет тримала руки перед собою поклавши їх одна на одну, як це зазвичай роблять аристократки. Біля неї йшов її брат, поведінка якого завжди була не на висоті, він ніколи не дотримувався етикету, хоча подружжя Караш витратило неймовірну кількість грошей на виховання дітей, наймаючи найкращих вчителів. Їхня сім’я досить заможна, вони володіють великою кількістю земель, а також монстро-фермами. Завдяки своїм умінням та розуму, Герцогу Караш вдалось отримати досить широкий політичний вплив й досягнути пошани майже рівної Старійшинам, проте він живе досить стримано, не влізаючи у політичну боротьбу й не підтримуючи когось із наміром просунути у політиці заради вигоди. 

Йдучи коридором брат з сестрою краєм ока оглядали красиві скульптури різних Старійшин, котрі розміщені з обох боків. І ось їх повернувши на право, вони зайшли у зал для переговорів. Зал достатньо великий для того, щоб вмістити у себе приблизно сто п’ятдесят осіб, також був іще другий поверх розрахований приблизно на п’ятдесят осіб. 

Слуга: Прибули представники сім’ї Караш. Маркіз Вайз Караш та леді Елісабет Караш.   

Двері відкрились й Вайз з Кларою зайшли всередину. Там уже очікували деякі  представники інших сімей, від інших сімейств герцогів до баронів. Після оголошення новоприбулих, зал одразу загудів, шепіт лунав з усіх сторін 

(Неможливо, той самий?)  

(~~Шурх-шурх~~)  

(Як він посмів сюди заявитись після того, що влаштував на Балу у Графа Пурро?)

(~~Шурх-шурх~~)

(Маркіз? Як тільки Герцог Караш погодився дарувати йому титул...)

(~~Шурх-шурх~~)  

(Разом із цим прокляттям сім'ї, йде їхня надія. Ох якби тільки не її брат...) 

Вайз:  Пфффф, і чого їх тут стільки зібралось. 

Елісабет:  [Шепочучи] Брат, прошу тебе... Хоча б цього разу, постарайся нас не зганьбити. Через твої дії, авторитет сім’ї Караш останнім часом сильно впав. 

В:  Я.... Та ну тебе, добре буду мовчати. 

Пройшовши у середину вони швиденько привітались із присутніми, стараючись не затримуватись, після привітань вони відійшли й стали біля стіни. Під час очікування, до них підійшла одна персона. 

Скар:  [Зробивши легкий уклін.] Ваша Високосте, леді Елісабет. Ви як завжди прекрасні, радий вас тут зустріти. 

В:  (Що цей когут тут забув? ) 

Елісабет:  Містер Скар, чим зобов’язана такій увазі? 

С:  [Зкоса подивившись на Вайза, він прикрив очі й розплився в фальшивій усмішці.] Чи не могли б ми після завершення поговорити на одинці? 

В:  (А зрозуміло.) Це не можливо. 

С:  Містере Вайз, не могли б ви не втручатись у нашу розмову? 

В:  Містере? Невже прохідна планка етикету настільки знизилась? 

С:  (Цей... Хто б говорив, малий вискочка.) Прошу мене вибачити, Ваша Високосте Маркіз Вайз... У будь-якому випадку я б хотів поговорити із леді, без зайвих вух.  

Е:  (Він явно забув своє місце, однак не хочеться втрачати час та ще й провокувати Вайза.) Якщо це так необхідно, я погоджуюсь. 

С:  Тоді дозвольте відкланятися, зустрінемось пізніше. 

Скар віддалився від них, поблизу нікого не було, тому Елісабет вирішила висловитися. 

Е:  Вайз, не очікувала від тебе такого. Відколи ти навчився етикету? 

В:  Я завжди його знав, просто ненавиджу усю цю муть. Нікчемний віконт забув своє місце, я б хотів йому показати різницю наших статусів. 

Е:  Переживаєш за мене? 

В:  М? Шлюб тобі він точно не запропонує, але навіть якщо і так... 

Е:  І то правда. Не переживай, поки у моїх планах нічого подібного немає, швидше за все віконт хоче отримати від нашої сім’ї підтримку. Чула, що у них є певні труднощі. 

В:  (Цей віконт уже не вперше лізе до моєї сестри. Як шкода, що за нашими законами, карається уся сім’я убивці, без виключення. ) 

Е:  Невже? Вайз поглянь но туди [вказуючи віялом у сторону], якщо вони тут... 

В:  Шість “Князів”... 

Е:  Як я й думала, усе зарухалось.  

Шість Князів піднялись на сходовий майданчик. “Князі” — це елітна група Сангвіарі [велірці у минулому], яка досягнула четвертого ступеня пробудження крові*. Вони мають сильний вплив, в не залежності від статусу й статків, Князем можна стати навіть бувши сангвіаром без роду. Кожному із шести, даний титул залежно від сторони світу, вони мають свої землі котрі також розміщені у шести сторонах та являються їх охоронцями. На їх рішення можуть впливати лише Старійшини, проте Князі завжди тримаються якомога далі від інтриг й скандалів. 

 У перед вийшла лідерка Князів, “Схід” - Остін Сангвіарі, усі інші зайняли позиції за нею.  

Остін:  Дякую усім, що прийшли сьогодні. Як ви уже усі могли зрозуміти, ми зібрали вас для того, щоб зробити важливе оголошення. 

Елісабет:  (Усі зрозуміли? По реакції більшості можна зрозуміти, що вони й гадки не мають про що йде мова. Половина з присутніх - це діти яким іще навіть п’ятдесят не виповнилось.) 

О:  Сьогодні ми представимо вам особливого гостя... Вона пройшла трішки до переду і поставила медальйон на землю, з нього вирвалось світло і на ньому було видно чоловіка. 

?:  Вітаю усіх присутніх тут, зараз ви бачите лише запис, я не зможу відповісти на ваші питання, тому прошу уважно слухати. Для початку я представлюсь. Мене звати Сет.

Чоловік красиво вклонився, його манери були настільки вишукані, що здавалось неначе він якась фантазія. Окрім того, він був досить симпатичним, тому більша частина дівчат була просто в захваті.  

Сет:  Зараз Сангвіарі живуть досить добре, проте як усі ви точно знаєте - ви закриті під бар’єром. До недавнього часу, я був вимушений тримати усе у секреті, про мої дії знали лише Старійшини та декотрі сім’ї, але ось час настав.  

Е:  (Невже він той самий посланець?) 

С:  Можливо ви одразу не повірите у почуте й вам потрібен буде час. Я - посланець Бога Нефіра, у час “Війни за виживання” Нефір встигнув скористатись своїми силами й створити мене, він дав невелику частину своїх сил й запечатав мене на період війни. Пізніше коли усе скінчилось, я пробудився від сну й дізнався, що мого творця запечатали, а його народ відправили у заслання.  

Е:  (Частина мені уже відома з сімейних рукописів, однак є деякі нові деталі.) 

С:  Нарешті, мені через деякий час вдалось проникнути через бар’єр сюди, я зустрівся із вашими Першими Старійшинами та допоміг їм усім чим тільки зміг. Також ми розробили план, який дозволив би вам позбутись такого гнітючого життя й відплатити Богам за їхні поступки.  

Е:  (Проникнув через бар’єр, таке може означати лише, що він вичекав певного часу для реалізації подібного. Ймовірно, Боги не слідкували за бар’єром уже з моменту створення, а їхні ланцюгові пси ще не навчились відстежувати подібні зміни.) 

С:  Розумію, більша частина присутніх швидше за усе не застала тих жахіть, які відбувались раніше, проте усі ви зіткнулись з важким життям яке заставляє постійно пристосовуватись. Якщо вам буде цікаво дізнатись про усе детальніше, прошу вас звернутись до Князів.  

Е: (Так он куди пропали Князі, вони швидше за усе були зайняті бар’єром й зробили у ньому невеликий розрив, аби отримати медальйон. Потрібно буде порозпитувати їх.) 

Вайз:  (Це вже дійсно цікаво, нарешті буде весело.) 

С:  Головна причина чому вас усіх тут зібрали — Я хочу об’явити підготовку до війни з зовнішнім світом та Богами!  

[Зал загудів.] 

Е:  (Звучить амбіційно. Війна із зовнішнім світом це ще куди не йде, але не думаю, що ми можемо тягатись із Богами котрі створили цей світ. Проте якщо задуматись, і зібрати відому інформацію, навряд чи усі ці тисячі років, посланець просто шукав спосіб позбутись бар’єру. Найімовірніше за усе, у нього є якісь плани на цей рахунок. Також не потрібно забувати про невеличку групу в котру входить наш “старший брат”.) 

С:  Звичайно до її початку ще далеко, можливо не одне десятиліття. Нам потрібно нарощувати сили і я прошу вас докласти усіх зусиль для цього. Не варта думати, що я звалюю усе на вас, я теж постійно зайнятий роботою у світі за межами, тому я не зміг бути тут присутнім, усе що мені вдалось це передати медальйони через невеличку шпарину у бар’єрі інакше, це б привернуло небажану увагу Культа та Богів.  

Е:  (Цікаво...) 

С:  На цьому у мене для вас усе. Діти мого творця, я настільки щасливий, що ви не опустили руки й продовжили жити не зважаючи на усі тяготи. Клянусь своїм життям, ми обов’язково досягнемо успіху.

Чоловік знову вклонився і зображення зникло, Остін забрала медальйон котрий лежав на землі та продовжила. 

О:  Я розумію, усі ви зараз дуже схвильовані, навіть ми Князі були у такому самому стані. Прошу вас не розголошувати почуте, на разі тримайте це всередині своїх сімей, а ми поступово розпочнемо розкривати усе на широкий загал. Усі підготовки пов’язані з майбутніми подіями будуть проходити поступово й ми хочем, щоб ви до них долучились. І ще, усі хто не буде тримати язик за зубами й проговориться, усі без виключення будуть покарані - такий наказ Старійшин.  

Е:  (Ось чому зібрали саме нас, батьки й так уже в курсі. Якщо врахувати слово “медальйони” значить їх було декілька. Подібною виставою нас хочуть і заохотити й примусити мовчати, оскільки у деяких із нас є не досить хороші відносини з батьками... Хм, досить продумано.) [поглянула на брата.] 

Е:  Вайз, що думаєш? 

В:  [З безумним поглядом він повернувся до Клари.] Нарешті!  

Е:  (Нуу ось у нього знову дах поїхав...) [Підійшла ближче й почала шепотіти йому у вухо, прикриваючись віялом.] Вайз, вгамуйся, дихай, ти не можеш зараз втратити контроль. Якщо це станеться у Храмі, боюсь, що батько відразу тебе стратить... 

В:  Я... Хух, я спокійний, сестра мені потрібна твоя допомога. Можеш... 

Е:  Поговоримо про це дома, тут занадто багато вух. 

В:  Угу. 

Е:  (Чому “безумство” повинно було проявитись саме у нього. Ну буду робити усе, що в моїх силах, можливо я зможу попросити допомоги у “Сходу”, головне дістати дозвіл у батька.) 

-------

Примітка: 

Нагадування (У таких дужках записані думки персонажа), [а у таких записана додаткова інформація.]

*Сангвіар(від латинського сангвін - кров.) — Велірці після своїх мутацій уже не могли так називатись . Оскільки їх покровитель дав їм цю назву, вони були вимушені від неї відмовитись являючись зовсім іншим видом, інакше це б показало їхню зневагу до власного Бога.

*Артефакт-екстрактор — Артефакт у формі коробки розрізаної навпіл, в середині десять невеликих колб, а збоку знаходиться відсік для матеріалу. За допомогою мани артефакт отримує необхідну енергію для проведення екстракції, проте мало лише підтримувати необхідну кількість мани, також необхідно маніпулювати концентрацією мани у кожній колбі для отримання необхідного "Екстракту". Будь-яка зміна концентрації мани у колбах миттєво змінює ефект екстракту.

*Гіпоталамус Мурха — Мурх [мурахо подібний монстр] має надзвичайно стабільну психіку, гіпоталамус здатен синтезувати специфічні гормони, котрі завжди підтримують стан спокою, навіть у критичних ситуаціях.  Особливо цінний саме "висушений" гіпоталамус, оскільки для цього потрібно правильно його обробляти спеціальними артефактами досить довгий час. У малих/нормальних дозах здатен стабілізувати психічний стан пацієнта; у великих концентраціях викликає протилежний ефект, повністю руйнує свідомість перетворюючи пацієнта на овоч.

*Ступень пробудження крові — Усього відомо п'ять ступенів пробудження, вони являють собою рівень контролю магії крові у своєму тілі.  Більш детальна інформація згодом.своєму тілі.  Більш детальна інформація згодом.

© Демі Ньюбі, 2024.