Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює, Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває Дім
  • Богиня зустрічає богинь Життя-Смерті-Життя
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Бог позбавляється трону

    На ранок Каді прокинулась замерзлою. Від нічної спеки не лишилось і сліду. Дівчина відчепила ножі від спідниці й поскладала в скриньку. Алвар ще спав, вигнувшись на три чверті ліжка. Важко сказати одразу, що вчора між ними щось було.

    Знизу долинав гуркіт. Якщо ніхто з них не спуститься протягом десяти хвилин, Зіндер стукатиме по трубах. «Ніким» завжди був Алвар. Дівчині не хотілось порушувати традицію, бо тричі за останній тиждень знизу долинало «Трясця, вдягнися! Там же Каді!». Одне те, до чого не хотіла приєднатися, вона вже бачила і не вистачало ще другого.

    - Гей, прокинься. – Каді торкнулась тонкої руки, щойно ворухнувся. Алвар з криком перекотився на інший край і випав з ліжка. – Усе гаразд?

    Дівчина перехилилась донизу й примружено оглянула чоловіка. Алвар потирав забите плече й вишукував в кімнаті нічних примар – була тільки Каді.

    - Не торкайся, якщо треба розбудити. Це неприємно. – буркнув і пішов до ванної.

    Каді дочекалась скрипу східців, щоб спуститись на сніданок. Зіндер не відчував напруги в повітря, тому спокійно їв підгорілу яєчню без солі.

    Кожен доторк чи погляд вибухав в уяві Алвара продовженням. Каді уникала всього, що могло збурити її: злягатися – так, кохатися – ні. Усе, що їй насправді потрібно саме від Алвара, - залишатися її чоловіком, щоб мати підвищений доступ. Якщо доведеться, то пояснить це йому на пальцях. Наприклад, середнім.

    - Ти бачив Каді на балу? – зачав Алвар, розігріваючи залишки з холодильника. Сьогодні його черга готувати, а він і гадки не має як здивувати дружину після вчорашньої ночі.

    - Я вас обох там не бачив. – Зіндер зиркнув на кожного й вирішив, що ймовірність їхнього спільного прогулу така ж мізерна, як те, що учень приготує їстівну вечерю.

    - Нудота. – Каді скривилась, більше дивлячись в книгу, ніж собі в тарілку.

    - Так, однозначно. – Коли Алвар закивав немов цуцик, Зіндеру стало зле. – Але Каді вчора була неперевершена. Серпанок і ножі… Порушила усі правила!

    - Досить облизуватися: я все ще тут. – Каді поглянула на нього поверх сторінок.

    «Ти палишся, Алваре.» - після послання дівчина поставила тарілку в раковину й підхопила рюкзак. Каді встигла дійти до автобусної зупинки, а потім під’їхав чоловік. Засапаний, наче від бігу. Якби Каді не хотіла швидше дістатися «Синього сяйва», хлопець не зміг би нічого пояснити: кашель лунав без упину й заважав говорити. Вона мигцем помітила кілька пігулок в його долоні, коли пристібалась.

    - Я думала, ти просто застуджений. Щось серйозне? – тільки зараз Каді зауважила, що Алвар аж надто блідий.

    - О, дрібниці. Хроніка з дитинства. – хлопець стенув плечима й піддав газу. Тільки не про це і тільки не сьогодні, але в голову не лізло нічого вартісного. – Не хочеш забрати речі з дому?

    - Думаю, вони їх вже спалили. – Каді зіщулилась в кріслі.

    - Все настільки погано?

    - Ні! Точніше: стало погано. Доки був живий батько, все було просто чудово. Мама була, ну, як мама. – Алвар помітив, як змінилось її обличчя від спогадів. Насуплене й ображене. – Ми бавились разом. Мене навчили кільком трюкам чорної магії.

    - Свічки, ага… – Алвар їхав вдвічі повільніше, ніж міг. Щойно зупиняться, Каді скористається можливістю закрити тему. - Як помер батько?

    - Як і усі чорні чаклуни рано чи пізно: не той час, не ті слова – і бум! – дівчина відвернулась до вікна й продовжила: - Мати сказилась. Викинула усі його речі разом з магічними книгами й атрибутами на людський смітник. Комісія «Синього сяйва» збиралась її покарати, але мене пожаліли. Потім вітчим… Знаєш, є такий тип жінок, які ні на що не варті без чоловіка?

    - Ти серйозно так думаєш? – він пхинькнув, звертаючи на об’їзну дорогу.

    - Ні, але вони «так» – значить це правда. Яким теж скажений, а ще схиблений на білій магії. Для матері очищення закінчилось енергетичними наркотиками, для мене – синцями. Щастя, що він постійно стирчить в горах.

    - Виходить, ти не могла обрати не мене.

    Алвар пригальмував на стоянці «Синього сяйва». Останні слова змусили Каді прикипіти до сидіння. Хлопець говорив цілком серйозно і мав рацію, але йому не варто було бовкати зайвого.

    - Як це не могла? Ти вигідний варіант, але не єдиний на світі. – дівчина відстібнулась і поглянула на Алвара. Її обличчя розчервонілось і це ніяк не можна приховати.

    - Я думав чому ти вибрала найчорніше, що може бути – некромантію. Тепер розумію, що це питання безпеки. Те, що я такий турботливий і класно трахаюсь – просто приємний бонус.

    - Цікаво. – Каді насмішкувато посміхнулась, перехиляючись до нього вперед. Вона знала, що це до біса людне місце. – Як ти оцінюєш мене учора?

    - Це було неперевершено, якщо чесно. Тобі вдалось мене здивувати. Гадаю, ми обоє були на десять. – Алвар розтікся в посмішці й підсунувся ближче, теж не зважаючи на глядачів.

    - Шкода, але ти сімка.

    - Що?

    - Немає емоційного зв’язку. Нудно. Кінчив раніше за мене. Дуже нечемно з твого боку.

    Бам-бам! Алвар не встиг придумати відповідь, як об капот вдарили дві долоні. Чорний маг, якого Каді бачила лише в «читацькому клубі», сперся на корпус, привертаючи увагу. Ще кілька стояли у нього за спиною.

    - Здається, твої друзі хочуть поставити кілька запитань про вчорашнє. Збережу тобі гідність.

    Каді різко поцілувала чоловіка, запустивши руку кудись під кермо. Всі, хто стояв назовні, мали шикарний виднокіл. Дівчина підхопила сумку й вискочила з авто. Кинувши невимушене «Привіт, хлопці», вона пройшла повз до «Синього сяйва».

    Алвар не хотів зберігати гідність, тим паче таким способом. Загравання Каді – це проблема, особливо на виду чи якщо взнає Зіндер. Бам-бам-бам!

    - Ти заснув, чи що? Метелик вже пурхнула, тож роззявляй очі й ходімо! – раніше Долан дратувався на всіх, окрім майбутнього некроманта, але вчора змінились пріоритети.

    Чаклуни піднялися до їдальні й зайняли стіл. Алвар забув рукопис – Долан вишкірився, дістаючи запасний. Наступні сім годин читання хлопець як міг самостверджувався. Кашель – не привід для кпини, але саме сьогодні це дратувало всіх присутніх. Під час обідньої перерви, коли до їдальні прийшла Каді, Алвар зрозумів причину. Довбні ненаситно впились в його дружину поглядами.

    - То ви вчора були разом? Ну, розумієш, про що я. – знічено спитав брат Розі. Його досі більше цікавив друг-некромант.

    - Я облажався, Рорі. – Алвар стишвся без надії бути проігнорованим.

    - Та невже? – Долан примружено уявляв, що під худі. – Якщо ти все одно помреш, чи можу я уже зблизитись з нею?

    - Це погана ідея, друже.

    - Серйозно? А я б не проти вивчити її перси в роздягалці чи душовій.

    Долан хтиво облизнувся під загальний регіт, затим наколов на виделку шмат м’яса й не дивлячись підніс до рота. Сміх змінився гидливими зойками. Хлопець відчув на язиці рухи й іржавий присмак самої виделки. Сплюнув у тарілку й мало не виблювався: замість соковитого стейка обгризений шмат з опаришами, виделка - старезна й покручена.

    - Трясця! – Долан встав так різко, що перекинув стілець, й оглянув присутніх. Алвар єдиний розслаблено шкірився. – Покидьок! Вимітайся!

    Некромант кивнув і повільно звівся, закидаючи на плече рюкзак. Всі погляди прикуті до нього – достойне закінчення навчання у «Синьому сяйві».

    - Стривай, але ти перший почав. Це не за правилами. Маємо голосувати. – Рорі пискнув.

    - Малий, вчись добре.

    Алвар плеснув брата Розі по плечу й пішов до виходу. Хотів би виголосити довшу промову, але кашель аж надто дошкуляв. Тим паче нічого гіднішого для вигнанця, ніж промовчати, ще не придумали. Він мусить провести на самоті бодай кілька місяців до нового початку: підготувати свій дух, очиститися від світу.

    - Алваре, все гаразд? – хлопець вже дійшов до фойє «Синього сяйва». Голос належав Каді, хоча й лунав неприродньо тихо – по-мишачому.

    - Якщо шукатимеш нових пригод, то Долан десятка.

    Звернув до аптеки. Метушня розмивала ходу, однак до скляної кімнатки їх увійшло двоє. Алвар підійшов до вікна й прочеканив список, що знав на пам’ять, потім озирнувся на Каді – вона досі чекала:

    - Ще презервативи, латексні серветки й екстренні протизаплідні.

    - Готуєшся до примирення з Доланом? Я так і знала, що він дівчисько.

    Каді заіскрилась від посмішки. Пан Вард зіпсував їй настрій на кухонній магії, тож чому б не розвіятися. Замріялась – і чоловік знов поцілував руку. Шкірою пробігли небажані мурашки, хоча ще вранці хотіла його прибити.

    - Чого бажаєш на вечерю?

    - Ні, з тобою точно щось коїться. – хитнула головою і втекла до оранжереї.

    Алвар мугикнув і пішов до машини. Він не мав жодних зобов’язань від «Синього сяйва», тому наступні кілька годин намагатиметься не спалити кухню. От тільки заїде за аналізами.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.