Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює - Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває дім
  • Богиня зустрічає собі подібних
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Боги сплутані
  • Бог пізнає Богиню
  • ***
  • Боги готують помсту
  • Боги також живуть у гніздах
  • Боги-коханці
  • Божественість затверджують кров'ю
  • Живі чи мертві, Боги існують
  • ПІСЛЯМОВА. Чи боги безсмертні?
  • Бог позбавляється трону

    Каді прокидається замерзлою. Від нічної спеки ні сліду. Відчіпляє ножі від спідниці й складає в комод. Їй виділено аж дві полиці, а ще половина шафи. Алвар спить, вигнувшись нна три чверті ліжка. Важко сказати одразу, що вчора між ними щось було.

    Знизу долинає гуркіт. Якщо ніхто з них не спуститься протягом десяти хвилин, Зіндер стукатиме по трубах. «Ніким» завжди опиняєьтся Алвар. Дівчина не порушуватиме традицію, бо тричі за останній тиждень знизу долинало «Трясця, вдягнися! Там же Каді!». Одне те, до чого не хотіла приєднатися, вона вже бачила і не вистачає ще другого.

    - Гей, прокинься. – Каді торкається тонкої руки: вона майже точно могла б обхопити його біцепс пальцями. Алвар з криком перекочується на інший край і випадає з ліжка. – Усе гаразд?

    Каді перехиляється донизу й примружено оглядає чоловіка. Алвар потирає забите плече й вишукує в кімнаті нічних примар – в наявності тільки Каді.

    - Не торкайся, якщо треба розбудити. Це неприємно. – бурчить і йде до ванної.

    Каді чекаю скрипу східців, щоб спуститись на сніданок. Зіндер не відчуває напруги в повітря, тому спокійно їсть підгорілу яєчню без солі.

    Кожен доторк чи погляд вибухає в уяві Алвара продовженням, натомість Каді уникає всього, що може збурити її: злягатися – так, кохатися – ні. Усе, що їй насправді потрібно саме від Алвара, - залишатися її чоловіком. Якщо доведеться, то пояснить це йому на пальцях. Наприклад, середнім.

    - Ти бачив Каді на балу? – зачинає Алвар, розігріваючи залишки з холодильника. Сьогодні його черга готувати, а він і гадки не має як здивувати дружину після вчорашньої ночі.

    - Я вас обох там не бачив. – Зіндер зиркає на кожного й вирішує, що ймовірність їхнього спільного прогулу така ж мізерна, як те, що учень приготує їстівну вечерю.

    - Нудьга. – Каді кривиться, більше дивлячись в книгу, ніж собі в тарілку.

    - Так, однозначно. – коли Алвар киває, немов цуцик, Зіндеру стає зле. – Але Каді вчора була неперевершена. Серпанок і ножі… Порушила усі правила!

    - Досить облизуватися: я все ще тут. – Каді зиркає на нього поверх сторінок.

    «Ти палишся, Алваре.» - після послання дружина ставить тарілку в раковину й підхоплює рюкзак. Каді встигає дійти до зупинки, як її наздоганяє автівка. Засапаний, наче від бігу, Алвар визирає з вікна. Якби Каді не хотіла швидше дістатися «Синього сяйва», хлопець не зміг би нічого пояснити: кашель лунає без упину й заважає говорити. Вона мигцем помічає кілька пігулок в його долоні, коли пристібається.

    - Я думала, ти просто застуджений. Щось серйозне? – тільки зараз Каді зауважує, що Алвар аж надто блідий.

    - О, дрібниці. Хроніка з дитинства.

    Алвар стенає плечима й піддає газу. Тільки не про це і тільки не сьогодні, але в голову не лізе нічого вартісного. Зиркає на Каді – холоднішає, а на ній досі тонкий кардиган.

    - Не хочеш забрати речі з дому?

    - Думаю, вони їх вже спалили. – Каді зіщулюється в кріслі.

    - Все настільки погано?

    - Ні! Точніше: стало погано. Доки був живий батько, все було просто чудово. Мама була, ну, як мама. – Алвар помічає, яким стає її обличчя. Насуплене й ображене. – Ми бавились разом. Мене навчили кільком трюкам чорної магії.

    - Свічки, ага… – Алвар їде вдвічі повільніше, ніж може. Щойно зупиняться, Каді скористається можливістю закрити тему. - Як помер батько?

    - Як і усі чорні чаклуни рано чи пізно: не той час, не ті слова – і бум! – дівчина відвертається до вікна й продовжує: - Мати сказилась. Я нервувала. Усі батькові речі разом з магічними книгами опинилися на людському смітнику.

    - Так, я чув, що ти зробила. – чоловік киває. Співчуття також буває схожим на байдужість.

    - Га? А, ну так. – Каді відмахується, поринаючи далі. - Комісія «Синього сяйва» взялася до справи. Потім вітчим… Знаєш, є такий тип жінок, які ні на що не варті без чоловіка?

    - Ти серйозно так думаєш? – він пхинькає, звертає на об’їзну дорогу.

    - Ні, але вони «так» – значить це правда. Яким теж скажений, а ще схиблений на білій магії. Для матері очищення закінчилось енергетичними наркотиками, для мене – синцями. Щастя, що він постійно стирчить в горах.

    - Виходить, ти не могла обрати не мене.

    Алвар пригальмовує на стоянці «Синього сяйва». Останні слова змушують Каді прикипіти до сидіння. Юнак говорить серйозно і має рацію, але йому не варто бовкати зайвого.

    - Як це не могла? Ти вигідний варіант, але не єдиний на світі. – Каді відстібується й дивиться на Алвара. Її обличчя червоне і це ніяк не можна приховати.

    - Я думав чому ти вибрала найчорніше, що може бути – некромантію. Тепер розумію, що це питання безпеки. Те, що я такий турботливий і класно трахаюсь – просто приємний бонус.

    Каді насмішкувато посміхається, перехиляється до нього вперед. Звісно, їй відомо, що це до біса людне місце. Шепоче:

    - Справді? А як ти оцінюєш мене учора?

    - Це було неперевершено, якщо чесно. Тобі вдалось мене здивувати. Гадаю, ми обоє були на десять. – посмішка розтягує обличчя й додає пропорційності. Алвар підсувається ближче. Глядачі його не бентежать: він вже має свій приз.

    - Шкода, але ти сімка. – погляд Каді настільки невинний, наскільки болючі її слова.

    - Що?

    - Немає емоційного зв’язку. Нудно. Кінчив раніше за мене. Дуже нечемно з твого боку.

    Бам-бам! Алвар не встигає придумати відповідь. Чорний маг, якого Каді пам’ятає як «он той з читацького клубу» привертає увагу ударом об капот. Ще кілька стоять у нього за спиною.

    - Здається, твої друзі хочуть поставити кілька запитань про вчорашнє. Збережу тобі гідність.

    Каді різко цілує чоловіка, запустивши руку кудись під кермо. Назовні всі мають шикарний виднокіл. Медіумка підхоплює рюкзак й вискакує з авто. Кинувши невимушене «Привіт, хлопці», вона йде повз до «Синього сяйва».

    Алвар не хоче зберігати гідність, тим паче таким способом. Загравання Каді – це проблема, особливо на виду чи якщо взнає Зіндер. Вранці він думав інакше, проте зараз відповідь кристалізувалась. Бам-бам-бам!

    - Ти заснув, чи що? Метелик вже пурхнув, тож роззявляй очі й ходімо! – раніше Долан дратувався на всіх, окрім майбутнього некроманта, але вчора змінились пріоритети.

    Скільки б не натовклося людей, столик чорнокнижників завжди порожній. Займають місця й вичікують. Алвар забув рукопис – Долан шкіриться й дістає запасний. Видно, пів ночі сканував в бібліотеці, аби тільки самоствердитися, що й він продовжує робити наступні сім годин.

    Кашель – не привід для кпини, але саме сьогодні це дратує всіх присутніх. Під час обідньої перерви, коли серед відвідувачів майорить солом’яний пучок, Алвар розуміє причину. Довбні ненаситно впиваються поглядами в його дружину.

    - То ви вчора були разом? Ну, розумієш, про що я. – знічено питає брат Розі. Чи не його єдиного спонукає дружня цікавість.

    - Я облажався, Рорі. – Алвар стишується без надії бути проігнорованим.

    - Та невже? – Долан примружено уявляє, що під худі. – Якщо ти все одно помреш, чи можу я уже зблизитись з психічкою?

    - Це погана ідея, друже.

    - Серйозно? А я б не проти вивчити її перси в роздягалці чи душовій.

    Долан хтиво облизується під загальний регіт, затим наколює на виделку шмат м’яса й не дивлячись підносить до рота. Сміх змінюється гидливими зойками, але він не одразу розуміє причину. Рухи на язиці й іржавий присмак самої виделки приводять до тями. Долан спльовує у тарілку й ледве стримує блювотний рефлекс: замість соковитого стейка обгризений шмат з опаришами, виделка - старезна й покручена.

    - Трясця! – Долан встає так різко, що перекидає стілець. З присутніх Алвар єдиний розслаблено шкіриться. – Покидьок! Вимітайся!

    «Сподіваюсь, ти здохнеш» - Доланів голос вривається в думки. Алвар киває і повільно підводиться, закидаючи на плече рюкзак. Всі погляди прикуті до нього – достойне закінчення навчання у «Синьому сяйві».

    - Стривай, але ти перший почав. Це не за правилами. Маємо голосувати. – Рорі втручається.

    - Малий, вчись добре.

    Учень некроманта плескає брата Розі по плечу і йде до виходу. Хотів би виголосити довшу промову, але кашель аж надто дошкуляє. Тим паче нічого гіднішого для вигнанця, ніж промовчати, ще не придумали. Він мусить провести на самоті бодай кілька місяців до нового початку: підготувати свій дух, очиститися від світу.

    - Алваре, все гаразд? – хлопець вже дійшов до фойє «Синього сяйва». Голос належить Каді, хоча й лунає неприродньо тихо – по-мишачому.

    - Якщо шукатимеш нових пригод, то Долан десятка.

    Звертає до аптеки. Метушня розмиває ходу, однак до скляної кімнатки їх входить двоє. Алвар схиляється до вікна й чеканить список, що знає на пам’ять, потім озирається на Каді – вона досі чекає:

    - Ще презервативи, латексні серветки й екстренні протизаплідні.

    - Готуєшся до примирення з Доланом?

    Каді іскриться від посмішки. Пан Вард зіпсував їй настрій на кухонній магії, тож чому б не розвіятися. Замріялась – і чоловік знов цілує руку. Шкірою пробігають небажані мурашки, а ще вранці хотіла його прибити.

    - Чого бажаєш на вечерю?

    - Ні, з тобою точно щось коїться. – хитає головою і тікає до оранжереї.

    Алвар мугикає дорогою до машини. Більше ніяких зобов’язань перед «Синім сяйвом», тому наступні кілька годин намагатиметься не спалити кухню. От тільки заїде за аналізами.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.