Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює, Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває Дім
  • Богиня зустрічає богинь Життя-Смерті-Життя
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Богиня має право

    «Синє сяйво» закипало й пінилось від новин, і поки винуватці пліток вештались на Вузькій вулиці, за всіх мусила відповідати Робін. Дівчина жадала такого резонансу, однак з приводу власного весілля. Вона – цілителька й сіра чаклунка середнього класу, він – майже білий, з незаплямованою репутацією. Хіба це може зрівнятися з союзом некроманта та дівчини з околиці? Звісно, Робін бажала подрузі тільки щастя, однак від життя хотілось би трохи більше справедливості.

    Щойно прийшовши, Каді мало не засунула голову Робін до сумки, де ховала книгу. Для пліток достатньо й візерунку, нічого підігрівати окріп дарунком. Робін прискіпливо глянула на подругу, озирнулась довкруги й пониженим голосом промовила:

    - Між вами точно немає нічого, про що ти могла забути мені розповісти?

    - Наприклад? – Каді обмоталась фіолетовою шаллю, наче шарфом і накинула частину на голову. Думала взагалі обличчя серпанком закрити, але це аж надто привертає увагу.

    - Якщо ти залетіла або не дай Сила ходила на таємні побачення з некромантом, то скажи – я здібна зцілити тебе від тягара.

    - Облиш. Все, що мені потрібно – це допуск, а Алвар виглядав достатньо відчайдушно, щоб погодитись.

    - Дідька лисого, аби ти дала мені це завдання, я б дібрала тобі десять достатньо відчайдушних і менш моторошних.

    Каді посміялась й потягла Робін на заняття. Сьогодні було рослинництво. Тепер вже Каді з задоволенням прищеплювала яблуню до сосни й виводила нові види квіток за двох, доки Робін переписувалась з Ектором, сховавшись за безмірно великим кущем.

    Коли вони прийшли на обід, під скляним куполом досі тривала дискусія чорних магів. Каді зиркнула у їхній бік і, не отримавши зустрічного погляду, пішла за тарілкою. Апетит покращився, тож дівчина розщедрилась на цілу порцію та компот, хоч і не вважала його смачним. Робін продовжила мучитись салатами. З її метаболізмом в цьому не було жодної логіки.

    - Гей, ти! – середнього зросту й статури перегородила їм шлях. Її пальці мерехтіли зеленавим тоном, як і амулет на шиї. – Ти зробила найбільшу помилку у своєму житті!

    Каді ледве пізнала діваху з вечірки, що несамовито жадала трахнутись з уже її чоловіком. Відьма почала читати заклинання – зелене мерехтіння розріджувалось в повітрі, перетворюючись на отруйний газ. Студенти з найближчих столів схопили тарілки й відскочили вбік. Десь в натовпі пролунало «Алвар втрутиться?».

    - Обійдімося без цього. Не така вже й втрата. – Робін потягла подругу за рукав. – Облиш підніс і ходімо звідси.

    - Ти впевнена?!

    Каді відчула, як сльозяться очі й щипає шкіру. Якщо дозволити дівиці продовжувати ще хвилину, то опіки будуть серйозними, а може й залишаться шрами. Каді взяла компот й вихлюпнула вміст склянки в обличчя дівчини з вечірки. Відьма скрикнула і розгубила усю силу з переляку.

    - Якщо бажаєш трахнутись з Алваром, дозволяю домовлятися напряму.

    Каді подивилась згори вниз і пройшла повз до їхнього з Робін столика. Медіумка не мала відповідних вмінь, щоб впоратися з відьмою магічним шляхом. Руки трусились від залишків отрути, очі пекло. Каді поставила підніс на стіл і сіла, затуляючи обличчя.

    «Трясця! – Робін дістала вологі серветки й обтерла відкриті зап’ястки подруги. Вона намагалась шепотіти заклинання зцілення, але постійно переривалась на лайку, тому не вдавалось довести до кінця. – Хвойда довбана!.. А цей, ну ти подиви: вибаньчився вилупок.. І все? Не міг сам зі своїми шльондрами розбиратися? От бовдур! Ти глянь: він ще й шкіриться.»

    - Спокійно. - Каді не мала сили на передавання думок, але вже могла трохи поїсти. – Я в нормі, дякую. Тільки очі пече. Промию водою і пройде, а от їй з амулетом доведеться повозитися.

    Каді сподівалась, що на цьому денні пригоди закінчаться і в Алвара більше немає залицяльниць, але він все ж був некромантом. Кому не хочеться погриміти кістками в спальні? Каді не хочеться.

    Дівчата ставили підніжки, штовхались в коридорі, відсували стільця. Каді здавалось, що Робін єдина, хто не зацікавлений вибити з неї дух. Заради допуску можна і потерпіти.

    Коли Каді увійшла до свого місця в оранжереї, там вже хтось був. Незрима істота заповнювала простір в кутку, а медіумка не знала як її побачити без імені. Якщо в Алвара є ще й мертві коханки, вона приречена.

    - Як ся маєте? – схожа на перецвілу квітку жінка за 60 втиснулась в кабінет і зиркнула в пустий куток, за тим дістала чорно-біле фото. – Я б хотіла побачити чоловіка. Теж маю деякі здібності, але останнього разу ми посварились і він не хоче мене бачити. Допоможете?

    - Спробуймо.

    Каді зосередилась на милій пані й істота щезла. Вони сіли за стіл й взялися за руки. Медіумка викликала Едгара. До кімнати увійшов молодий чоловік у старечому одязі.

    - Приємно познайомитись, Едгаре. – Каді всміхнулась, щоб налагодити контакт.

    - Ви що, заграєте з ним? – жінка до болю стиснула її зап’ястки.

    «Ну от так постійно. – Едгар погладив дружину по волоссю й вибачально всміхнувся посередниці. – Глорія не може звикнути, що в духів немає тіл, тож ми можемо обрати собі будь-який вік.»

    - Що він каже? Чому ви мовчите?! – дратувалась жінка.

    - Хвилинку. Едгаре, чи бажаєте ви увійти в мене? – тільки промовивши, Каді зрозуміла як це звучить.

    - Що?!

    - Пробачте. Я маю на увазі напряму поговорити з Глорією.

    «Це можна. Як мені сісти?» - дух вмостився на крісло Каді в паралельному вимірі. Дівчина кілька разів глибоко вдихнула й вони злились. Брови майже зійшлися на переніссі. Очі дивились виключно на Глорію. Тіло подалось вперед. Каді слідкувала за вдихами, на решту просто дивилась відсторонено. Ніколи в ній не було ще стільки ніжності, особливо в голосі:

    - Зіронько, сяйво моє, квіточко! Ти ж знаєш, що я кохаю тільки тебе.

    - Так, Едгаре. – жінка виглядала немов намоклий сухар: тверда, але от-от розтане.

    - Мені ніхто на тім світі не потрібен – чекаю лише на тебе. Ти б знала як там усе похмуро й нескінченно-страждально.

    - А якби це була Вальгалла, ти б розважався з дівками?! От же ж… - жінка видрала одну руку й замахнулась, але вчасно зупинилась. Каді хитнулась на стільці: дух мало не вилетів з неї через розірване коло. – Пробач, Едгаре.

    - Серденьку.

    Старі ще довго воркотали. Каді слідкувала тільки за тим, аби не полізли цілуватися. Коли всі часові тарифи вичерпались, Едгар встав зі стільця й, промовивши «Вельми вдячний», розчинився в повітрі. Каді обережно розчепила руки й поставила на стіл серветки. Глорія потребувала їх з середини зустрічі, але переривати сеанс – жахливе порушення етикету медіумства.

    - Я вам така вдячна. - жінка кілька разів повторила цю фразу, обмацуючи руки Каді, наче вони були освяченими чи досі містили частку Едгара.

    Врешті Глорія пішла оплачувати сеанс. Каді полегшено видихнула. Ніколи ще один клієнт не займав у неї всіх робочих годин і не забирав так багато сил. Медіумка заміряла 10 хвилин і прилягла серед камінців. Енергія нитками пронизала й наповнила її тіло. Очі досі пекло, якщо недостатньо часто кліпати й багато дивитись вгору.

    Каді прибрала в кабінеті, розгорнула книгу й занурилась в читання на ходу. Вона наловчилась оминати людей та стовпи, якщо тільки вони не мали наміру зіштовхнутися. Один таки мав.

    На виході з оранжереї стовбичив Міклай. Хлопець чекав ще з обіду й тепер з неабияким невизнаним задоволенням збив Каді з ніг. Книга випала з рук і вона сама мало не опинилась на тротуарі.

    - Кретин. – мимохіть вирвалось в дівчини. Схилилась за книгою – голова пішла обертом.

    - То це правда. – Міклай свердлив очима візерунок на пальці. – Ти відмовила мені, щоб бути з ним? Я кохав тебе!

    - В цьому і проблема, Міклаю. – Каді не мала сил і натхнення витрачати на нього час. – Мені не потрібне кохання: тільки допуск.

    Дівчина обігнула його й пішла на автобус. Єдине випробування, що їй залишилось, – це тихо зачинитися у своїй кімнаті.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.