Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює, Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває Дім
  • Богиня зустрічає богинь Життя-Смерті-Життя
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Катарсис богів

    - Маленька богиня не шукає смерті. Її цілком захоплює життя. Коли все скінчиться, вона опиниться на тім боці й дослідить усе, що їй буде дозволено, а поки має насолоджуватися горішнім світом.

    Каді різко згорнула щоденник й кинула перед собою. Лязкіт збурив шар пилу, надто помітний у мерехтінні свічників, розставлених довкруж дивана. Розі примружено розглядала маски. Під голову підіпхнута жовта подушка, однак макітра зависла на 10 сантиметрів над нею.

    - І що? – усе, що промовила привид після десятихвилинної промови медіумки.

    - Як це що?! – Каді знов схопилась за щоденник, розгорнула на тій самій сторінці й показала гості текст. – Я перечитувала усе десятки разів. Цього. Тут. Не. Було.

    - Мені здається, ти не тим зайнята. Зіндер планує серійне вбивство, а ти щоденники перечитуєш.

    Розі сіла й уважно глянула на Каді. Спокою їй хотілось значно більше, ніж вирішувати драми молодого подружжя.

    - Добре. Спробую інакше. – Каді глибоко вдихнула й подумки переробила розповідь. – Алвар не розказав нічого з того, що бачив у чертогу Смерті. Щоденник почав сам собою змінюватися: наставляти мене не розслідувати таємниць, хоча раніше було навпаки. Я підслухала розмову. Алвар когось бачив унизу, що його дуже… хм, налякало, чи що? А привид його пращура сказав, що я донька вартового. Зв’язок очевидний!

    - Вартовий… - Розі повертіла слово на язиці й скривилась. – Я знаю тільки одного вартового: неприємний дядько.

    - Який він з себе?

    Свічки спалахнули, заодно й рука Розі. Дівчина струсила вогонь й невдоволено споглядала дірки на одязі:

    - Легше, квіточко. Високий, широкий, похмурий. Мовчун. Просто зсунув важіль воріт та й усе. Якщо це твій батько, то не заздрю.

    - Не надто схоже. – Каді знов глянула в щоденник. – Я думаю, це Алвар дописав, щоб я нічого не шукала. Якесь заклинання.

    - Може й так. У тебе зараз є важливіші справи. Як ти це зробиш?

    - Твоя правда. Зіндер. – потерла заспані очі. – Підпалю, а Робін зв’яже. Тоді відрубаю голову й кінцівки. І знов підпалю. Цього достатньо?

    - Цілком.

    До кінця розповіді Розі взяли дрижаки від задоволення й жорстокості. Якщо все буде так, то нарешті вона зможе відпочити внизу, а не маятися між світами. Заготовлена інструкція не знадобилась: Каді сама спланувала достойно.

    - Твоя проблема в тому, що ти циклишся. Думаєш забагато, а треба просто відчувати й жити. Дружня порада з того віту: облиш блокнот і спробуй пожити власним розумом.

    Розі підморгнула й щезла за мить до того, як клацнув замок. Каді не мала часу прибирати свічники чи сольове коло, тому просто запхнула щоденник під подушку.

    - Хто цього разу? Якщо не секрет.

    Алвар пройшовся кімнатою, прочинив вікно й нахилився поцілувати руку Каді. Рухи плавні й гармонійні, зовсім не як за життя. В голосі жодного пихатого акценту. Коли він змінився і чи могла Каді помітити раніше?

    - Говорила з Розі. Про.. – затнулась від чесності. З чого б це їй все розповідати? – Аспекти чорної магії. Не те щоб мені це дуже потрібно: більше цікавість бере чим батько займався.

    - Можеш в мене питати. Точніше, звісно, спілкуйся з ким забажаєш, але якщо потрібна альтернативна думка, то я теж тут.

    Відповідь пластилінова. Каді відчула, що може виліпити з нього що завгодно, але тільки цієї миті. Сиділа на підлозі й незмигно дивилась у янтарні Алварові очі.

    - Що ти відчув унизу? За межею життя і смерті. – Каді відсунула свічники й пересіла на диван. Алвар вмостився навпроти, закинувши праву литку на ліве коліно.

    - Там ніяк. Відчувається наче нікого й нічого не існує. Все застигло. – хлопець притиснув пальці до губ, але слова продовжували виливатися. Комусь він мав це все розказати. Комусь, хто відчує те саме.

    - І ти хотів лишитись?

    Сказала без осуду, та краще б дала ляпаса: він заслуговує. Алвар поставив обидві ноги на підлогу, з видихом нахилився вперед і вперся ліктями в коліна. Пальці пройшлися відрослим сантиметром волосся і зупинилися на шиї.

    - Коли я кажу «нічого», це означає абсолютно нічого. Там немає спогадів, болю, потреби діяти. Так, зрештою щось повертається, але і це можна легко забути – тільки забажай.

    - Тоді той некромант правий? Виконаєш завдання Смерті – і лишишся. – Каді торкнулась спини Алвара. Кінчики пальців рахували хребці, прикриті лише тонким шаром водолазки.

    - Не певен. – сів рівніше й з осміхом глянув на Каді. У жовтогарячому світлі свічок вона цілком скидалась на одного з «янголів Смерті». – Я зустрів там декого. Дядька по материній лінії – Дрейка. Він помер приблизно у моєму віці, але я часто бачив його за містом. Разом вдавалися в авантюри, а карали тільки мене. Несправедливо, еге ж?

    - Ще й як! – Каді підсунулась ближче. Свічки згасли. Кімната перетворилась на згусток сірості.

    - Секунду..

    Алвар налаштувався плеснути двічі, однак Каді перехопила його долоню:

    - Продовжуй.

    - Гаразд. – знов пластиліновий тон. – Дрейк внизу зрадів мені й поволік усе показувати. Не відпускав, доки я не побачив, пробач, всі борделі, шинки, оргії та решту маячні. І в один момент – краще пропустимо, який саме – я згадав тебе.

    Алвар стиснув кисть медіумки, що досі в’яло лежала в його долоні. Юнак з острахом глянув в обличчя. Каді вперше виглядала зніченою і трохи навіть зацікавленою в його персоні. На вулиці вже вечоріло, але він повірив відчуттям і продовжив:

    - Я подумав: «трясця, Каді, згинь!»… Раюю без пухлини й зобов’язань, але чогось з біса сумно там без тебе. Наче щось втратив. – Алвар притис до вуст руку Каді.

    - Що далі? – холод, і знов мишаче: - Можливо, було щось ще?

    - Та дрібниця. Мені дали настанову, яку маю виконати. Тобі знати не можна.

    - Я почула частину твоєї розмови з матір’ю. Не варто було, але ти мене наче сахався.

    - Ні, я.. Вибач. – підсів ближче й поцілував. Долоня пірнула в густе волосся і швидко зринула, щойно заплуталась в кучерях. – Мені не можна говорити про завдання, і я.. боявся обмовок. Коли виконаю.. ти знатимеш усе.

    Цілунки. Повільні й довгі. Рвучкі й миттєві. Каді швидко опинилась зверху, але ненадовго: коліно вперлось в пружину дивану.

    - Ходімо нагору. – прошепотіла й прикусила вухо.

    Алвар закивав і видав щось нерозбірливе, йдучи слідом. Сходи здалися йому шалено довгими, тому на середині він зупинив подругу за лікоть і розвернув до себе. Необачно: Каді похилилась на нього і ще кілька місяців тому вони б сторчма полетіли додолу.

    - Не знаю, що ти підслухала там в маєтку, але я маю роз’яснити: я не піду до Смерті, коли виконаю завдання. Клянусь.

    - Слова, слова. – обличчя Каді тіпнулось від огиди, потім знов спломеніло бажанням. – Я вже казала Алваре, ніколи не обіцяй.

    Перші двері в душову, другі – в спальню. Вони зачинились у себе й довго пестили одне одного. Коли Каді запустила руку йому в штани, Алвар різко схопився з ліжка й поліз у шафу.

    - Поекспериментуймо. – Каді напружилась всім тілом і підрахувала скільки в кімнаті легкозаймистих предметів. Алвар дістав латексну серветку й підморгнув: - Розслабся: я некромант, а не серійник. Роби нічого, якщо, звісно, хочеш.

    Каді ніколи не питала дозволу і не звикла, щоб бодай хтось з її колишніх так робив, але це збуджувало ще більше. Цілунки довели її до сказу і хотілось продовження. Алвар торкався пальцями грудей, живота, ключиць і стегон, доки Каді не скерувала його руку й не прошепотіла:

    - Вниз. Будь ласка.

    Колись медіумка навіть боялась глянути, але цей час давно минув, тож вона дивилась, навіть коли зустрічалась з янтарним поглядом. Спочатку рухи здалися дивними. Язик ковзав поверхнею, не надто вправно. Відчути щось через серветку важче, але насолода наростала. Алвар на мить відірвався, обхопив руками стегна й підіпхнув її всю до краю. Хотіла вже запротестувати проникненню, але він лишень хотів зручніше стати на коліна.

    Оргазм схожий на хвилю: ніколи не знаєш, якої миті тебе накриє гребенем. Каді відчула одночасне тремтіння в ногах, спазм у животі й відмову дихання. Кілька секунд вистачило, щоб на очах проступили сльози. Якби Алвар її бачив, вирішив би, що зробив щось страшне й болісне, та насправді все вийшло правильно й скінчилось стогоном.

    - Мені продовжити?

    - Так. Ні. З біса не знаю. – Каді затулила обличчя долонями, досі відчуваючи пульсацію клітора, потім поглянула на Алвара й віддала наказ: - Підведися й залиш одяг на кріслі.

    Каді страшенно шкодувала за зітнутою косою Алвара: як би тоді було зручно продовжити без зайвих слів й тремтіння в голосі! Проте юнак і так не пручався. Зробив усе як сказано й захопив презерватив, не сподіваючись своєї черги.

    П’єса вечірніх богів тривала 3 акти з довгими антрактами між короткими катарсичними замальовками. Близько четвертої ранку обоє поснули. Кожен під своєю ковдрою. Алвар - в трусах, Каді – у піжамі з оленями. І коли Зіндер помітив їхню ідилію через шпарину для ключа близько шостої, він не запідозрив, що ці двоє взагалі могли розмовляти.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.