Зміст
  • Богині відмовлено
  • Богиня приглядається
  • Богиня слабне і лютує
  • Богиня вихоплює слід
  • Богиня зазіхає на більше
  • Богиня отримує силу
  • Бог тренується бути богом
  • Богиня має право
  • Богиня платить за знання
  • Богиня перероджується
  • Богиня повертається
  • Богиня нажахана
  • Боги збурені
  • Богиня готується
  • Богиня обирає Бога
  • Бог позбавляється трону
  • Боги приймають виклик
  • Боги стрибають у прірву
  • Боги розвеселені
  • Богиня відчуває катарсис
  • Богиня повертає все на свої місця
  • Бог воскресає
  • Богиня насолоджується святістю
  • Бог випробовує волю
  • Бог прагне спокою
  • Богиня показує ікла
  • Бог пророкує зміни
  • Боги шукають реальне
  • Богиня розплутує вузол
  • Катарсис богів
  • Богиня множить знання
  • Богиня отримує відповідь
  • Богиню повернено до життя
  • Бог блазнює - Богиня лютує
  • Богів викрито
  • Кінець ери небожителів
  • Богиня здобуває дім
  • Богиня зустрічає собі подібних
  • Поклоніння Богині
  • Бог відступає у тінь
  • Богиня хапається за нитку
  • Бог шукає союзників
  • Богиня затверджує угоду
  • Богиня налагоджує зв'язки
  • Богиня мімікрує
  • Боги борсаються в тенетах
  • Боги сплутані
  • Бог пізнає Богиню
  • ***
  • Боги готують помсту
  • Боги також живуть у гніздах
  • Боги-коханці
  • Божественість затверджують кров'ю
  • Живі чи мертві, Боги існують
  • ПІСЛЯМОВА. Чи боги безсмертні?
  • Катарсис богів

    - Маленька богиня не шукає смерті. Її цілком захоплює життя. Коли все скінчиться, вона опиниться на тім боці й дослідить усе, що їй буде дозволено, а поки має насолоджуватися горішнім світом.

    Каді різко згортає щоденник й кидає перед собою. Лязкіт здіймає шар пилу, надто помітний у мерехтінні свічників, розставлених довкруж дивана. Розі примружено розглядає маски. Під голову підіпхнута смарагдова подушка, однак макітра зависла на 10 сантиметрів над нею.

    - І що? – усе, що промовляє привид після десятихвилинної промови медіумки.

    - Як це що?! – Каді знов хапається за щоденник, розгортає на тій самій сторінці й показаує гості текст. – Я перечитувала усе десятки разів. Цього. Тут. Не. Було.

    - Мені здається, ти не тим зайнята. Зіндер планує серійне вбивство, а ти щоденники завчаєш.

    Розі сідає й уважно оглядає Каді. Спокою їй хочеться значно більше, ніж вирішувати драми молодого подружжя.

    - Добре. Спробую інакше. – Каді глибоко вдихає й подумки перебудовує розповідь. – Алвар не розказав нічого з того, що бачив у чертозі Смерті. Щоденник сам собою змінюється: наставляє мене не розслідувати таємниць, хоча раніше було навпаки. Я підслухала розмову: Алвар когось бачив унизу, що його дуже… хм, налякало, чи що? А привид його пращура сказав, що я донька вартового. Звісно, що я маю пхати в це носа!

    - Вартовий… - Розі вертить слово на язиці й кривиться. – Я знаю тільки одного вартового: неприємний дядько.

    - Який він з себе?

    Свічки спалахують, заодно й рука Розі. Привид струшує вогонь й невдоволено дивиться на дірки в одязі:

    - Легше, квіточко. Високий, широкий, похмурий. Мовчун. Просто зсунув важіль воріт та й усе. Якщо це твій батько, то не заздрю.

    - Не надто схоже. – Каді знов дивиться в щоденник. – Я думаю, це Алвар дописав, щоб я нічого не шукала. Якесь заклинання.

    - Може й так, та, знаючи тебе, це нічого не змінює. Ти все одно дізнаєшся все, що забажаєш. – Розі робить паузу, аби Каді приміряла сказане до себе, тоді продовжує: - Зараз у тебе є важливіші справи. Як ти це зробиш?

    Медіумка тре заспані очі. Свічки палахкотять нерівномірно. Щоденники не йдуть з голови, але і чаклунські обіцянки треба виконувати.

    - Твоя правда. Зіндер. – здається. – Підпалю, а Робін зв’яже. Тоді відрубаю голову й кінцівки. І знов підпалю. Цього достатньо?

    - Цілком.

    До кінця розповіді Розі беруть дрижаки від задоволення й жорстокості. Якщо все буде так, то нарешті вона зможе відпочити внизу, а не маятися між світами. Заготовлена інструкція не знадобилась: Каді сама спланувала достойно.

    - Твоя проблема в тому, що ти циклишся. Думаєш забагато, а треба просто відчувати й жити. Дружня порада з того світу: облиш блокнот і спробуй пожити власним розумом.

    Розі підморгує й щезає за мить до того, як клацає замок. Каді не має часу прибирати свічники чи сольове коло, тому просто пхає щоденник під смарагдову подушку.

    - Хто цього разу? Якщо не секрет.

    Алвар йде до вікна, аби прочинити, тоді повертається до Каді, схиляється й цілує руку. Рухи плавні й гармонійні, зовсім не як за життя. В голосі жодного пихатого акценту. Коли він змінився і чи могла Каді помітити раніше?

    - Говорила з Розі. Про.. – затинається від чесності. З чого б це їй все розповідати? – Аспекти чорної магії. Не те щоб мені це дуже потрібно: більше цікавість бере :чим батько займався.

    - Можеш в мене питати. Точніше, звісно, спілкуйся з ким забажаєш, але якщо потрібна альтернативна думка, то я теж тут.

    Відповідь пластилінова. Каді відчуває, що може виліпити з нього що завгодно, але тільки цієї миті. Сидить на підлозі й незмигно дивиться у янтарні Алварові очі.

    - Що ти відчув унизу? За межею життя і смерті. – Каді відсуває свічники й пересідає на диван. Алвар вмощується навпроти, закинувши праву литку на ліве коліно.

    - Там ніяк. Відчувається наче нікого й нічого не існує. Все застигло. – хлопець притискає пальці до губ, але слова продовжують виливатися. Комусь він мав це все розказати. Комусь, хто відчує те саме.

    - І ти хотів лишитись?

    Говорить без осуду, та краще б дала ляпаса: він заслуговує. Алвар ставить обидві ноги на підлогу, з видихом нахиляється вперед, впирається ліктями в коліна. Пальці проходяться відрослим сантиметром волосся і зупиняються на шиї.

    - Коли я кажу «нічого», це означає абсолютно нічого. Там немає спогадів, болю, потреби діяти. Так, зрештою щось повертається, але і це можна легко усунути – тільки забажай.

    - Тоді той некромант правий? Виконаєш завдання Смерті – і лишишся. – Каді торкається спини Алвара. Кінчики пальців рахують хребці, прикриті лише тонким шаром водолазки.

    - Не певен. – сідає рівніше й з осміхом дивиться на Каді. У жовтогарячому світлі свічок вона цілком скидається на одного з «янголів Смерті». – Я зустрів там декого. Дядька по материній лінії – Дрейка. Він помер приблизно у моєму віці, але я часто бачив його за містом. Разом вдавалися в авантюри, а карали тільки мене. Несправедливо, еге ж?

    - Ще й як! – Каді підсувається ближче. Свічки згасають. Кімната перетворюється на згусток сірості.

    - Секунду..

    Алвар налаштовується плеснути двічі, однак Каді перехоплює його долоню:

    - Продовжуй.

    - Гаразд. – знов пластиліновий тон. – Дрейк внизу зрадів мені й поволік усе показувати. Не відпускав, доки я не побачив, пробач, всі борделі, шинки, оргії та решту маячні. І в один момент – краще пропустимо, який саме – я згадав тебе.

    Алвар стискає кисть медіумки, що досі в’яло лежить в його долоні. Юнак з острахом дивиться в в обличчя. Каді вперше виглядає зніченою і трохи навіть зацікавленою в його персоні. На вулиці вже вечоріє, але він повірив відчуттям і продовжує:

    - Я подумав: «трясця, Каді, згинь!»… Раюю без пухлини й зобов’язань, але чогось з біса сумно там без тебе. Наче щось втратив. – Алвар притискає до вуст руку Каді.

    - Що далі? – холод, і знов мишаче: - Можливо, було щось ще?

    - Та дрібниця. Мені дали настанову, яку маю виконати. Тобі знати не можна.

    - Я почула частину твоєї розмови з матір’ю. Не варто було, але ти мене наче сахався.

    - Ні, я.. Вибач. – підсідає ближче й цілує. Долоня пірнає в густе волосся і швидко зринає, щойно заплутується в кучерях. – Мені не можна говорити про завдання, і я.. боявся обмовок. Коли виконаю.. ти знатимеш усе.

    Цілунки. Повільні й довгі. Рвучкі й миттєві. Каді швидко опиняється згори, але ненадовго: коліно впирається в пружину дивану.

    - Ходімо нагору. – шепоче й прикушує вухо.

    Алвар киває і видає щось нерозбірливе, йдучи слідом. Сходи здаються йому шалено довгими, тому на середині він зупиняє подругу за лікоть і розвертає до себе. Необачно: Каді хилиться на нього і ще кілька місяців тому вони б сторчма полетіли додолу.

    - Не знаю, що ти підслухала там в маєтку, але я маю роз’яснити: я не піду до Смерті, коли виконаю завдання. Клянусь.

    - Слова, слова. – обличчя Каді тіпається від огиди, потім знов пломеніє бажанням. – Я вже казала, Алваре, ніколи не обіцяй.

    Перші двері в душову, другі – в спальню. Зачиняються у себе й довго пестять одне одного. Коли Каді запускає руку йому в штани, Алвар різко схоплюється з ліжка й відчиняє шафу у шафу. Некромант підморгує:

    - Поекспериментуймо. – Каді напружується всім тілом і підраховує скільки в кімнаті легкозаймистих предметів. Алвар дістає латексну серветку й підморгує ще раз: - Розслабся: я некромант, а не серійник. Роби нічого, якщо, звісно, хочеш.

    Каді ніколи не питала дозволу і не звикла, щоб бодай хтось з її колишніх так робив, але це збуджує ще більше. Цілунки довели її до сказу – хочеться продовження. Алвар торкається пальцями грудей, живота, ключиць і стегон, доки Каді не скеровує його руку й не шепоче:

    - Вниз. Будь ласка.

    Колись медіумка навіть боялась глянути, але цей час давно минув, тож вона витріщається, навіть коли зустрічається з янтарним поглядом. Спочатку рухи здаються дивними. Язик ковзає поверхнею, не надто вправно. Відчути щось через серветку важче, але насолода наростає. Алвар на мить відривається, обхоплює руками стегна й пхає її всю до краю. Хотіла вже запротестувати проникненню, але він лишень хоче зручніше стати на коліна.

    Оргазм схожий на хвилю: ніколи не знаєш, якої миті тебе накриє гребенем. Каді відчуває одночасне тремтіння в ногах, спазм у животі й відмову дихання. Кілька секунд вистачає, щоб на очах проступили сльози. Якби Алвар її бачив, вирішив би, що зробив щось страшне й болісне, та насправді все правильно й закінчується стогоном.

    - Мені продовжити?

    - Так. Ні. З біса не знаю. – Каді затуляє обличчя долонями, досі відчуваючи пульсацію клітора, потім дивиться на Алвара й віддає наказ: - Підведися й залиш одяг на кріслі.

    Каді страшенно шкодує за зітнутою косою Алвара: як би тоді було зручно продовжити без зайвих слів й тремтіння в голосі! Проте юнак і так не пручається. Зробив усе як сказано й бере презерватив, не сподіваючись своєї черги.

    П’єса вечірніх богів триває 3 акти з довгими антрактами між короткими катарсичними замальовками. Близько четвертої ранку обоє засинають. Кожен під своєю ковдрою. Алвар - в трусах, Каді – у піжамі з оленями. І коли Зіндер помічає їхню ідилію через шпарину для ключа близько шостої, він не запідозрює, що ці двоє взагалі могли розмовляти.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.