Маленькі Боги

Кажуть, п’яні не відчувають болю, але це неправда. Ще холоду – теж брехня. Каді, облита льодяною водою й залишена на відкритому балконі, приходить до тями. Тіло тремтить поза командою мозку. Алкоголь швидко вивітрюється. На балконі тісно через мотлох і Каді боїться поворухнутися, аби не випасти. Зі світанком вона вже опановує себе й може обдивитися: нові садна перекривають старі. Добре, що в «Синьому сяйві» немає обов’язкової фізкультури: під кофту страшно глянути.

Каді довго стукає, тоді з лайливим «Срань» вривається до кімнати з ноги. Мати сидить за столом й парує енергією. Їй байдуже до доньки, до зламаних дверей, до холодного протягу. Тонка межа, що дає вихід до безлічі світів – ось, що важливо. На мить в погляді з’являється усвідомлення, коли напівзігнута постать прослизає до ванної. Дивовижно, як витвір уяви подібний до її життя.

- Ти погано поводишся, а я нічого не можу вдіяти. От чекай – Яким повернеться і дасть перцю.

Сутула постать затуляє вуха і зачиняється в душі. Вода, що тхне іржею, трохи відігріває тіло. В аптечці є знеболювальне. Каді ковта дві пігулки за раз. Зводить очі на відображення.

«Тату, я вся в родимках. Це негарно.» - квилить дитячий голос зі спогадів.

«Ні, серцю, вони дають долю. Ти будеш найщасливішою у світі.» - відповів той, чиє фото вирване з сімейних світлин і залишилось тільки в чохлі Каді.

Каді вмивається і вже в кімнаті гримує всі видимі недоліки. «Вдавай, якщо не можеш по-справжньому сяяти!» - дешеве слівце з телешоу для адептів білої магії. Каді не може всміхатися.

Надворі хмарно й вітряно: це Каді відчула ще на балконі. З грудей проривається кашель. Сьогодні субота, а день відвідувань. Повний термос чаю, пальто і дорога до «Синього сяйва».

Перша клієнтка – жінка з питаннями до батька, який помер до біса багато років тому. Каді передавала, що він її любить, завжди буде поруч і захистить, хай і з того світу. Дух брехав, але завдання медіума – посередництво, а не виявлення фактів. Жінка пішла щасливою. Наступні запам’ятались гірше. Питання одноманітні, відповіді також. От коли Каді зможе працювати з демонами – буде веселіше.

Склалась Каді менше ніж за хвилину. Приставити стілець, зняти кільця, провітрити кімнату. На виході з оранжереї питає в адміністратора за чайові. Задоволені миряни завжди залишають щедрі пожертви. На життя вистачає, а от на окреме житло поки бракує.

Каді піднімається під купол і вмощується з круасаном під дерево. Їй подобається, коли сторінки хрустять, але друга книга також читана. Водить пальцем по рядку, торкається приміток – після пальці ще довго пахнутимуть чорнилом. Кашель, який Каді придушувала на спіритичних сеансах, тепер виривається з подвійною силою, і не лише в неї.

За столиком біля вікна компанія. Більшість юнаків вчора були на вечірці. Каді згадала б їх, якби в житті цікавилась бодай-чимось, окрім нових знань. Вони теж поглинуті книгою. Власне, клуб темних. Одному буває не під силу розшифрувати й витлумачити тексти, тож чаклуни часто збираються групами. Медіумці це ні до чого.

Коли кашель двох стає схожим на кодове перемовляння, від столу посилають наймолодшого.

- Гей, ти чого дражнишся? - він пинає випростану ногу. Каді не звела б очі, якби удар не прийшовся на синець. Не побачивши реакції, хлопець стишено додає: - Якщо Алвар сподобався, ставай в чергу за моєю сестрою.

- На біса він мені всрався. Не бачиш: я хвора. – Каді тримає в полі зору черевики, але погляд знов звертає в книгу. – Щось ще?

- Так і передати? – голос знічений. Ієрархічні ігрища Каді не обходять, тож він може не сподіватись на відповідь.

Розправившись з двома книгами, Каді збирається додому. В їдальні лишаються самі лиш темні. За скляними дверима Каді просочується через натовп навіжених, що перешіптуються про хлопців. Хіба важко зайти познайомитися, якщо так вже не йметься? Одна з дівок смикає Каді за рукав: «Гей, психічко», але медіумка швидко проходить вперед.

Автобус. Музика, яку ледь чути через мотор та ляскання дощу. Холодне металеве сидіння. Бажання пересісти на міжміський і загубитись в мереживі світу дужчає з кожним кварталом.

Каді заснула по дорозі, потім майже задрімала в ліфті та нарешті вирубилась в ліжку. Весь цей час та ще пів ночі під скляним куполом «Синього сяйва» вивчались способи взаємодії з темною матерією.