Поклоніння Богині
«Маленька богиня не озирається на минуле. Усе, що могло їй знадобитися, зустрінеться знов, а за рештою і сумувати не варто. Богиня Життя-Смерті-Життя відкрита досвіду. Вона розчиняється у знаннях і радо зустрічає тих, хто готовий відкрити їй істину.»
За два тижні Каді призвичаїлась готувати, слідкувати за порядком і встигати на навчання. Усе як вдома чи у некромантів, тільки ніхто не руйнує планів. Вона навіть почала вдягати прикраси поза оранжереєю та виставляти напоказ кулон Триєдиної.
Спілкування з Алваром обмежувалось кивками у коридорі чи їдальні, і в один з разів Каді відчула, що хоче більшого. Його присутність принаймні відлякувала погляди. Байдуже, що тепер в очах учнів саме захоплення і ні краплі колишнього гидування.
У бібліотеці новий пан Хендерсон. Його звуть також на «Х», але це не єдина подібність.
- Ні, пані Бестіс, я не видам вам цієї книги. Ви не можете користуватися своїм становищем, бо принаймні на зараз її у мене немає.
- Де ж вона? – черги не було, тож Каді могла скільки завгодно випробовувати терпіння бібліотекаря. – З усією повагою, це старе видання, яке я місяцями бачила на полиці запилюженим. Ви нещирі: «Керівництво по роботі з недоодухотвореним» не могла привернути чиєїсь уваги.
- Попередник – про мертвих або добре, або нічого, окрім правди – залишив по собі безлад у звітностях. Єдине, що відомо: «Д.» має принести книгу сьогодні, інакше штраф.
Сухорлявий, зморщений, малий на зріст. Каді дратувалась: невже заради книги їй потрібно овдовіти ще раз? За хаотичним шурхотінням ніхто не почув кроків. Медіумка зреагувала, коли повністю занурилась в одеколон.
- Пробачте. Перепрошую.
Долан врізався у стіл бібліотекаря й відступив на крок, копирсаючись у рюкзаку. Середньому пальцю правої руки не вистачало фаланги. Каді помітила це, коли чаклун передавав бібліотекарю книгу. Палець міг би закрити «недо» і «Керівництво по роботі з недоодухотвореним» втратило б сенс.
- Саме це мені потрібно. Давайте сюди. – Каді майже схопила том, але пан Х. встиг першим.
- Е ні, пані Бестіс. Я отримав цю книгу, зафіксував, тож маю очистити її від впливів, перш ніж передати далі.
- Психічка?
Долан закляк, наче отримав кулю в хребет і більше не міг ворушити спиною, потім різко випростався й пригладив волосся.
- Яким вітром, богине? – він не міг контролювати потік лестощів. – Маєш розкішний вигляд! Ще краще, ніж у шлюбі з мерцем. Я мав на увазі, смерть тобі пасує… Тобто, зараз дуже добре.. Ох.
- Гаразд, Долане, можеш подихати. – Каді зиркнула в його бік, досі повернута корпусом до бібліотекаря. – Така дрібниця. Я сама її очищу.
- Пані Бестіс, приходьте післязавтра.
- Мені треба зараз.
- Нічого не можу вдіяти.
Все ж пан Хендерсон був добрішим. Каді стиснула кулаки й хотіла піти, коли Долан стримав її обома руками й пригорнув за плечі.
- Пане, а чи можу я затримати цю книгу в себе? Скажімо, на тиждень. Мені ще не все ясно.
Задуха від одеколону наростала, тим більше дратуючи Каді. Навіщо Долану подовжувати її муки? Вишукана помста?
- Це можливо. – бібліотекар прискіпливо оглянув парочку й вирішив не уточнювати, що відбувається. – Тільки заповніть формуляр. І розписку.
- Зачекай на мене. – прошепотів Долан, відпускаючи дівчину.
Формуляр містив 20 запитань і навіть Каді визнала його надто офіційним. Розписка додавала зобов’язань, надто через те, що заповнювалась у двох екземплярах. Каді встигла глянути кілька перших сторінок і ще більше засмутитися з додаткового тижня розлуки.
- Здалися тобі ці духи. – буркнула уже за дверима бібліотеки, тицяючи Доланові книгою в груди. – Чорної магії вже недостатньо?
- Прочитаєш за тиждень? Напевно, мало взяв. – Долан поправив комір. Як йому здалось, дуже непомітно.
- Дідько! – Каді схопила його за лікоть, усвідомивши усе. – Ти серйозно? Знаєш, що тобі буде, якщо я зникну з цією книгою? Вкраду чи що там...
- Завжди хотів знати, що в тебе в голові, психічко.
Долан зареготав, відкриваючи перед Каді двері на вулицю. З рота вирвався клубень пари, хоч чари з вогнем були йому не підвладні. Каді теж стала подібна до дракона.
- То ти серйозно? – вже з хвилину так міцно притискала книгу до грудей, що не віддала б навіть, якщо й мусила.
- Цілком. – Долан стенув плечима, а тоді очі зблиснули вогниками. – Тільки я б хотів спитати деякі штуки… По змісту книги. Як ти підмітила, я на духах ні бум-бум, але загубив амулет з прахом діда… Там написано, що це недоодухотворене.
- Якщо дуже спрощено. – Каді озирнулась на пустий провулок. – Я допоможу, коли віддаватиму. Тільки одеколону поменше, гаразд?
- Так, звісно. Як тобі зручно. Я чекатиму, психічко. І дід мій теж. Ну, прах. Тобто амулет. Ох!..
Медіумка засміялась на відстані кількох метрів, усе віддаляючись. Долан відчув стискання в грудях. Волів би піти за нею, однак дівчата цього не люблять, надто такі як Каді. Хоча кому там дорівнятися до вечірньої богині. З першого осіннього Балу він зовсім втратив розум.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!